🇺🇦 Довгий час українські митці, цінності та культурні здобутки нашої країни вважалися «російськими» через приналежність до російської чи радянської імперії. Сьогодні наша мета – відновити місце своєї культурної спадщини та розповісти світові, якою вона є насправді.

👉 Ніби дрібниця, але промовиста: багато років знаменита серія французького художника Едгара Дега мала назву «Російські танцівниці», і лише нещодавно Лондонська національна галерея, а згодом і Музей мистецтва Метрополітен у США перейменували танцівниць французького художника Едгара Дега в українських, бо вони дійсно вбрані в український одяг. Просто десятиліттями цього не помічали.

Це приклад культурної битви, яку необхідно вести. Нам треба поширювати більше інформації про Україну, щоб дати відсіч російській брехні. Це також сенс роботи Українського інституту, для відкриття якого я відвідала Париж цього тижня. Маємо вже другу філію цього закладу після берлінської. Його місія – поширювати знання про Україну та просувати нашу культуру в усьому світі.

🇫🇷 Розповіла в інтерв’ю французькому виданню L’express про культурну й фізичну битву, яку веде з нападником Україна.
Усе, що треба від світу, – не заплющувати на це очі. Сьогодні ми щит від просування імперії, яка прагне лише розростатися, поневолювати й привласнювати.

Тому Україна відстоює не лише своє життя, але й інтереси та культуру всієї Європи. Закликала пам’ятати про це й боротися за самозбереження разом.

Ще нещодавно 24-річний Денис Кривенко був пацієнтом Superhumans Center, а тепер він член команди клініки: допомагає відновитись іншим. Денисові ампутували кінцівки, але хлопець має мету: повернутися за кермо автомобіля та проїхатися на велосипеді. Він не просто підтримує ветеранів – він надихає їх власним прикладом стійкості.

📄 Денис як фахівець першої лінії контакту став одним із 20 учасників навчання, яке тривало в Карловому університеті Праги. Роботі з учасниками бойових дій і військовополоненими за найкращими методиками американських колег з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго навчалися також наші військові психологи, які працюють у шпиталях, фахівці МВС, Національної гвардії, ДСНС, Міністерства оборони, реабілітаційних центрів і неурядових організацій. Усі мають за плечима бойовий досвід.

🤝 У піклуванні про ментальне здоров’я захисників і захисниць, зокрема й тих, хто пережив полон, найефективнішим вважається метод «рівний – рівному». Це коли з людиною працює той, хто має схожий досвід, хто сам пройшов війну, жив в окопах, бачив те, що цивільна людина ніколи не зможе зрозуміти, хоч би як сильно цього хотіла, а також психолог, психотерапевт чи психіатр. Тоді між ними виникає довіра.

Тож наші фахівці навчалися реагувати на стрес у зоні конфлікту, долати наслідки контузій і черепно-мозкових травм, опановували інструменти скринінгу й методики роботи з ПТСР і супутніми станами. І чи не найголовніше – формували навички самодопомоги й запобігання вікарній травмі, так званій травмі свідка, коли одна людина травмується від почутого досвіду іншої. Фахівці з ментального здоров’я завжди в зоні ризику.

✔️ Після завершення навчання в Празі наступний крок – запровадити каскадне навчання за методом «рівний – рівному» вже в Україні. Дякую партнерам, завдяки яким наші фахівці мають змогу підвищити свій професіоналізм і стати опорою для захисників та захисниць.

Навчання відбувається в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я в партнерстві з Університетом Каліфорнії в Сан-Дієго, Карловим університетом у Празі, Міжнародним центром трансферу технологій в Україні (ITTC), Інститутом психіатрії КНУ імені Тараса Шевченка, у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, ГО «Безбар’єрність» і за підтримки Державного департаменту США.

🧑‍🦯 З чого починається доступність події чи публічного місця для незрячої людини? З тактильної доріжки, що приведе на концерт, чи, може, з опису шрифтом Брайля, якщо йдеться про картинну галерею?

🎫 Ще раніше – з купівлі квитка. «Я часто не можу придбати квиток самостійно, бо треба обирати місця й це дуже важко. Кожна кнопка має бути підписана. Сайти для придбання квитків мають бути доступні для незрячих», – розповідає Віталія Андрушко.

🦯 Вона працює гідом у музеї в темряві «Третя після опівночі» – єдиному в Україні, екскурсії в якому проводять незрячі гіди в цілковитій темряві. Разом із колегою Катериною Халецькою вона поділилася досвідом відвідання івентів спеціально до сьогоднішнього Міжнародного дня незрячих людей. Його відзначають, щоб суспільство краще розуміло, як живуть люди з порушенням зору й що треба зробити, щоб простір, інформація та послуги були для них доступні.

Багато незрячих людей, особливо ті, хто втратив зір у дорослому віці, не знають шрифту Брайля. Тож інформація ним на вході не завжди допоможе зорієнтуватися, каже Катерина. Стануть у пригоді тактильні смужки, які вкажуть напрямок до свого місця, однак, якщо зал величезний, це зіб’є з пантелику. Тож найкраще, на її думку, щоб у таких просторах були макети, що допоможуть ознайомитися з територією та відтворити її в уяві.

🏫 Тактильні мініатюри, макети, освітлення, звуковий супровід – усе це може значно спростити життя незрячих людей і має використовуватися на кожній події, що прагне з повагою ставитися до кожного відвідувача. Про це йтиметься в «Гайді безбар’єрних подій», який зовсім скоро презентуємо суспільству в межах моєї ініціативи «Без бар’єрів».

🫂 Та є річ, не менш, а може, й більш важлива, ніж гостинність простору: це увага та розуміння людей, що працюють на події. Зустріти на вході, провести до місця, підсунути стілець, допомогти розібратися – усе це може й має робити персонал заходу. Тож окремий великий розділ у гайді буде присвячено людській взаємодії та комунікації.

✅ Буде там і спеціальний чек-ліст безбар’єрності заходу офлайн та онлайн. Адже від початку пандемії коронавірусу ми перемістилися з конференц-залів у зуми та метавсесвіти, і ці віртуальні простори теж мають бути доступні.

❤️ Будь-яка безбар’єрність починається з поваги до людини. Тоді з’являється і розуміння її потреб, і бажання впроваджувати зміни: у просторі, у комунікації, у свідомості суспільства. Цим і керуємося, розробляючи безбар’єрні ініціативи.