Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зустрілася з нашим дипломатичним корпусом під час Конференції послів України, щоб обговорити майбутні спільні плани і ще більше посилити міжнародну співпрацю задля нашої перемоги 🇺🇦
❤309👍23
Рік тому на зустрічі послів ми вперше за 30 років української дипломатії запросили їхні подружжя. Тож вони змогли познайомитись, організувати власну платформу «Подружжя українських дипломатів» і об’єднати зусилля 🤝
Тепер бачимо, наскільки ця ідея була правильною, адже протягом року російського вторгнення всі вони співпрацювали для нашої перемоги. Сьогодні подякувала їм за цю важку й згуртовану діяльність.
Поділилася спостереженням: нині, коли український спротив змінює світ, роль багатьох із нас зростає – зокрема, змінюється роль подружжів перших осіб. Кожен і кожна може й прагне робити більше.
Тож сьогодні обговорили, як використати їхній вплив для підтримки Батьківщини. Як вони можуть долучитися до гуманітарної допомоги й культурної дипломатії, сприяти співвітчизникам за кордоном. Особливо важлива тема – здобуття дітьми українських вимушених переселенців якісної освіти.
Україна бореться за збереження кожної своєї людини й кожної родини. Тож недивно, що українці зараз воюють, волонтерять, працюють для перемоги цілими сім’ями. І в дипломатичній царині так само 🇺🇦
Тепер бачимо, наскільки ця ідея була правильною, адже протягом року російського вторгнення всі вони співпрацювали для нашої перемоги. Сьогодні подякувала їм за цю важку й згуртовану діяльність.
Поділилася спостереженням: нині, коли український спротив змінює світ, роль багатьох із нас зростає – зокрема, змінюється роль подружжів перших осіб. Кожен і кожна може й прагне робити більше.
Тож сьогодні обговорили, як використати їхній вплив для підтримки Батьківщини. Як вони можуть долучитися до гуманітарної допомоги й культурної дипломатії, сприяти співвітчизникам за кордоном. Особливо важлива тема – здобуття дітьми українських вимушених переселенців якісної освіти.
Україна бореться за збереження кожної своєї людини й кожної родини. Тож недивно, що українці зараз воюють, волонтерять, працюють для перемоги цілими сім’ями. І в дипломатичній царині так само 🇺🇦
❤330👍32
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Провели плідну зустріч із подружжями українських дипломатів – вже рік як вони об’єднались у дієву спільноту, що під час війни працює над підтримкою України та українців у світі. Подякувала за цю згуртовану й цінну роботу 🇺🇦
❤375👍28
Чи на часі культура, коли треба вижити фізично? Мало хто думав про це на початку повномасштабного вторгнення. Однак як тільки ми побачили, що ворог свідомо руйнує наші культурні пам’ятки, як прицільно вбиває тих, хто цю культуру створює — зрозуміли: боронити нашу культурну спадщину так само важливо, як і людей.
Своїми роздумами щодо цього ділюсь у колонці про дипломатію гуманізму. Чому саме про дипломатію? Бо для збереження культури потрібні не тільки бункери. Іноді для свого захисту культура має поширюватися якнайдалі.
Про це ж сьогодні говорили на «Конференції послів України 2022». Що це і є місією сучасної дипломатії — донести до світу важливу звістку: Україна не лише про війну та героїчний спротив агресору — вона й про велику культуру, без якої світ був би біднішим.
Своїми роздумами щодо цього ділюсь у колонці про дипломатію гуманізму. Чому саме про дипломатію? Бо для збереження культури потрібні не тільки бункери. Іноді для свого захисту культура має поширюватися якнайдалі.
Про це ж сьогодні говорили на «Конференції послів України 2022». Що це і є місією сучасної дипломатії — донести до світу важливу звістку: Україна не лише про війну та героїчний спротив агресору — вона й про велику культуру, без якої світ був би біднішим.
❤363👍30
«Кожен день не може бути гарним, але щось гарне є в кожному дні». «Треба в будь-якій ситуації знайти таке, із чого можна було б порадіти».
📖 У героїні класичної книжки Елінор Портер, дівчинки Поліанни, непросте життя. Вона втратила батьків, залишилася серед чужих людей, втрачає здатність ходити… І все-таки зустрічає кожен день із надією на краще. Непереможна оптимістка Поліанна вже понад сто років передає свій оптимізм маленьким читачам, надто тим, хто, як і вона, опинився в скрутній ситуації та мусить боротися за життя.
🏥 Саме «Поліанну» почитали сьогодні разом із пацієнтами відділення трансплантації кісткового мозку та імунотерапії дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Уже вдруге влаштовую для них такі читання напередодні свят.
Ці діти знають, що таке надскладне лікування в умовах повітряних тривог. І навіть більше. Мене, наприклад, вразила історія Данила Карнахіна, донором для якого став тато – військовий ЗСУ. Враховуючи ризики, пов’язані зі службою, як виняток клітини батька вирішили заморозити. За дві доби до трансплантації тато Данила загинув, захищаючи Україну. Але він продовжує боронити сина від захворювання.
Стати таким захисником, допомогти маленьким (і дорослим – їх також лікують в Охматдиті) у їхній персональній війні з хворобою можна, ставши до лав потенційних донорів кісткового мозку. Я зробила це просто сьогодні, під час візиту до Охматдиту, залишивши необхідні дані в базі Українського реєстру донорів кісткового мозку.
Завжди можна зробити більше. Допомогти більше. Порятувати більше. Надати більше підтримки. І ці різдвяні дні – найкращий привід примножити добро.
📖 У героїні класичної книжки Елінор Портер, дівчинки Поліанни, непросте життя. Вона втратила батьків, залишилася серед чужих людей, втрачає здатність ходити… І все-таки зустрічає кожен день із надією на краще. Непереможна оптимістка Поліанна вже понад сто років передає свій оптимізм маленьким читачам, надто тим, хто, як і вона, опинився в скрутній ситуації та мусить боротися за життя.
🏥 Саме «Поліанну» почитали сьогодні разом із пацієнтами відділення трансплантації кісткового мозку та імунотерапії дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Уже вдруге влаштовую для них такі читання напередодні свят.
Ці діти знають, що таке надскладне лікування в умовах повітряних тривог. І навіть більше. Мене, наприклад, вразила історія Данила Карнахіна, донором для якого став тато – військовий ЗСУ. Враховуючи ризики, пов’язані зі службою, як виняток клітини батька вирішили заморозити. За дві доби до трансплантації тато Данила загинув, захищаючи Україну. Але він продовжує боронити сина від захворювання.
Стати таким захисником, допомогти маленьким (і дорослим – їх також лікують в Охматдиті) у їхній персональній війні з хворобою можна, ставши до лав потенційних донорів кісткового мозку. Я зробила це просто сьогодні, під час візиту до Охматдиту, залишивши необхідні дані в базі Українського реєстру донорів кісткового мозку.
Завжди можна зробити більше. Допомогти більше. Порятувати більше. Надати більше підтримки. І ці різдвяні дні – найкращий привід примножити добро.
❤532👍52😢8