Слово «полон» охоплює безліч відчуттів: страх, безсилля, порожнечу. Це не просто втрата волі – це руйнування цілого світу, у якому все мало сенс. У полоні життя завмирає між двома подихами, а простір звужується до кількох метрів бетонної підлоги та звуку кроків у коридорі.
💻 Про психологічні стани під час примусової ізоляції розповідає друга серія освітнього серіалу «Не нашкодь: підтримка після звільнення з полону» від «Ти як?» та Дія.Освіта. Практичний гід із 10 епізодів пояснює, що відбувається в неволі, які травматичні досвіди може дістати людина та як коректно підтримати тих, хто повернувся додому. Зокрема, у другій серії йдеться про те, що 👇🏻
📍 У примусовій ізоляції неможливо контролювати ні власне тіло, ні час, ні простір.
Людина позбавлена всього, що робить її життя живим. Кожну хвилину визначає воля інших, а побут зводиться до очікування: світла – коли дозволять, води – коли дадуть, мінімуму їжі, який стає інструментом покарання. Холод, волога й запах неволі формують нову «нормальністю», яку важко навіть уявити тим, хто живе у звичайних умовах.
У полоні час вимірюється не годинами, а краплями води чи тишею між ударами серця. Сон стає уривчастим – часто під світлом, яке не вимикають, або під страшні звуки, що не вщухають. Виснажується не лише тіло, а й розум.
📍 Людину навмисно позбавляють можливості впливати навіть на дрібниці.
За неї вирішують, коли сісти, коли говорити, коли підняти очі. Фізичний тиск супроводжується психологічним. Система полону працює задля однієї мети – зруйнувати здатність людини опановувати себе, змусити її втратити внутрішній ритм і власну суб’єктність.
Але саме тоді, коли здається, що не залишилося нічого й навколо тільки порожнеча, у глибині народжується тихий опір – бажання зберегти бодай краплину свого. Починається боротьба вже не за фізичне виживання, а за власну ідентичність.
📍 Психологічні стани в полоні – це подорож через темряву.
Вони не мають чітких меж. Але люди з досвідом полону говорять про одні й ті самі етапи:
1. Шок і несприйняття реальності.
Людина ніби спостерігає за собою збоку. Вона не кричить і не думає – вона просто завмирає. Це природний механізм виживання, коли свідомість боронить себе від надмірного болю.
2. Адаптація і пошук закономірностей.
Мозок шукає будь-яку системність у хаосі. Людина створює ритуали: рахує дні, кроки чи повторює молитви. Ці дрібниці дають ілюзію контролю, яка стає реальним порятунком і опорою.
3. Виснаження тіла та розуму.
Вичерпуються всі ресурси – тіла, свідомості, пам’яті. Кожна думка «болить», а кожен день схожий на попередній. У цей момент зникає розуміння часу, і людина існує в нескінченному «тут і тепер».
❤️🩹 Витримати допомагають віра, гідність і сенс. Разом вони утворюють ядро стійкості – внутрішній центр, що не підкоряється зовнішньому насильству. Якщо це ядро живе – людина вистоїть.
ℹ️ Освітній серіал створений для платформи Дія.Освіта в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» у співпраці з DIGNITY – Данським інститутом з протидії катуванням – за фінансування Міністерства закордонних справ Данії. Експертну й аналітичну підтримку забезпечили Координаційний центр з психічного здоров’я КМУ, управління реінтеграційних заходів Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерство у справах ветеранів. Медіапартнером виступила Starlight Media. Технічну підтримку надало ГО «Безбар’єрність».
💻 Про психологічні стани під час примусової ізоляції розповідає друга серія освітнього серіалу «Не нашкодь: підтримка після звільнення з полону» від «Ти як?» та Дія.Освіта. Практичний гід із 10 епізодів пояснює, що відбувається в неволі, які травматичні досвіди може дістати людина та як коректно підтримати тих, хто повернувся додому. Зокрема, у другій серії йдеться про те, що 👇🏻
📍 У примусовій ізоляції неможливо контролювати ні власне тіло, ні час, ні простір.
Людина позбавлена всього, що робить її життя живим. Кожну хвилину визначає воля інших, а побут зводиться до очікування: світла – коли дозволять, води – коли дадуть, мінімуму їжі, який стає інструментом покарання. Холод, волога й запах неволі формують нову «нормальністю», яку важко навіть уявити тим, хто живе у звичайних умовах.
У полоні час вимірюється не годинами, а краплями води чи тишею між ударами серця. Сон стає уривчастим – часто під світлом, яке не вимикають, або під страшні звуки, що не вщухають. Виснажується не лише тіло, а й розум.
📍 Людину навмисно позбавляють можливості впливати навіть на дрібниці.
За неї вирішують, коли сісти, коли говорити, коли підняти очі. Фізичний тиск супроводжується психологічним. Система полону працює задля однієї мети – зруйнувати здатність людини опановувати себе, змусити її втратити внутрішній ритм і власну суб’єктність.
Але саме тоді, коли здається, що не залишилося нічого й навколо тільки порожнеча, у глибині народжується тихий опір – бажання зберегти бодай краплину свого. Починається боротьба вже не за фізичне виживання, а за власну ідентичність.
📍 Психологічні стани в полоні – це подорож через темряву.
Вони не мають чітких меж. Але люди з досвідом полону говорять про одні й ті самі етапи:
1. Шок і несприйняття реальності.
Людина ніби спостерігає за собою збоку. Вона не кричить і не думає – вона просто завмирає. Це природний механізм виживання, коли свідомість боронить себе від надмірного болю.
2. Адаптація і пошук закономірностей.
Мозок шукає будь-яку системність у хаосі. Людина створює ритуали: рахує дні, кроки чи повторює молитви. Ці дрібниці дають ілюзію контролю, яка стає реальним порятунком і опорою.
3. Виснаження тіла та розуму.
Вичерпуються всі ресурси – тіла, свідомості, пам’яті. Кожна думка «болить», а кожен день схожий на попередній. У цей момент зникає розуміння часу, і людина існує в нескінченному «тут і тепер».
❤️🩹 Витримати допомагають віра, гідність і сенс. Разом вони утворюють ядро стійкості – внутрішній центр, що не підкоряється зовнішньому насильству. Якщо це ядро живе – людина вистоїть.
ℹ️ Освітній серіал створений для платформи Дія.Освіта в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» у співпраці з DIGNITY – Данським інститутом з протидії катуванням – за фінансування Міністерства закордонних справ Данії. Експертну й аналітичну підтримку забезпечили Координаційний центр з психічного здоров’я КМУ, управління реінтеграційних заходів Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерство у справах ветеранів. Медіапартнером виступила Starlight Media. Технічну підтримку надало ГО «Безбар’єрність».
❤161😢41
Це дев’ятирічний Гліб і його 29-річна мама Ольга, мешканці Буринскої громади Сумщини. Сьогодні їх у власному домі вбили російські дрони.
На наступних фото – ще одна родина: трирічний Дмитрик, бабуся Галина та дідусь Петро. Усіх їх російські дрони вбили кілька днів тому на Київщині. Тато Дмитрика, який намагався врятувати близьких, свідчить: після першого безпілотника, що вбив сина, в їхній двір прилетіло ще п’ять, відверто цілячи в тих, хто вижив.
Російські дрони щодня полюють на людей в Україні. Не на лінії фронту – у тилових містах. Я знаю, в це важко повірити в цивілізованих країнах. Бо хіба це не порушує правил війни? Але саме так воює держава-терорист росія:
• Б’є по громадському транспорту: 13 серпня російські дрони атакували потяг Одеса – Дніпро з 340 людьми. Удар забрав життя машиніста та його помічника, які до останнього гальмували потяг, щоб урятувати пасажирів.
• Б’є по мирній праці: днями російський дрон убив дніпровського фермера Вадима Єрофеєнка в комбайні під час збору пшениці.
• Б’є по цивільних автівках: за кермом убито харківського науковця та зооволонтера Геннадія Симбірського. Він опікувався понад 40 врятованими котами й собаками.
«Любій Олечці та Віталіку від мамочки» – вінок із такими словами лежить на остові ще однієї згорілої автівки в Херсоні. У ній російський дрон убив подружжя, яке їхало на роботу.
Херсон – місто, що особливо страждає від російського дронового сафарі. Сюди прилітає близько 2 тисяч російських безпілотників щотижня, і ніхто з херсонців не знає, чи переживе ще день. У мережі є відео полювання дрона на продавця місцевого ринку, страшне у своїй буденності. Прошу моїх іноземних читачів переглянути його, щоб краще зрозуміти, що саме робить росія.
За кожним таким злочином – не абстрактна система. Живі та свідомі своїх дій росіяни, оператори FPV-дронів чи коригувальники далекобійних БпЛА, чітко бачать цивільних на своїх моніторах і спрямовують вибухівку на беззахисних українців. Спостерігають їхні відчай і смерть у прямому ефірі. Ким треба бути, щоб це робити?
Батько вбитого Дмитрика каже, що метою його зруйнованого життя стане покарання для військових злочинців. Я також закликаю світ до справедливого трибуналу для російських убивць. Але ще раніше закликаю допомогти Україні їх зупинити.
На наступних фото – ще одна родина: трирічний Дмитрик, бабуся Галина та дідусь Петро. Усіх їх російські дрони вбили кілька днів тому на Київщині. Тато Дмитрика, який намагався врятувати близьких, свідчить: після першого безпілотника, що вбив сина, в їхній двір прилетіло ще п’ять, відверто цілячи в тих, хто вижив.
Російські дрони щодня полюють на людей в Україні. Не на лінії фронту – у тилових містах. Я знаю, в це важко повірити в цивілізованих країнах. Бо хіба це не порушує правил війни? Але саме так воює держава-терорист росія:
• Б’є по громадському транспорту: 13 серпня російські дрони атакували потяг Одеса – Дніпро з 340 людьми. Удар забрав життя машиніста та його помічника, які до останнього гальмували потяг, щоб урятувати пасажирів.
• Б’є по мирній праці: днями російський дрон убив дніпровського фермера Вадима Єрофеєнка в комбайні під час збору пшениці.
• Б’є по цивільних автівках: за кермом убито харківського науковця та зооволонтера Геннадія Симбірського. Він опікувався понад 40 врятованими котами й собаками.
«Любій Олечці та Віталіку від мамочки» – вінок із такими словами лежить на остові ще однієї згорілої автівки в Херсоні. У ній російський дрон убив подружжя, яке їхало на роботу.
Херсон – місто, що особливо страждає від російського дронового сафарі. Сюди прилітає близько 2 тисяч російських безпілотників щотижня, і ніхто з херсонців не знає, чи переживе ще день. У мережі є відео полювання дрона на продавця місцевого ринку, страшне у своїй буденності. Прошу моїх іноземних читачів переглянути його, щоб краще зрозуміти, що саме робить росія.
За кожним таким злочином – не абстрактна система. Живі та свідомі своїх дій росіяни, оператори FPV-дронів чи коригувальники далекобійних БпЛА, чітко бачать цивільних на своїх моніторах і спрямовують вибухівку на беззахисних українців. Спостерігають їхні відчай і смерть у прямому ефірі. Ким треба бути, щоб це робити?
Батько вбитого Дмитрика каже, що метою його зруйнованого життя стане покарання для військових злочинців. Я також закликаю світ до справедливого трибуналу для російських убивць. Але ще раніше закликаю допомогти Україні їх зупинити.
😢261❤41👍1
🎵 «Ми граємо для тих, хто воює, для тих, кого ми втратили, заради кращого майбутнього й заради всіх, хто вірить, що свобода переможе. Слава Україні!» – каже Кері-Лінн Вілсон, диригентка Українського оркестру свободи.
Створений у 2022 році завдяки співпраці Метрополітен-опери (Нью-Йорк) і Польської національної опери (Варшава), щоб об’єднати українських музикантів з усього світу, він невтомно працює котрий рік поспіль.
🌍 Зараз оркестр вирушає вже в п’ятий літній тур. Розпочавшись у Великому театрі Варшави, він охопить шість країн Європи, а також США. Після концерту в соборі Святого Павла в Лондоні будуть виступи в Консертгебау в Амстердамі, Ельбській філармонії Гамбурга та Національному концертному залі Дубліна, а завершиться творча подорож третім візитом до Нью-Йорка з двома концертами в Девід-Геффен-холі у Лінкольн-центрі.
🛡Назва туру – «Незламні» – на честь українців, які борються з російським злом.
Поряд зі світовими класиками Бетховеном та Верді у виступах прозвучать твори сучасних українських композиторів, зокрема сюїта з опери «Матері Херсона» Максима Коломійця. Цей твір про порятунок українських дітей із російського полону виконували інші музиканти цього року і в Києві.
Уперше пролунає нове замовлення оркестру – Gloria української композиторки Богдани Фроляк. Цей твір, за словами авторки, присвячений усім героям, які віддали своє життя в цій жахливій війні, і всім, хто стоїть на захисті України від цього тотального зла.
🇺🇦 Завжди радію новинам оркестру. Не тільки тому, що маю честь його патронувати – захоплює і зворушує його послідовна багаторічна підтримка України. Наша країна завдяки цьому проєкту звучить через прекрасні твори, зрозумілі в кожному куточку світу без перекладу. Не даремно Міністерство закордонних справ України відзначило Український оркестр свободи як почесного амбасадора у сфері культурної дипломатії.
🤝 Дякую кожному учасникові оркестру, організаторам туру – Метрополітен-опері, Польській національній опері у співпраці з агенцією Askonas Holt, уряду Ірландії, який підтримує тур у межах Культурної програми головування Ірландії в Раді Європейського Союзу.
Нехай звучить музика. І нехай разом із нею звучить правда, наближаючи справедливість і мир для України.
Створений у 2022 році завдяки співпраці Метрополітен-опери (Нью-Йорк) і Польської національної опери (Варшава), щоб об’єднати українських музикантів з усього світу, він невтомно працює котрий рік поспіль.
🌍 Зараз оркестр вирушає вже в п’ятий літній тур. Розпочавшись у Великому театрі Варшави, він охопить шість країн Європи, а також США. Після концерту в соборі Святого Павла в Лондоні будуть виступи в Консертгебау в Амстердамі, Ельбській філармонії Гамбурга та Національному концертному залі Дубліна, а завершиться творча подорож третім візитом до Нью-Йорка з двома концертами в Девід-Геффен-холі у Лінкольн-центрі.
🛡Назва туру – «Незламні» – на честь українців, які борються з російським злом.
Поряд зі світовими класиками Бетховеном та Верді у виступах прозвучать твори сучасних українських композиторів, зокрема сюїта з опери «Матері Херсона» Максима Коломійця. Цей твір про порятунок українських дітей із російського полону виконували інші музиканти цього року і в Києві.
Уперше пролунає нове замовлення оркестру – Gloria української композиторки Богдани Фроляк. Цей твір, за словами авторки, присвячений усім героям, які віддали своє життя в цій жахливій війні, і всім, хто стоїть на захисті України від цього тотального зла.
🇺🇦 Завжди радію новинам оркестру. Не тільки тому, що маю честь його патронувати – захоплює і зворушує його послідовна багаторічна підтримка України. Наша країна завдяки цьому проєкту звучить через прекрасні твори, зрозумілі в кожному куточку світу без перекладу. Не даремно Міністерство закордонних справ України відзначило Український оркестр свободи як почесного амбасадора у сфері культурної дипломатії.
🤝 Дякую кожному учасникові оркестру, організаторам туру – Метрополітен-опері, Польській національній опері у співпраці з агенцією Askonas Holt, уряду Ірландії, який підтримує тур у межах Культурної програми головування Ірландії в Раді Європейського Союзу.
Нехай звучить музика. І нехай разом із нею звучить правда, наближаючи справедливість і мир для України.
❤216👍21😢2
🇺🇦 Україна має великий досвід стійкості. День за днем ми протистоїмо російським атакам на цивільних, енергетичну систему, логістичні центри компаній. Люди, бізнеси, природа – усе це намагається знищити ворог.
Щодня ми боремося за своє життя, життя рідних і близьких. Нам є що розповісти світові, а саме – як наші історичні та національні особливості формують ідентичність, які практичні уроки можна винести з минулого та як взаємопідтримка стає опорою для України та українців.
💬 Наші іноземні гості поділяться думками про власні історичні та сучасні виклики, а також висновками, які за цим стоять. Впевнена: шостий саміт буде однаково корисний як Україні, так і світу загалом.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤232👍27😢1
👩🏫 Українські освітяни щодня повертають дітям те, що намагається відібрати російська війна: відчуття нормальності, дитинство, розвиток, можливість вчитися, майбутнє та віру в нього. Сьогодні дякую їм під час національної освітньої конференції «Серпнева-2026», яку Міністерство освіти і науки України провело під гаслом «Освіта – справа кожного».
І це не тільки про освітян і дітей. Кожен із вас сьогодні знає та вміє більше, ніж кілька років тому. Освіта справді має бути справою кожного.
🫂 Але сама освіта в нашій нинішній ситуації стала за ці роки чимось більшим – синонімом турботи й безпеки. Ідучи на роботу, батьки точно знають: у школі нагодують, у школі є укриття, у школі дитина серед небайдужих людей.
Щоб саме так було, ми:
🍎 Продовжуємо реформу шкільного харчування: з 1 вересня безоплатні гарячі обіди (а з ними, сподіваюся, і звичку здорового харчування!) отримуватимуть уже всі учні – від першокласників до випускників, а це понад 3 мільйони дітей.
🧠 Турбуємося про ментальне здоров’я: уряд затвердив Концепцію розвитку психологічної служби до 2030 року. Її завдання – зробити психологічну підтримку частиною шкільного життя, щоб у школі могли вчасно помітити, що дитині складно, і знали, як підтримати.
👥 Будуємо безбар’єрність на всіх рівнях: цей рік присвятили безбар’єрній освіті та просвіті. Кожен має право на рівні можливості у школі та відчуття «я такий, як усі».
🏫 Створюємо Школи Супергероїв – освітні простори при лікарнях країни. Їх уже 22, будуємо ще вісім. Адже кожна дитина має право на освіту попри життєві обставини.
Пам’ятаю, як до минулого Саміту перших леді та джентльменів ми проводили міжнародне опитування щодо очікувань від освіти: діти й дорослі зізналися, що, окрім знань, сподіваються знайти у своїх навчальних закладах емпатію, психологічну стійкість і навички, як бути людиною в суспільстві.
🌱 Ми ж в Україні маємо ще складніший виклик – підготувати наших дітей до майбутнього так, щоб вони не залишилися назавжди «дітьми війни». Щоб їхнє життя визначав не травматичний досвід, а віра у свої сили та нашу любов і підтримку.
І це не тільки про освітян і дітей. Кожен із вас сьогодні знає та вміє більше, ніж кілька років тому. Освіта справді має бути справою кожного.
🫂 Але сама освіта в нашій нинішній ситуації стала за ці роки чимось більшим – синонімом турботи й безпеки. Ідучи на роботу, батьки точно знають: у школі нагодують, у школі є укриття, у школі дитина серед небайдужих людей.
Щоб саме так було, ми:
🍎 Продовжуємо реформу шкільного харчування: з 1 вересня безоплатні гарячі обіди (а з ними, сподіваюся, і звичку здорового харчування!) отримуватимуть уже всі учні – від першокласників до випускників, а це понад 3 мільйони дітей.
🧠 Турбуємося про ментальне здоров’я: уряд затвердив Концепцію розвитку психологічної служби до 2030 року. Її завдання – зробити психологічну підтримку частиною шкільного життя, щоб у школі могли вчасно помітити, що дитині складно, і знали, як підтримати.
👥 Будуємо безбар’єрність на всіх рівнях: цей рік присвятили безбар’єрній освіті та просвіті. Кожен має право на рівні можливості у школі та відчуття «я такий, як усі».
🏫 Створюємо Школи Супергероїв – освітні простори при лікарнях країни. Їх уже 22, будуємо ще вісім. Адже кожна дитина має право на освіту попри життєві обставини.
Пам’ятаю, як до минулого Саміту перших леді та джентльменів ми проводили міжнародне опитування щодо очікувань від освіти: діти й дорослі зізналися, що, окрім знань, сподіваються знайти у своїх навчальних закладах емпатію, психологічну стійкість і навички, як бути людиною в суспільстві.
🌱 Ми ж в Україні маємо ще складніший виклик – підготувати наших дітей до майбутнього так, щоб вони не залишилися назавжди «дітьми війни». Щоб їхнє життя визначав не травматичний досвід, а віра у свої сили та нашу любов і підтримку.
❤182👍15