Indiana Jones and the Great Circle
Геймплейна темрява

Ще трошки хочу поговорити про освітлення в Індіані, але вже не з кінематографічної точки зору, а з геймплейної, а саме про темні та слабко освітленні частини локацій.

Думаю, що ви помічали, що в таких проектах, як Resident Evil 7/8, Outlast, Layers of Fear або Silent Hill темрява навмисно робиться щільною та темною, що продиктовано емоціями локації та геймплеєм і самі схеми освітлення уходить в так званий Низький ключ.

Але вже в більш пригодницьких чи мультиплеєрних проектах місця для Низького ключа та темних локацій вже не залишається і заповнююче світло потрапляє в усі кути приміщень і освітлює таким чином, що навіть в темряві можна все побачити. Індіана саме про другий тип, коли гравцям потрібно дати можливість бачити все, навіть в темних приміщеннях. Часто, додаткове світло дають з якихось розломів чи факелів, але це сильно залежить від сетингу та арт дирекшену. Наприклад, в The Last of Us дуже мало штучних джерел освітлення і фокус робиться виключно на природні та фейкові джерела (хоча враховуючи, що для PS5 Naughty Dog все з бейкінгу та статики перевели в динаміку, наскільки я знаю, там для фейку, ймовірно, взагалі тепер немає місця). Подібний підхід є перевіреним і правильним, бо gameplay firstly.

Indiana Jones and the Great Circle
Як формуються ментальні мапи простору

Взагалі то, підхід Machine Games для Індіани нагадує мені працю студії IO Interactive, яку вони зробили в Hitman. Принаймні, темп гри диктує схожі рішення в формуванні простору. Але різниця в тому, що якщо Hitman був сфокусованим на ліквідації конкретних цілей, то Індіана концентрується для спокійному дослідженні.

- Робота із реально існуючою архітектурою. Тут все доволі зрозуміло - дизайн локацій дуже сильно спирається на реальну архітектуру, на вже існуючі переломи форм, історії перебудов та функціональність.

- Контрасти. Контрасти форм зроблені гарно, але я хотів би звернути уваги на дещо інші контрасти. Коли ми гуляємо ігровим Ватиканом зразка 1930х, то всюди бачимо фашистів. Контраст духовності та політики (в реальній історії Муссоліні домовився із Ватиканом, бо вирішив так зване “Римське питання” 1870 року на Латеранських угодах 1929 року). Або Єгипет, який поєднує арабську архітектуру та нацистів з купою німецьких плакатів. Навіть деякі єгипетські торговці намагається “шпрехати” німецькою, що дуже додає до атмосфери. Дуже цікавий (і страшний) період історії.

- Points of Interests. Відповідно, де реальної архітектури недостатньо, додаються якісь цікаві місця, як наприклад, великий постер Муссоліні у Ватикані.

- Landmarks. Якщо з Каїром все зрозуміло (піраміди домінують), то у Ватикані цікавіша ситуація. Так, можна побачити купол собору святого Петра, але він сильно вище лінії очей і “захований” за будівлі поруч. В рамках Ватикану, гарно спрацювали саме локальні лендмарки, а центрально-домінантною локацією став початковий майдан із тим-самим великим плакатом Муссоліні. На відміну від Каїру, тут працює саме ієрархія просторів.

- Біоми та райони. Усе зроблено із розумінням справи: там ринок, там склад, там галерея, там церква. Вони рознесені між собою, з'єднані шорт-катами та пазлами і що головне - стоять на своїх місцях. Архітектурно та функціонально на своїх. Різноманіття достатньо, щоб відокремлювати зони між собою.

- Заборонені зони та маскування. Ця фіча найбільше за все нагадує мені Hitman і це тільки посилює важливість дослідження й відповідно, покращує ментальну мапу.

- Exploration spaces. Вони всюди, куди б гравець не пішов, він завжди щось знайде. Майже немає пустих просторів.

Попри грамотно спроектовану архітектуру рівнів, важливішим за це все є темп геймплею. Спочатку, я негативно ставився до розміреного ритму Індіани, але потім зрозумів, що цей проект не треба порівнювати із Uncharted / Tomb Raider. А по-друге, саме низький темп і дозволяє ментальній мапі коректно формуватись.