Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
💬 Була рада виступити на Міжнародному форумі культурної дипломатії. Повномасштабна війна змінила роль української культури у світі. Нам довелося пояснювати не лише хто ми, а й про що ми. І найкраще це зробила культура – її мова зрозуміла без перекладу.
Сьогодні вона звучить нарівні з дипломатією у парламентах, міжнародних організаціях, на безпекових форумах. А для самих українців стала джерелом сенсу та стійкості. Тому маємо не лише говорити культурою про Україну, а й захищати її та знання про нас. Щоб світ знав про Україну від нас, а не через чужу оптику.
🟦 Найкращий приклад такої мови – освітня кампанія Саміту перших леді та джентльменів «Кожне покоління лишає слід. Освіта визначає який». Її предметне втілення – пошкоджені обстрілами шкільна парта й дошка – уже побувало в Сорбонні, ПАРЄ, офісі ООН у Женеві та штаб-квартирі ЮНЕСКО. А сьогодні – поруч із залою форуму.
Сьогодні вона звучить нарівні з дипломатією у парламентах, міжнародних організаціях, на безпекових форумах. А для самих українців стала джерелом сенсу та стійкості. Тому маємо не лише говорити культурою про Україну, а й захищати її та знання про нас. Щоб світ знав про Україну від нас, а не через чужу оптику.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤213👍22😢3
За три місяці йому було б два роки. Хлопчик Саша. Його 37-річна мама Катерина Антипенко. Бабуся, 58-річна Вікторія Бондаренко. Всі вони ще вчора жили на 5-му поверсі будинку в місті Прилуки. Усіх їх – три покоління однієї родини – вбила сьогодні російська ракета.
Вона ж убила родину сусідів: 13-річну дівчинку, її восьмирічного братика, батьків….
Рятувальники виходять із руїн із дітьми на руках. Хтось дбайливо загорнутий у ковдрочку… «Хоч би живі!» – усе, що думаєш, коли бачиш це.
Але правда страшна: знаємо вже про п’ятьох убитих у цьому будинку дітей. Двоє з них – ровесники маленького Сашка, тобто діти, які народилися під час російського вторгнення і так і не побачили його закінчення.
Чотирнадцять убитих дорослих – мам, тат, бабусь, дідусів…
Ще понад 50 дітей і дорослих у лікарні.
А в цей же час невтішна мати схилилася над тілом сина, вбитого в Кременчуці. Ще двоє вбитих у місті Олександрія.
Це теж зробили російські ракети, за своєю звичною тактикою поціливши багатоповерхівки.
Удень російські дрони знову атакували Київ – без перерви. І так триває вже другий місяць.
Росія вбиває людей в Україні щодня. А сьогодні робить це ще старанніше.
Руйнуючи людські будинки, агресор також влучив в один із найвідоміших притулків для птахів в Україні – «Садибу Нюшанік» Живцем згоріли червонокнижні пташки, що перебували на лікуванні.
Що таке життя поранених птахів під час війни порівняно з людським? Але для нас в Україні воно має значення.
Бо людяність – це бачити не тільки свій, а й насамперед чужий біль.
Людяність – це старатися припинити чужу муку й зупинити мучителя.
Ми в Україні намагаємося це зробити.
Вкотре закликаю до цього ж усіх, хто вважає себе людяним.
Вона ж убила родину сусідів: 13-річну дівчинку, її восьмирічного братика, батьків….
Рятувальники виходять із руїн із дітьми на руках. Хтось дбайливо загорнутий у ковдрочку… «Хоч би живі!» – усе, що думаєш, коли бачиш це.
Але правда страшна: знаємо вже про п’ятьох убитих у цьому будинку дітей. Двоє з них – ровесники маленького Сашка, тобто діти, які народилися під час російського вторгнення і так і не побачили його закінчення.
Чотирнадцять убитих дорослих – мам, тат, бабусь, дідусів…
Ще понад 50 дітей і дорослих у лікарні.
А в цей же час невтішна мати схилилася над тілом сина, вбитого в Кременчуці. Ще двоє вбитих у місті Олександрія.
Це теж зробили російські ракети, за своєю звичною тактикою поціливши багатоповерхівки.
Удень російські дрони знову атакували Київ – без перерви. І так триває вже другий місяць.
Росія вбиває людей в Україні щодня. А сьогодні робить це ще старанніше.
Руйнуючи людські будинки, агресор також влучив в один із найвідоміших притулків для птахів в Україні – «Садибу Нюшанік» Живцем згоріли червонокнижні пташки, що перебували на лікуванні.
Що таке життя поранених птахів під час війни порівняно з людським? Але для нас в Україні воно має значення.
Бо людяність – це бачити не тільки свій, а й насамперед чужий біль.
Людяність – це старатися припинити чужу муку й зупинити мучителя.
Ми в Україні намагаємося це зробити.
Вкотре закликаю до цього ж усіх, хто вважає себе людяним.
😢299❤41👍4
🏠 Сьогодні в Золотоноші на Черкащині особливий день для великої прийомної родини Дениса та Дар’ї Колеснікових. Відтепер у них є новий дім.
Історія цієї родини почалася ще у 2019 році, коли подружжя вирішило стати прийомними батьками. Сім’я зростала, а нещодавно Колеснікови створили дитячий будинок сімейного типу. Сьогодні вони виховують вісьмох дітей.
🫂 Дехто з дітей потребував складного лікування і тривалої реабілітації, комусь знадобився час, щоб знову навчитися довіряти дорослим. Сьогодні вони роблять успіхи в навчанні, займаються вокалом і танцями, відкривають свої здібності. За кожним таким досягненням – щоденна турбота, терпіння та підтримка батьків.
Для великої родини, де кожен потребує уваги, важливі й належні житлові умови. Щоб вистачало місця для навчання, відпочинку та спільного сімейного життя.
Саме такий дім тепер мають Колеснікови – безбар’єрний, з укриттям, повністю облаштований меблями та необхідною технікою.
🟦 Цього тижня одразу три великі прийомні родини переїхали до нових будинків у межах проєкту моєї Фундації «Адреса дитинства». Окрім Колеснікових, днями нові домівки отримали родини Ольги Шиошвілі та Костянтина Котта і Світлани та Леоніда Кондратюків на Дніпропетровщині.
🤝 Будинок Колеснікових став 27-м у межах проєкту. Його звели за підтримки уряду Об’єднаних Арабських Еміратів, які стали партнерами Фундації ще на початку реалізації «Адреси дитинства». Вдячна нашим партнерам за послідовну підтримку.
Історія цієї родини почалася ще у 2019 році, коли подружжя вирішило стати прийомними батьками. Сім’я зростала, а нещодавно Колеснікови створили дитячий будинок сімейного типу. Сьогодні вони виховують вісьмох дітей.
🫂 Дехто з дітей потребував складного лікування і тривалої реабілітації, комусь знадобився час, щоб знову навчитися довіряти дорослим. Сьогодні вони роблять успіхи в навчанні, займаються вокалом і танцями, відкривають свої здібності. За кожним таким досягненням – щоденна турбота, терпіння та підтримка батьків.
Для великої родини, де кожен потребує уваги, важливі й належні житлові умови. Щоб вистачало місця для навчання, відпочинку та спільного сімейного життя.
Саме такий дім тепер мають Колеснікови – безбар’єрний, з укриттям, повністю облаштований меблями та необхідною технікою.
🤝 Будинок Колеснікових став 27-м у межах проєкту. Його звели за підтримки уряду Об’єднаних Арабських Еміратів, які стали партнерами Фундації ще на початку реалізації «Адреси дитинства». Вдячна нашим партнерам за послідовну підтримку.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤238👍37😢2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Невідомість – вона найбільше з’їдає».
«Я зараз роблю дуже важливу справу: я чекаю і тримаюся. Це не слабкість, це сила. Тиха, щоденна, справжня».
«Для мене важливо підтримувати чоловіка. Але часто немає кому підтримати мене».
👩 Це лише деякі цитати жінок, чиї близькі захищають Україну.
Дружини, партнерки, матері, сестри живуть від повідомлення до повідомлення. Завжди в очікуванні новин, тримаючись за коротке «все добре».
🫂 При цьому життя не стає на паузу: треба працювати, виховувати дітей, дбати про рідних, розв’язувати побутові питання. Знаходити сили підтримувати інших.
Підтримка не завжди потребує гучних слів чи спеціальних знань. Іноді вона дуже проста, але дієва. Погуляти з дитиною, щоб мама мала годину для себе. Запропонувати підвезти чи допомогти з побутовими справами. Приготувати вечерю. Вислухати.
Коли ми знаємо, через що проходить людина, нам легше знайти спосіб її підтримати.
🟦 Напередодні Всесвітнього дня ментального здоров’я, який відзначають 10 жовтня, разом зі Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти як?» та нашими партнерами ЮНІСЕФ запускаємо комунікаційну хвилю підтримки жінок, чиї близькі служать.
У ролику за посиланням почуйте їхні історії, дізнайтеся, що допомагає їм триматися та як підтримати їх.
❓ Поділіться власним досвідом підтримки: що стало опорою для вас або ваших близьких у цей час оборони країни?
Підтримка не завжди може змінити обставини. Але вона точно допоможе людині не залишатися з ними наодинці.
«Я зараз роблю дуже важливу справу: я чекаю і тримаюся. Це не слабкість, це сила. Тиха, щоденна, справжня».
«Для мене важливо підтримувати чоловіка. Але часто немає кому підтримати мене».
👩 Це лише деякі цитати жінок, чиї близькі захищають Україну.
Дружини, партнерки, матері, сестри живуть від повідомлення до повідомлення. Завжди в очікуванні новин, тримаючись за коротке «все добре».
🫂 При цьому життя не стає на паузу: треба працювати, виховувати дітей, дбати про рідних, розв’язувати побутові питання. Знаходити сили підтримувати інших.
Підтримка не завжди потребує гучних слів чи спеціальних знань. Іноді вона дуже проста, але дієва. Погуляти з дитиною, щоб мама мала годину для себе. Запропонувати підвезти чи допомогти з побутовими справами. Приготувати вечерю. Вислухати.
Коли ми знаємо, через що проходить людина, нам легше знайти спосіб її підтримати.
У ролику за посиланням почуйте їхні історії, дізнайтеся, що допомагає їм триматися та як підтримати їх.
❓ Поділіться власним досвідом підтримки: що стало опорою для вас або ваших близьких у цей час оборони країни?
Підтримка не завжди може змінити обставини. Але вона точно допоможе людині не залишатися з ними наодинці.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤179👍16😢8
Forwarded from РЕФОРМА ШКІЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ
📍 Як у прифронтових регіонах забезпечують дітей гарячим харчуванням попри безпекові виклики? Один із прикладів ми побачили під час візиту до Роменської школи № 7 на Сумщині. До нього долучилися директор ВПП ООН в Україні Річард Рейган, міністр освіти і науки Андрій Бутенко, керівник Команди реформи Орест Степаняк та представники обласної й місцевої влади.
🍽️ Тут щодня готують обіди для 350 учнів. За підтримки ВПП ООН школа отримала обладнання та генератор, а під час тривог харчування організовують в укритті. Загалом ВПП ООН допомогла оснастити 100 харчоблоків на Сумщині.
🍎 Із 2020 року реформа шкільного харчування розвивалася поетапно. Спочатку безоплатно харчувалися учні 1–4 класів, із 2025-го — учні всіх класів прифронтових регіонів, а з вересня 2026-го — близько 3 млн учнів 1–11(12) класів по всій Україні.
👩🍳 Важливо й надалі підтримувати прифронтові регіони, навчати кухарів і модернізувати інфраструктуру, щоб діти отримували якісне та повноцінне харчування.
🍽️ Тут щодня готують обіди для 350 учнів. За підтримки ВПП ООН школа отримала обладнання та генератор, а під час тривог харчування організовують в укритті. Загалом ВПП ООН допомогла оснастити 100 харчоблоків на Сумщині.
🍎 Із 2020 року реформа шкільного харчування розвивалася поетапно. Спочатку безоплатно харчувалися учні 1–4 класів, із 2025-го — учні всіх класів прифронтових регіонів, а з вересня 2026-го — близько 3 млн учнів 1–11(12) класів по всій Україні.
👩🍳 Важливо й надалі підтримувати прифронтові регіони, навчати кухарів і модернізувати інфраструктуру, щоб діти отримували якісне та повноцінне харчування.
❤132👍14😢3