9 новачків – це тепер називається «не провів активної трансферної кОмпанії»...

Рекомендую ознайомитись із повним дописом.

Там усе в найкращих традиціях: лікнеп у фірмовому стилі «Ну я ж казав, це заздалегідь читалося», підкріплений фактами, часто вигаданими самим автором, та грубими узагальненнями.

Додам тільки ще один спойлер: Інтер, Дортмунд і Спортінг (Баєр, Лілль і Вілла, виходить, теж) – тепер серед «найбагатших клубів».

Все просто ©

❤FootballDyvan

У середу Аталанта зіграє з Дженоа в кубку.

Початок — о 15:00 за місцевим часом.

Ні, вихідного в Італії у середу не буде. Ні, жодного форсмажору нема.

Так, просто взяли й поставили матч на 15:00 буднього дня.

Відгуки щасливих тіфозі традиційно не забарились: «Цьогорічний абонемент Аталанти включає кубкові поєдинки, тож майже всі (зокрема я, котрий по-свинськи закінчує школу о 14:00, не пообідавши) заплатили за матч, на який не зможуть прийти».

Гру також бойкотуватиме берґамська Curva Sud...

Але звісно, метикуваті гендлярі з Ліги потім знову на своїх щемливих колажах повідомлять, що футбол убиває саме піратство.

❤FootballDyvan

«Спагетті-футбол знову в моді»!

Зрада тимчасово відступила — цього тижня Луїджі Ґарландо працює в режимі перемоги (здається).

До вашої уваги — його вчорашня колонка в La Gazzetta dello Sport:

«Пара лідерів Серії А — болюча тема для ювентіні. Вони бачать не Наполі та Мілан, а Антоніо Конте та Макса Аллеґрі, архітекторів золотої ери восьми скудетті.

Для більш нейтральних спостерігачів ця пара говорить про інше. Про двох тренерів, які, попри різні трактування, завжди шанували італійські футбольні традиції, що включають максимальну увагу до стійкості захисту, стабільність системи, готовність терпіти і атаки з глибини на просторі. Сутність і практичність як еталонні цінності.

За ними женеться зграя тих, хто різними методами завше прагнули володіти м'ячем і чужою половиною поля: Ківу, який розлагодив вертикальність Індзаґі; Ґасперіні, який пропагував найсміливіший і найбільш міжнародний футбол за останні 10 років; Італьяно, який атакує все, що рухається; Фабреґас, який висадив тікі-таку на березі озера; Спаллетті, який зачарував Рим і Неаполь видовищною грою.

Проте лігою керують два невблаганних ґрінґо, зосереджені на справі — спагетті-футболі.

Конте вартий похвали за спробу підвищити якість свого продукту до рівня Ліги чемпіонів, зумовлену амбітним трансферним вікном, флагманом якого був Де Брюйне. Техніка та володіння м'ячем. Одна статистика чітко пояснює цю трансформацію. Минулого сезону Наполі був лише 15-м за кількістю пресинг-дій на половині поля суперника. Тепер вони в трійці лідерів з піраньями Ґасперіні. Конте просунув Наполі вперед і зробив його більш агресивними.

Їх не можна було порівняти з Міланом. «Россонері» мали нижчий центр ваги (49,4 м - 51,7 м), підбирали м'яч іще нижче (33,7 м - 37,8 м) та менше його утримували (49,9% - 56,6%). Макс вирішив сховатися та вичікувати, Антоніо — ні.

Але що ж пішло не так? З новою амбітною схемою Наполі загубив колишній баланс, надто захопився нападом. Мактоміней втратив зону комфорту, Де Брюйне травмувався, настали поразки, невдоволення та початок кризи.

Як викрутився Конте? Випустив занедбаних Нереса та Ланґа на простори, де колись гасали Лавессі та Кавані, звільнивши поле попереду, замість того, аби його масово засмічувати. Зрештою, він повернувся до бойового футболу, який завжди культивував, навіть як тренер збірної. Ніби скинув тісний офіційний костюм і вдягнув щось легше, повсякденне.

У неділю Наполі зіграє з Юве. Саме в матчі Наполі-Юве в листопаді 2011-го, з появою BBC (Барцальї-Бонуччі-К'єлліні) та схеми 3-5-2, з'явився і його кальчо, що мав воєнний оскал Відаля та сильні ноги флангових скакунів.

З переломним моментом після Болоньї, тепер Наполі можна порівняти з Міланом. Непроникний низький блок, який Конте протиставив Ґасперіні, повівши в рахунку, — це те, що Аллеґрі практикує в кожній грі.

Блискавичний перехід, котрий призвів до гола Нереса після того, як Ррахмані викрав м’яч у Коне, нагадує гол Пулішіча в дербі внаслідок відбору Фофана в Чалханоґлу. Два маленькі реджісти з великими мізками (Лоботка й Модріч) рухають м'яч, а поруч — динамічні й потужні бігуни-медзали. Захисники зазвичай стримані, але здатні на раптові прориви (Ді Лоренцо й Павловіч). Леау не народився центральним нападником, як Гойлунд, але він учиться і приречений бути в гущі подій.

Конте та Аллегрі — два тренери, що найбільше впливають на свої команди харизмою. Не просто так вони виграли більше прямих протистоянь, ніж інші. Конкуренти можуть відповісти лише підвищенням якості гри.

Наразі це спагетті-футбол».

❤FootballDyvan

– Білобрисий, як звати?
– Шевченко.
– Як?!
– Шевченко.
– Відкіля ти?
– Українець.
– Чудово. Величні воротарські традиції: Яшин, Ґаврошкі... Станеш на ворота!
– Тренере, але ж я нападник...
– Нападник, нападник!.. Всі вони так кажуть. Ти випромінюєш надійність, тож гратимеш на воротах!

(Фрагмент із х/ф «Eccezzziunale veramente - Capitolo secondo... me», 2006 р.)

***

Очевидно, грандіозний баян, але я вперше натрапив на цей тарантінівський діалог лише пару тижнів тому.

Те, що Шеву збентежив не Яшин, якого зарахували до українців, а саме позиція воротаря, спишемо на комедійний задум (або на лінь італійців розбиратися, хто є хто в тих сов'єт-юніонах).

Дізнатись би ще, хто такий «Ґаврошкі»...

❤FootballDyvan

Ну що, синку, помогли тобі твої оранжеві м'ячі?

❤FootballDyvan

Інтер програв ушосте в сезоні. Уп'яте — від «прямого конкурента».

Після кожної з попередніх таких поразок (Юве, Наполі, Мілан, Атлетіко) говорили про несправедливість. Інтер завше достатньо створював і, всупереч результату, переважно здобував народний титул найкращої команди на полі.

Якщо все-таки мислити ідеалістичними категоріями «футбольної справедливості», то й поразку від Ліверпуля можна трактувати як несправедливу.

Несправедливість, утім, цього разу була дещо специфічна. Несправедливо було те, що в такому матчі взагалі хтось переміг. Несправедливо було, що обидві не програли.

Програв тільки Інтер. Тенденція (закономірність?) залишилась та сама.

Що робити? Ще після Атлетіко рецепт виписав Беппе Берґомі:

«Цій команді вже роками потрібен швидкісний захисник, фізично потужний півзахисник та нападник, який обігрує один в один. Це дозволить витрачати менше сил та не тримати постійно вісім гравців попереду для створення моментів. Одного шансу достатньо, щоб виграти матч; Мілану потрібен був один. Інтеру ж доводиться грати в дуже вимогливу гру».

Тоді ж схожу думку, тільки більш розлого, висловив Джанлуїджі Лонґарі зі Sportitalia:

«Ідеї Ківу — сучасні, сміливі, навіть захопливі в теорії. Але вони живуть на межі парадоксу. Інтер контролює гру, не маючи змоги контролювати матчі; він тримає м'яч, але не тримає гру. Він багато створює, але сам теж вразливий. І коли ставки зростають, цей хиткий баланс стає величезною проблемою.

Тому січневе трансферне вікно може бути визначальним. Перше рішення є невідкладним: нарешті взяти опорника в стилі Ману Коне, якого хотіли влітку. Динамічного гравця, сильного в єдиноборствах і здатного підстрахувати в скрутну мить.

Також потрібен гравець «а-ля Лукман» — індивідуаліст, спроможний вертикалізувати гру, з чим в Інтера проблеми проти великих команд.

Підказкою були слова Ківу після поразки від Атлетіко. Він акцентував не так на обороні, як на тій фатальній помилці при переході в атаку. Деталь, яка видає точне бачення: проблема для нього не позаду, а в конструкції.

Інтер опинився на роздоріжжі. Продовжувати як є означає сподіватися, що система витримає, не усуваючи її прогалини. Натомість дія означає розвиток. А в сучасному футболі нема ризикованішого шляху, ніж відсутність дій.

«Нерадзуррі» повинні визначитися з технічним, тактичним і стратегічним напрямком, перш ніж поле виставить значно більший рахунок. І тоді, на відміну від контратак суперника, цього не можна буде уникнути».

❤FootballDyvan

Видно, всім неймовірно сподобався вчорашній пост про Інтер (три реакції – гарний показник), тож треба терміново щось про оранжевий м'яч. Давно не було.

Як на замовлення, з контентом допоміг Ultimo Uomo. Там вийшла (нарешті) стаття під назвою «Серія А грає м'ячем, який не бачать люди з дальтонізмом».

Тезово:

▪️«До минулого сезону зимовий м'яч завжди був жовтим, однак цього року Ліга змінила курс, перейшовши на помаранчевий. Дивно, адже ми живемо у світі, де снігу стає дедалі менше, а Серія А вирішила обрати колір м'яча, призначений суто для засніжених полів. Це спровокувало критику з боку значної частини італійського населення — людей із дальтонізмом».

▪️«Згідно з даними Humanitas, в Італії налічується близько 2,5 мільйонів дальтоніків. Кожен 30-й італієць має змінене сприйняття кольорів. У Європі дальтонізм є у 8% чоловічого населення та 1% жіночого».

▪️Цитують коментатора Стефано Чеккі: «Це не полеміка, це відчайдушний крик про допомогу. Я дальтонік. У суботу я вмикаю телевізор і не бачу м’яча. Той новий оранжевий м’яч, поки летить повільно, я його бачу; коли він прискорюється і починається боротьба, я його більше не бачу, я його втрачаю».

▪️Цитують президента Італійської асоціації дальтоніків Стефано Де П'єтро: «Ми, дальтоніки, не бачимо зеленого; ми сприймаємо його як охру (речовина жовтого, жовто-коричневого або червоно-брунатного кольору). На стадіоні ми якось можемо з цим впоратися, але по телевізору тривимірність відсутня. Ми не можемо відрізнити м'яч від поля».

▪️«Коли м'яч був жовтим, проблема вже існувала, але вона була більш обмеженою. А помаранчевий колір робить практично неможливим розрізнення сфери в русі».

▪️Розповідають про документ, опублікований Футбольною асоціацією (очевидно, Англії) у 2018 році та спрямований на інклюзивність. У ньому перелічені основні комбінації барвів футболок двох команд, які можуть спричинити проблеми. Серед них – поєднання червоного та зеленого.

▪️Цитують ексгравця збірної Ірландії Метта Голланда: «Найгіршими кольорами завжди були помаранчевий та зелений, бо вони виглядали майже однаково».

▪️«Як і в інших випадках у минулому, Серія А здається просто байдужою. Є велика група вболівальників, які пропустили гол Мандраґори у ворота Ювентуса чи дубль Джеймі Варді проти Болоньї»...

***

❤️ — якщо вважаєш Серію А прогресивною лігою з видатними інноваційними ідеями, котрі житимуть вічно

😁 — якщо «PIRACY KILLS FOOTBALL»

❤FootballDyvan

Одна з причин, чому Серія А така особлива, — на цьому фото.

Урбано Кайро, власник Торіно, позує в компанії Луки Модріча і Лаутаро Мартінеса.

На жаль, позує не тому, що хорват і аргентинець раптом вирішили перейти до стану «биків». Просто Кайро вручив їм нагороди на святковій церемонії від La Gazzetta dello Sport.

Бо Урбано Кайро — власник La Gazzetta dello Sport.

4 дні тому Торіно якраз програв Мілану, ведучи 2:0, тож Урбано на сцені не змарнував нагоди висловитись про Модріча:

«Я бачив його в понеділок у Турині, але волів би краще не бачити».

❤FootballDyvan

Перше коло ще не завершене, але останній повноцінний тур перед Різдвом уже відбувся (найближчими вихідними дорослих не буде вдома – зароблятимуть гроші в Аравії), тож можна й короткі проміжні висновки.

***

1. Інтер — 33 очки
Програють «великим» і виграють у «малих». «Малих» у чемпіонаті все-таки більше, ніж «великих», тому лідирують.

2. Мілан — 32
Виграють у «великих» і не виграють у «малих». «Малих» у чемпіонаті все-таки більше, ніж «великих», тому не лідирують.

3. Наполі — 31
Іноді грають погано в ЛЧ. Іноді грають погано в чемпіонаті. Іноді грають погано всюди (зараз ми знову тут). Втім, іноді грають і добре. Боротьба триває.

4. Рома — 30
А тут триває будівництво. Зі значним випередженням плану.

5. Ювентус — 26
Набрали непотрібних тренерові гравців, позбулися потрібних, а потім позбулися й тренера, який теж був непотрібний. Проєкт, стратегія. Недурно ж одна сім'я з Феррарі. Директор розповідає про успішний успіх і біолабораторії ДНК. Вболівальникам — здоровля!

6. Болонья — 25
У свій хороший день — найкраща команда Італії. І найкраща Аталанта Італії.

7. Комо — 24
Широкі, мов штани Фабреґаса, можливості клубу часом дозволяють помріяти про топ-4. Проте «титульні поєдинки» свідчать, що поки рано.

8. Лаціо — 22
Дякуємо, що живий.

9. Сассуоло — 21
Верифікували випадковість свого недавнього вильоту. Найтвердіший із середняків. А ще в них з'явилися ультрас. Шок.

10. Удінезе — 21
На Стадіо Фріулі вже давно прибрали легкоатлетичні доріжки. Часто здається, що дарма. Але є в команді й два футболісти: Дзаньйоло і Атта.

11. Кремонезе — 20
Заважають грати лише суперникові, але не собі. А деколи й суперникові не заважають. Піза здорової людини.

12. Аталанта — 19
Програють Вероні й перемагають Челсі. Так буває, коли твої лідери дуже хочуть себе продати.

13. Торіно — 17
Кортить просто повболівати за Альберто Палеарі — 33-річного воротаря, який мав 4 матчі в Серії А за кар'єру, та нині раптово став основним. Перемогу над Дженоа і нічию з Юве приніс саме він. Подивіться на ті сейви.

14. Лечче — 16
Доля тренера Ді Франческо останні 6 років проста: звільнення в зоні вильоту або власне сам виліт. Досить важко уявити, чому цього разу має бути інакше. Із тих, хто наразі нижче в таблиці, обігнати можуть усі, крім Пізи.

15. Кальярі — 14
8-9 (бувало навіть 10!) італійців у старті. Палестра й Еспозіто — очевидне прийдешнє підсилення для топ-9. Цікава гра, перспективний молодий тренер. На їхньому боці сам Футбол.

16. Дженоа — 14
Результати вже котрий сезон не гідні таких тіфозі й такого стадіону. Рік тому клуб купив румунський продавець меблів, тож тепер у ложі поважно сидить Разван Рац. Замість Вієйра на лавці — Де Россі. Інших помітних змін нема.

17. Парма — 14
Sometimes maybe good, sometimes maybe shit. Sometimes maybe програють супернику, який залишився вдев'ятьох... Тренеру — 30 років. До того ж іспанець. На щастя, візуально й поведінкою він харить поки набагато менше, ніж його колєґа-сенсей Артета. І точно менше, ніж Фабреґас.

18. Верона — 12
Вже 4-й рік просто під час сезону ліплять команду з надією врятуватись. Колись подібним займалися їхні сусіди. Закінчилось погано...

19. Піза — 10
Класний стадіон і атмосфера. Щось пробують у пресинг, інколи навіть щось виходить. На жаль, більше чеснот нема. Найгірший склад і найкращий претендент на 20 місце.

20. Фіорентина — 6
Останнє місце – ідеальне покарання за оранжеву форму (на честь оранжевого м'яча?) в минулій домашній грі. І за те, що не трималися всіма руками й ногами за Палладіно. Свіжі новини кажуть, що Артеміо Франкі матиме напівзруйнований вигляд аж до 2030-го. Тож ліпше дійсно кілька років перебути в Серії Б, аби тієї краси ніхто не бачив.

❤FootballDyvan

У жовтні, дізнавшись про прийдешню неминучість матчу Серії А в Австралії, дозволив собі нейтрально-позитивний допис на цю тему.

Згодом навіть заімпонувало, як Луїджі Де Сьєрво (один із ватажків Ліги Кальчо) пащекувато попустив обуреного новиною Адріана Рабйо.

Та потім стався оранжевий м'яч, який поділив усе на «до» та «після». І не залишив сумнівів: ці люди направду слабі.

Тепер ще й раптом з'ясувалося, що вилазка на Зелений континент передбачатиме відмову від італійських (і загалом європейських) суддів та — ймовірно — заборону на використання назви чемпіонату на афішах та квитках.

Будуть популяризувати бренд «Серія А» без використання назви «Серія А»...

Резюмую цитатою зі свіжої статті на Rivista Contrasti:

«Побачене підтверджує, що Еціо Сімонеллі та Луїджі Де Сьєрво організували матч у Перті, не обговоривши умови з Азійською конфедерацією футболу та Футбольною асоціацією Австралії. Це трохи схоже на групу підлітків, які організовують матч 5 на 5, а коли всі прибувають на майданчик, виявляють, що поле зайняте, бо Ецієтто та Джіджіно забули його забронювати... Зазвичай тоді їх обох висміюють, і відтак забороняють їм організовувати навіть онлайн-турнір у FIFA, але президенту й генеральному директору Lega Serie A точно нічого не загрожує. Насправді тепер, коли, здається, вже накладено латку (гіршу за дірку), вони, можливо, навіть насолодяться результатом».

❤FootballDyvan

Цими неприйнятними додатковими умовами був Альберт Ейнштейн білий м'яч.

❤FootballDyvan