🏫 Цього навчального року понад три тисячі українських шкіл функціонують у звичайному режимі. Ще більш як чотири тисячі працюють у змішаному. Однак, на жаль, можливість забезпечувати учнів гарячим харчуванням має лише трохи більш як половина шкіл. Найскладніше це робити тим, хто відновлює роботу на деокупованих територіях.

🧑‍🍳 Саме для цього наприкінці літа ми запустили в Бучі будівництво фабрики-кухні, яка забезпечить повноцінним меню всі навколишні заклади освіти.

🥗 Як відновити харчування в інших школах країни та які умови слід для цього створити, обговорювали на стратегічній сесії разом з колегами із МОН, Українського інституту розвитку освіти, МОЗ, ДПСС, Національної асоціації громадського харчування, СultFood та Євгеном Клопотенком, а також міжнародними партнерами реформи: швейцарсько-українськими проєктами DECIDE та «Діємо для здоров’я», ЮНІСЕФ, World Food Program.

Основні питання порядку денного:

📍адаптація технологічних процесів до викликів воєнного часу;
📍фінансова підтримка громад та шкіл під час воєнного стану, зокрема залучення донорських коштів;
📍ґрунтовний аналіз харчування у закладах освіти, щоб скласти карту їх потреб і розв’язувати першочергові проблеми;
📍продовження популяризації здорового харчування та способу життя для підтримки власного здоров’я та психологічного стану;
📍навчання та підвищення кваліфікації кухарів.

❓«Що робити повару, у якого готується їжа, а лунає повітряна тривога і йому потрібно йти до сховища?» – це одне із запитань, яке складно було уявити рік тому. Але наша країна справляється й не з такими викликами.

Казала про це в мирні часи, кажу й зараз: від харчування залежить не лише якість навчання, а й психологічний стан дітей. І ми, дорослі, про нього подбаємо 🇺🇦

Російські терористичні атаки надто близько до кожного українця, де б ти сам у цей момент не був. Нещодавню загибель молодої вагітної жінки від атаки російського дрона в столиці ми переживали разом із представницею моєї команди – вона знала Вікторію особисто. Я своєю чергою добре знаю лікарів «Охматдиту», які зазнали тяжкої втрати минулого тижня: російська атака забрала життя молодої дитячої лікарки – гематолога Оксани Леонтьєвої.

Коли гине людина, гине всесвіт. І жодні руйнування із цим не порівняти

🇩🇪Розповіла німецькому Bild про те, як країна переживає російські терористичні атаки. (Якщо в Києві вони відновилися тиждень тому, то в Запоріжжі, наприклад, і не припинялися). І про те, що кожна така атака лише гуртує нас іще більше: ми починаємо допомагати одне одному й діяти ще активніше. Ми працюємо і ми плануємо, бо відкладати життя, завмирати – це піддаватися терору. 

🤝 Наприклад, зараз маємо завдання допомогти тим, хто залишається на Херсонщині, Харківщині та на інших вразливих територіях, пережити зиму. Там потрібно все, від генераторів до ліків. Саме цим зайнята моя нещодавно створена Фундація. Інші завдання крім гуманітарної допомоги – відбудова шкіл, щоб діти мали нормальне життя, відбудова лікарень, щоб допомога надходила до всіх вчасно. Закликала долучитися світовий бізнес, бо наш і так несе на собі основний тягар. 

Подякувала Німеччині за нову допомогу, але, якби вона надійшла раніше, багатьох жертв і руйнувань ми могли б уникнути.