Безбар’єрність – явище, значно більше за формальний пандус біля поодинокого під’їзду. Це питання виживання та якості життя водночас.

За цей рік усі ми відчули фізичні бар’єри війни. Майже кожен особисто стикнувся з евакуацією, зі всіма незручностями вокзалів, транспорту, високих поверхів. І всі ми відчуваємо безліч невидимих бар’єрів війни. Це може бути брак інформації, неможливість працювати чи вчитися, економічна невпевненість.

🗓 Узяла участь у засіданні Ради безбар’єрності, на якому затверджували проєкт Плану заходів на 2023–2024 роки з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Відповідно до представленого документу заплановано 472 різноманітні проєкти з безбар’єрності, до виконання яких залучено 20 міністерств. Профільні міністерства реалізовуватимуть вісім флагманських проєктів.

👉 Розповіла про безбар’єрні проєкти воєнного часу, якими особисто опікуюся. Про новий розділ порталу «Дія» під назвою «Дія. Безбар’єрність», доповнений «Альбом безбар’єрних рішень», вийшов друкований «Довідник безбар’єрності».

Перед нами постала безліч викликів. Тисячі українців втратили роботу, і їм потрібні робочі місця. Це про економічну безбар’єрність. Мільйони співвітчизників повернуться з вимушеної еміграції, і їм знадобиться все, від освіти й медицини до швидкого відновлення документів. Це про соціальну безбар’єрність.

І всім без винятку потрібний швидкий доступ до інформації, до вчасних оповіщень, документів, покрокових інструкцій у різних ситуаціях. Це вже про цифрову безбар’єрність.

Тим часом із кожним днем в Україні більшає людей з інвалідністю – поранених захисників і цивільних. Маємо забезпечити їм можливість працювати, розвиватися, повноцінно жити.

Тож мій основний заклик до всіх відповідальних – в усіх рішеннях бачити насамперед людину. Як можна полегшити, зробити її життя якіснішим? Нехай це буде перше й головне питання для кожного держслужбовця. І тоді обов’язково знайдеться правильна відповідь.🇺🇦

🏥 Війна поставила під загрозу лікування цих дітей, а отже, і їхній шанс на життя. Бо навіть наявність ліків для хіміотерапії не гарантує її вчасного отримання, якщо звучать сирени. Навіть найдосвідченіші онкологи не знають, як врятувати від обстрілів.

Однак наші лікарі роблять надможливе для того, щоб зберегти своїм пацієнтам життя. Переконалась учора в цьому, відвідавши відділення дитячої онкології Національного інституту раку з нагоди Міжнародного дня онкохворої дитини.

У перший же тиждень війни всіх маленьких онкопацієнтів із батьками евакуювали звідси до Польщі. А далі поступово відновлювали роботу. У травні в інституті запрацювали операційні та почали приймати поранених бійців.

📍Сьогодні ж у тутешніх лікарів роботи більше, ніж до повномасштабного вторгнення: щодня в закладі роблять близько 30 складних онкологічних операцій. До відділення повернулися діти, і вони справжні бійці. Сміливості й мужності в них не менше, ніж у воїнів передової, які проходять лікування поруч. Маленькі пацієнти терпляче виконують вказівки лікарів, чекають на хіміотерапію, доки не зазвучить сигнал відбою повітряної тривоги. Виборюють життя водночас у двох війнах.

Для мене було дуже важливо особисто поспілкуватися з дітьми та їхніми батьками. Бо наше завдання зараз як держави – зробити все, щоб вони перемогли у своїй персональній війні. Створити умови, за яких, попри прильоти й атаки ворогів, наша медична система вперто робитиме свою справу. І впевнена, із цим викликом ми впораємося 🇺🇦

Через російське вторгнення кожен п’ятий українець під загрозою розвитку певної форми психічного розладу. Цей тривожний висновок ґрунтується на оцінках ВООЗ. Українці на фронті й у тилу вже рік витримують шалені навантаження, зокрема й психологічні, адже війна атакує і нашу психіку.

Тим часом система «бачить» менше 10% прогнозованих випадків розладу психічного здоров’я. Це вже висновок нашого, українського аудиту ресурсів послуг у сфері психічного здоров’я, проведеного за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

👉Однією з причин є те, що українці часто не приділяють належної уваги ментальному здоров’ю та не вважають за потрібне звертатися до фахівця. Долати цю упередженість, формувати звичку піклуватися про своє ментальне здоров’я має щойно презентована Комунікаційна кампанія Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

📍Разом із міністром охорони здоров’я Віктором Ляшком розповіли про неї директору Європейського регіонального бюро ВООЗ д-ру Хансу Клюге під час нашої чергової зустрічі. ВООЗ дуже допомагає Україні із самого початку вторгнення, зокрема у створенні Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

🤝Сподіваюся, тепер підсилить своїм голосом і підтримкою і нашу комунікаційну кампанію. Ментальне здоров’я не менш важливе за фізичне. І про нього теж треба піклуватися.