🎓 Колумбійський університет – один із тих світових навчальних закладів, у яких Україну й українське почати вивчати задовго до того, як вона опинилася в центрі глобальної уваги. Понад 20 років тут працював Юрій Шевельов – один із найвизначніших дослідників української мови ХХ століття. Тут були і є цілі курси, присвячені українській мові та історії.

Коли легендарному тутешньому науковцеві Марку фон Гаґену запропонували дослідити українську тему, він відповів, що не знає про Україну майже нічого. Його колега Олександр Мотиль запропонував: «То чому б вам не вивчити?» І Марк фон Гаґен не тільки вивчив українську мову, а й став одним із видатних україністів США.

📚 Можливо, це і є найкраще пояснення того, навіщо потрібні університети: щоб те, чого ми не знаємо про іншу країну чи народ, не залишалося білою плямою в нашому розумінні світу.

🟦 Рік тому Колумбійський університет приєднався до Глобальної коаліції українських студій – нашої всесвітньої ініціативи, що об’єднала вже понад 100 закладів світу. Мета коаліції – зробити так, щоб якомога більше молодих людей і науковців світу глибоко пізнали Україну. Необов’язково стали україністами, але обов’язково дізналися правду про нас, наш історичний і сучасний шлях.

Сьогодні маю честь і приємність зустрітися з академічною спільнотою Колумбійського університету. Говорю з ними про стійкість – українську й не тільки, бо кожен народ має власний досвід стійкості перед випробуваннями і навіть власний рецепт реагування на екстремальні події.

📖 Саме такі практики стійкості з 38 країн ми на полях шостого Саміту перших леді та джентльменів зібрали нещодавно в унікальному виданні – «Глобальному словнику стійкості». Кожен може дізнатися з нього щось нове й корисне, отже підсилитись.

🤝 Саме так і працюють знання. Вони підсилюють. Роблять більш стійкими і окремих людей, і цілі суспільства. Університети, бібліотеки, переклади, академічні обміни – це форпости стійкості нашого розуму перед фейками, маніпуляціями, неправдою – улюбленою зброєю диктатур та агресорів. Тому знання – це різновид стійкості, яка зараз дуже потрібна всім.

🟦 Цей навчальний рік особливий. У ньому вже всі учні шкіл мають отримати безплатні гарячі обіди. До цього нового етапу реформи шкільного харчування держава та команда реформи послідовно йшли попередні роки, змінюючи стандарти й застарілу рецептуру, оновлюючи кухні, харчоблоки. Безплатні обіди почали отримувати спершу учні початкової школи по всій країні. Потім – усі школярі прифронтових регіонів. Тепер на черзі кожна дитина в кожній комунальній школі.

Держава встановила норми і дала кошти. А ось кожне конкретне меню, закупівлі й спосіб організації харчування визначають на місцях уже школи та громади. Це свобода. Але водночас це й відповідальність. Бо якість страви не лише дотримання нормативів. Тут є ще один інгредієнт – небайдужість.

💬 Сьогодні в Черкасах говорила про це з представниками громад – учасниками діалогу з питань практичної реалізації реформи шкільного харчування в межах Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.

Наголосила: усі громади різні й унікальні, так само як унікальні місцеві страви. Лише одна умова має бути спільною для всіх: якість харчування. Незалежно від того, живе дитина в маленькій громаді чи в центральній міській, у тилу чи поруч із фронтом, вона має отримати однаково якісний обід. Тому важливо подбати про якість одразу, щоб батьки не мали телефонувати до Держпродспоживслужби або на урядову гарячу лінію 1545 (хоча ви, шановні батьки, зі свого боку повинні знати, що можете й маєте право це зробити).

Прошу громади якнайбільше розмовляти й тримати зворотний зв’язок із родинами. Бо, як і раніше, ще одна мета реформи – разом із якісними стравами дати дітям навички здорового харчування. А це можливо, тільки якщо починання підтримає родина.

👥 Звісно, формування будь-якої нової звички – нешвидка справа. Але ця мета того варта. Здорове покоління, яке колись у мирній, безпечній Україні скаже своїм дітям: «А мене ще в школі навчили харчуватися правильно».

🤝 Кожна дитина вже отримує безплатний гарантований обід. Це великий здобуток, але не фініш: тепер завдання реформи – щоб кожен цей обід був однаково якісним, хоч де б дитина жила, і щоб із нього почалося здоров’я цілого покоління.