На першому фото Сабіна Ганієва. Їй 15 років. Вона навчається в одній зі шкіл Нікопольського району – онлайн, бо через постійні обстріли навчання офлайн тут неможливе. Від тимчасово окупованої частини Запорізької області до Нікополя лише 4 кілометри, тож шлях дівчини до школи обстрілюють ракети й важка артилерія. Російські військові не цураються жодного виду зброї, щоб відібрати в Сабіни майбутнє.

🏫 На наступних фото одна з гімназій міста після ракетного удару ворога в жовтні. Другий поверх будівлі – історичної споруди – повністю розтрощений. На щастя, у момент влучання там не було учнів, однак без жертв не обійшлося: загинуло четверо працівників.

💻 Під час атаки в будівлі було 39 гаджетів – їх передала для учнів гімназії Фундація Олени Зеленської, і вони дивом уціліли. Загалом цієї осені Фундація передала майже 1500 гаджетів для школярів Нікополя й сусідніх громад. Сабіна, про яку йшлося на початку, теж отримала ноутбук: незабаром їй вступати до університету, тож важливо, що навчання не перериватиметься.

👩‍💻 За останній рік Фундація за допомогою меценатів забезпечила приблизно 39 тисяч ноутбуків для українських учителів і ще понад 9 тисяч ноутбуків і планшетів для школярів. У центрі уваги були прифронтові регіони, де дітям і педагогам конче потрібна можливість дистанційного навчання.

Коли ворог обстрілює наші школи, він руйнує стіни, знищує техніку. Однак, звісно, це не найстрашніше, що він може забрати. Найбільше болять утрачені людські життя. А техніку ми придбаємо нову. За це дякую партнерам Фундації, зокрема уряду Обʼєднаних Арабських Еміратів, за допомогою якого забезпечуємо освітян та учнів гаджетами. І поступово відбудуємо всі стіни, у яких знову триватиме навчання.

🤺Надія Дьолог — параолімпійська чемпіонка, у жовтні вона виборола срібло на чемпіонаті світу з фехтування в Італії. У кріслі колісному дівчина пересувається з десяти років, відколи зазнала травми хребта. Але віднедавна Надія може самостійно пересуватися й у авто: повернувшись із чемпіонату, вона бездоганно склала практичний іспит на водійські права у сервісному центрі МВС України на Львівщині.

🚘 «Автошколи для людей з інвалідністю» — проєкт, який реалізується МВС як частина ініціативи «Без барʼєрів». Таких автошкіл в Україні зараз шість: нещодавно їх перелік поповнила автошкола на базі Одеського державного університету внутрішніх справ, отримати після неї водійські права можна в Територіальному сервісному центрі в Одесі. На сайті МВС можна знайти детальну інформацію стосовно того, як і де проводиться навчання.

Загалом у автошколах для людей з інвалідністю зараз навчаються близько півсотні слухачів, з них семеро – наші захисники. Для більшості з них це «перенавчання» після зазнаних травм. Таке важливе, щоб по максимуму продовжити звичний спосіб життя.

Не лише тим, хто втратив мобільність через війну, конче потрібні такі автошколи. На кінець минулого року у Мінсоцполітики вже перебували на обліку понад 50 тисяч людей з інвалідністю, що потребують авто. Водночас відвідувати автошколи вони можуть лише в шести містах: Києві, Дніпрі, Кропивницькому, Львові, Кам’янці-Подільському та Одесі, яка додалася нещодавно.

♿️ Однак у кожному регіоні України, на жаль, зростає кількість людей з інвалідністю. Хтось повертається з фронту, втративши кінцівки. Хтось потрапляє під ворожий обстріл прямо у себе вдома і втрачає мобільність. Усі вони мають право на вільне пересування, на зручність у щоденному побуті, на, врешті-решт, таку базову потребу, як керування авто. Тож, сподіваюся, у проєкті «Автошколи для людей з інвалідністю» розширюватиметься мапа – як розширяться й можливості для їхніх учнів.

🚌 В історії української оборони у звичайних шкільних автобусів була б окрема й дуже героїчна сторінка. Бо саме на них у перші дні довелось евакуйовувати людей із Бучі, Ірпеня, Гостомеля, міст на сході. Саме вони рятували життя й допомагали в обороні. А нині це прямий маршрут у майбутнє дітей і всієї країни посеред війни. Ось що таке шкільні автобуси, ось чому вони важливі.

🇪🇺 Торік під час візиту до Європарламенту розповіла про це Президентці Єврокомісії пані Урсулі фон дер Ляєн. І ось у межах ініціативи «Шкільні автобуси для України», яку ми започаткували разом із пані Урсулою, українські громади отримують понад 370 автобусів.

До того ж це особливі автобуси. Серед них є ті, що мають підйомники для учнів, які користуються кріслами колісними. Тож інклюзивність нашої освіти зростає, а доступ до неї покращується.

🤝 Дякуємо пані Урсулі, Європейському Союзу, країнам ЄС і польським друзям із Фонду міжнародної солідарності Польщі та польського Банку крайового господарства за те, що все це стало можливим.

📍 Передані автобуси розподілять між шістьма областями: Київською, Сумською, Миколаївською, Дніпропетровською, Львівською та Чернігівською. Побажала їм головного: користуватися. Наші діти стійко переносять усю тяжкість воєнного часу, ще й мають мужність учитися. Тож ми повинні створити для них найкращі умови. Це наш обов’язок.

Безпечної дороги всім новим автобусам, безпеки їхнім пасажирам. Нехай завжди дістаються пункту призначення.

Безумовно.

Це один із принципів допомоги тим, хто постраждав від війни чи зазнав насильства. Бо ніхто не мусить надавати докази цього, щоб отримати підтримку, коли перебуває в найбільш вразливому стані.

🫂 Цим правилом керуються в Центрах допомоги врятованим, які створені, щоб допомагати долати травми війни. Тут можна отримати комплексну підтримку з різних питань: дізнатися про тимчасовий прихисток і гуманітарну допомогу, отримати кваліфіковану психологічну або правову підтримку.

📍Торік я брала участь у відкритті Центру допомоги врятованим у Києві. Тоді таких центрів в Україні було лише чотири, однак на сьогодні їх уже 11 у різних регіонах. Бо немає місця в нашій країні, у якому не було б людей, що зазнали насильства. І необов’язково фізичного. Коли через війну люди втрачають усе нажите, це насильство економічне. Коли вони змушені переїжджати й втрачають своє місце в житті, це насильство соціальне.

🇺🇦 Такі центри – це установи, створені з ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції за сприяння урядової уповноваженої з питань гендерної політики та за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і місцевих органів влади. Адреси й контактні телефони центрів ви можете дізнатися на сайті UNFPA.

👉 Уся допомога надається безкоштовно та конфіденційно. Це важливо, наприклад, коли фахівці центрів працюють із постраждалими від сексуального насильства, адже далеко не всі згодні говорити про нього відверто. За оцінками ООН, постраждалих від сексуального насильства під час війни в 10–20 разів більше, ніж за офіційними даними.

Жодне насильство не має залишитися поза увагою. І ніхто з постраждалих не повинен опинитися з його наслідками наодинці. Спільно зможемо не лише здолати ворога, але й загоїти рани – фізичні та психоемоційні, – які він лишає по собі.