Під час усіх своїх поїздок завжди дивлюся, як українські міста втілюють безбар’єрність. Патроную численні заходи з її запровадження і впевнена: вона потрібна не лише людям з інвалідністю чи тим, хто отримали поранення через російський напад (хоча їм передусім), але й усьому суспільству. Бо кожна людина в певний період життя може бути маломобільною, хворою, втомленою. Те, що називається дружнім середовищем, робить кращим і міста, і всіх у них.
📍Тож сьогодні, відвідуючи Славутич – те саме легендарне місто атомників, – мала нагоду подивитись, як втілюється державна Стратегія безбар’єрності там. Іще 24 листопада 2020 року зі Славутичем було підписано Меморандум про розвиток безбар’єрної архітектури в межах ініціативи «Без бар’єрів». А в червні 2021 року тут уперше в Україні з’явилася посада радника міського голови з безбарʼєрності.
Відтоді місто пережило російську окупацію та, як усі ми, змінилося під час боротьби із загарбником. Нині у Славутичі понижують бордюри та створюють пандуси, облаштовано безбар’єрні спортивні майданчики, відкрито кілька безбар’єрних лікарняних палат. У планах – переобладнати стару поліклініку в Центр розвитку бізнес-ініціатив і компактного проживання для ВПО, у якому люди зможуть отримати не лише житло, але й можливості для самозайнятості або реалізації бізнес-ідей.
Війна не може бути виправданням незробленого, якщо йдеться про добробут людей. Тож покращуватися й розвиватися – завдання кожного міста та населеного пункту. Навіть під час оборони. Особливо під час оборони.
📍Тож сьогодні, відвідуючи Славутич – те саме легендарне місто атомників, – мала нагоду подивитись, як втілюється державна Стратегія безбар’єрності там. Іще 24 листопада 2020 року зі Славутичем було підписано Меморандум про розвиток безбар’єрної архітектури в межах ініціативи «Без бар’єрів». А в червні 2021 року тут уперше в Україні з’явилася посада радника міського голови з безбарʼєрності.
Відтоді місто пережило російську окупацію та, як усі ми, змінилося під час боротьби із загарбником. Нині у Славутичі понижують бордюри та створюють пандуси, облаштовано безбар’єрні спортивні майданчики, відкрито кілька безбар’єрних лікарняних палат. У планах – переобладнати стару поліклініку в Центр розвитку бізнес-ініціатив і компактного проживання для ВПО, у якому люди зможуть отримати не лише житло, але й можливості для самозайнятості або реалізації бізнес-ідей.
Війна не може бути виправданням незробленого, якщо йдеться про добробут людей. Тож покращуватися й розвиватися – завдання кожного міста та населеного пункту. Навіть під час оборони. Особливо під час оборони.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇦 Сприйняття Славутича має змінитися. Із міста «поруч з атомною» він поступово стає містом без бар’єрів – першим таким в Україні.
Тому, відвідуючи Славутич разом із Президентом Володимиром Зеленським, щоб вшанувати пам’ять жертв трагедії на Чорнобильській АЕС, мала кілька робочих зустрічей щодо безбар’єрності.
📍Побачила, як працює місцевий Інклюзивно-ресурсний центр, у якому якраз тривав психологічний тренінг для освітян. Разом із уповноваженою Президента України з безбар’єрності Тетяною Ломакіною послухала про плани міста, що стосуються Стратегії безбар’єрності.
Хочу, щоб кожен і кожна, хто долучиться до її реалізації, були впевнені: роблять це не лише для Славутича, але й для всієї країни, що має бачити приклад якісних змін.
Тому, відвідуючи Славутич разом із Президентом Володимиром Зеленським, щоб вшанувати пам’ять жертв трагедії на Чорнобильській АЕС, мала кілька робочих зустрічей щодо безбар’єрності.
📍Побачила, як працює місцевий Інклюзивно-ресурсний центр, у якому якраз тривав психологічний тренінг для освітян. Разом із уповноваженою Президента України з безбар’єрності Тетяною Ломакіною послухала про плани міста, що стосуються Стратегії безбар’єрності.
Хочу, щоб кожен і кожна, хто долучиться до її реалізації, були впевнені: роблять це не лише для Славутича, але й для всієї країни, що має бачити приклад якісних змін.
Олена Зеленська | Olena Zelenska
Video
Останній рік я багато спілкувалася з великими прийомними родинами. Фундація Олени Зеленської взяла під опіку такі родини і зводить будинки для тих із них, хто втратив житло через війну.
🏠 Коли після багатьох поневірянь, які пережили ці сім’ї, ми передаємо їм ключі від нового помешкання, це найхвилююча мить. Ми дивимось на реакцію всіх членів сім’ї. Чи почуваються як удома? Чи віднайдуть упевненість, яку відібрала війна? Бо якщо так, це означає, що родина збережеться. І що, можливо, дивлячись на них, ще хтось наважиться стати прийомними батьками.
👩🍼У дитини має бути родина. Саме в цьому сенс стратегії реформування системи догляду та підтримки дітей. Цей курс на сімейне виховання Україна взяла ще до вторгнення. Але ворожий напад поставив реформу під загрозу. Утім дитинство не можна відкласти. Тож ми не маємо обирати. Наша відповідь – і порятунок життя, і його покращення. Одночасно. Розвиток сімейних форм виховання триває, і я рада, що Фундація в цьому допомагає.
Потрібно більше людей, готових підтримувати, всиновлювати, брати на виховання. А для цього потрібна їхня власна впевненість у житті – у житлі, у державній підтримці.
📍Говорила про це під час Міжнародного діалогу навколо реформи системи догляду та підтримки дітей у межах Міжнародного саміту міністрів соціальної політики, який відбувся вчора у Києві.
Наприклад, понад 22 тисячі дітей у закладах насправді мають батьків. Але чому діти не з ними? Це може статися через те, що родина переживає важкий період, через нестачу робочих місць у громадах, відсутність медичних послуг, школи поруч або спеціальних послуг для дітей з інвалідністю. Якщо вони будуть, родина збережеться.
📊 Допомогла б також краща обізнаність жителів, бо, за статистикою, про прийомні сімʼї знають 14 % українців, а про патронат – лише 5 %. Зрозуміло, як важко робити це під час війни. Вдячні за підтримку Єврокомісії, особисто пані Урсулі фон дер Ляєн і постійному партнеру всіх дитячих ініціатив України ЮНІСЕФ.
🇺🇦 Ідеться не про «ще одну реформу», а про створення кращого українського суспільства, у якому в кожної дитини є родина і тепло. А це значить, що більше турботи й безпеки буде в усьому нашому суспільстві, в усій країні.
🏠 Коли після багатьох поневірянь, які пережили ці сім’ї, ми передаємо їм ключі від нового помешкання, це найхвилююча мить. Ми дивимось на реакцію всіх членів сім’ї. Чи почуваються як удома? Чи віднайдуть упевненість, яку відібрала війна? Бо якщо так, це означає, що родина збережеться. І що, можливо, дивлячись на них, ще хтось наважиться стати прийомними батьками.
👩🍼У дитини має бути родина. Саме в цьому сенс стратегії реформування системи догляду та підтримки дітей. Цей курс на сімейне виховання Україна взяла ще до вторгнення. Але ворожий напад поставив реформу під загрозу. Утім дитинство не можна відкласти. Тож ми не маємо обирати. Наша відповідь – і порятунок життя, і його покращення. Одночасно. Розвиток сімейних форм виховання триває, і я рада, що Фундація в цьому допомагає.
Потрібно більше людей, готових підтримувати, всиновлювати, брати на виховання. А для цього потрібна їхня власна впевненість у житті – у житлі, у державній підтримці.
📍Говорила про це під час Міжнародного діалогу навколо реформи системи догляду та підтримки дітей у межах Міжнародного саміту міністрів соціальної політики, який відбувся вчора у Києві.
Наприклад, понад 22 тисячі дітей у закладах насправді мають батьків. Але чому діти не з ними? Це може статися через те, що родина переживає важкий період, через нестачу робочих місць у громадах, відсутність медичних послуг, школи поруч або спеціальних послуг для дітей з інвалідністю. Якщо вони будуть, родина збережеться.
📊 Допомогла б також краща обізнаність жителів, бо, за статистикою, про прийомні сімʼї знають 14 % українців, а про патронат – лише 5 %. Зрозуміло, як важко робити це під час війни. Вдячні за підтримку Єврокомісії, особисто пані Урсулі фон дер Ляєн і постійному партнеру всіх дитячих ініціатив України ЮНІСЕФ.
🇺🇦 Ідеться не про «ще одну реформу», а про створення кращого українського суспільства, у якому в кожної дитини є родина і тепло. А це значить, що більше турботи й безпеки буде в усьому нашому суспільстві, в усій країні.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сенс подій – люди.
Саме від їхнього комфорту залежить успіх будь-якого івенту. Люди різні: хтось має фізичні відмінності, хтось сенсорно чутливий, у когось труднощі з комунікацією. Усе це мають враховувати організатори під час підготовки до події, щоб ця подія вдалася.
📒 Як зробити так, щоб захід відбувся з повагою до всіх учасників, розповідає «Гайд безбар’єрних подій», який можна завантажити у вигляді книги або подивитися у форматі розділу «Довідника безбар’єрності».
Вміння адаптуватися дає змогу вберегтися від раптових стресових ситуацій. Проаналізуйте, чи захищена локація від спеки. А якщо майданчик відкритий, чи є навіси? Раптом почнеться сильний вітер або накриє буря – як будуть захищені гості?
🔊 Потенційні тригери варто усунути заздалегідь. Світло стробоскопа може спричинити епілептичний напад. Перевірка мікрофона короткими постукуваннями нагадує комусь постріли. Якщо ж прибрати подразники неможливо, про них треба попередити під час анонсу заходу чи продажу квитків.
Більше порад з доступності подій – у відео, створеному про «Гайд». Необов’язково бути організатором івенту, щоб цікавитися ними та враховувати. Всі ми буваємо на подіях, усі маємо розуміти, що безбар’єрність є суспільною нормою. І лише спільно можемо її сформувати.
Саме від їхнього комфорту залежить успіх будь-якого івенту. Люди різні: хтось має фізичні відмінності, хтось сенсорно чутливий, у когось труднощі з комунікацією. Усе це мають враховувати організатори під час підготовки до події, щоб ця подія вдалася.
📒 Як зробити так, щоб захід відбувся з повагою до всіх учасників, розповідає «Гайд безбар’єрних подій», який можна завантажити у вигляді книги або подивитися у форматі розділу «Довідника безбар’єрності».
Вміння адаптуватися дає змогу вберегтися від раптових стресових ситуацій. Проаналізуйте, чи захищена локація від спеки. А якщо майданчик відкритий, чи є навіси? Раптом почнеться сильний вітер або накриє буря – як будуть захищені гості?
🔊 Потенційні тригери варто усунути заздалегідь. Світло стробоскопа може спричинити епілептичний напад. Перевірка мікрофона короткими постукуваннями нагадує комусь постріли. Якщо ж прибрати подразники неможливо, про них треба попередити під час анонсу заходу чи продажу квитків.
Більше порад з доступності подій – у відео, створеному про «Гайд». Необов’язково бути організатором івенту, щоб цікавитися ними та враховувати. Всі ми буваємо на подіях, усі маємо розуміти, що безбар’єрність є суспільною нормою. І лише спільно можемо її сформувати.