Люди у вікнах охопленої вогнем старовинної будівлі Національної академії наук України. Вони просять про допомогу, намагаються врятуватися… Російський дрон вдарив у неї серед дня.

На одному з оприлюднених відео добре видно його курс, що не залишає сумнівів: цілили саме в це приміщення. Знаємо про двох загиблих. Досі не з усіма працівниками є зв’язок. Рятувальники продовжують роботу.

У цей же час палає київський медичний центр. Люди, що прийшли лікуватися, мусять рятуватися ще й від російських убивць. Коли бачиш ці страшні кадри, перед очима постають інші лікарні, у які вже поцілила росія: маріупольська, медцентр у середмісті Вінниці, «Охматдит»…

З перших днів росія свідомо нищить наші лікарні, разом із медиками та пацієнтами, і продовжує це робити.

Кілька років Київ переживав російські нальоти переважно вночі. Через це багато спостерігачів навіть казали, що «вдень Київ живе нормальним життям». Але вже місяць, як росія взялася за тотальний терор і обстрілює Київ нон-стоп.

Дим над містом не встигає розсіюватися. Сирени не стихають по 18 годин на добу. Понад 100 дронів різних типів прилетіло вбивати киян лише сьогодні. Дев'ятнадцять людей убили росіяни в Києві лише за цей місяць. Жінок, чоловіків. Дітей.

Два дні тому, наприклад, – 14-річного Данила. Хлопчик був удома і робив уроки, коли дрон врізався в його будинок. Видовище, від якого розривається серце, – зошит із незакінченим домашнім завданням. Не знаю, у чому була його суть, але в тому, що написав Данило, є, зокрема, така фраза: «Не давати сильним пригнічувати беззахисних».

Якби цю ніби очевидну істину дієво підтримали всі у світі, то російський агресор уже був би зупинений. Зробіть це – хоча б заради ваших дітей, які теж зараз виконують домашні завдання у своїх поки що мирних домівках і країнах.

❓ Кому потрібна безбар’єрність? Як мінімум третині чи навіть половині українців, бо стільки, за різними оцінками, належить до маломобільних груп.

👥 Та насправді безбар’єрність потрібна всім. Кожен, незалежно від віку, стану здоров’я чи статі, потребує доступного простору, доступної освіти, доступної роботи, доступної інформації. Тобто всіх видів доступності, для втілення яких створена державна стратегія безбар’єрності.

У побудові безбар’єрності великого значення набуло поняття маршруту. Безбар’єрність має сенс лише тоді, коли вона зв’язна. Коли людина може дістатися мети без перерв на перешкоди.

💬 Кожне міністерство й відомство веде нині по кілька флагманських проєктів із безбар’єрності: від ветеранських просторів до рівних освітніх та робочих можливостей для всіх. Але важливо, щоб вони не залишалися острівцями цивілізації, а ставали частиною великого загального маршруту. Сьогодні говорили про це під час засідання Ради безбар’єрності, що відбулося вже з новим складом уряду на чолі з Прем’єр-міністром Сергієм Корецьким.

🤝 Ще кілька років тому самого слова «безбар’єрність» не знали й не розуміли. Сьогодні воно є в законодавстві, у стратегіях, у пошуковику. Українці знають, що це таке, і дедалі більше усвідомлюють цінність безбар’єрності. Тепер завдання в тому, щоб вона не залишалася на окремих острівцях, а стала повсюдною. Бо справжня доступність не допускає винятків.