Голос України в ООН. Країни, яка протистоїть загарбнику, боронить, наступає, звільняє своїх людей і землю. Захищає саме життя та право на нього – нормальні людські цінності, спільні для всіх нормальних людей у світі.

Разом з українською делегацією слухала виступ Президента України на 77-й сесії Генасамблеї ООН. Він – дистанційно з Києва, ми – у залі в Нью-Йорку.

🇺🇦🇺🇸 Це дерево на перший погляд цілком звичайне. Якби не рубці, які залишилися на ньому після жахливого теракту 11 вересня в Нью-Йорку. Дерево, яке росло в павільйоні біля Світового торговельного центру, дивом урятували з-під чотириметрових завалів, виходили й врешті пересадили до Меморіалу 9/11.
«Дерево, що вижило» – так його називають.

Сьогодні від президентки Меморіалу Еліс Грінівальд ми з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем отримали саджанець, який виріс із насіння цієї рослини, щоб передати його українцям як символ стійкості та надії.

Із 2013 року Меморіал дарує такі саджанці громадам, які пережили страшні трагедії та вистояли. Так, торік деревця отримали норвезькі громади Осло та Утея, де озброєний чоловік убив 77 осіб. Ще раніше – грецьке місто Марафон, де через лісові пожежі загинуло понад сто осіб, і Багамські острови, спустошені ураганом.

А сьогодні – Україна, яку спустошує російська орда.

Україна, у деокупованих містах якої знаходять братські могили із сотнями закатованих. Україна, багатоповерхівки якої щодня руйнує ракетами держава-терорист – Російська Федерація.

До дерева, що вижило, приходять американці, які втратили близьких у тому страшному теракті. У травні дерево підсвічували синьо-жовтими кольорами – на знак солідарності з народом України. Цю солідарність і підтримку я щомиті відчуваю в поїздці. І впевнена, що українське деревце пустить міцне коріння та зацвіте у звільненій країні 🌳

🇺🇦🇺🇸У той час як в Україні російськими обстрілами пошкоджено вже понад 500 музеїв та пам’яток, у Нью-Йорку, підтримуючи та зберігаючи нашу культуру, працює Український музей.

Мала нагоду розповісти в ньому про долю музейних закладів в Україні. Про музей Марії Примаченко, спалений російськими обстрілами (полотна вціліли завдяки самовідданості працівників), знищені музеї Маріуполя, дім-музей Григорія Сковороди (у рік, коли ми мали відзначати 300-річчя філософа, його меморіальний будинок зруйновано внаслідок цілеспрямованих російських бомбардувань).

Так, це непросто – відстоювати музеї в той момент, коли гинуть люди. Але я вважаю, що все це – частини одного воєнного злочину, спроби нападника знищити нас разом із нашою культурою та пам’яттю.

Так само, як ЗСУ відстоюють нашу землю, маємо відстояти культуру. Сьогодні оголосила про старт глобальної благодійної ініціативи з відродження зруйнованих пам’яток. І першим її учасником стане саме Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди.

А ще на нього підуть кошти від продажу нової ювілейної марки «Сад божественних пісень. До 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди» – її спецпогашення ми з Укрпоштою, а саме з генеральним директором Ігорем Смілянським провели сьогодні одразу у двох країнах: біля музею філософа та в тому ж Українському музеї у Нью-Йорку.

Культура не має кордонів і меж. Отже, вона незнищенна. Перефразовуючи найвідоміший вислів Сковороди, можна точно сказати: ворог ловив його, та не спіймав.