👚Замість пошиття брендового одягу для Європи – виробництво модульних спальників, вогнетривкої форми для тактичної та армійської авіації, тактичних наплічників, адаптивного одягу для поранених військових. Після початку повномасштабного вторгнення бренд жіночого одягу Наталки Найди з Івано-Франківська цілковито змінив пріоритети.

📍Це історія лише одного з резидентів проєкту «Промприлад.Реновація». Цей колись старий завод у середмісті – сам потужний приклад того, як можна змінитись у відповідь на запити часу. Застарілий і занедбаний, у 2019 році «Промприлад» працював лише на 10% потужності. Тоді й з’явилася команда, яка зайнялася його реновацією та переосмисленням.

🏢 Так на місці колишніх цехів постала система на перетині бізнесу, мистецтва, освіти та урбаністики. Тут буде школа нових професій, спортивний центр, фудмаркет із 15 ресторанними концепціями, конференц-зали, фотостудія, зал для занять йогою та сучасним танцем, коворкінг для батьків із дитячою кімнатою, станції сортування, міська читальня та книгарня, альтернативна школа для дітей, готель, хостел-колівінг.

👷З’явився тут і мейкерспейс – сповнений натхнення простір, що об’єднує команди крафтових виробників, інженерів, дизайнерів, архітекторів, митців та науковців, які працюють із деревом, металом, робототехнікою, текстилем, переробленим пластиком і керамікою, а також з альтернативним матеріалами – міцелієм і комбучею.

Так завод став інноваційним центром. Тут знайшли роботу й самореалізацію і місцеві жителі, і ВПО, тут працюють, творять, зустрічаються, проводять час.

Змінюючись сам, простір «Промприладу» змінює ціле місто. І навіть у масштабах країни таке переосмислення заводу – унікальний приклад.

👉 Є термін «інклюзивна економіка». «Промприлад.Реновація» – саме такий приклад, коли старе наповнюється новим змістом і оживає, зруйноване відбудовується ще кращим, інтереси всіх враховані й поєднані, а розвиток доступний для кожного. І це один із головних принципів, за яким має відбудовуватися вся країна🇺🇦

🫂 Центр психологічної підтримки навіть у невеликому селі. Це ще не буденність для України, але одна з цілей нашої Всеукраїнської програми ментального здоровʼя.

🏥 Ідеться про амбулаторію села Михайлівка-Рубежівка Ірпінської громади Київської області, у якій завдяки USAID зʼявився центр «Дбаю про себе». У ньому працює сімейна лікарка Тетяна Петрова, і вона по собі знає, як важливо відчувати підтримку у складні часи.

Пані Тетяна має 40 років практики. 7 років тому вона втекла від російської агресії з рідного Луганська. Працювала у військовому шпиталі тут, у Михайлівці-Рубежівці. Повномасштабне вторгнення та окупація знову змусили її евакуюватися. Повернулася відразу після звільнення села й погодилася стати сімейним лікарем. Каже, відчувала, що потрібна саме тут і зараз.

🧑‍⚕️Нещодавно лікарка пройшла навчання ВООЗ mhGAP і тепер знає та може надавати підтримку людям із тривожними розладами, безсонням, проявами стресу та депресії. За її словами, ця допомога з початком повномасштабної війни стала дуже потрібною. Особливо після того, як село пережило тимчасову окупацію.

Люди приходять і говорять, каже пані Тетяна. Тим, хто досі не може наважитися розказати, вона допомагає розкритися. Цього теж навчають за програмою ВООЗ mhGAP. Якщо людина потребує підтримки спеціалізованого фахівця, сімейний лікар скеровує до нього. Це робиться максимально толерантно, конфіденційно – так, щоб людині було комфортно й зрозуміло, що вона отримує необхідну допомогу.

«Зараз кожен другий пацієнт, який до мене звертається, потребує підтримки. Багато травмованих не стільки фізично, скільки психічно. У деяких через це загострилися хронічні захворювання. І часто успіх одужання залежить від того, чи вчасно вони отримують допомогу», – розповідає Тетяна Петрова.

👉 У центрі психологічної підтримки проводять індивідуальні консультації та групові заняття для подолання ментальних розладів. Тому для багатьох із майже 4 тис. жителів громади цей центр разом із лікаркою Петровою став справжнім порятунком від травматичного досвіду війни та окупації.

Речі для вимушених переселенців чи ліки для шпиталю, обід для знесиленого незнайомця чи автівка, завантажена їжею для постраждалих із Херсонщини, – усі українці хоча б раз за час ворожого вторгнення надавали гуманітарну допомогу співвітчизникам. А відтак можуть відзначати сьогодні Всесвітній день гуманітарної допомоги.

Уперше відзначатиме його й Olena Zelenska Foundation, яку я створила минулої осені для допомоги українцям, що пережили окупацію, а також для підтримки ВПО й великих прийомних родин.

Фундація працює із коштами іноземних меценатів, і цьогоріч нам є про що розповісти. Пишу «нам», бо кожна фундація – це колективні зусилля багатьох людей. Отже:

📍кожна четверта велика прийомна родина в Україні (323 ДБСТ) отримала найнеобхідніші речі. Більшість із них через війну мусила приєднатися до ВПО й тепер починає нове життя в Харківській, Одеській, Черкаській, Чернігівській, Житомирській і Київській областях;
 
📍474 генератори, сотні електроковдр, спальних мішків і теплих речей закупила Фундація для деокупованих регіонів, їх навчальних закладів, лікарень, об’єктів критичної інфраструктури;
 
📍30 водоочисних станцій, що працюють без електрики, отримали навесні громади Донецької та Дніпропетровської областей;
 
📍600 тисяч доларів передано на відновлення чотирьох повністю зруйнованих операційних в лікарнях деокупованого Ізюму. А чотири відділення Чугуївської лікарні живить переданий нами промисловий генератор потужністю 128 кВт;
 
📍500 слухових апаратів для жителів Київщини й Чернігівщині передала Фундація за підтримки Посольства України в Південний Кореї, долучившись до проєкту «Кабiнет на колесах. Ми поруч» благодійної організації «Відчуй»;
 
📍понад 38 тисяч лептопів отримали вчителі для організації дистанційного навчання. Завдячуємо цим співпраці з Microsoft і НР;
 
📍1400 дітей і батьків із 218 великих прийомних родин, що втратили житло, уперше всією сім’єю змогли відпочити в Карпатах.

Тож пам’ятаймо: Україна тримається завдяки ЗСУ та взаємодопомозі українців. Коли ми допомагаємо, ми перемагаємо! 🇺🇦

🇸🇪 Країна, де 94% жителів, згідно з дослідженням Eurobarometer, підтримують українців, де більшість вважає, що Україна має стати членом ЄС, і де знайшли прихисток від війни вже 50 тисяч наших співвітчизників.

Із Президентом України розпочали візит до Королівства Швеція.

36 військових і 49 цивільних українців із мінно-вибуховими травмами та онкологією, іншими складними випадками після початку російського вторгнення евакуйовані на лікування до Швеції.

🏥 Тут їхнім відновленням займається Каролінська університетська лікарня у Стокгольмі та Aleris Rehab Station – центр реабілітації високого рівня. Всі медичні, оздоровчі заходи в закладі спрямовані на головне – щоб пацієнти могли зберегти й відновити активну роль у суспільстві, почуватися впевнено, повноцінно, безбар’єрно. Це саме те, чого ми хочемо для громадян і в нашій країні. Тож є що запозичити й чого повчитися.

📍Рада особисто побувати в центрі Aleris і подякувати його медикам і керівникам за те, що вони роблять для українців.

Зустрілася тут із генеральною директоркою Aleris Group Софією Палмквіст і міністеркою охорони здоров’я Акко Анкарберг Йоханссон. Маємо ще й нову тему для розмови: під час Саміту перших леді та джентльменів вперше організуємо окрему зустріч для міністрів охорони здоров’я країн світу. В час, коли для фізичного та ментального здоров’я людей на планеті стільки загроз, сподіваємося налагодити міжнародне медичне партнерство – швидке, рішуче, інноваційне у справі порятунку життів.

🇺🇦Для України це означатиме допомогу в лікуванні, реабілітації, протезуванні наших поранених людей, українські заклади отримають цільове міжнародне підсилення, а іноземні фахівці – можливість запозичити досвід роботи українських колег у надзвичайних ситуаціях.

🤝Тож перша моя пропозиція в цій сфері – налагодити безпосередню співпрацю між реабілітаційним центром Aleris і Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни.

Це потрібно не тільки нам: сучасний світ – єдиний організм, тож лікувати, рятувати, підтримувати його можна лише спільно.