Ти прокинувся від вибухів. Ракети пробили твої стіни й понівечили вулиці.
Ти навчився прислухатися до повітряних тривог і облаштовувати бомбосховища.
Працювати під обстрілами.
Ризикувати, допомагати, рятувати тих, кому гірше.
Бути попри все.
Тобі вже так багато років… Коли ж випаде пожити спокійно?
«Пережив усі ті війни, переживу й цю. Пережив тих ворогів, переживу й цих», – усміхаєшся ти.
І ось – твій день. Навіть під час війни ти зустрічаєш його квітами й каштанами.
Як тебе не любити, Києве наш!?

Відео: Брагарник Олексій

Обвуглені металеві основи парт у класах з розбитими вікнами. Ці емоційні фото показав Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, розповідаючи про останній дзвоник у області. Там його не було в п’ятницю — принаймні, фізично у школах, де на дошках, які вціліли, досі крейдою: 23 лютого.

Останнього дзвінку — із нетерплячкою на лінійці, бо вже можна розбігтися на канікули; із розчуленими вчителями, чий клас випускний; із директором, який міцно тисне руку, вручаючи грамоту — у наших дітей не було. Всеукраїнський останній дзвоник вони провели онлайн: наші освітяни зробили справді святкову програму, із відеовітаннями від учителів, що працювали над уроками Всеукраїнського розкладу в прямому ефірі, зірок, волонтерів, військових. Їм дуже хотілося, щоб ніхто не зміг вкрасти це свято в українських дітей. Навіть якщо вкрав їх школу та мир.

Зруйновані, понівечені, школи не лише на Луганщині. В Україні майже не лишилося областей, де б росіяни не обстріляли заклади освіти. У Харкові повністю зруйновані півсотні освітніх закладів, 372 пошкоджені. Понад чотири сотні — у Донецькій. Загалом 1888 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів. 180 з них зруйновано повністю.

Там, де школи вціліли, але окуповані, Росія чинить освітній геноцид — забороняє навчатися за українськими навчальними програмами, допитує вчителів, зброєю змушує їх переходити на російську. Окупанти вилучають історію України, українську мову, українську літературу, забороняють у школах будь-які згадки про Україну. В частині шкіл продовжили начальний рік до вересня, змушуючи наших дітей вчити російську мову, історію, літературу. Там теж не було українських урочистих лінійок. Лише залякування і терор.

Я знаю: жодне свято онлайн не замінить дітям жарти друзів, з якими стоїш на лінійці, а батькам — момент гордості, коли твій першокласник несе дзвінок. Тому ми пропрацьовуємо варіант, щоб з першого вересня відновити навчання в школах, де є сховища. Тому на зустрічі з ЮНІСЕФ обговорювали національну кампанію з відновлення навчання та відбудови зруйнованих шкіл. Останній дзвінок для наших дітей прозвучав онлайн, перегукуючись із сиренами. Хочеться сподіватися, що перший, у вересні — прозвучить в стінах рідних шкіл.

📚Яка ваша улюблена дитяча книжка українською? Якби я була зараз малою, то точно закохалася б у «Таке велике слоненя», або в «Кошеня і Сонечко», або в «Казку про Старого Лева»…

Діти, які полишили домівки через війну, не брали із собою книжок. Їхні сім’ї часто евакуювалися взагалі без нічого. І тепер дитяча книжка рідною мовою може стати частинкою дому, миру, хвилинкою спокою.

Саме для цього наш проєкт «Книжки без кордонів».

❗️Працює так: українські видавництва надають готові макети своїх яскравих і чудово оформлених книжок. Посольства України ведуть переговори/шукають партнерів серед закордонних друкарень, які ці книжки випускають. Ось на фото ви бачите, як виходить з друку улюблена народна казка «Колосок». А ось вона вже в читачів. Бо мета саме в цьому – подарувати кожному маленькому переселенцю українські книжки.

Ці фото з різних країн, бо завдяки нашим посольствам і власній небайдужості Латвія, Литва, Чехія, Болгарія, Естонія, Норвегія, Швеція, Польща, Словаччина, Німеччина, Ірландія вже долучилися до ініціативи – надрукували й роздають книжки діткам. Проєкт реалізується вже 11 країнах і налічує 80 тис. надрукованих книжок.

Тисячі сімей прочитають на ніч чудові казки. Переглянуть разом чудові малюнки. Перенесуться у створений з любов’ю світ.

У цього яскравого світу, населеного слоненятами й чарівними левами, немає й не може бути кордонів. Він лише розширюватиметься, бо саме зараз до проєкту приєднуються десятки країн. У процесі – Франція, Нідерланди, Італія, Румунія, Фінляндія, Велика Британія, Туреччина.

Мине багато років, і хтось запитає в мами чи тата: «А яка у вас улюблена дитяча книжка?» І вони назвуть одну з тих, які отримали у вимушеній розлуці з Батьківщиною. Та це буде вже вдома, в Україні. 💙💛