Лікарня Маріуполя. Молода мама плаче над тілом свого півторарічного сина, що загинув у результаті обстрілу.

Наступний кадр — та ж лікарня, коридор. Медик плаче, поки ніхто не бачить, бо не зміг врятувати малюка.

Ці березневі кадри Євгена Малолєтки облетіли увесь світ. Днями їх побачили на першій виставці «Українська Герніка», що пройшла у Тбілісі. 40 вражаючих світлин українських та міжнародних фотографів, що у найгарячіших точках України документують злочини росії. Так, Євген Малолєтка та Мстислав Чернов за свою роботу у окупованому Маріуполі нещодавно отримали премію Deutsche Welle «За свободу слова», яка відзначає їх «надзвичайну мужність». Аргентинський фотограф Родріго Абд володар Пулітцерівської премії, яку отримав, документуючи війну у Сирії.

Герніка, іспанське місто, на яке фашисти за три години скинули кілька тисяч бомб, вважається першим випадком масового знищенням мирного населення з повітря. Нині світ отримав нову Герніку — Україну. І якщо про іспанську розказав у однойменній картині Пікассо, то про українську — найкращі фотографи світу.

«Українська Герніка» реалізується під моїм патронатом спільно з Міністерством закордонних справ України. Далі плануємо виставку у Греції.

Бо ці кадри — з масовими похованнями у Бучі та Маріуполі, з дітьми, які змушені тікати з дому, зі зруйнованими домівками та закатованими людьми — має бачити світ. Щоб у Росії ніколи не було виправдання геноциду, який вона чинить в Україні.

Сьогодні вночі російська армія з літака випустила ракети по школі та інтернату у Новгород-Сіверському Чернігівської області. Наразі там працюють рятувальники, проте уже відомо про трьох загиблих і 12 травмованих.

Бомбардування було прицільним. Росіяни, які стверджують, що атакують лише військові об’єкти, ведуть війну проти наших дітей. Насправді ведуть війну проти нашого майбутнього.

Лише від початку травня вони спалили історичну гімназію у Лисичанську на Луганщині, яку сто років тому побудували бельгійці. Нанесли авіаудар по школі у Білогорівці, де ховалися селяни. Підвал для них був єдиним місцем порятунку. Під завалами там, ймовірно, загинуло близько 60 мирних людей.

За останніми даними Міністерства освіти та науки України, нині 1635 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів. 126 з них знищені повністю. Усі руйнування наших закладів освіти МОН фіксує на інтерактивній мапі.

Чи є геноцидом дії Росії в Україні — про це питання нині дискутують у світі. Замість відповіді погляньте на цю мапу. Щодня тут з’являється нова школа або дитсадок, яку з небаченим досі у світі цинізмом свідомо зруйнували росіяни.

42,7 тисяч малюків народилися в Україні з початку війни. Народилися у сховищах пологових, під звуки сирен й нерідко — обстрілів.

Розумію, наскільки вразливі батьки в цей час, тож хочу нагадати: у Гіді з державних послуг у розділах «Материнство та дитинство» і «Соціальний захист» зібрані відповіді на усі питання батьків новонароджених.

❓Куди звертатися, що оформлювати, скільки часу це займе, як отримати допомогу від держави:

📌Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами👉https://cutt.ly/PHtYWV8

📌Допомога при народженні дитини👉https://cutt.ly/OHtYIWX

📌Реєстрація дитини 👉https://cutt.ly/GHyaSxk

📌Грошова компенсація бебі-боксу👉https://cutt.ly/aHtYGSW

📌Допомога на дітей одиноким матерям👉https://cutt.ly/NHtYKDe

📌Допомога на дітей з багатодітної сім’ї👉https://cutt.ly/lHtYZ03

📌Статус батьків та дітей з багатодітної сім'ї👉https://cutt.ly/uHtYBye

📌Допомога малозабезпеченим сім’ям👉https://cutt.ly/CHtYMLl

Дякую Міністерству цифрової трансформації України за вичерпний і зрозумілий гід. Надзвичайно важливо, аби батьки знали: попри війну Україна піклуватиметься про них, щоб вони могли піклуватися про своїх малюків.

​​Сьогодні у світі відзначають День медичної сестри. Та від 24-го лютого в Україні ця професія набула особливого значення. Адже війна перетворила наших медсестер на відважних бійців медичного фронту, які щодня у найгарячіших точках, ризикуючи власним життям, рятують українців.

Акушерка Віра Целик з першого дня війни приймала пологи у бомбосховищі Чернігівського пологового. Власне, під постійними бомбардуваннями 46 днів вона жила разом з породіллями та малюками, дбаючи про них, як про рідних.

Медсестра Алла Чернець організувала роботу Тростянецької міської лікарні від перших обстрілів – і допоки будівлю не зруйнували повністю. Під прицільним вогнем танків вона рятувала людей, організовуючи евакуацію поранених і хворих.

Медсестра Оксана Баландіна повертаючись з нічного чергування в Лисичанській лікарні потрапила з чоловіком під авіабомбардування. Вона прикрила собою коханого і втратила дві ноги, врятувавши його.

Медсестра Світлана Клименко втратила сина під Маріуполем, чоловік-медик зник на війні безвісти. Попри біль вона продовжила працювати в Іванківській лікарні під час окупації.

Й це лиш деякі історій: тисячі медсестер лишилися на посту в українських лікарнях. Перев’язувати, асистувати, піклюватися, лікувати, втішати, евакуювати, шукати ліки. Бути пацієнтам не лише сестрою, а й мамою чи дочкою. Низький вам за це уклін 💙💛

В Україні кажуть: обирай не житло, обирай сусіда. На жаль, із країнами це неможливо.

🇵🇱 Але як Україні пощастило з Польщею! Вона не просто прийняла найбільше наших біженців (понад 3 мільйони, це ніби три міста переїхало), а й надала їм права на медицину та освіту.

✔️ У польських школах уже понад 200 тисяч наших учнів.
✔️ Польща прийняла на лікування сотні українських діток з онкологією в межах наших спільних «рейсів життя» зі Львова.
✔️ Уже понад 2500 українських малюків народили наші мами, яким довелося виїхати до цієї країни.

Усе це ми обговорили сьогодні з пані Агатою Корнгаузер-Дудою, першою леді Польщі, під час відеоспілкування. Вона каже, що пишається співвітчизниками, які «відкрили свої серця та домівки для сестер і братів» з України. Сама ж не тільки допомагає українцям у Польщі (президентське подружжя навіть віддало нашим громадянам під оселі три свої резиденції!), а й відвідала Україну – Чернівці та Кам’янець-Подільський.

Тож нам було про що поговорити. Запропонувала колезі долучитися до нашої національної програми психологічної допомоги. Через російську агресію маленькі й дорослі українці переживають справжній жах, і щоб подолати травми, нам потрібні найкращі психологічні практики світу. Тож запрошую всіх перших леді ділитися досвідом своїх країн.

А ще запропонувала пані Агаті взяти під патронат ініціативу «Книжки без кордонів» на території Польщі, щоб у кожної української дитини за кордоном з’явилася книжка рідною мовою. Наші видавці надають макети, а іноземні їх друкують. Дуже рада, що вона погодилася! Пані Агата – з літературної родини й сама філологиня, тож під її керівництвом усе вийде якнайкраще.

🤝 Дякую, Польща! Те, що ви для нас робите, – це більше, ніж допомога. З такими друзями точно переможемо!