​​Чому наш мозок схильний вірити фейкам та як цьому протистояти?⁉️

Такий вже механізм людської психіки, що ми схильні вестися на неправдиву інформацію, особливо коли виснажені та маємо брак часу. Як не стати жертвами інформаційних атак?

Чому наш мозок схильний вірити фейкам?
🧠Механізм виживання спонукає вірити негативу. Психіка людини настроєна орієнтуватися на все найгірше, це древній механізм, який був орієнтовний на виживання, проте з засиллям інформації він діє нам на шкоду;

🧠Люди вірять у інформацію, що підтверджує їх світогляд. За цим принципом діє пропаганда. Ось чому так важко пробити інформаційну броню росіян.

🧠Емоції запам'ятовуються найкраще. Коли ми читаємо фейкові новини, то спочатку активуються наші емоції, а лише потім інтелект і критика. Перше може сильно перешкоджати другому, таким чином навіть найбезглуздіші новини так чи інакше вдарять по нашій впевненості.

🧠Вплив оточення. Людина за своєю природою емпатична, нам хочеться повірити новині від людей, яких ми знаємо;

🧠Брак часу та виснаженність психіки. У період катастроф, коли наша психіка емоційно перенавантажена, ми з першого погляду просто не здатні відрізнити правду від неправди. У нас є буквально долі секунди, щоб спожити факт, а більшість людей узагалі не відкривають посилання, читаючи лише заголовок чи підпис до новини.

Чули про "рашизм"?

"Рашизм – це чума 21 століття", – стверджують фанати київського "Динамо". Вболівальники записали коротенький ролик із визначення головної ідеології Росії на цей момент.

Рекомендуємо подивитись.

Є ще такий варіант:

Ми відкриваємо ще один інформаційний фронт. Наша стратегія — відрізати росію від онлайну. Наша перша ціль — міжнародні провайдери, що допомагають росії захищатись від DDoS, тим самим посилюючі її пропаганду.
Ми просимо кожного виділити пару хвилин, щоб звернутися до сервісів або їх представників з проханням зупинити обслуговування агресора.
Долучайтесь. Поширюйте. Переможемо.
https://t.me/ban_russia_online

Три тижні нової реальності, або чергові уроки з чергової війни росії проти України

Це невеличкий підсумок прожитих трьох останніх тижнів та декілька моїх особистих думок з цього приводу. Це не професійний аналіз подій, бо я не професійний філософ та не експерт у геополітиці (цікавлюсь у вільний час), і це буде зовсім не той формат до якого я чи ви тут звикли. Це пост-рефлексія і пост-роздуми, де для мене важливо зрозуміти в якій поточній реальності ми взагалі зараз знаходимось.


Нова реальність… особливо для населення, яке до 24 Лютого мала проросійські настрої.
24-ого Лютого о 5-ій ранку українці прокинулись в новому світі. У світі хаосу, невизначенності та люті. Я також знав декілька проросійсько налаштованих громадян, які повністю змінили свій світогляд одразу після першої ракети. Як то кажуть: “від ватніка до патріота лише одна ракета”. Краще пізно, ніж ніколи. Вони, як і усі ми, прокинулись у світі пануючого дракону, а не у світі ладу та детермінізму. Наші плани зруйнувались, наше життя назавжди змінилось.

Для багатьох повномасштабна війна і взагалі була сюрпризом і повною неочікуванністю. Люди воліли емоційно це сприймати або вибудовувати теорію чому війни не буде замість того, щоб будувати плани В та С.

Як в цій реальності робити нам те, що ми робили зазвичай? Допомога оточуючим та державі всім, чим можна. Як казав Будда: “Посмішка - це один з найдорожчих та найпростіших дарів іншій людині”. Навіть просто посміхнувшись ми можемо подарити надію. Коли ваш стан стабілізується, ми повернемось до нашої улюбленної роботи. Дехто вже повернувся.

“Робіть все якомога ліпше, а хєрово воно й само вийде.” - Віталій Вацко. Дуже розумний вуйко. Сподіваюсь, що його творчість та думки скоро почує весь світ. І пам’ятайте, що темніше за все перед світанком. І після цього світанку, нас також буде чекати зовсім інший світ і зовсім інша Європа.


Неможливість аполітичності
Нічого не може бути поза політикою. Абсолютно нічого і ніколи. Євробачення - це політика. Музика - політика, бо мова - це перша складова нації. Не вірте тим, хто каже, що мова не має значення. Має! Ще й яке. Їх неосвіченність або невігластво просто не дозволяє їм казати інакше. Це позиція людей, які сховались і страшаться змін. Більше того, страшаться відповідальності.

Людина - це дуже примітивне створіння. Ми поділяємо людей навколо на друзів та ворогів (чужинців). Коли ваш дім зруйнований, ви будете шукати винних і будете гуртуватись. І будете шукати чужинців. Це абсолютно нормальна реакція.

Росіянам же прикинутись бовдурами (навіть прикидуватись не треба) і побути в сторонці не вийде. Чому? Тому що їх власна Конституція повідомляє нам наступне: “Носителем суверенитета и единственным источником власти в РФ является ее многонациональный народ.”
Тому відбрехатись та залишитись осторонь нікому не вийде. Платити будуть всі, що зараз вони активно й роблять. Народ отримує ту владу, на яку він заслуговує. І не існує не винних росіян. Така моя думка.

Виходячи з цього, не треба зараз розповідати про толерантність. Вона працює у мирний час, під час вечірнього чаю у 17:00, після війни, коли більше не залишилось цікавих тем для розмов, а міста й оселі відбудовані.


Історична консолідація світу
Москалі переплюнили навіть ванільних нацистів. Зверніть увагу на те, кого вони зараз проти себе об’єднали:
- ЄС та Швейцарію
- США
- Японію
- Туреччину
- Україну та Польщу
- Гіпотетично Китай
- Ізраїль
- PornHub
- Католиків, Греко-Католиків, Православних, Іудєєв та навіть арабів (бо, наприклад, перед Лівією та Іраном відкриваються нові можливості на ринку нафти)

За це москалям треба подякувати. Ви об’єднали зараз всіх проти себе.


Війни та спалахи ненависті є палліативами невігластва
І мова йде про невігластво з обох боків. Зараз спробую пояснити.
Українці були сліпі багато років. Багато десятків років нас вбивали та лупцювали. Багато років люди не бачили, що росія не зупиниться на Донбасі та Криму. Усі звикли до війни на Донбасі, до того, що росія намагалась захопити країну ще у 2014 році, коли був успішно скинутий вассальний режим кремля.

Українці не хотіли масов

о переходити на українську. А тепер життя змусить нас подорослішати та позбавитись як індивідуальної інфантильності, так і загальнаціональної. І мова, то є перший крок до усвідомлення себе.

З росіянами все ще прозаїчніше. Їхня інфантильність та невігластво зрозуміло й очевидно зараз кожному. Вони не спроможні нічого вирішити. Взагалі. Вони малюють плакати, а не б’ються. Коли їх поліцаї в’яжуть когось, усі знімають відео замість того, щоб вступати в бій та захищати своїх, в той час як українці голими руками спиняють ворожі танки. Росіяни брешуть і більшість із них втратили останні крихти реальності. Ті, з ким я розмовляв, взагалі нічого не збираються робити, окрім як нічого. Вони зайняті тим, що прораховують можливість того, як купити останній хеппі-міл, обійти санкції або вирвати останню шухляду в IKEA. Вони не в змозі пов’язати війну в Україні (яка йде з їх провини) та економічні санкції. Вони просто не бачать зв’язку, а якщо і бачать, то нічого не роблять. Тому санкції разраховані не стільки на мешканців країни, скільки на їх еліту, від якої залишилось, чесно кажучи, лише сама назва. Я маю на увазі тих, хто знаходиться близько до голови авторитарного режиму. На тих, хто буде мати бажання зберігти свої гроші. Хоча… і там здається вже все просрано.

А от вже з точки зору геополітики, ми будемо бачити наразі цікаві події. Звісно, якщо Третя Регіональна Війна не стане остаточно Світовою. росію вибивають із загальної політичної гри та великої політики, знешкоджують її вплив на газовому та нафтовому ринку. Її, фактично, кладуть на спину за український рахунок. Реальні зараз перемовини йдуть не між Україною та рф, не між США та рф, а між США та Китаєм. Україна - не гравець на міжнародній арені. Поки що.

А ось ЄС нарешті почав прокидатись від летаргічного сну. Вчора президент Франції Емануель Макрон припустив можливість великої війни у Європі. Як сказав мій друг Віталій Вацко: “Нарешті вони почали щось розуміти”. Окрім, мабуть, Німеччини. Ці просто не зрозуміли, що думати за економіку, то є добре, але робити це коли ми маємо настільки нестабільну мавпу з гранатою на кордоні - це вкрай небезпечно для тієї ж економіки.


ПереНародження нації
Наразі і нарешті, усі українці стали однією родиною. Нація згуртувалась та об’єднала свої зусилля. Ніщо не об’єднує людей так, як спільна загроза.
Наша країна опинилась у стані війни, але й очищення одночасно. Нарешті, люди почали розставляти все на свої місця і розуміти хто є хто. Настав час коли з політичної арени пішли такі одіозні персонажі як ілля кива та медведчук разом із бойко. І на мою думку, нарешті українське несвідоме вийшло на той рівень розвитку, коли один єдиний суспільний організм перестає сприймати людей цього штибу та світогляду. Руйнівного світогляду. Загальне українське IQ значно подорослішало. Прийнямні на початок війну, а що буде далі, то невідомо…

“Людина живе не в країні, Людина живе у мові. Не робить помилок; батьківщина - це мова і нічого більше”, Еміль Чоран, румунський філософ.

За останні 8 років ми зробили значний стрибок у розвитку та поширенні мови, а отже і у розвитку власної культури та у розумінні того хто ми є. З 24 Лютого ми стали однією нацією. Мовний бар’єр рухнув, як Берлінська стіна у 1989 році. Задля захисту країни, люди почали користуватись мовою так, як це повинно було бути ще 30 років тому.

Кажуть, що Україна отримала свою незалежність у 1991 році занадто низькою ціною. В якомусь сенсі це так і є, я згоден, як це не прикро. Так, був ОУН та УПА, були події 1917 - 1922 років, був штучний голод, були геноциди.

Ця “низька” ціна позначалась на всьому. На реформах, на політиці, на культурі. У 2014 році країна народилась, у 2022 році країна отримала дух і волю. Зараз ми сплачуємо ціну нашої свободи та виплачуємо все за нашу нерозважливість. І зараз ми є свідками не тільки державотворення, але й загибелі Імперії. російської Імперії. Під уламками Імперій гинуть мільйони, як це нам може сповістити історія. Україна, Грузія, Молдова, Білорусь - це жертви цих уламків.

За все доводиться платити свою ціну. І зараз усі українці платять свою ціну за свою

ж демократію та свободу.
Я вірю, що ми відбудуємо ще кращу і ще більш могутню державу, ніж вона була до 2022 року. Ми повстанемо з попелу, як фенікси. Ми спалахнемо новою силою. Новою демократичною силою. Силою, що буде щитом Європи та вільного світу.


Гарантії безпеки для України
Дорогі Інтелектуали, для вас я зараз скажу одну дуже очевидну річ, яку, я гадаю, ви і самі розумієте. Навіть декілька речей.

1. Смерть путлера нічого не змінить. Так, це буде свято, але суттєво нічого не зміниться. росія буде починати війни, бо це їх суть. Це суть Імперій. Вони занадто великі, щоб не займатись експансією. На місце цього нациста прийде інший.
2. Це війна не за територію, це війна за життя та самовизначенність нації. Це війна на смерть. Або ми, або нас. Третього нема. Якщо майбутній договір буде передбачати втримання поточної російської влади, то протягом 10 років, може 20, ми отримаємо нову війну. Це страшно навіть писати, але мені це очевидно.
3. Неймовірно оптимістична (в якомусь сенсі, це навіть мрія), але реальна гарантія безпеки України - це конфедерація московії. Зробити так, щоб інші центри їх рейха мали економічне та політичне значення. Щоб майбутнє рішення про оголошення війни було максимально неможливим.


Попередні підсумки
- Не бачу сенсу в тому, щоб надалі підтримувати будь-які відносини з росіянами та намагатись власноруч поділяти тих, хто підтримує цей жах та на тих хто ні. Наразі, світова спільнота має повне право вимагати від кожного росіянина окреме пояснення своєї позиції і це в інтересах кожного окремого росіянина мати міцне алібі просто для того, щоб не бути вигнанцем де це можливо. Вони мовчали за Чечню, мовчали за Грузію, Молдову, Білорусь та Україну. Досить.
- Вступ до НАТО - це наразі, для мене, суто прагматичний крок, який все одно нам буде потрібен. На хвилиночку, “вступ в НАТО” зазначено в нашій Конституції. Вступ в ЄС навіть не обговорюється - це потрібно зробити як найшвидше.
- А поки тримаємось разом. Допомагайте кому можете і чим може. Не звинувачуйте інших українців в тому, що вони допомагають комусь менше за вас. Усі ми різні. Усі потрібні кожному.
- Мета цього блогу - формування інтеллектуальної верстви українського населення, яке залучено в гейм деві. Ця мета була, є і буде посилена після нашої перемоги. Ті, хто залишився на каналі - красені! Красно дякую. Ті, хто пішов - бажаю лише всього найкращого. Чекаємо на вас у майбутньому у кращій Україні.

Перемога буде за нами, бо за нами правда! Слава Україні!

Як ніколи актуальна пісня

https://www.youtube.com/watch?v=gkUhz_UB7Uk

Ну нарешті…

В PlayStation додали українську локалізацію
https://playua.net/v-playstation-dodaly-ukrayinsku-lokalizacziyu/

Усім привіт!
Починаю по трохи повертати в своє життя старі активності. Сподіваюсь, що у всіх вас також все під контролем!
Сьогодні (за доволі довгий час) буде перший пост не про війну або щось на кшталт цього.

Хочу поділитись виступом з GDC: World Design for Different Player Types

Мої нотатки стосовно цього виступу:
- Треба знати, що мотивує ваших гравців і що для них буде важливе у вашій грі або у конктретній активності.
- Додавання більшої кількості контенту - це не є сто відсотковою гарантією вирішення проблем із наповненням світу гри. Інколи треба переробити лейаут місцевості, виставити лендмарки, поселення, погратись із террейном.
- Якщо у гравців буде багато різних завдань, особливо багатоетапних, то вони радше втратять загальний фокус, ніж будуть отримувати задоволення. Для кожної великої локації потрібен свій центральний квест навколо якого буде все втримуватись.
- Дії гравців повинні щось змінювати у всесвіті гри.
- Для кожного з типу гравців розробляється свій набір квестів, локацій та активностей.
- Destiny 2 Adventures були зроблені так, щоб гравці разом із їх друзями менше відволикались на нарратив та більше спілкувались разом. Нарратив друзів та те, як вони виконали завдання - це дуже важливо. Якщо у них постійно буде купа діалогів, то це не добре. Гравці мало що будуть розуміти і мало будуть спілкуватись разом. Мій досвід кооперативного проходження Borderlands 2 це підтверджує.
- Стартові локації багатьох місій в Destiny 2 розміщуються там, де малоймовірне буде бій із PvE.
- Мультиплеєрний World Design для відкритого світу зробити складніше, ніж Сінглплеєрний, тому що досвід гравців у Мультиплеєрі сильно перетинається та може заваджати один одному. Більше того, Bungie розробили певні зони, де гравці можуть перетинатись та брати участь у випадкових активностях (Public Bubbles) та їх дії в цих зонах ніяк не можуть нашкодити іншим гравцям.
- If you don’t build downtime in your game know that players will seek downtime outside of it.
- World Design Destiny 2 побудований таким чином, щоб будь-який гравець міг знайти свій івент та свою активність з тією складністю, яка йому потрібна. Складні Raids або соло-проходження сюжету, або будь-що інше.
- Якщо ваша місія буде давати гарні винагороди порівняно з іншими, будьте впевнені, гравці будуть ігнорувати інші фанові активності та просто перепроходити цю саме місію знов і знов.

Дуже люблю Destiny 2 і те, як розробники підійшли до створення локацій. Окрім попереднього посту, мені є багато що сказати про цю гру, багато нотаток ще я можу зробити (і зроблю), але сьогодні пропоную подивитись цей короткий відео-огляд однієї з ігрових локацій - Тітан.