Сіма Бахус, виконавча директорка «ООН Жінки», – одна з тих, хто з початку війни невпинно підтримує Україну. У квітні вона особисто зустрілася з українками – вимушеними переселенками, які втікали від війни через прикордонний пункт у Молдові. Тож не зі слів знає про жах, через який їм довелося пройти. Ми зараз живемо в такі часи, коли всі базові права жінок порушуються.

У липні ми заочно познайомилися з пані Бахус, коли вона записала відеозвернення для другого Саміту перших леді та джентльменів. І ось сьогодні була рада нарешті зустрітися з нею особисто й заручитися підтримкою у подальшій співпраці.🤝

Говорили про те, щоб і надалі створювати та розвивати мережу шелтерів, готувати фахівців для роботи в них. Війна додасть проблем, пов’язаних із домашнім та гендерно зумовленим насильством.
Також закликала «ООН Жінки» долучитися до розв’язання питання злочинів сексуального насильства з боку російських військових і тримати це під своїм контролем. Маємо створити такі умови, щоб наші жінки почувалися в безпеці, і тоді вони почнуть говорити.

Спілкуючись із пані Бахус, укотре переконалася: роль жінок у повоєнній відбудові України буде надважливою. Навіть так: повноцінна відбудова можлива лише з урахуванням усіх жіночих потреб.

Голос України в ООН. Країни, яка протистоїть загарбнику, боронить, наступає, звільняє своїх людей і землю. Захищає саме життя та право на нього – нормальні людські цінності, спільні для всіх нормальних людей у світі.

Разом з українською делегацією слухала виступ Президента України на 77-й сесії Генасамблеї ООН. Він – дистанційно з Києва, ми – у залі в Нью-Йорку.

🇺🇦🇺🇸 Це дерево на перший погляд цілком звичайне. Якби не рубці, які залишилися на ньому після жахливого теракту 11 вересня в Нью-Йорку. Дерево, яке росло в павільйоні біля Світового торговельного центру, дивом урятували з-під чотириметрових завалів, виходили й врешті пересадили до Меморіалу 9/11.
«Дерево, що вижило» – так його називають.

Сьогодні від президентки Меморіалу Еліс Грінівальд ми з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем отримали саджанець, який виріс із насіння цієї рослини, щоб передати його українцям як символ стійкості та надії.

Із 2013 року Меморіал дарує такі саджанці громадам, які пережили страшні трагедії та вистояли. Так, торік деревця отримали норвезькі громади Осло та Утея, де озброєний чоловік убив 77 осіб. Ще раніше – грецьке місто Марафон, де через лісові пожежі загинуло понад сто осіб, і Багамські острови, спустошені ураганом.

А сьогодні – Україна, яку спустошує російська орда.

Україна, у деокупованих містах якої знаходять братські могили із сотнями закатованих. Україна, багатоповерхівки якої щодня руйнує ракетами держава-терорист – Російська Федерація.

До дерева, що вижило, приходять американці, які втратили близьких у тому страшному теракті. У травні дерево підсвічували синьо-жовтими кольорами – на знак солідарності з народом України. Цю солідарність і підтримку я щомиті відчуваю в поїздці. І впевнена, що українське деревце пустить міцне коріння та зацвіте у звільненій країні 🌳