Голодні діти зі зруйнованих війною міст. Не сьогодні – понад 75 років тому. Щоб допомогти їм і всім дітям світу, тоді з’явився дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ.

Днями зустрілася з головою його Представництва в Україні Муратом Шахіним.
До війни разом проводили реформу шкільного харчування. Тепер говорили, хто де і в якому обсязі потребує харчів та іншої гуманітарної допомоги – ЮНІСЕФ надав її вже 2 мільйонам українців. Але щоденні трагедії в країні вимагають щоразу нових відповідей.

Розповіла ЮНІСЕФ про новий проєкт, започаткований через війну: разом із МОЗ евакуюватимемо за кордон уже не тільки онкохворих дітей і дітей-сиріт. У планах – допомога дітям, які втратили кінцівки від вибухів і потребують протезування. Цей виклик наростає щодня – з кожною російською ракетою чи міною.
А національна програма психологічної допомоги, яку запускаємо зараз разом з ВООЗ, дасть змогу подолати невидимі, психологічні травми війни. Наші люди відновляться й житимуть повноцінним життям. Це найменше, що ми можемо й зобов’язані зробити.

А наші діти з першого вересня повинні мати змогу повернутись у відновлені й безпечні школи. Зараз в Україні понівечено вже понад 1600 таких закладів. І ЮНІСЕФ запропоновав свою допомогу у відновленні – готує цілий проєкт. Як мама дитини, яка, як і більшість юних українців, закінчила цей навчальний рік дистанційно, буду рада долучитися до ініціативи. Щоб перший дзвоник відбувся не онлайн, а наживо – з квітами й усмішками. Головне, щоб війна скінчилася нашою перемогою!🇺🇦

Книга на часі, завжди. Українська книга за кордоном поготів, бо зараз вона є культурним містком між українцями, які виїхали, та рідною країною. Вона формує наратив вільної, сучасної України у світі.

Сьогодні, в День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження рада вітати галузь і розповісти, що наша “Українська книжкова поличка” поповнила бібліотеки п’яти країн Європи – Національної бібліотеки Австрії, Центральної бібліотеки Гааги, Центру Жоржа Помпіду у Франції, Ризької центральної бібліотеки, якраз у процесі відкриття стенд у Національній бібліотеці Греції. Відвідування бібліотек – безкоштовне, тож тепер усі українці зможуть читати книги рідною мовою.

Родзинкою Центральної бібліотеки Гааги стали дитячі книжки видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», які можна взяти з собою, оформивши абонемент. Центр Помпіду у Франції поповнився близько 40 книгами англійською та французькою мовою про культуру, природу та мистецтво нашої держави. Відвідувачі Австрійської національної бібліотеки можуть ознайомитися з творами таких видатних українських письменників як Тарас Шевченко та Іван Котляревський, а також літературою про історію України, зокрема, про жахливі злочині радянського режиму проти українського народу, а саме - Голодомор.

Ризька центральна бібліотека поповнилася збірками віршів українських поетів, зокрема, Лесі України, а також книгами про історію України, про шлях до незалежності та боротьбу України з російською агресією з 2014 року.

У Національній бібліотеці Греції поціновувачі сучасної літератури зможуть насолодитися іронічними, протестними, глибокими і дуже теплими творами Катерини Бабкіної, Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Андрія Куркова в перекладі на новогрецьку мову.

Росія хоче знищити нашу культуру фізично: нині маємо дані про повністю зруйновані чотири публічні бібліотеки, пошкоджені понад 50. Близько 4 тисяч українських бібліотек – у окупації. Але росіянам не вдасться окупувати ні нашу культуру, ні нашу мову, бо українська книга й далі буде ширитись світом.

Проект “Українська книжкова поличка” реалізується спільно Міністерством закордонних справ України, Міністерством культури та інформаційної політики та ДУ «Український інститут книги» під моїм особистим патронатом. Вдячна нашим посольствам, що постійно співпрацюють з бібліотеками та допомогли втілити проект.

Ти прокинувся від вибухів. Ракети пробили твої стіни й понівечили вулиці.
Ти навчився прислухатися до повітряних тривог і облаштовувати бомбосховища.
Працювати під обстрілами.
Ризикувати, допомагати, рятувати тих, кому гірше.
Бути попри все.
Тобі вже так багато років… Коли ж випаде пожити спокійно?
«Пережив усі ті війни, переживу й цю. Пережив тих ворогів, переживу й цих», – усміхаєшся ти.
І ось – твій день. Навіть під час війни ти зустрічаєш його квітами й каштанами.
Як тебе не любити, Києве наш!?

Відео: Брагарник Олексій

Обвуглені металеві основи парт у класах з розбитими вікнами. Ці емоційні фото показав Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, розповідаючи про останній дзвоник у області. Там його не було в п’ятницю — принаймні, фізично у школах, де на дошках, які вціліли, досі крейдою: 23 лютого.

Останнього дзвінку — із нетерплячкою на лінійці, бо вже можна розбігтися на канікули; із розчуленими вчителями, чий клас випускний; із директором, який міцно тисне руку, вручаючи грамоту — у наших дітей не було. Всеукраїнський останній дзвоник вони провели онлайн: наші освітяни зробили справді святкову програму, із відеовітаннями від учителів, що працювали над уроками Всеукраїнського розкладу в прямому ефірі, зірок, волонтерів, військових. Їм дуже хотілося, щоб ніхто не зміг вкрасти це свято в українських дітей. Навіть якщо вкрав їх школу та мир.

Зруйновані, понівечені, школи не лише на Луганщині. В Україні майже не лишилося областей, де б росіяни не обстріляли заклади освіти. У Харкові повністю зруйновані півсотні освітніх закладів, 372 пошкоджені. Понад чотири сотні — у Донецькій. Загалом 1888 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів. 180 з них зруйновано повністю.

Там, де школи вціліли, але окуповані, Росія чинить освітній геноцид — забороняє навчатися за українськими навчальними програмами, допитує вчителів, зброєю змушує їх переходити на російську. Окупанти вилучають історію України, українську мову, українську літературу, забороняють у школах будь-які згадки про Україну. В частині шкіл продовжили начальний рік до вересня, змушуючи наших дітей вчити російську мову, історію, літературу. Там теж не було українських урочистих лінійок. Лише залякування і терор.

Я знаю: жодне свято онлайн не замінить дітям жарти друзів, з якими стоїш на лінійці, а батькам — момент гордості, коли твій першокласник несе дзвінок. Тому ми пропрацьовуємо варіант, щоб з першого вересня відновити навчання в школах, де є сховища. Тому на зустрічі з ЮНІСЕФ обговорювали національну кампанію з відновлення навчання та відбудови зруйнованих шкіл. Останній дзвінок для наших дітей прозвучав онлайн, перегукуючись із сиренами. Хочеться сподіватися, що перший, у вересні — прозвучить в стінах рідних шкіл.