Нашу розмову з американським телеканалом ABC перервала повітряна тривога, звична для Києва. Якраз говорили про різницю між «спокійними» та «неспокійними» регіонами. Журналісти змогли пересвідчитися, що насправді в Україні немає спокійних регіонів. Бо Росія хоче знищити їх усі. Пояснила в інтерв’ю, що не дочекається.
«Ми не готові поступатися своїми територіями. Не можна втратити свої території та бути спокійними надалі. Агресор не зупиниться на частині нашої території, не зупиниться, доки не знищить нас. Тож у нас немає вибору – ми повинні боротися за свою незалежність».
Запитали, що б я переказала Америці й американцям. Переказала слова великої подяки та заклик:
«Мені дуже хочеться, щоб весь світ – і американці також – не звикали до цієї війни. Так, від вас вона далеко, довго триває, і від неї можна втомитися, але, будь ласка, не звикайте, тому що якщо всі звикнуть, ця війна не закінчиться ніколи. І коли ви починаєте думати, що «не все так однозначно» і для цієї війни можуть бути якісь причини, це означає, що ви в зоні російської пропаганди! Будьте уважними, чуйте правду».
«Ми не готові поступатися своїми територіями. Не можна втратити свої території та бути спокійними надалі. Агресор не зупиниться на частині нашої території, не зупиниться, доки не знищить нас. Тож у нас немає вибору – ми повинні боротися за свою незалежність».
Запитали, що б я переказала Америці й американцям. Переказала слова великої подяки та заклик:
«Мені дуже хочеться, щоб весь світ – і американці також – не звикали до цієї війни. Так, від вас вона далеко, довго триває, і від неї можна втомитися, але, будь ласка, не звикайте, тому що якщо всі звикнуть, ця війна не закінчиться ніколи. І коли ви починаєте думати, що «не все так однозначно» і для цієї війни можуть бути якісь причини, це означає, що ви в зоні російської пропаганди! Будьте уважними, чуйте правду».
Перша дитина цієї війни народилася у другий день вторгнення в київському метро. Я тоді писала про неї. Під бомбами це здавалося дивом, але можна уявити, як ризикували і мама, й дитина у нелікарняних умовах.
Відтоді в нас понад 50 тисяч таких маленьких див. І майже завжди це був ризик, бо навіть у багатьох лікарнях стало небезпечно – через ворожі обстріли, відсутність води та електрики.
Для підтримки життєдіяльності малюків, які народилися передчасно, існують інкубатори з безперебійним живленням. Фактично це «рятувальна капсула» для малюків – із контролем температури, вологості й шуму. У ній можуть жити й рости навіть малята вагою до 1500 грамів!
Ще три таких пристрої прибули в Україну, у клінічні лікарні Харківської та Запорізької областей і Сумський обласний клінічний перинатальний центр.
А всього в межах співпраці з міжнародними партнерами у перинатальних центрах Миколаївської, Харківської, Дніпропетровської, Сумської та Запорізької областей з'явилося вже сім таких «рятувальних капсул».
Чергову партію апаратів очікуємо наступного місяця.
Так, «воєнні» малята ще не бачили мирного неба. Але ми зробимо все, щоб це таки сталося.
Відтоді в нас понад 50 тисяч таких маленьких див. І майже завжди це був ризик, бо навіть у багатьох лікарнях стало небезпечно – через ворожі обстріли, відсутність води та електрики.
Для підтримки життєдіяльності малюків, які народилися передчасно, існують інкубатори з безперебійним живленням. Фактично це «рятувальна капсула» для малюків – із контролем температури, вологості й шуму. У ній можуть жити й рости навіть малята вагою до 1500 грамів!
Ще три таких пристрої прибули в Україну, у клінічні лікарні Харківської та Запорізької областей і Сумський обласний клінічний перинатальний центр.
А всього в межах співпраці з міжнародними партнерами у перинатальних центрах Миколаївської, Харківської, Дніпропетровської, Сумської та Запорізької областей з'явилося вже сім таких «рятувальних капсул».
Чергову партію апаратів очікуємо наступного місяця.
Так, «воєнні» малята ще не бачили мирного неба. Але ми зробимо все, щоб це таки сталося.
Дитячі малюнки у сусідстві зі знищеною російською технікою. Жовто-блакитні сердечка — поруч із церквою, що не встояла перед окупантами. Так зараз виглядають експозиції у Національному музеї історії Другої світової війни.
Днями тут відкрилася виставка «Сто днів. Війна очима дітей». У музеї зібрали півтори сотні малюнків українських і польських дітей з міста Лодзі. На них російські літаки бомблять наші міста, простягнута рука дружби з польським прапором. «Хочу додому» — написано на одному з малюнків.
А вдома, у цьому ж таки музеї, триває перша у світі виставка про російсьо-українську війну «Україна - розп'яття». Тут — рештки збитого російського гелікоптера, мапа об’єктів Києва, які хотіли захопити росіяни, і віднедавна — прапор, що майорів над Азовсталлю, посічений осколками російських ракет.
Дитячі малюнки поруч із жахіттям війни. Так зараз виглядає Україна. Контраст, який хочеться якомога швидше лишити тільки в музеях.
Днями тут відкрилася виставка «Сто днів. Війна очима дітей». У музеї зібрали півтори сотні малюнків українських і польських дітей з міста Лодзі. На них російські літаки бомблять наші міста, простягнута рука дружби з польським прапором. «Хочу додому» — написано на одному з малюнків.
А вдома, у цьому ж таки музеї, триває перша у світі виставка про російсьо-українську війну «Україна - розп'яття». Тут — рештки збитого російського гелікоптера, мапа об’єктів Києва, які хотіли захопити росіяни, і віднедавна — прапор, що майорів над Азовсталлю, посічений осколками російських ракет.
Дитячі малюнки поруч із жахіттям війни. Так зараз виглядає Україна. Контраст, який хочеться якомога швидше лишити тільки в музеях.
Щонайменше кожен п’ятий українець матиме негативні наслідки для психічного здоров’я через війну. На жаль, такі попередні висновки озвучують в МОЗ. Батьки особливо вразлива група, вони як ніхто знають, що таке постійний стрес зараз — бо мають впоратися не лише з його викликами для себе, а й піклуватися про дітей.
📍Тому в ЮНІСЕФ спільно з Всеукраїнським громадським Центром "Волонтер" розробили курс «Долаємо стреси разом». Він допоможе батькам краще розуміти себе та свою дитину.
❓Як впоратися зі стресом, не втрачаючи ресурсів? Як допомогти дитині, що перебуває у стресі ? Якими мають бути правила та кордони у родині — навіть під час максимально стресових умов? Що таке мова любові та як вона допоможе долати конфлікти? Відповіді на ці питання можна знайти під час проходження курсу.
У кожному з розділів є проміжні тести, що допоможуть вам краще опанувати інформацію.
Розумію, наскільки важливо вже зараз, не чекаючи закінчення війни, працювати з її впливом на ментальне здоров’я. Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку активно розробляємо разом з МОЗ та закордонними колегами, допоможе українцям подолати наслідки пережитих травм. Бо здорова у майбутньому нація — це те, за що боремося паралельно на медичному фронті.
📍Тому в ЮНІСЕФ спільно з Всеукраїнським громадським Центром "Волонтер" розробили курс «Долаємо стреси разом». Він допоможе батькам краще розуміти себе та свою дитину.
❓Як впоратися зі стресом, не втрачаючи ресурсів? Як допомогти дитині, що перебуває у стресі ? Якими мають бути правила та кордони у родині — навіть під час максимально стресових умов? Що таке мова любові та як вона допоможе долати конфлікти? Відповіді на ці питання можна знайти під час проходження курсу.
У кожному з розділів є проміжні тести, що допоможуть вам краще опанувати інформацію.
Розумію, наскільки важливо вже зараз, не чекаючи закінчення війни, працювати з її впливом на ментальне здоров’я. Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку активно розробляємо разом з МОЗ та закордонними колегами, допоможе українцям подолати наслідки пережитих травм. Бо здорова у майбутньому нація — це те, за що боремося паралельно на медичному фронті.
«Я не можу говорити про війну мовою статистики й цифр. За ними втрачаються долі. У нас уже є справжні символи нашої війни. Це Оксана, медсестра з Лисичанська. Вона продовжувала ходити на роботу й допомагати хворим аж до того моменту, поки сама не залишилася без ніг, потрапивши на ворожу міну. Оксана – символ жаги до життя й непереборної сили любові. Ліза Чернишенко з Попасної. Їй усього 15. Вона з вогнепальними пораненнями сіла за кермо й вивезла в безпечне місце чотирьох поранених! Ліза – символ нашої безстрашної молоді. Тетяна Близняк, яка годує донечку в київському метро, що перетворилося на бомбосховище. Це фото назвали «Українська мадонна». Тетяна – символ нашого материнства. І таких прикладів – безліч».
Виступила по відеозв'язку на міжнародній конференції «Жінки у конфліктах», що відбулася в Брюсселі. Це другий такий захід у світі, і він – якраз про жіночі долі, життя та, попри обставини, – лідерство в умовах війн.
Одна зі співорганізаторок – лауреатка Нобелівської премії миру, правозахисниця Надія Мурад, яка пройшла крізь рабство й тортури терористичної ІДІЛ, але не зламалася.
Дякую за запрошення Президенту Європейської ради Шарлю Мішелю. Він неодноразово бував в Україні з початку російського вторгнення та бачив на власні очі, як борються українські жінки на всіх фронтах. Саме так і сказала сьогодні: їх не можна назвати пасивними жертвами, у кожної з них – своя історія спротиву. Більшість наших медиків – жінки. 50% наших підприємців – жінки, і вони працюють, щоб підтримувати економіку. У лавах ЗСУ – 37 тис. жінок. Вже понад 1 тис. жінок стали командирами.
Є таке популярне питання: яка ваша суперсила? Так от, кожна наша жінка може відповісти: моя суперсила – я українка! І це не перебільшення. Наші жінки – супергероїні, які наближають перемогу кожним днем свого життя.
Виступила по відеозв'язку на міжнародній конференції «Жінки у конфліктах», що відбулася в Брюсселі. Це другий такий захід у світі, і він – якраз про жіночі долі, життя та, попри обставини, – лідерство в умовах війн.
Одна зі співорганізаторок – лауреатка Нобелівської премії миру, правозахисниця Надія Мурад, яка пройшла крізь рабство й тортури терористичної ІДІЛ, але не зламалася.
Дякую за запрошення Президенту Європейської ради Шарлю Мішелю. Він неодноразово бував в Україні з початку російського вторгнення та бачив на власні очі, як борються українські жінки на всіх фронтах. Саме так і сказала сьогодні: їх не можна назвати пасивними жертвами, у кожної з них – своя історія спротиву. Більшість наших медиків – жінки. 50% наших підприємців – жінки, і вони працюють, щоб підтримувати економіку. У лавах ЗСУ – 37 тис. жінок. Вже понад 1 тис. жінок стали командирами.
Є таке популярне питання: яка ваша суперсила? Так от, кожна наша жінка може відповісти: моя суперсила – я українка! І це не перебільшення. Наші жінки – супергероїні, які наближають перемогу кожним днем свого життя.