Думалося, що травма Кевіна Де Брюйне допоможе Антоніо Конте відкотити команду до налаштувань минулого сезону (хоча як це зробити без Лукаку?), проте вона може відкотити з команди самого Антоніо Конте.

У студії Sky показали, що змінилося без КДБ (до уваги брали лише чемпіонат):

▪️кількість ударів із меж штрафного знизилася з 11,6 до 5,3 за гру;
▪️xG впав з 1,4 до 0,4;
▪️«великі моменти» скоротилися з 1,3 до 0,6;
▪️паси в штрафний майданчик — з 35,1 до 21,1;
▪️проникні паси — з 3,2 до 0,6.

Також показали «радикальну зміну» стилю гри, яку приніс із собою трансфер бельгійця:

▪️кількість матчів із володінням м'ячем щонайменше 60% зросла з 13 за весь минулий сезон до 8 за 11 матчів нинішнього;
▪️а після травми Де Брюйне володіння в останній третині знизилось із 68% до 43%.

Авжеж, Наполі з Де Брюйне не виглядав надто добре, однак тепер усе стало ще гірше.

«Адзуррі» не забивають уже три матчі в усіх турнірах. Візуальне враження від гри — жахливе. Зникла та неповторна естетика страждань заради результату. Певно, бо зник результат. Але страждання ж залишились.

Зник навіть вінтажний ентузіазм Конте щодо пошуку виправдань — пресконференція після глухих 0:2 від Болоньї більше нагадувала підготовку до прощання.

Пліткарі пишуть, що днями буде зустріч із Де Лаурентісом...

Ще й висловився такий собі Роберто Соса (виступав за Наполі з 2004-го до 2008-го, пройшов із клубом шлях із Серії С до Серії А):

«Це був типовий матч, коли гравці хочуть позбутися тренера».

❤FootballDyvan

Хотів сотий раз захистити Юріча, але тут натрапив на ранкову колонку його тезки — маестро-діретторе Дзадзароні — під назвою «Серія А, перерваний футбол».

Люди знову скаржаться на цинічний Комо (втретє зіграв 0:0 за чотири матчі)! Хоча насправді не на нього.

Мушу поділитись:

«У суботу я дивився матч Комо-Кальярі, переконаний, що вкотре отримаю задоволення: команда Фабреґаса — найвидовищніша в чемпіонаті, а команда Пізакане просто близька моєму серцю.

Через пів години, як глядач і завзятий уболівальник, я став неабияк роздратованим. І в перші кілька хвилин другого тайму із задоволенням би вимкнув телевізор. Утім, я цього не зробив, бо — як сказав би Тото (італійський комік і актор ХХ ст.) — мені дуже хотілося побачити, чим це закінчиться.

Найдовший проміжок гри тривав сім чи вісім секунд. Зрештою, Пеццуто подув у свисток 36 разів, що призвело до ефекту перерваного коїтусу: шоу так і не відбулося.

Фоли, тактичні фоли, кілька додаткових грубостей з боку Міни (він, за власним зізнанням, так само повівся б на полі й зі своєю матір'ю, сестрою та донькою) і безперервне, надмірне деренчання: стійке відчуття, що відбувається щось по-футбольному нестерпне.

Тридцять шість stop and go — це на третину більше, ніж у середньому за сезон.

Я пишу про цю гру, але міг би додати сюди багато інших матчів Серії А. Я розумію тиск результату та особисті вимоги тренерів (виправдовую Фабреґаса: він завжди намагається грати), проте, вважаю, після 11-го туру нам слід подумати про зміни на благо виду спорту, який в Італії загинається.

Парадокс у тому, що, попри зниження якості видовища, спостерігається зростання відвідуваності стадіонів, але — увага — також різке падіння ТБ-переглядів. Футбол гайлайтів має сьогодення, але не майбутнє.

Навіщо я взагалі це пишу після вихідних, коли Юве та Мілан утратили очки, Наполі нищівно програв, а Рома без атаки злетіла на вершину? Бо кожен має право на хвилинку бунту, коли стикається з украденою грою».

❤FootballDyvan

Турин уже п'ятий рік поспіль приймає тенісний Підсумковий турнір ATP.

Четвертий раз поспіль старт змагань припадає на останній вікенд перед футбольною перервою на збірні в листопаді.

І є цікаве спостереження: кожного разу в той вікенд Ювентус грає вдома, а Торіно — на виїзді.

Мабуть, просто збіг.

Щоправда, минулого і цього року «гранатовим» не довелося виїжджати з міста, бо грали дербі (теж, очевидно, збіг).

Тож у даний період на матчі Юве часто зазирають відомі тенісисти. 2023-го, наприклад, був Новак Джоковіч, 2024-го — Каспер Рууд. Логічно було б чекати і Янніка Сіннера, але він — міланіста (Джоковічу, втім, аналогічний статус прийти не заважав).

За «б'янконері» вболіває Лоренцо Музетті — він якраз уперше пробився на Підсумковий. Проте відвідати суботню гру не міг, адже саме завершував змагання в Афінах.

Зате прийшов казахстанський (насправді російський) тенісист Алєксандр Бублік — запасний гравець турніру.

І навіть сфотографувався з отим весільним генералом сумним дідом, ім'я якого всі постійно забувають і котрий символізує бездарність керівництва клубу в епоху «після Маротти/Аньєллі».

З'ясувалося, що він вміє усміхатись.

❤FootballDyvan

...Розвиваючи тему минулого допису.

Сіннер і Алькарас напередодні турніру дали спільне інтерв'ю.

Коли ведуча спитала Янніка про його зачіску, той віджартувався, перевівши тему на волосся Карлоса:

«Тобі дуже пасує цей біло-чорний. Особливо тут, у Турині. Знаєш, можеш притопити за Ювентус!»

Іспанець футболом цікавиться (вболіває за Мадрид, дружить із Патріком з Лаціо, ходив на Олімпіко під час турніру в Римі), але шкода, що не зметикував пожартувати у відповідь, бо ж колір волосся італійця непогано пасує для вболівання за Торіно.

❤FootballDyvan

Днями Ювентус підвищив Дам'єна Комоллі до посади генерального директора.

Учора він виступив на конференції в Лондоні, присвяченій використанню даних у футболі.

І, здається, краще б не виступав:

▪️«Кожен тренер на співбесіді з клубом робить презентацію та каже, що все добре. Потім, коли починають працювати, вони кажуть, що все йде погано. Однак зараз я вставляю слова тренерів у контракт, аби нагадати їм, що вони говорили. На співбесіді я кажу: «Ось як ми працюємо, ось наші процеси, дані керують вибором гравців, стандартними положеннями, запобіганням травмам та багатьом іншим. Якщо вас це влаштовує, то все; інакше ми тиснемо один одному руки та прощаємося». Тренер повинен дотримуватися цієї філософії».

▪️«30% свого часу я розмірковую про культуру клубу, бо вважаю, що без культури неможливо досягти результатів. Я запитав, зокрема, Матюїді та Трезеґе, яка ДНК Ювентуса. Вони відповідали однаково: «Перемога». Культура — це дещо інше; вона будується знизу вгору. Сьогодні вранці у нас була велика зустріч, щоб зрозуміти нашу культуру. Я сказав усім: «Ви вирішуєте, хто ми. Я можу дати деякі вказівки, але культура визначається знизу вгору». Культура — це цінності клубу».

▪️«У Тулузі ми щодня вимірювали психічний стан усіх співробітників, щоб побачити, чи вони перебувають у стресі, чи хочуть виходити на роботу. Це було неймовірно корисно. Ми вирішили не наймати нікого, хто не має мотивації. До речі про поле, у Тулузі ми заборонили навіси та дальні удари».

▪️«У Тулузі ми шукали гравців-особистостей. Характер гравця можна зрозуміти з даних. Наприклад, ті, хто багато торкається м'яча, є особистостями».

▪️«Коли хтось спостерігає, як ви йдете від парковки до офісу, він розуміє, що ви відчуваєте. Я знаю, що якщо я зайду до офісу з поганим настроєм, поганий настрій пошириться. Те саме стосується й доброго. Я хочу, щоб мене оточували люди, які мене виправляють. У Тулузі я сказав тим, хто працював зі мною: «Якщо я відхиляюся від культури клубу, ви повинні сказати мені; якщо я куплю гравця, який її зраджує, ви повинні сказати мені».

▪️«Я ніколи не читаю про футбол, це нудно. Я читаю наукові статті про дані, наприклад якщо вони говорять про методології чи відновлення після травм. Я читаю книги про те, як керувати людьми, як вести переговори».

▪️«Я намагаюся вчитися в інших видів спорту, не з футболу. Коли в мене зустріч, я хочу бути найменш розумним у кімнаті. Якщо в мене хороші ідеї, щось не так. Я не люблю зарозумілих людей. Я бачив багатьох, хто зазнавав невдачі, тому що вони були талановитими, а не скромними».

▪️«У 18 років я мріяв тренувати молодіжку Монако. Подивіться, де я зараз».

▪️«Мене наймали люди в Японії, Англії, Франції та Італії. Якщо вони просять мене очолити їхню організацію, то це тому, що вони хочуть, щоб моя культура була їхньою. Якщо ви робите те саме, що вони робили до цього, значить, щось не так. Я дуже поважаю культуру, але, наприклад, у Туреччині не було можливості її змінити: забагато політики. Я зрозумів, що нікуди не рухаюся».

▪️«У футболі історично набирають гравців, народжених у першій половині року, але дані показують, що ті, хто досягає успіху, часто народжуються в другій частині року. Це така дурість. У Тулузі ми навмисно залучили багато молодих гравців, народжених після серпня».

А завершити хочеться цитатою журналіста (давнього ювефоба) Паоло Дзіліані. Його теж вразила доповідь Комоллі:

«Одне з двох: або ми маємо справу з найвидатнішим, найінноваційнішим, найдалекогляднішим і, можливо, найбільш недооціненим керівником в історії світового футболу, керівником, який зробить Ювентус Реалом наступних двох десятиліть, або ми зіткнулися з карикатурою на менеджера, клоуном, пародією. Я вже ухвалив рішення, але справедливо, щоб кожен ухвалив своє».

❤FootballDyvan

Навіть після плутаного недільного позорища видовища на Сан-Сіро (1:4 від Норвегії) навряд чи можна було наробити нових глобальних висновків, але в Італії — не маючи альтернативи — спробували.

У розмаїтті традиційних для таких випадків саморефлексії та самоприниження думки деяких журналістів вийшли подібними до гри (два абсолютно різні тайми).

За табір любителів незграбно-перебільшено приплести силу збірної до рівня внутрішнього чемпіонату найяскравіше виступив Луїджі Ґарландо (La Gazzetta):

«Цей черговий удар можна використати, щоб остаточно усвідомити, ким ми є. Щоб не бути в плей-оф зарозумілими, якими, можливо, ми були в попередніх двох. Ми отакі. Ми програємо Норвегії в три голи в обох матчах, але продовжуємо говорити про випадковості. Ні, це не випадковості. Ми отакі... Ах, ми дивуємося, що вони не знають Піо! Нечувано: богохульний Голанд не знає нашого Піо!.. І вважаємо себе центром світу. Але на ділі ми маленька збірна — донька маленької ліги, де мало забивають, мало грають, і де майже ніхто не закуповується. Ми отакі. Призначення Ґаттузо — це правильно, бо в нас нема талантів і нема часу мудрувати з грою, як це робив Спаллетті. Було правильно найняти тренера, який може витиснути з футболістів усі залишки. Та коли після матчу він каже, що ми розвалилися після пропущеного... В матчі, який нічого не вирішує! А що ж тоді буде в імовірному матчі проти Шотландії в бісовому Ґлазґо?..»

Натомість Стефано Аґресті (теж La Gazzetta — дербі, виходить!) пригостив порцією свіжого копіуму:

«Насправді ми не такі паршиві, якими постали в Осло та Мілані. Норвегія — чудова команда, у них найкращий центрфорвард світу, оточений іншими хорошими гравцями. Але називати її збірною чемпіонів — занадто. Сьорлоту майже тридцять, і він ніколи не був зіркою, Нуса — великий талант на підйомі, а решта — добрі професіонали, які тиняються між Сассуоло та Будо. Крім Голанда, вони не феноменальні: це ми зробили їх такими. Чи є тренер, який віддав би перевагу Берґу чи Торстведту над Бареллою? Нюланду — над Доннаруммою? Аєру — над Бастоні?.. І в нас є причина для впевненості: Піо Еспозіто. Йому двадцять років, він забив тричі в п'яти міжнародних матчах і має неймовірний характер. Голанд його не знав, але вчора пізнав віч-на-віч. Піо сильний і безстрашний. Йому було дев'ять, коли Італія востаннє грала на ЧС: надіємось, він допоможе нам туди повернутись».

***

Будь ласка, виберіть свого покемона в реакціях:

❤️ — Ґарландо («Все погано!»)
😁 — Аґресті («Погано, але не все!»)

❤FootballDyvan

«Конте звільнений, тепер офіційно!» – кричите ви в заголовку.

Також у заголовку зазначаєте, що мова про колишнього ювентіно.

Ставите зображення з Конте на обкладинку.

Не забуваєте використати іменник «революція».

Додаєте одну чайну ложку емоджі мигалки – «🚨» (так усі розумітимуть, що це терміново).

Готово.

А те, що насправді йдеться про Мірко Конте – тренера клубу Серії С (так, це саме його римський профіль в окулярах прикрашає той засмальцований скріншот, праворуч від Антоніо Конте), до нестями заінтригований читач збагне вже потім, коли допитливо клацне на посилання. Може, ще й залишить пару незлих тихих слів у коментарях.

Туттоспорт, сіньйоре е сіньйорі! Один із грандів італійської спортжурналістики.

❤FootballDyvan

В Італії – чергова блискуча інновація.

Починаючи з цього туру і десь аж до березня, всі матчі Серії А (незалежно від погоди) гратимуть із помаранчевим м'ячем.

«Аби забезпечити найкращу видимість м'яча за всіх можливих умов».

Забезпечили. Ті, хто дивився суботні поєдинки, вже встигли оцінити.

Основна претензія – м'яч елементарно слабко помітний, коли перебуває в повітрі або/і рухається з високою швидкістю (особливо якщо трансляція не найвищої чіткості). Твіттер переповнений відгуками вдячних глядачів.

Найбільше вражає оцей:

«Коли мене запитують, як це – бути дальтоніком, я завжди відповідаю таким прикладом: «Якщо в полі росте апельсин, я його не бачу». Натомість тепер я можу сказати: «Коли Серія А грає з помаранчевим м'ячем, я бачу лише 22 гравці, які безцільно бігають по полю». Дякую!»

А ввечері на поле Сан-Паоло вийшла Аталанта, щоб вигуляти свою піжаму.

І стало взагалі ідеально.

❤FootballDyvan

Комусь у вчорашньому дописі могло привидітись незграбне художнє перебільшення, але, на жаль, мудра Серія А дійсно зробила так, аби її футбол стало дивитися ще важче.

Найповніше поки висловився головред Sportitalia, Мікеле Крішітьєлло — навіть не потерпів до ранку, щоб вилити свій здоровий реакціонізм у колонці «Приберіть цей оранжевий м'яч»:

«Я розумію, що ви хочете почитати про те, як Юве не виграв у Флоренції; про те, як Франкі годину співав Влаховічу «ти циган!»; про те, як кризовий Наполі тричі забив Аталанті; або про міланське дербі.

Але якщо я писатиму про все це, нічого не зміниться. Я спробую піти з козирів, звернувшись до своїх приятелів з Ліги Кальчо та до всіх спонсорів, що крутяться навколо Серії А. Ви вже напхали нас жахливими футболками кольорів, невідомих навіть уболівальникам...

Коли ми дивимося гру, то вже не й не відразу розуміємо, яка команда на полі. Мілан у зеленому, Інтер у жовтому, Наполі у гелловінському і так далі. Утім, повторюю, хоча б залиште нам нормальний м'яч. Ця гидота, що була вихідними, має зникнути негайно. Якби воно було зумовлене снігом — добре. Але ж снігу не було.

Притримайте це, будь ласка, для матчу Серії А в Осло.

Зблизька, крупним планом, воно терпимо, але оскільки на екрані м'яч виглядає як цятка, залиште його білим абощо. Бо так ми нічого не можемо зрозуміти, і, передусім, наше око не звикло протягом 95 хвилин бачити цю помаранчеву сферу, що снує туди-сюди.

Режисер матчу Фіорентина-Ювентус, певно, взагалі збожеволів — в одному з таймів він 2-3 рази наплутав із повторами. Футбол — проста річ, і нам подобається ця простота.

На щастя, бодай Серія D все ще в безпеці. Там немає VAR чи VAR на вимогу. Нема помаранчевих м'ячів чи форми, яка не відображає історію клубу. Нам потрібно зробити не один, а тисячу кроків назад. Це не значить, що ми старі чи динозаври. Ми просто не хочемо змін на гірше тільки для того, аби довести, що ми круті.

Нам нецікаво дивитися гру очима судді чи його вухами. Це нічого не додає. Я підкреслюю — нічого. Це просто схоже на крихітну VHS-камеру серед вісімнадцяти 4K-камер. Нам байдуже, чи почуємо ми від рефері пояснення якогось очевидного рішення. Ми втрачаємо через це більше часу, бо йому доводиться тлумачити свій вердикт усьому стадіону, коли його можна зрозуміти простим жестом. Не кажучи вже про те, що у 8 випадках із 10 ви нічого не збагнете ні по телевізору, ні на трибунах. А в інших двох випадках арбітр не здатний говорити чи пояснювати.

Досить! Ми благаємо вас, будь ласка. Нам подобається футбол таким, яким він завжди був, і нам не потрібні всі ці новинки».

❤FootballDyvan

9 новачків – це тепер називається «не провів активної трансферної кОмпанії»...

Рекомендую ознайомитись із повним дописом.

Там усе в найкращих традиціях: лікнеп у фірмовому стилі «Ну я ж казав, це заздалегідь читалося», підкріплений фактами, часто вигаданими самим автором, та грубими узагальненнями.

Додам тільки ще один спойлер: Інтер, Дортмунд і Спортінг (Баєр, Лілль і Вілла, виходить, теж) – тепер серед «найбагатших клубів».

Все просто ©

❤FootballDyvan

У середу Аталанта зіграє з Дженоа в кубку.

Початок — о 15:00 за місцевим часом.

Ні, вихідного в Італії у середу не буде. Ні, жодного форсмажору нема.

Так, просто взяли й поставили матч на 15:00 буднього дня.

Відгуки щасливих тіфозі традиційно не забарились: «Цьогорічний абонемент Аталанти включає кубкові поєдинки, тож майже всі (зокрема я, котрий по-свинськи закінчує школу о 14:00, не пообідавши) заплатили за матч, на який не зможуть прийти».

Гру також бойкотуватиме берґамська Curva Sud...

Але звісно, метикуваті гендлярі з Ліги потім знову на своїх щемливих колажах повідомлять, що футбол убиває саме піратство.

❤FootballDyvan

«Спагетті-футбол знову в моді»!

Зрада тимчасово відступила — цього тижня Луїджі Ґарландо працює в режимі перемоги (здається).

До вашої уваги — його вчорашня колонка в La Gazzetta dello Sport:

«Пара лідерів Серії А — болюча тема для ювентіні. Вони бачать не Наполі та Мілан, а Антоніо Конте та Макса Аллеґрі, архітекторів золотої ери восьми скудетті.

Для більш нейтральних спостерігачів ця пара говорить про інше. Про двох тренерів, які, попри різні трактування, завжди шанували італійські футбольні традиції, що включають максимальну увагу до стійкості захисту, стабільність системи, готовність терпіти і атаки з глибини на просторі. Сутність і практичність як еталонні цінності.

За ними женеться зграя тих, хто різними методами завше прагнули володіти м'ячем і чужою половиною поля: Ківу, який розлагодив вертикальність Індзаґі; Ґасперіні, який пропагував найсміливіший і найбільш міжнародний футбол за останні 10 років; Італьяно, який атакує все, що рухається; Фабреґас, який висадив тікі-таку на березі озера; Спаллетті, який зачарував Рим і Неаполь видовищною грою.

Проте лігою керують два невблаганних ґрінґо, зосереджені на справі — спагетті-футболі.

Конте вартий похвали за спробу підвищити якість свого продукту до рівня Ліги чемпіонів, зумовлену амбітним трансферним вікном, флагманом якого був Де Брюйне. Техніка та володіння м'ячем. Одна статистика чітко пояснює цю трансформацію. Минулого сезону Наполі був лише 15-м за кількістю пресинг-дій на половині поля суперника. Тепер вони в трійці лідерів з піраньями Ґасперіні. Конте просунув Наполі вперед і зробив його більш агресивними.

Їх не можна було порівняти з Міланом. «Россонері» мали нижчий центр ваги (49,4 м - 51,7 м), підбирали м'яч іще нижче (33,7 м - 37,8 м) та менше його утримували (49,9% - 56,6%). Макс вирішив сховатися та вичікувати, Антоніо — ні.

Але що ж пішло не так? З новою амбітною схемою Наполі загубив колишній баланс, надто захопився нападом. Мактоміней втратив зону комфорту, Де Брюйне травмувався, настали поразки, невдоволення та початок кризи.

Як викрутився Конте? Випустив занедбаних Нереса та Ланґа на простори, де колись гасали Лавессі та Кавані, звільнивши поле попереду, замість того, аби його масово засмічувати. Зрештою, він повернувся до бойового футболу, який завжди культивував, навіть як тренер збірної. Ніби скинув тісний офіційний костюм і вдягнув щось легше, повсякденне.

У неділю Наполі зіграє з Юве. Саме в матчі Наполі-Юве в листопаді 2011-го, з появою BBC (Барцальї-Бонуччі-К'єлліні) та схеми 3-5-2, з'явився і його кальчо, що мав воєнний оскал Відаля та сильні ноги флангових скакунів.

З переломним моментом після Болоньї, тепер Наполі можна порівняти з Міланом. Непроникний низький блок, який Конте протиставив Ґасперіні, повівши в рахунку, — це те, що Аллеґрі практикує в кожній грі.

Блискавичний перехід, котрий призвів до гола Нереса після того, як Ррахмані викрав м’яч у Коне, нагадує гол Пулішіча в дербі внаслідок відбору Фофана в Чалханоґлу. Два маленькі реджісти з великими мізками (Лоботка й Модріч) рухають м'яч, а поруч — динамічні й потужні бігуни-медзали. Захисники зазвичай стримані, але здатні на раптові прориви (Ді Лоренцо й Павловіч). Леау не народився центральним нападником, як Гойлунд, але він учиться і приречений бути в гущі подій.

Конте та Аллегрі — два тренери, що найбільше впливають на свої команди харизмою. Не просто так вони виграли більше прямих протистоянь, ніж інші. Конкуренти можуть відповісти лише підвищенням якості гри.

Наразі це спагетті-футбол».

❤FootballDyvan

– Білобрисий, як звати?
– Шевченко.
– Як?!
– Шевченко.
– Відкіля ти?
– Українець.
– Чудово. Величні воротарські традиції: Яшин, Ґаврошкі... Станеш на ворота!
– Тренере, але ж я нападник...
– Нападник, нападник!.. Всі вони так кажуть. Ти випромінюєш надійність, тож гратимеш на воротах!

(Фрагмент із х/ф «Eccezzziunale veramente - Capitolo secondo... me», 2006 р.)

***

Очевидно, грандіозний баян, але я вперше натрапив на цей тарантінівський діалог лише пару тижнів тому.

Те, що Шеву збентежив не Яшин, якого зарахували до українців, а саме позиція воротаря, спишемо на комедійний задум (або на лінь італійців розбиратися, хто є хто в тих сов'єт-юніонах).

Дізнатись би ще, хто такий «Ґаврошкі»...

❤FootballDyvan

Ну що, синку, помогли тобі твої оранжеві м'ячі?

❤FootballDyvan

Інтер програв ушосте в сезоні. Уп'яте — від «прямого конкурента».

Після кожної з попередніх таких поразок (Юве, Наполі, Мілан, Атлетіко) говорили про несправедливість. Інтер завше достатньо створював і, всупереч результату, переважно здобував народний титул найкращої команди на полі.

Якщо все-таки мислити ідеалістичними категоріями «футбольної справедливості», то й поразку від Ліверпуля можна трактувати як несправедливу.

Несправедливість, утім, цього разу була дещо специфічна. Несправедливо було те, що в такому матчі взагалі хтось переміг. Несправедливо було, що обидві не програли.

Програв тільки Інтер. Тенденція (закономірність?) залишилась та сама.

Що робити? Ще після Атлетіко рецепт виписав Беппе Берґомі:

«Цій команді вже роками потрібен швидкісний захисник, фізично потужний півзахисник та нападник, який обігрує один в один. Це дозволить витрачати менше сил та не тримати постійно вісім гравців попереду для створення моментів. Одного шансу достатньо, щоб виграти матч; Мілану потрібен був один. Інтеру ж доводиться грати в дуже вимогливу гру».

Тоді ж схожу думку, тільки більш розлого, висловив Джанлуїджі Лонґарі зі Sportitalia:

«Ідеї Ківу — сучасні, сміливі, навіть захопливі в теорії. Але вони живуть на межі парадоксу. Інтер контролює гру, не маючи змоги контролювати матчі; він тримає м'яч, але не тримає гру. Він багато створює, але сам теж вразливий. І коли ставки зростають, цей хиткий баланс стає величезною проблемою.

Тому січневе трансферне вікно може бути визначальним. Перше рішення є невідкладним: нарешті взяти опорника в стилі Ману Коне, якого хотіли влітку. Динамічного гравця, сильного в єдиноборствах і здатного підстрахувати в скрутну мить.

Також потрібен гравець «а-ля Лукман» — індивідуаліст, спроможний вертикалізувати гру, з чим в Інтера проблеми проти великих команд.

Підказкою були слова Ківу після поразки від Атлетіко. Він акцентував не так на обороні, як на тій фатальній помилці при переході в атаку. Деталь, яка видає точне бачення: проблема для нього не позаду, а в конструкції.

Інтер опинився на роздоріжжі. Продовжувати як є означає сподіватися, що система витримає, не усуваючи її прогалини. Натомість дія означає розвиток. А в сучасному футболі нема ризикованішого шляху, ніж відсутність дій.

«Нерадзуррі» повинні визначитися з технічним, тактичним і стратегічним напрямком, перш ніж поле виставить значно більший рахунок. І тоді, на відміну від контратак суперника, цього не можна буде уникнути».

❤FootballDyvan

Видно, всім неймовірно сподобався вчорашній пост про Інтер (три реакції – гарний показник), тож треба терміново щось про оранжевий м'яч. Давно не було.

Як на замовлення, з контентом допоміг Ultimo Uomo. Там вийшла (нарешті) стаття під назвою «Серія А грає м'ячем, який не бачать люди з дальтонізмом».

Тезово:

▪️«До минулого сезону зимовий м'яч завжди був жовтим, однак цього року Ліга змінила курс, перейшовши на помаранчевий. Дивно, адже ми живемо у світі, де снігу стає дедалі менше, а Серія А вирішила обрати колір м'яча, призначений суто для засніжених полів. Це спровокувало критику з боку значної частини італійського населення — людей із дальтонізмом».

▪️«Згідно з даними Humanitas, в Італії налічується близько 2,5 мільйонів дальтоніків. Кожен 30-й італієць має змінене сприйняття кольорів. У Європі дальтонізм є у 8% чоловічого населення та 1% жіночого».

▪️Цитують коментатора Стефано Чеккі: «Це не полеміка, це відчайдушний крик про допомогу. Я дальтонік. У суботу я вмикаю телевізор і не бачу м’яча. Той новий оранжевий м’яч, поки летить повільно, я його бачу; коли він прискорюється і починається боротьба, я його більше не бачу, я його втрачаю».

▪️Цитують президента Італійської асоціації дальтоніків Стефано Де П'єтро: «Ми, дальтоніки, не бачимо зеленого; ми сприймаємо його як охру (речовина жовтого, жовто-коричневого або червоно-брунатного кольору). На стадіоні ми якось можемо з цим впоратися, але по телевізору тривимірність відсутня. Ми не можемо відрізнити м'яч від поля».

▪️«Коли м'яч був жовтим, проблема вже існувала, але вона була більш обмеженою. А помаранчевий колір робить практично неможливим розрізнення сфери в русі».

▪️Розповідають про документ, опублікований Футбольною асоціацією (очевидно, Англії) у 2018 році та спрямований на інклюзивність. У ньому перелічені основні комбінації барвів футболок двох команд, які можуть спричинити проблеми. Серед них – поєднання червоного та зеленого.

▪️Цитують ексгравця збірної Ірландії Метта Голланда: «Найгіршими кольорами завжди були помаранчевий та зелений, бо вони виглядали майже однаково».

▪️«Як і в інших випадках у минулому, Серія А здається просто байдужою. Є велика група вболівальників, які пропустили гол Мандраґори у ворота Ювентуса чи дубль Джеймі Варді проти Болоньї»...

***

❤️ — якщо вважаєш Серію А прогресивною лігою з видатними інноваційними ідеями, котрі житимуть вічно

😁 — якщо «PIRACY KILLS FOOTBALL»

❤FootballDyvan

Одна з причин, чому Серія А така особлива, — на цьому фото.

Урбано Кайро, власник Торіно, позує в компанії Луки Модріча і Лаутаро Мартінеса.

На жаль, позує не тому, що хорват і аргентинець раптом вирішили перейти до стану «биків». Просто Кайро вручив їм нагороди на святковій церемонії від La Gazzetta dello Sport.

Бо Урбано Кайро — власник La Gazzetta dello Sport.

4 дні тому Торіно якраз програв Мілану, ведучи 2:0, тож Урбано на сцені не змарнував нагоди висловитись про Модріча:

«Я бачив його в понеділок у Турині, але волів би краще не бачити».

❤FootballDyvan

Перше коло ще не завершене, але останній повноцінний тур перед Різдвом уже відбувся (найближчими вихідними дорослих не буде вдома – зароблятимуть гроші в Аравії), тож можна й короткі проміжні висновки.

***

1. Інтер — 33 очки
Програють «великим» і виграють у «малих». «Малих» у чемпіонаті все-таки більше, ніж «великих», тому лідирують.

2. Мілан — 32
Виграють у «великих» і не виграють у «малих». «Малих» у чемпіонаті все-таки більше, ніж «великих», тому не лідирують.

3. Наполі — 31
Іноді грають погано в ЛЧ. Іноді грають погано в чемпіонаті. Іноді грають погано всюди (зараз ми знову тут). Втім, іноді грають і добре. Боротьба триває.

4. Рома — 30
А тут триває будівництво. Зі значним випередженням плану.

5. Ювентус — 26
Набрали непотрібних тренерові гравців, позбулися потрібних, а потім позбулися й тренера, який теж був непотрібний. Проєкт, стратегія. Недурно ж одна сім'я з Феррарі. Директор розповідає про успішний успіх і біолабораторії ДНК. Вболівальникам — здоровля!

6. Болонья — 25
У свій хороший день — найкраща команда Італії. І найкраща Аталанта Італії.

7. Комо — 24
Широкі, мов штани Фабреґаса, можливості клубу часом дозволяють помріяти про топ-4. Проте «титульні поєдинки» свідчать, що поки рано.

8. Лаціо — 22
Дякуємо, що живий.

9. Сассуоло — 21
Верифікували випадковість свого недавнього вильоту. Найтвердіший із середняків. А ще в них з'явилися ультрас. Шок.

10. Удінезе — 21
На Стадіо Фріулі вже давно прибрали легкоатлетичні доріжки. Часто здається, що дарма. Але є в команді й два футболісти: Дзаньйоло і Атта.

11. Кремонезе — 20
Заважають грати лише суперникові, але не собі. А деколи й суперникові не заважають. Піза здорової людини.

12. Аталанта — 19
Програють Вероні й перемагають Челсі. Так буває, коли твої лідери дуже хочуть себе продати.

13. Торіно — 17
Кортить просто повболівати за Альберто Палеарі — 33-річного воротаря, який мав 4 матчі в Серії А за кар'єру, та нині раптово став основним. Перемогу над Дженоа і нічию з Юве приніс саме він. Подивіться на ті сейви.

14. Лечче — 16
Доля тренера Ді Франческо останні 6 років проста: звільнення в зоні вильоту або власне сам виліт. Досить важко уявити, чому цього разу має бути інакше. Із тих, хто наразі нижче в таблиці, обігнати можуть усі, крім Пізи.

15. Кальярі — 14
8-9 (бувало навіть 10!) італійців у старті. Палестра й Еспозіто — очевидне прийдешнє підсилення для топ-9. Цікава гра, перспективний молодий тренер. На їхньому боці сам Футбол.

16. Дженоа — 14
Результати вже котрий сезон не гідні таких тіфозі й такого стадіону. Рік тому клуб купив румунський продавець меблів, тож тепер у ложі поважно сидить Разван Рац. Замість Вієйра на лавці — Де Россі. Інших помітних змін нема.

17. Парма — 14
Sometimes maybe good, sometimes maybe shit. Sometimes maybe програють супернику, який залишився вдев'ятьох... Тренеру — 30 років. До того ж іспанець. На щастя, візуально й поведінкою він харить поки набагато менше, ніж його колєґа-сенсей Артета. І точно менше, ніж Фабреґас.

18. Верона — 12
Вже 4-й рік просто під час сезону ліплять команду з надією врятуватись. Колись подібним займалися їхні сусіди. Закінчилось погано...

19. Піза — 10
Класний стадіон і атмосфера. Щось пробують у пресинг, інколи навіть щось виходить. На жаль, більше чеснот нема. Найгірший склад і найкращий претендент на 20 місце.

20. Фіорентина — 6
Останнє місце – ідеальне покарання за оранжеву форму (на честь оранжевого м'яча?) в минулій домашній грі. І за те, що не трималися всіма руками й ногами за Палладіно. Свіжі новини кажуть, що Артеміо Франкі матиме напівзруйнований вигляд аж до 2030-го. Тож ліпше дійсно кілька років перебути в Серії Б, аби тієї краси ніхто не бачив.

❤FootballDyvan

У жовтні, дізнавшись про прийдешню неминучість матчу Серії А в Австралії, дозволив собі нейтрально-позитивний допис на цю тему.

Згодом навіть заімпонувало, як Луїджі Де Сьєрво (один із ватажків Ліги Кальчо) пащекувато попустив обуреного новиною Адріана Рабйо.

Та потім стався оранжевий м'яч, який поділив усе на «до» та «після». І не залишив сумнівів: ці люди направду слабі.

Тепер ще й раптом з'ясувалося, що вилазка на Зелений континент передбачатиме відмову від італійських (і загалом європейських) суддів та — ймовірно — заборону на використання назви чемпіонату на афішах та квитках.

Будуть популяризувати бренд «Серія А» без використання назви «Серія А»...

Резюмую цитатою зі свіжої статті на Rivista Contrasti:

«Побачене підтверджує, що Еціо Сімонеллі та Луїджі Де Сьєрво організували матч у Перті, не обговоривши умови з Азійською конфедерацією футболу та Футбольною асоціацією Австралії. Це трохи схоже на групу підлітків, які організовують матч 5 на 5, а коли всі прибувають на майданчик, виявляють, що поле зайняте, бо Ецієтто та Джіджіно забули його забронювати... Зазвичай тоді їх обох висміюють, і відтак забороняють їм організовувати навіть онлайн-турнір у FIFA, але президенту й генеральному директору Lega Serie A точно нічого не загрожує. Насправді тепер, коли, здається, вже накладено латку (гіршу за дірку), вони, можливо, навіть насолодяться результатом».

❤FootballDyvan

Цими неприйнятними додатковими умовами був Альберт Ейнштейн білий м'яч.

❤FootballDyvan