Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
🇫🇷 Сорбонна. Хто не знає цієї легендарної назви – синоніма найкращої освіти? Та особливо вдячна закладу за прийом українських студентів, які залишили батьківщину через російське вторгнення.
📍Сьогодні мала нагоду зустрітися з ними та французькими слухачами Сорбонни. Розповісти про щоденні атаки Росії на українську освіту. Нещодавно російська ракета зруйнувала корпус Херсонського університету. Регулярно страждає від обстрілів один із наших найстаріших університетів – Харківський. Зазвичай акцентують, що в ньому навчався нобеліат Лев Ландау. Але під час війни для мене важливіше, що відбувається з нинішніми студентами. Можливо, хтось із них – майбутній Ландау. А можливо, ні. Але вони однаково мають право на життя.
Натомість у Харківському університеті на спеціальній дошці пошани – імена десятків загиблих викладачів і студентів. Хтось загинув унаслідок обстрілів міста. Хтось пішов на фронт якраз для того, щоб його близьких не вбивали ракети на вулиці.
Коли питають, за що бореться Україна, то, власне, за це: щоб студенти могли спокійно вчитися й жити у своїй країні, а не гинути під бомбами.
Я почала говорити про Ландау, і це нагадало мені ще одну сумну річ: мало хто знає про українські сторінки його біографії. Росія неабияк постаралася, щоб привласнити всі таланти, усіх митців і вчених поневолених нею народів. Досі навіть французькі студенти мають окремі програми під назвою «Російські світи», хоча зазвичай це світи якраз поневолені.
👉 Тому, коли мені кажуть «війна в Україні», я завжди мушу виправляти: це війна застарілої імперії за вплив на світ. Вона перевіряє, чи можна безкарно вбивати, маніпулювати. Бо, якщо це вдасться в Україні, вдасться іще десь.
Але хороша новина в тому, що в будь-якого агресора є потужний противник, який його справді лякає. Це люди з критичним мисленням, котрі не піддаються стереотипам, які аналізують. І яким не байдуже.
🎓 Бачу цей дух у сьогоднішніх студентах – українських і французьких. Їх не обдурити, не залякати. Вірю, що вони не дадуть насильству шансів. Нехай ця суперсила вільного університетського духу залишається з ними на все життя.
📍Сьогодні мала нагоду зустрітися з ними та французькими слухачами Сорбонни. Розповісти про щоденні атаки Росії на українську освіту. Нещодавно російська ракета зруйнувала корпус Херсонського університету. Регулярно страждає від обстрілів один із наших найстаріших університетів – Харківський. Зазвичай акцентують, що в ньому навчався нобеліат Лев Ландау. Але під час війни для мене важливіше, що відбувається з нинішніми студентами. Можливо, хтось із них – майбутній Ландау. А можливо, ні. Але вони однаково мають право на життя.
Натомість у Харківському університеті на спеціальній дошці пошани – імена десятків загиблих викладачів і студентів. Хтось загинув унаслідок обстрілів міста. Хтось пішов на фронт якраз для того, щоб його близьких не вбивали ракети на вулиці.
Коли питають, за що бореться Україна, то, власне, за це: щоб студенти могли спокійно вчитися й жити у своїй країні, а не гинути під бомбами.
Я почала говорити про Ландау, і це нагадало мені ще одну сумну річ: мало хто знає про українські сторінки його біографії. Росія неабияк постаралася, щоб привласнити всі таланти, усіх митців і вчених поневолених нею народів. Досі навіть французькі студенти мають окремі програми під назвою «Російські світи», хоча зазвичай це світи якраз поневолені.
👉 Тому, коли мені кажуть «війна в Україні», я завжди мушу виправляти: це війна застарілої імперії за вплив на світ. Вона перевіряє, чи можна безкарно вбивати, маніпулювати. Бо, якщо це вдасться в Україні, вдасться іще десь.
Але хороша новина в тому, що в будь-якого агресора є потужний противник, який його справді лякає. Це люди з критичним мисленням, котрі не піддаються стереотипам, які аналізують. І яким не байдуже.
🎓 Бачу цей дух у сьогоднішніх студентах – українських і французьких. Їх не обдурити, не залякати. Вірю, що вони не дадуть насильству шансів. Нехай ця суперсила вільного університетського духу залишається з ними на все життя.
❤214👍15😢1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🇫🇷 Сорбонна. Синонім вільного духу. Спілкувалася сьогодні тут зі студентами, зокрема українськими. Говорили, чи може агресія стати нормою міжнародних відносин, і про критичне мислення як силу, що протистоїть тиранії.
🎓 Натхненна зустріч, бо молоді люди, які сприймають несправедливість світу як особистий виклик, завжди дарують віру в майбутнє.
🎓 Натхненна зустріч, бо молоді люди, які сприймають несправедливість світу як особистий виклик, завжди дарують віру в майбутнє.
❤219👍12😢1
🇫🇷 «Жити в доброму суспільстві колегіально, морально й освічено», – саме так формулював свою мету засновник університету Сорбонна теолог Робер де Сорбон у ХІІІ столітті.
Зараз ці цінності спільні для України та Франції й усього європейського суспільства, яке хоче розвиватися, а не руйнувати.
Україністика в Сорбонні була закрита у 2012 році. Але сьогодні ми зробили історичний крок до відновлення: університет Сорбонна підписав меморандум про співпрацю з Українським інститутом – організацією, створеною спеціально для популяризації української культури у світі.
📃 Меморандум дасть змогу відновити роботу над відділенням україністики та українознавчими програмами, проводити лекції й презентації провідних діячів культури та громадянського суспільства України, а також сприяти студентам і молодим науковцям, які обирають українську тематику, у написанні робіт про неї французькою мовою. Академічні й культурні спільноти наших країн мають пройти шлях взаємного пізнання, усвідомлення двосторонніх історичних зв’язків та перспектив співпраці в майбутньому.
🤝 Мала нагоду разом з Українським інститутом в особі Володимира Шейка та Ірини Дмитришин особисто подякувати президентці Сорбонни Наталі Драш-Темам за те, що з початку повномасштабного російського вторгнення університет прихистив сотні українських студентів, надав свої зали й кафедри для виступів українських інтелектуалів, письменників, правозахисників.
🧑🎓 Ми дуже сподіваємося, що зі знаннями, здобутими в цих стінах, молоді українські фахівці повернуться додому, щоб відбудовувати й розвивати свою понівечену війною країну. Вони назавжди залишатимуться зв’язківцями між Україною та Францією. А приклад співпраці із Сорбонною стане потужним сигналом для провідних університетів світу.
Адже об’єктивні факти та обізнаність одне про одного – шлях до того доброго суспільства, про яке мріяв засновник Сорбонни.
Зараз ці цінності спільні для України та Франції й усього європейського суспільства, яке хоче розвиватися, а не руйнувати.
Україністика в Сорбонні була закрита у 2012 році. Але сьогодні ми зробили історичний крок до відновлення: університет Сорбонна підписав меморандум про співпрацю з Українським інститутом – організацією, створеною спеціально для популяризації української культури у світі.
📃 Меморандум дасть змогу відновити роботу над відділенням україністики та українознавчими програмами, проводити лекції й презентації провідних діячів культури та громадянського суспільства України, а також сприяти студентам і молодим науковцям, які обирають українську тематику, у написанні робіт про неї французькою мовою. Академічні й культурні спільноти наших країн мають пройти шлях взаємного пізнання, усвідомлення двосторонніх історичних зв’язків та перспектив співпраці в майбутньому.
🤝 Мала нагоду разом з Українським інститутом в особі Володимира Шейка та Ірини Дмитришин особисто подякувати президентці Сорбонни Наталі Драш-Темам за те, що з початку повномасштабного російського вторгнення університет прихистив сотні українських студентів, надав свої зали й кафедри для виступів українських інтелектуалів, письменників, правозахисників.
🧑🎓 Ми дуже сподіваємося, що зі знаннями, здобутими в цих стінах, молоді українські фахівці повернуться додому, щоб відбудовувати й розвивати свою понівечену війною країну. Вони назавжди залишатимуться зв’язківцями між Україною та Францією. А приклад співпраці із Сорбонною стане потужним сигналом для провідних університетів світу.
Адже об’єктивні факти та обізнаність одне про одного – шлях до того доброго суспільства, про яке мріяв засновник Сорбонни.
❤222👍16😢2
За час російського вторгнення про Україну дізнався весь світ – переважно зі щоденних новин. Але дуже хочеться, щоб про нас знали і з глибших джерел. З наукових праць, із книжок. Бо, якщо новини повідомляють нам, що відбувається, то книжки розповідають, чому це відбувається.
🇫🇷 Сьогодні, під час візиту до Парижа, мала честь разом із представниками Українського інституту поповнити бібліотеку університету Сорбонна українськими виданнями з історії, філософії, культури. Упевнена: для багатьох іноземних друзів це буде можливістю дізнатися, як багато Україна дала світові в галузі мистецтва та наукової думки.
👉 А щодо аналізу сьогоднішніх подій через призму історії, то запрошую до ознайомлення, наприклад, із працями Сергія Плохія, професора Гарвардського університету, та його книжкою «Російсько-українська війна», у якій він розповідає, як сьогоднішня агресія Росії вийшла з її колоніального минулого, як Росія нав’язувала поневоленим століттями народам міф про «один народ». І як, маючи у 90-х шанс стати демократичною, Росія ним не скористалася, повернулася до архаїки, завойовництва. Але мене втішає думка автора, що такий напад, як зараз на Україну, не залишиться безкарним в історичному сенсі.
Тож запрошую до ознайомлення. Читаючи про інших, як завжди, можна багато дізнатися й про себе.
🇫🇷 Сьогодні, під час візиту до Парижа, мала честь разом із представниками Українського інституту поповнити бібліотеку університету Сорбонна українськими виданнями з історії, філософії, культури. Упевнена: для багатьох іноземних друзів це буде можливістю дізнатися, як багато Україна дала світові в галузі мистецтва та наукової думки.
👉 А щодо аналізу сьогоднішніх подій через призму історії, то запрошую до ознайомлення, наприклад, із працями Сергія Плохія, професора Гарвардського університету, та його книжкою «Російсько-українська війна», у якій він розповідає, як сьогоднішня агресія Росії вийшла з її колоніального минулого, як Росія нав’язувала поневоленим століттями народам міф про «один народ». І як, маючи у 90-х шанс стати демократичною, Росія ним не скористалася, повернулася до архаїки, завойовництва. Але мене втішає думка автора, що такий напад, як зараз на Україну, не залишиться безкарним в історичному сенсі.
Тож запрошую до ознайомлення. Читаючи про інших, як завжди, можна багато дізнатися й про себе.
❤204👍16😢2