Філософія Valve

Скільки б я не грав в ігри студії Valve, кожен раз знаходжу нові й нові хитрощі та тонкощі їх дизайну та режисури. Наприклад, в жодному з їх сінглеплеєрних проектів немає міні-мапи чи просто мапи.

Річ в тім, що вона і не потрібна їх проектам. Якщо багато сучасних ігор бояться злякати гравця тим, що він трошки заблукає, роблячи основну ставку на HUD, то Valve робить (робила?) ставку на зрозумілий та лаконічний дизайн. Рівно як і Naughty Dog та Arkane, локації HL, Portal та L4D завжди мають чітке ціле-встановлення, аркадну візуальну мову та правильну роботу із геометрією рівня, коли позитивні та негативні простори самі ведуть гравця туди, куди йому треба. Коли кожний пазл, як і ігри Nintendo, побудований не від HUD-маркерів, а від Affordances. Ось зверніть увагу, що локації Portal завжди спочатку показують вам двері, до яких треба дійти, а ключ від них ви вже шукаєте самостійно. L4D та Half-Life працюють так само. Їх проекти завжди дуже "геймі", проте в них завжди приємно повертатись.

Міні-нотатка. Horizon: Forbidden West

А ось зворотній приклад, якщо говорити ще в контексті ігор Valve. Мені неймовірно важко орієнтуватись у Horizon. Гра неймовірно красива, але це той випадок, коли Арт був домінантом і це погано. Мені дуже важко знаходити куди треба стрибати, що треба тягнути і що мені відкривати. Цю проблему часто ускладнюють такі речі, як те, що інтерактивні climb-елементи може перекривати кущ, трава чи ще щось. Зашкварна кількість візуального шуму, особливо коли вмикаєш візор.