Red Dead Redemption 2
Чому Saint Denis відчувається таким живим

Red Dead Redemption 2 - Saint-Denis

Памʼятаєте Париж з Assassin’s Creed Unity? Його живість, атмосферу та правдоподібність? Це був апогей технічної реалізації та дизайну Ubisoft. Діагональний паркур та безперервний траверсал - більше ніколи Юбі не виходили на подібний високий рівень реалізації. Хоч, звичайно, і не без проблем на старті.

І ось минуло 10 років і за цей термін вийшов тільки один проект, де відкрите місто було зроблено ще краще. Звичайно, мова йде за Сейнт-Дені з Red Dead Redemption 2 і з 2018 року ніхто не зміг перевершити вже їх. Чому так сталось і як спроектовано та зрежисовано Сейнт-Дені?

1. Саунд Дизайн. Ми ще поговоримо окремо за саунд дизайн проекту, але зверніть увагу як місто наповнюється звуками трамваїв, всюди чути розмови та емоції, десь кричить місцевий божевільний, хтось окликує героя, десь проїздить екіпаж із кіньми. Уся ця палітра не перетворюється на суцільну какофонію, а напрочуд вирівняна так, щоб увага гравця була зосереджена тільки на подіях та окремих персонажах, одночасно створюючи міський антураж.

2. Урбаністика. Вже неодноразово писав за Чінга та Кевіна Лінча з його «Image of city». Сейнт-Дені не зроблена за бездумним шаблоном левел дизайнера. Тут є і головна дорога, і розбивка на райони, і домінантний-дисонансний патерн будівель, і перепад висот, відкриті та вузькі зони, річка та навіть озеро, трамвайні колії та залізничні, порт, доки, станції. Дизайн міста компонує все, що тільки можна, залишаючи комфортний масштаб, який контрастує з іншими поселеннями RDR 2, проте який не перетворюється на бездумно великий ЛА з L.A. Noire.

3. Розподілення завдань та торговців. Якщо ви грали в ММО (Destiny, Genshin Impact, WoW), то гарантовано звертали увагу, що всі торговці в хабах не знаходяться в одному місці. Це зроблено для того, щоб гравці переміщувались по всій локації та комунікували один з одним. Це також стосується із Сейнт-Дені. Окрім геймплейно важливих точок, треба також зазначити, що розподіл завдань охоплює геть усе місто, змушуючи гравця постійно рухатись.

4. Наративний дизайн. Памʼятаю як Rockstar у 2017 році казали, що задача їх наративної команди - стерти межу між основними завданнями та другорядними. Так, це сміливий маркетинговий хід, проте це Rockstar… і я вважаю, що в них це показово вийшло зробити. Тим не менш, далеко не всі завдання позначаються на ігровій мапі і певне розділення, звичайно, залишається. Це стосується всієї гри, проте Сейнт-Дені, як і Прага в Deus Ex: Mankind Divided, має таємниці, приховані завдання та місця. Десь у підвалі торговця можна знайти полонених, а на другому поверсі зброярника грають в покер. Усе це не може не закохати. Те, що такі речі ніяк не маркуються, тільки придає їм потрібного шарму.

5. Кількість NPC. Тут є важлива залежність від масштабу міста, технічної оптимізації та щільності NPC. Згадайте як Лондон в Assassins Creed Syndicate відчувався пустим, порівняно із Парижем з Unity. Проте, Сейнт-Дені і тут не дає слабини, консистентно наповнюючи вулиці потрібною кількістю людей та транспорту.

Я не знаю скільки ітерацій пішло на реалізацію цього міста, але воно того точно варте.

Devil May Cry 5
Пауза у комбат комбінаціях

Між комбат дизайном DMC5 та God of War (2018) існують спільні речі, хоча системи фокусуються на різному: DMC5 про видовищність, GoW більше про майстерність. Саме тому фізіологічно комбат система DMC (як і Bayonetta) завʼязується переважно на двух кнопках, у той час як GoW задіює куди більшу кількість ваших пальців та можливих механік.

Не дивлячись на різні ідеї бойових систем, у комбінаціях можна знайти одну спільну рису: пауза між натисканнями кнопок.

По-перше, це допомагає дизайну залишатись простим. Гравцю не треба пам’ятати комбінації. Достатньо просто ритмічно фігачити по кнопкам.

По-друге, що випливає з першого, Nintendo’s approach: одна кнопка, багато взаємодій. Ви не вводите нові кнопки. Ви задіюєте старі. У Super Mario Odyssey більше 20+ траверсал механік були зав’язані лише на трьох кнопках джой-кона.

Devil May Cry 5
Занадто часті кат-сцени

DEVIL MAY CRY 5 Gameplay Walkthrough FULL GAME

Подивіться, будь ласка, декілька хвилин з відео проходження DMC5 (посилання по тайм-коду).

Я не знаю в чому була ідея вставляти кат-сцену та відбирати керування у гравця через кожну хвилину, а інколи через 10 секунд після початку місії, але це точно не правильний підхід.

Запамʼятайте: гравці не люблять, коли гра стає фільмом. Принаймні, на якийсь довгий або регулярний проміжок часу. Гра є гра, вона про інтеракцію. Максимально можливим чином залишайте керування за гравцем, а не сценою чи камерою.

Cyberpunk 2077 свідомо вибудувала діалогову систему так, що у гравця навіть у діалогах залишається як можливість обирати репліки, так і крутити головою. Там керування відбирається тільки тоді, коли треба повідомити Need to know інформацію. Тільки тоді, коли гравцю щось треба почути, щоб базово розуміти сюжет. Deus Ex, Dishonored сповідують ту ж саму «релігію».

Кат-сцени у RDR2, якими б вони майстерними не були б, не займають більше декількох хвилин. Days Gone, The Last of Us - те ж саме. Проекти Девіда Кейджа (Heavy Rain, Beyond: Two Souls, Detroit: Become Human) постійно задіюють гравця у сценах, попри те, що це Інтерактивна Драма. Until Dawn також.

Я знаю тільки одне виключення з правил, де початком гри є півторагодинний фільм, а потім 60 годин геймплею - Death Stranding. Але Кодзімі можна, бо він геній!))

Мораль така: відбирайте керування у гравця тільки в найбільш необхідних випадках, а не тоді, коли вам треба вирішити проблеми з навігацією чи фокусом увагу. Ці речі повинні вирішувати Левел Дизайнери, Артісти, але не Режисура. Якщо вам доводиться перемикати камеру, то вже щось йде не так. Valve взагалі обходиться без кат-сцен.