🇱🇹🇺🇦 170 поранених захисників України лікуються або вже пролікувалися в Литві. Тим часом 24 литовські медики стали пліч-опліч із нашими лікарями, приїхавши в Україну. Міністр охорони здоров’я Литви пан Арунас Дулькіс відвідав Київ іще 31 березня 2022 року.

🤝 Сьогодні, зустрічаючись із ним у Вільнюсі, укотре подякувала за те, як його країна рятує наших людей. Думаю, наступною стане співпраця ще й у порятунку ментального здоров’я українців – відповідна всеукраїнська програма стартувала в нас торік, а в Литві діє ще з 2007-го, і в ній дуже багато співзвучного з тим, чого хочемо досягти ми.

Наприклад, у Литві діє 116 центрів первинної ментальної допомоги, тобто психологічна підтримка стала дійсно швидкою, доступною та повсюдною. Українське МОЗ створюватиме такі центри в нас саме за литовським прикладом.

🏥 Запросила провідну університетську лікарню Литви «Сантарос Клінікос» до співпраці з миколаївськими лікарнями – обласною клінічною та обласною дитячою. Навчання, обмін досвідом, обладнання – усе допоможе сьогодні нашим колосально навантаженим закладам, які щодня рятують жителів Півдня від чергових ворожих ударів.

👨‍⚕️ Як урятувати, вилікувати, відновити – тем для розмови з медичними фахівцями світу в нас нині стільки, що голова МОЗ України Віктор Ляшко вже запропонував у межах Саміту перших леді та джентльменів провести також Сателітний саміт міністрів охорони здоров’я.

Будемо раді бачити на ньому пана міністра Арунаса Дулькіса та його колег з інших країн. Здоров’я, як і інші наші спільні цінності, не має кордонів.

Ветеран із пораненнями повертається до мирного життя. Державна система психологічної допомоги одразу реагує: визначає, яка підтримка потрібна, допомагає, відстежує, наскільки вжиті заходи спрацювали, а водночас виявляє неочевидні проблеми, які ще можуть постати, і працює на випередження, щоб через травматичний досвід війни не «втратити» людину після демобілізації.

👉Таку вправу з ранньої психологічної допомоги виконували сьогодні на черговому засіданні Міжвідомчої координаційної ради з питань охорони психічного здоров’я.

Разом із родинами та найближчим соціальним оточенням військовослужбовців ветерани становлять орієнтовно 30% населення України. Тож треба регулярно моніторити, як втілюється Всеукраїнська програма ментального здоров’я, покликана допомогти українцям безпечно пережити тяжкий воєнний досвід.

📍Сьогоднішнє засідання під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля відбулося вже в новому, інтерактивному форматі, щоб перевірити ефективність співпраці та скласти єдину систему. Як пазли, усі наші проєкти разом повинні давати спільне бачення й доповнювати один одного.

🧩 У що мають скластися ці пазли? Зазвичай ми надихаємося прикладами Британії, Ізраїлю, Бельгії, у яких система психологічної допомоги налічує десятиліття історії та мільйонні внески. Але щойно я відвідала Литву – країну, яка отримала незалежність разом із нами та ресурс якої скромніший за британський чи бельгійський.

🇱🇹 Водночас литовська система психологічної допомоги існує вже 16 років. У менш ніж тримільйонній країні працює понад 100 центрів первинної психологічної допомоги – фактично психологічних амбулаторій, повсюдних і доступних. Про що це свідчить? Про те, що не обов’язково мати гігантський ресурс, щоб створити ефективну систему. Потрібна лише правильна співпраця та взаємодія.

Ось актуальна аналогія. Нині багато хто плете маскувальні сітки для фронту. Тож треба сплести й «сітку психологічного захисту»: кожне відомство відповідатиме за свій фрагмент, але полотно має вийте суцільним, щоб захистити людину якнайкраще.

🇺🇦🇰🇷Всього два місяці тому, під час візиту до Південної Кореї, особисто запросила до України Президента Республіки Юн Сок Йоля та його дружину Кім Кон Хі. І ось сьогодні, після спільної участі у саміті НАТО, – зустрічаємо їх у Києві.

📍Перш за все корейські гості відвідали Бучу, Ірпінь та поховання жертв російської окупації. Під час особистої зустрічі з пані Кім Кон Хі окремо подякувала їй за це: для українців такі візити завжди є свідченням солідарності.

🤝Також вдячні Президенту Республіки Корея Юн Сок Йолю за тверду підтримку народу України та готовність сприяти відбудові України. Він вкотре підтвердив це і на саміті НАТО, і в Польщі, яку відвідав на шляху до України.

Обговорили з колегою порятунок української культурної спадщини. Один зі способів зберегти її – цифровізація, якою зараз займається український Мінкульт. Республіка Корея особливо потужна у цифровій сфері. Сподіваюся, зможемо співпрацювати ще й у цьому напрямі.

Вкотре пересвідчуюся: навіть пів земної кулі між країнами – не відстань для людей, які здатні відчувати і чути.

📍Запросила колегу пані Кім Кон Хі на третій Саміт перших леді та джентльменів, що відбудеться вже у вересні.

Говоритимемо якраз про відчуття і почуття – ментальне здоров’я не тільки українців, а й жителів різних країн світу. Як перетворити вразливість на стійкість перед лицем війн, криз, поряд із небезпечним сусідом? Республіці Корея, як і Україні, тут є чим поділитися.

🧒 Дитина проходить медобстеження і, якщо воно дозволяє, у затишній обстановці розмовляє із психологом – розповідаючи про пережите на війні. У цей час в окремій спеціальній кімнаті її розповідь слухає, надсилаючи психологу уточнюючі питання, ще й слідчий. Бо дитина стала жертвою воєнного злочину, і його завдання – дізнатися про це якнайобережніше, не травмуючи психіку додатково. Щоб потім передати дані до суду в Україні або до Міжнародного кримінального суду.

👉Так працює міжнародна система опитування «Барнахус», створена спеціально для дітей, що пережили злочин.

📍І вона вже півтора місяця діє у Центрі захисту прав дитини, відкритому в Києві на виконання Указу Президента України під керівництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. За цей час саме так – обережно і безпечно – тут поспілкувалися з дітьми, що стали свідками російських злочинів на окупованих територіях або самі були викрадені Росією і тепер повернуті з полону.

🇰🇷Сьогодні відвідали Центр разом із колегою – дружиною Президента Республіки Корея пані Кім Кон Хі.

👉 Окрім психологічної підтримки Центр робить ще багато іншого: від надання постраждалим родинам житла до соціальної допомоги. Але головна його місія – відновлення людських (у цьому випадку – дитячих) прав. Відновлення безпеки, поваги, уваги, і головне – справедливості. А отже, ще й  покарання для кривдників, як би далеко вони не перебували.

Щоб у будь-якій розмові з дитиною, що бачила найжахливіше, кожен дорослий міг відповідально сказати: не бійся. Вони тебе більше не скривдять. Ніколи.