Держава встановила норми і дала кошти. А ось кожне конкретне меню, закупівлі й спосіб організації харчування визначають на місцях уже школи та громади. Це свобода. Але водночас це й відповідальність. Бо якість страви не лише дотримання нормативів. Тут є ще один інгредієнт – небайдужість.
💬 Сьогодні в Черкасах говорила про це з представниками громад – учасниками діалогу з питань практичної реалізації реформи шкільного харчування в межах Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.
Наголосила: усі громади різні й унікальні, так само як унікальні місцеві страви. Лише одна умова має бути спільною для всіх: якість харчування. Незалежно від того, живе дитина в маленькій громаді чи в центральній міській, у тилу чи поруч із фронтом, вона має отримати однаково якісний обід. Тому важливо подбати про якість одразу, щоб батьки не мали телефонувати до Держпродспоживслужби або на урядову гарячу лінію 1545 (хоча ви, шановні батьки, зі свого боку повинні знати, що можете й маєте право це зробити).
Прошу громади якнайбільше розмовляти й тримати зворотний зв’язок із родинами. Бо, як і раніше, ще одна мета реформи – разом із якісними стравами дати дітям навички здорового харчування. А це можливо, тільки якщо починання підтримає родина.
👥 Звісно, формування будь-якої нової звички – нешвидка справа. Але ця мета того варта. Здорове покоління, яке колись у мирній, безпечній Україні скаже своїм дітям: «А мене ще в школі навчили харчуватися правильно».
🤝 Кожна дитина вже отримує безплатний гарантований обід. Це великий здобуток, але не фініш: тепер завдання реформи – щоб кожен цей обід був однаково якісним, хоч де б дитина жила, і щоб із нього почалося здоров’я цілого покоління.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤171👍28😢1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🏫 Цей рік став визначним для українських шкіл: нарешті всі учні можуть безкоштовно отримувати смачні гарячі обіди. Та це не фініш. Головне, щоб їжа була якісною, незалежно від громади, регіону чи близькості до фронту.
Говорила про це сьогодні в Черкасах із представниками громад. А також про те, що якість – це не тільки нормативи, а й небайдужість і реакція на зворотний зв’язок.
🤝 Дякую всім, хто вкладає сили й любов у поживні та корисні страви для дітей. Це та точка стабільності, яка дає опору в дуже непростий час.
Говорила про це сьогодні в Черкасах із представниками громад. А також про те, що якість – це не тільки нормативи, а й небайдужість і реакція на зворотний зв’язок.
🤝 Дякую всім, хто вкладає сили й любов у поживні та корисні страви для дітей. Це та точка стабільності, яка дає опору в дуже непростий час.
❤184👍24😢3
Люди у вікнах охопленої вогнем старовинної будівлі Національної академії наук України. Вони просять про допомогу, намагаються врятуватися… Російський дрон вдарив у неї серед дня.
На одному з оприлюднених відео добре видно його курс, що не залишає сумнівів: цілили саме в це приміщення. Знаємо про двох загиблих. Досі не з усіма працівниками є зв’язок. Рятувальники продовжують роботу.
У цей же час палає київський медичний центр. Люди, що прийшли лікуватися, мусять рятуватися ще й від російських убивць. Коли бачиш ці страшні кадри, перед очима постають інші лікарні, у які вже поцілила росія: маріупольська, медцентр у середмісті Вінниці, «Охматдит»…
З перших днів росія свідомо нищить наші лікарні, разом із медиками та пацієнтами, і продовжує це робити.
Кілька років Київ переживав російські нальоти переважно вночі. Через це багато спостерігачів навіть казали, що «вдень Київ живе нормальним життям». Але вже місяць, як росія взялася за тотальний терор і обстрілює Київ нон-стоп.
Дим над містом не встигає розсіюватися. Сирени не стихають по 18 годин на добу. Понад 100 дронів різних типів прилетіло вбивати киян лише сьогодні. Дев'ятнадцять людей убили росіяни в Києві лише за цей місяць. Жінок, чоловіків. Дітей.
Два дні тому, наприклад, – 14-річного Данила. Хлопчик був удома і робив уроки, коли дрон врізався в його будинок. Видовище, від якого розривається серце, – зошит із незакінченим домашнім завданням. Не знаю, у чому була його суть, але в тому, що написав Данило, є, зокрема, така фраза: «Не давати сильним пригнічувати беззахисних».
Якби цю ніби очевидну істину дієво підтримали всі у світі, то російський агресор уже був би зупинений. Зробіть це – хоча б заради ваших дітей, які теж зараз виконують домашні завдання у своїх поки що мирних домівках і країнах.
На одному з оприлюднених відео добре видно його курс, що не залишає сумнівів: цілили саме в це приміщення. Знаємо про двох загиблих. Досі не з усіма працівниками є зв’язок. Рятувальники продовжують роботу.
У цей же час палає київський медичний центр. Люди, що прийшли лікуватися, мусять рятуватися ще й від російських убивць. Коли бачиш ці страшні кадри, перед очима постають інші лікарні, у які вже поцілила росія: маріупольська, медцентр у середмісті Вінниці, «Охматдит»…
З перших днів росія свідомо нищить наші лікарні, разом із медиками та пацієнтами, і продовжує це робити.
Кілька років Київ переживав російські нальоти переважно вночі. Через це багато спостерігачів навіть казали, що «вдень Київ живе нормальним життям». Але вже місяць, як росія взялася за тотальний терор і обстрілює Київ нон-стоп.
Дим над містом не встигає розсіюватися. Сирени не стихають по 18 годин на добу. Понад 100 дронів різних типів прилетіло вбивати киян лише сьогодні. Дев'ятнадцять людей убили росіяни в Києві лише за цей місяць. Жінок, чоловіків. Дітей.
Два дні тому, наприклад, – 14-річного Данила. Хлопчик був удома і робив уроки, коли дрон врізався в його будинок. Видовище, від якого розривається серце, – зошит із незакінченим домашнім завданням. Не знаю, у чому була його суть, але в тому, що написав Данило, є, зокрема, така фраза: «Не давати сильним пригнічувати беззахисних».
Якби цю ніби очевидну істину дієво підтримали всі у світі, то російський агресор уже був би зупинений. Зробіть це – хоча б заради ваших дітей, які теж зараз виконують домашні завдання у своїх поки що мирних домівках і країнах.
😢254❤40👍1
Сьогодні День пам’яті жертв Бабиного Яру.
29 і 30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут понад 33 тисячі киян-євреїв. Пізніше тут убивали ромів, пацієнтів психлікарень, військовополонених, українських підпільників…
Легко побачити злочин у минулому. Коли ще у школі пояснили, що це злочин, написали в підручниках, показали в кіно. Переглядаючи хроніки, багато хто думає: шкода, що я не можу допомогти!
Значно складніше відреагувати на злочин тут і зараз. Коли на твоїх очах нищать сучасників і треба вже не просто співчувати з безпечної відстані, а зупиняти злочинця. Виявляється, діяти, а не спостерігати може далеко не кожен. Більшості легше вдати, що нічого не відбувається. Нехай розбираються майбутні історики.
Але, на відміну від мирних країн, Україна не має змоги просто перегорнути тривожні новини. Просто зараз Київ, його Бабин Яр, кожну вулицю й будинок вбивають знову сучасні воєнні злочинці росії.
Просто зараз (знову!) нищать киян. Тільки тому, що вони живуть у своєму місті і на своїй землі.
Світе, навчися нарешті бачити злочини вчасно. І зупиняти руку вбивць тоді, коли вона лише піднімається. Бо інакше в майбутньому не буде кому знімати фільми та писати книжки про це.
29 і 30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут понад 33 тисячі киян-євреїв. Пізніше тут убивали ромів, пацієнтів психлікарень, військовополонених, українських підпільників…
Легко побачити злочин у минулому. Коли ще у школі пояснили, що це злочин, написали в підручниках, показали в кіно. Переглядаючи хроніки, багато хто думає: шкода, що я не можу допомогти!
Значно складніше відреагувати на злочин тут і зараз. Коли на твоїх очах нищать сучасників і треба вже не просто співчувати з безпечної відстані, а зупиняти злочинця. Виявляється, діяти, а не спостерігати може далеко не кожен. Більшості легше вдати, що нічого не відбувається. Нехай розбираються майбутні історики.
Але, на відміну від мирних країн, Україна не має змоги просто перегорнути тривожні новини. Просто зараз Київ, його Бабин Яр, кожну вулицю й будинок вбивають знову сучасні воєнні злочинці росії.
Просто зараз (знову!) нищать киян. Тільки тому, що вони живуть у своєму місті і на своїй землі.
Світе, навчися нарешті бачити злочини вчасно. І зупиняти руку вбивць тоді, коли вона лише піднімається. Бо інакше в майбутньому не буде кому знімати фільми та писати книжки про це.
😢192❤37👍1
❓ Кому потрібна безбар’єрність? Як мінімум третині чи навіть половині українців, бо стільки, за різними оцінками, належить до маломобільних груп.
👥 Та насправді безбар’єрність потрібна всім. Кожен, незалежно від віку, стану здоров’я чи статі, потребує доступного простору, доступної освіти, доступної роботи, доступної інформації. Тобто всіх видів доступності, для втілення яких створена державна стратегія безбар’єрності.
У побудові безбар’єрності великого значення набуло поняття маршруту. Безбар’єрність має сенс лише тоді, коли вона зв’язна. Коли людина може дістатися мети без перерв на перешкоди.
💬 Кожне міністерство й відомство веде нині по кілька флагманських проєктів із безбар’єрності: від ветеранських просторів до рівних освітніх та робочих можливостей для всіх. Але важливо, щоб вони не залишалися острівцями цивілізації, а ставали частиною великого загального маршруту. Сьогодні говорили про це під час засідання Ради безбар’єрності, що відбулося вже з новим складом уряду на чолі з Прем’єр-міністром Сергієм Корецьким.
🤝 Ще кілька років тому самого слова «безбар’єрність» не знали й не розуміли. Сьогодні воно є в законодавстві, у стратегіях, у пошуковику. Українці знають, що це таке, і дедалі більше усвідомлюють цінність безбар’єрності. Тепер завдання в тому, щоб вона не залишалася на окремих острівцях, а стала повсюдною. Бо справжня доступність не допускає винятків.
👥 Та насправді безбар’єрність потрібна всім. Кожен, незалежно від віку, стану здоров’я чи статі, потребує доступного простору, доступної освіти, доступної роботи, доступної інформації. Тобто всіх видів доступності, для втілення яких створена державна стратегія безбар’єрності.
У побудові безбар’єрності великого значення набуло поняття маршруту. Безбар’єрність має сенс лише тоді, коли вона зв’язна. Коли людина може дістатися мети без перерв на перешкоди.
💬 Кожне міністерство й відомство веде нині по кілька флагманських проєктів із безбар’єрності: від ветеранських просторів до рівних освітніх та робочих можливостей для всіх. Але важливо, щоб вони не залишалися острівцями цивілізації, а ставали частиною великого загального маршруту. Сьогодні говорили про це під час засідання Ради безбар’єрності, що відбулося вже з новим складом уряду на чолі з Прем’єр-міністром Сергієм Корецьким.
🤝 Ще кілька років тому самого слова «безбар’єрність» не знали й не розуміли. Сьогодні воно є в законодавстві, у стратегіях, у пошуковику. Українці знають, що це таке, і дедалі більше усвідомлюють цінність безбар’єрності. Тепер завдання в тому, щоб вона не залишалася на окремих острівцях, а стала повсюдною. Бо справжня доступність не допускає винятків.
❤186😢6👍4