🇺🇦У кожній поїздці для мене дуже важливо зустрітися з українцями, які вимушено покинули домівки. Спитати, що ми можемо зробити ще, щоб перебування за кордоном було легшим. Просто почути своїх людей, бо це завжди так щемно й так емоційно: свої.

🇬🇧Ця поїздка до Лондона не виняток. Разом із Його Величністю Королем Чарльзом ІІІ зустрілися з українською громадою в Українському греко-католицькому соборі, що в серпні разом зі Спілкою українців у Великій Британії заснував унікальний хаб: The Ukrainian Welcome Centre. Тут допомагають визначитися з розміщенням, облаштуватися, налагодити зв’язки з громадою, підтримують і розраджують.

❄️Відколи Росія перейшла до тактики енергетичного терору, ми розуміємо, що ця зима буде найважчою за всі роки незалежності. Тож я вдячна за те, що бодай частина українців, особливо літні люди, діти, мають змогу перечекати холодний сезон, не ризикуючи опинитися в умовах блекауту.

Україна отримує постійну підтримку від Великої Британії фактично за всіма гуманітарними напрямами. Медичне обладнання, пожежні автівки та карети швидкої допомоги, відбудова інфраструктури, зокрема залізничної та енергетичної, підтримка освітян – усюди маємо допомогу.

І сьогодні, зустрічаючись з українцями, я вкотре впевнююсь: наших людей прихистили друзі, чиє welcome від усього серця 💙💛

Наша історія твориться просто тут і зараз. Ми в Україні відчуваємо це дуже гостро. Це дивне відчуття – жити в підручнику історії.

🇬🇧 Розповіла про боротьбу України з російськими загарбниками та про випробування, які проходять українці, студентам британських вишів на запрошення London School of Economics.

🇺🇦 Про те, що їхнім колегам, студентам в Україні, щодня доводиться в буквальному сенсі виборювати знання – поміж повітряними тривогами, бомбосховищами, відключеннями електрики…

Сказала, що всі вони наше майбутнє. Майбутнє всього світу: кордони та відстані в ньому умовніші, ніж здається.
Від молоді – української, британської, світової – залежить, як ми житимемо через 5, 10, 20 років. Вона визначатиме, яким шляхом підуть наші країни, чи буде навколо мир або ж хаос, чи порушуватимуть права людини, як це робить зараз Росія, або, навпаки, вдасться вгамувати будь-якого агресора.

Ми в Україні знаємо, як це важко – жити в підручнику історії. І водночас це можливість власноруч вписати в нього людяність, підтримку та цінність людського життя.

Росіяни настільки не приховують свого насильства над українцями, що розповідають про це своїм близьким у телефонних розмовах. Ми знаємо це з численних перехоплень.

Ця зухвалість і повторюваність зґвалтувань (наші слідчі ведуть понад 100 справ про зґвалтування українців загарбниками, і це лише ті випадки, коли жертви знайшли в собі сили говорити) доводить: це така свідома зброя агресора проти українців, схвалена їхнім керівництвом.  

🇬🇧Під час візиту до Лондона для участі у PSVI Conference – всесвітній Конференції із запобігання сексуальному насильству під час конфліктів – дала інтерв’ю Sky News на цю надболючу для України тему.

Пояснила, що саме тому під час виступу у британському парламенті говорила про необхідність створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Російської Федерації проти України. Бо перемогти у війні – це не все. Важливо покарати тих, хто віддавав накази про злочини. Наша держава готова бути весь необхідний час поряд із жертвами, свідчити й підтримувати їх. Впевнена, разом нам це вдасться.

⚖️ Справедливість щодо злочинців потрібна не лише нам – вона потрібна світові, якщо він не хоче, щоб насильство ставало нормою.

Спроможність. Ніби просте поняття – а в нього кілька визначень. По-перше – це особиста здатність. Та водночас – це сприятливі обставини, як допомагають здійсните задумане, реалізувати та реалізуватись у житті.

Фактично у кількох реченнях вимальовується ціла «філософія спроможності».

🗓 Саме так називався форум, який відкрила сьогодні у Києві до Міжнародного дня людей із інвалідністю. Громадські активісти, представники міжнародних організацій та міністерств обговорювали, які умови має бути створено у державі та суспільстві – аби кожна людина в Україні мала спроможність повного життя. Реалізовувати себе. Не мати бар’єрів.

Кожен день російського вторгнення, на жаль, збільшує кількість людей із інвалідністю, дітей та дорослих, які потребують протезів та спеціальної реабілітації. І якщо до війни ми почали рух до безбар’єрності (в тому числі психологічної, економічної), то зараз наша мета всеосяжніша: нам потрібна в усіх змістах безбар’єрна країна для всіх, щоб кожен, незалежно від ран, нанесених війною чи життям, почувався максимально спроможним.

Для цього система охорони здоров’я інтегрує зараз принципи МКФ – інструмент для відновлення людини після отримання травми чи каліцтва. Реалізується проєкт Superhumans зі створення спеціалізованої клініки протезування та реконструкції, триває робота над новим алгоритмом отримання водійських прав для людей з інвалідністю, вдосконалюються державні будівельні норми, щоб відбудова пошкоджених війною будівель та будівництво нових проходили вже за новими стандартами.

🫂 Та головне, мені здається, – війна прискорила важливі психологічні зміни в суспільстві. Тепер ми впевнились в тому, що ми – людяні, турботливі, емпатичні. Що нам не байдуже. Що ми приймаємо і поважаємо розмаїття. Що ми прагнемо гідних умов – не тільки для себе, а й для оточуючих.

Саме це важливо – жити повним, вільним життям. Де кожен може почуватися спроможним. Почуватися людиною 💙💛