🏠 Сьогодні в Борисполі відвідала першу «Сімейну домівку» та зустрілася з її мешканцями – Лізою, Назарієм, Дмитром, Марією і Михайлом.
Більшість із них значну частину дитинства провела в закладах. Тепер у них є власний простір, спільний домашній побут і дорослі, які щодня поруч – допомагають із навчанням, підтримують і просто вислуховують.
Діти провели нас будинком, показали свої кімнати, улюблені куточки та спільний малюнок «Дім моєї мрії». Розповідали про школу, захоплення, плани й те, про що мріють.
👧👦 «Сімейна домівка» створена для підлітків, дітей з інвалідністю та великих груп братів і сестер, для яких поки що не вдалося знайти родину. Тут вони живуть у невеликому колі, ходять до школи та на гуртки, разом із дорослими ведуть побут і поступово вчаться самостійності. І важливо: це не заміна родини – для кожної дитини її продовжують шукати.
🟦 Перший такий будинок Фундація Олени Зеленської звела в межах масштабування проєкту «Адреса дитинства» за підтримки уряду Об’єднаних Арабських Еміратів. Ми взяли за основу вже напрацьований проєкт та адаптували його до нового формату й потреб різних дітей. Будинок безбар’єрний та енергоефективний, у ньому є власний простір для дітей, спільні зони та укриття. Другу таку домівку Фундація зводить у Чернівецькій області.
Дякую Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності України, Державній службі України у справах дітей, Координаційному центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Київській ОВА та Бориспільській громаді за спільну роботу над упровадженням нової послуги. І окремо – сімейним вихователям, які щодня будуть поруч із дітьми.
Більшість із них значну частину дитинства провела в закладах. Тепер у них є власний простір, спільний домашній побут і дорослі, які щодня поруч – допомагають із навчанням, підтримують і просто вислуховують.
Діти провели нас будинком, показали свої кімнати, улюблені куточки та спільний малюнок «Дім моєї мрії». Розповідали про школу, захоплення, плани й те, про що мріють.
👧👦 «Сімейна домівка» створена для підлітків, дітей з інвалідністю та великих груп братів і сестер, для яких поки що не вдалося знайти родину. Тут вони живуть у невеликому колі, ходять до школи та на гуртки, разом із дорослими ведуть побут і поступово вчаться самостійності. І важливо: це не заміна родини – для кожної дитини її продовжують шукати.
Дякую Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності України, Державній службі України у справах дітей, Координаційному центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Київській ОВА та Бориспільській громаді за спільну роботу над упровадженням нової послуги. І окремо – сімейним вихователям, які щодня будуть поруч із дітьми.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤184👍15
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🏠 «Сімейна домівка» – нова форма підтримки для дітей, які поки що не мають родини.
Перша така домівка вже прийняла мешканців у Борисполі, скоро відкриється друга – на Буковині. Тут за підтримки сімейного вихователя та соціального психолога діти вчаться самостійності, ведуть спільний побут, ходять до школи й гуртків і мають умови, максимально наближені до сімейних, поки триває пошук родини.
🤝 Була в гостях у бориспільській домівці: діти показали свої кімнати, спільний малюнок «Дім моєї мрії», розповіли про школу. Дякую уряду ОАЕ за підтримку у фінансуванні перших домівок і всім, хто щодня робить цей проєкт живим, особливо вихователям.
Перша така домівка вже прийняла мешканців у Борисполі, скоро відкриється друга – на Буковині. Тут за підтримки сімейного вихователя та соціального психолога діти вчаться самостійності, ведуть спільний побут, ходять до школи й гуртків і мають умови, максимально наближені до сімейних, поки триває пошук родини.
🤝 Була в гостях у бориспільській домівці: діти показали свої кімнати, спільний малюнок «Дім моєї мрії», розповіли про школу. Дякую уряду ОАЕ за підтримку у фінансуванні перших домівок і всім, хто щодня робить цей проєкт живим, особливо вихователям.
❤215👍18
🇺🇦 Розповідають, що той самий прапор – перший прапор незалежності, який принесли до зали Верховної Ради 24 серпня 1991 року, – був нестандартний як для стяга – 7 метрів 34 сантиметри завдовжки, бо саме стільки жовтої і блакитної (так, навіть не синьої) тканини вдалося дістати в країні, де це поєднання кольорів ще напередодні було під забороною.
Сьогодні, через 35 років, нашому прапору вже не забракне ані барв, ані матеріалів, ані рук, готових його підхопити.
Його малюють діти, його боронять дорослі, він поряд із нами в радості і в печалі. Його знає та підтримує вільний світ, його боїться нападник і ті, хто тільки хотів би зазіхнути на чужу свободу.
Він і далі ламає стандарти: з’являється всюди, де є українці, говорить від нас і утверджує нас. Прострілений, обгорілий, дбайливо зашитий, вицвілий від негод, але міцний, підписаний позивними, намальований нашвидкуруч на стіні в місті, що не здається.
Він – наш і про нас. На ньому одразу вся Україна: жовті піски нашого узбережжя, степові серпневі трави, пшениця та соняшник і взагалі всі сонячні дні – під небом безхмарним і безпечним.
У День Державного Прапора бажаємо собі перемогти під ним зло. Утвердити справедливість. І жити під ним довго, вільно й щасливо.
Фото: УНІАН.
Сьогодні, через 35 років, нашому прапору вже не забракне ані барв, ані матеріалів, ані рук, готових його підхопити.
Його малюють діти, його боронять дорослі, він поряд із нами в радості і в печалі. Його знає та підтримує вільний світ, його боїться нападник і ті, хто тільки хотів би зазіхнути на чужу свободу.
Він і далі ламає стандарти: з’являється всюди, де є українці, говорить від нас і утверджує нас. Прострілений, обгорілий, дбайливо зашитий, вицвілий від негод, але міцний, підписаний позивними, намальований нашвидкуруч на стіні в місті, що не здається.
Він – наш і про нас. На ньому одразу вся Україна: жовті піски нашого узбережжя, степові серпневі трави, пшениця та соняшник і взагалі всі сонячні дні – під небом безхмарним і безпечним.
У День Державного Прапора бажаємо собі перемогти під ним зло. Утвердити справедливість. І жити під ним довго, вільно й щасливо.
Фото: УНІАН.
❤292👍14
Forwarded from Zelenskiy / Official
Відвідали інтерактивну виставку «Той день», присвячену 35-річчю відновлення незалежності України.
«Той день» – це про українців та українок. Про нашу історію, сьогодення і майбутнє держави. Про великий день – 24 серпня 1991 року, про шлях, який ми вже пройшли, про нашу боротьбу, силу, пам'ять, про невід’ємні риси українського характеру і про те, яким ми уявляємо власне завтра та ще один, не менш важливий «той день» – коли Україна здобуде свій достойний мир.
На відвідувачів виставки чекають інтерактивні зони, присвячені подіям відновлення незалежності України, роботи видатних українських художників та митців, VR-технології, завдяки яким можна побувати в кабінеті Президента України, опинитися в залі засідань Верховної Ради України, побачити зоряне небо таким, яким воно було 24 серпня 1991 року. Вперше на широкий загал будуть представлені символи Глави Української держави: булава, печатка, нагрудний знак і президентський штандарт – та міжнародні відзнаки, отримані за час повномасштабної війни.
Слава Україні!
«Той день» – це про українців та українок. Про нашу історію, сьогодення і майбутнє держави. Про великий день – 24 серпня 1991 року, про шлях, який ми вже пройшли, про нашу боротьбу, силу, пам'ять, про невід’ємні риси українського характеру і про те, яким ми уявляємо власне завтра та ще один, не менш важливий «той день» – коли Україна здобуде свій достойний мир.
На відвідувачів виставки чекають інтерактивні зони, присвячені подіям відновлення незалежності України, роботи видатних українських художників та митців, VR-технології, завдяки яким можна побувати в кабінеті Президента України, опинитися в залі засідань Верховної Ради України, побачити зоряне небо таким, яким воно було 24 серпня 1991 року. Вперше на широкий загал будуть представлені символи Глави Української держави: булава, печатка, нагрудний знак і президентський штандарт – та міжнародні відзнаки, отримані за час повномасштабної війни.
Слава Україні!
❤216👍14
У кожної людини свій досвід стійкості в життєвих випробуваннях. Але також він є і в кожної країни.
🟦 Сьогодні говоримо про це на науково-експертній конференції «Мозаїка досвідів: міжнародний діалог про стійкість», яка відкриває програму VI Саміту перших леді та джентльменів «Світ-2026: віднайти опору в часи невизначеності». Цей захід організував Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» у співпраці з Інститутом національної стійкості та безпеки за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
💬 Понад 200 українських та іноземних науковців, представників держави й громадянського суспільства ділилися досвідом проживання криз, говорили про внутрішню силу людини, взаємну довіру, здатність громад до самоорганізації та інші складники стійкості.
Зібрались учасники на території заповідника Києво-Печерська лавра. Місце, із якого почалась українська освіта, медицина, мистецтво, за тисячолітню історію пережило багато навал, від монгольської до більшовицької. Його підривали радянські спецслужби під час Другої світової – зовсім як сучасна росія, яка цього літа відкрито бомбила лавру, пам’ятку ЮНЕСКО. Але лавра знову вистояла й переживе російський терористичний режим.
🤝 Ми, люди України, як і лавра, дуже багато переживаємо зараз. Для нашої здатності не схилятися під ударами, а продовжувати діяти українські дослідники запропонували термін, який представили сьогодні на конференції: софійність, що значить зберігати цілісність, навчатися з досвіду, створювати нові рішення та діяти в умовах кризи.
Маніфест «Софійність – українська філософія життя» створили філософ та публічний інтелектуал Олександр Філоненко, культурологиня Наталія Кривда, військовий капелан, автор книг Андрій Зелінський, директорка Інституту національної стійкості та безпеки Рена Марутян, священник Православної церкви України отець Георгій Коваленко.
Розпочинаємо також постійну роботу Міжнародної експертної ради з питань стійкості.
🇺🇦 Жодна країна сьогодні не має відповідей на всі глобальні виклики. Але разом можемо їх знайти, щоб підтримати й підсилити наших людей.
💬 Понад 200 українських та іноземних науковців, представників держави й громадянського суспільства ділилися досвідом проживання криз, говорили про внутрішню силу людини, взаємну довіру, здатність громад до самоорганізації та інші складники стійкості.
Зібрались учасники на території заповідника Києво-Печерська лавра. Місце, із якого почалась українська освіта, медицина, мистецтво, за тисячолітню історію пережило багато навал, від монгольської до більшовицької. Його підривали радянські спецслужби під час Другої світової – зовсім як сучасна росія, яка цього літа відкрито бомбила лавру, пам’ятку ЮНЕСКО. Але лавра знову вистояла й переживе російський терористичний режим.
🤝 Ми, люди України, як і лавра, дуже багато переживаємо зараз. Для нашої здатності не схилятися під ударами, а продовжувати діяти українські дослідники запропонували термін, який представили сьогодні на конференції: софійність, що значить зберігати цілісність, навчатися з досвіду, створювати нові рішення та діяти в умовах кризи.
Маніфест «Софійність – українська філософія життя» створили філософ та публічний інтелектуал Олександр Філоненко, культурологиня Наталія Кривда, військовий капелан, автор книг Андрій Зелінський, директорка Інституту національної стійкості та безпеки Рена Марутян, священник Православної церкви України отець Георгій Коваленко.
Розпочинаємо також постійну роботу Міжнародної експертної ради з питань стійкості.
🇺🇦 Жодна країна сьогодні не має відповідей на всі глобальні виклики. Але разом можемо їх знайти, щоб підтримати й підсилити наших людей.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤194👍10