📊 У першому півріччі 2026 року продовжили роботу за всіма ключовими напрямами реформи:
● у державному бюджеті передбачено 14,4 млрд грн на безоплатне харчування школярів;
● триває модернізація їдалень і харчоблоків;
● розвивається мережа фабрик-кухонь;
● посилено міжнародну співпрацю;
● Міністерство освіти і науки України спільно з Антикорупційною ініціативою ЄС в Україні (EUACI) забезпечують прозорість використання коштів.
🎒Уже з вересня програма безоплатного харчування розшириться на учнів 5–11(12) класів, тобто охопить усіх школярів України. А це близько 3 млн дітей.
Окремої уваги заслуговує комунікація щодо здорового харчування, адже на цей рік передбачено проведення фестивалів у громадах. Особисто відвідала такий на Хмельниччині й закликаю громади не зупинятися. Тематичні заходи, уроки, лекції, конкурси для дітей уже відбулися на Дніпропетровщині, Харківщині, Одещині, Закарпатті й не тільки.
🤝 Дякую всім, хто щодня працює над реформою: громадам, освітянам, кухарям, міжнародним партнерам, державним інституціям і кожному, хто популяризує здорове харчування.
Детальніше про результати першого півріччя – у дайджесті, який підготувала команда реформи шкільного харчування.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤216👍17
💻 60 % часу, коли людина не спить, вона проводить на роботі. Це колосальні 90 тисяч годин за життя. Тож атмосфера в компанії впливає на емоційний стан значно сильніше, ніж будь-який інший фактор. З цим настроєм після робочого дня люди повертаються до своїх родин.
📗 Сьогодні зміцнення психологічної стійкості працівників – це не «бонус» і не корпоративна культура, а питання добробуту цілої нації. У межах Всеукраїнської програми «Ти як?» розроблено практичний гайд для роботодавців «Підтримка ментального здоров’я на робочому місці», який можна безкоштовно завантажити на платформі howareu.com.
📊 Основою посібника стало дослідження, проведене спільно з Державною службою України з питань праці серед 856 представників різних секторів. Виявилося, що понад 85 % роботодавців вважають тему ментального здоров'я пріоритетною, проте не всі знають, як її реалізувати на практиці.
Організації розділилися на майже рівні групи: третина компаній діє активно, ще третина – має мотивацію, але не вистачає ресурсів. Усі інші поки обмежуються формальними заходами. До того ж великий бізнес часто не може оцінити ефективність своїх програм, а малий – тримається лише на ініціативі окремих лідерів.
📍 Гайд для роботодавців побудований за принципом «міф – пояснення – практичні дії». Він розвінчує стереотип, що підтримка залежить лише від розміру команди чи наявності HR-відділу. Це максимально прикладний інструмент: запропонований чіткий алгоритм дозволяє зробити реакцію організації на кризові стани передбачуваною та людяною.
Сигнали на рівні одного працівника не завжди означають індивідуальні проблеми. Якщо подібні ситуації повторюються в колективі – це свідчення необхідності системних змін у менеджменті.
Посібник створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», що впроваджується за експертної підтримки ВООЗ. Аналітична підтримка – Координаційний центр з психічного здоров’я КМУ, технічна – ГО «Безбар’єрність».
📗 Сьогодні зміцнення психологічної стійкості працівників – це не «бонус» і не корпоративна культура, а питання добробуту цілої нації. У межах Всеукраїнської програми «Ти як?» розроблено практичний гайд для роботодавців «Підтримка ментального здоров’я на робочому місці», який можна безкоштовно завантажити на платформі howareu.com.
📊 Основою посібника стало дослідження, проведене спільно з Державною службою України з питань праці серед 856 представників різних секторів. Виявилося, що понад 85 % роботодавців вважають тему ментального здоров'я пріоритетною, проте не всі знають, як її реалізувати на практиці.
Організації розділилися на майже рівні групи: третина компаній діє активно, ще третина – має мотивацію, але не вистачає ресурсів. Усі інші поки обмежуються формальними заходами. До того ж великий бізнес часто не може оцінити ефективність своїх програм, а малий – тримається лише на ініціативі окремих лідерів.
📍 Гайд для роботодавців побудований за принципом «міф – пояснення – практичні дії». Він розвінчує стереотип, що підтримка залежить лише від розміру команди чи наявності HR-відділу. Це максимально прикладний інструмент: запропонований чіткий алгоритм дозволяє зробити реакцію організації на кризові стани передбачуваною та людяною.
Сигнали на рівні одного працівника не завжди означають індивідуальні проблеми. Якщо подібні ситуації повторюються в колективі – це свідчення необхідності системних змін у менеджменті.
Посібник створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», що впроваджується за експертної підтримки ВООЗ. Аналітична підтримка – Координаційний центр з психічного здоров’я КМУ, технічна – ГО «Безбар’єрність».
❤192👍14
Діти, в яких поцілили російські бомби та дрони в Україні лише за останній тиждень, лише за кілька днів літа. У них мали бути щасливі канікули, як в усіх дітей світу, але Росія відібрала й це…
Одинадцятирічна Марійка із Запоріжжя. Вона була вдома, в багатоквартирному будинку, коли росіяни скинули на нього КАБ. Керований авіабоєприпас. Від таких складаються поверхи й цілі під’їзди, вигорає навколо весь простір – двір, автомобілі, дерева разом із птахами, гинуть перехожі. Дівчинку шукали під завалами рідних стін до ранку. Весь цей час мама не відходила від руїн, а від неї не відходив психолог. Чекали дива. Дива не сталося.
Для моїх іноземних читачів мушу дещо пояснити: Запоріжжя – наше місто, де сирени повітряної тривоги не стихають по 20 годин на добу. А інколи люди не мають навіть години тиші та безпеки на день. Якщо в Києві ще бувають дні без російських ударів, то в Запоріжжі вже забули, що це. Але там живуть і працюють сотні тисяч людей – місцеві мешканці й вимушені переселенці з територій, де ще небезпечніше. І так, там живуть діти. Намагаються жити. Але росіяни дуже не хочуть, щоб українські діти жили.
Лише за останні тижні загарбники скинули на запорізькі будинки, вулиці понад 30 своїх убивчих КАБів. Тільки за цю добу обстріляли всіма видами вибухівки 900 разів. Сьогодні авіаударом зруйнована школа в селі Біленьке на Запоріжжі.
Семирічний Кирило та його брати – 12-річний Арсеній і 17-річний Даниїл – з іншого міста – Новгорода-Сіверського на Чернігівщині. Шість днів тому в будинок їхньої сім’ї влетів російський дрон. Усі хлопці дістали опіки, найтяжчі – найменший братик: Кирила довелося евакуювати до Києва, занурити в медикаментозний сон і під’єднати до зонда. Ця дитина мала право безпечно жити й радіти життю у своєму домі, дворі, місті, але в його країни сусід – убивця.
Якщо ви в якийсь момент не бачите в себе новин про російські обстріли України, можете бути певні: обстріли є, в цей самий час. Просто вони стали страшною рутиною. Коли я пишу ці рядки, в новинних стрічках Херсона, Одеси, Миколаєва, Сум, Запоріжжя, Чернігова нові й нові повідомлення про підльоти російських бомб і дронів.
Цього тижня один із таких дронів зруйнував сумський центр реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю.
Не знаю, які ще свідчення потрібні, щоб усі люди світу нарешті побачили: кожен такий вчинок Росії не випадковість, а намір. Але тут уже замало висловити занепокоєння: у той час коли нападник уже готує нові КАБи, дрони та інше вбивче залізо, нам потрібні засоби, щоб зупиняти ці атаки.
І нам дуже потрібне загальне світове бажання зупинити злочин, а не лише засудити його.
Марійці із Запоріжжя, Кирилові з Чернігівщини це теж було потрібно. Дуже. І це все ще потрібно тим дітям і дорослим, на яких Росія поки що націлює свою зброю.
Одинадцятирічна Марійка із Запоріжжя. Вона була вдома, в багатоквартирному будинку, коли росіяни скинули на нього КАБ. Керований авіабоєприпас. Від таких складаються поверхи й цілі під’їзди, вигорає навколо весь простір – двір, автомобілі, дерева разом із птахами, гинуть перехожі. Дівчинку шукали під завалами рідних стін до ранку. Весь цей час мама не відходила від руїн, а від неї не відходив психолог. Чекали дива. Дива не сталося.
Для моїх іноземних читачів мушу дещо пояснити: Запоріжжя – наше місто, де сирени повітряної тривоги не стихають по 20 годин на добу. А інколи люди не мають навіть години тиші та безпеки на день. Якщо в Києві ще бувають дні без російських ударів, то в Запоріжжі вже забули, що це. Але там живуть і працюють сотні тисяч людей – місцеві мешканці й вимушені переселенці з територій, де ще небезпечніше. І так, там живуть діти. Намагаються жити. Але росіяни дуже не хочуть, щоб українські діти жили.
Лише за останні тижні загарбники скинули на запорізькі будинки, вулиці понад 30 своїх убивчих КАБів. Тільки за цю добу обстріляли всіма видами вибухівки 900 разів. Сьогодні авіаударом зруйнована школа в селі Біленьке на Запоріжжі.
Семирічний Кирило та його брати – 12-річний Арсеній і 17-річний Даниїл – з іншого міста – Новгорода-Сіверського на Чернігівщині. Шість днів тому в будинок їхньої сім’ї влетів російський дрон. Усі хлопці дістали опіки, найтяжчі – найменший братик: Кирила довелося евакуювати до Києва, занурити в медикаментозний сон і під’єднати до зонда. Ця дитина мала право безпечно жити й радіти життю у своєму домі, дворі, місті, але в його країни сусід – убивця.
Якщо ви в якийсь момент не бачите в себе новин про російські обстріли України, можете бути певні: обстріли є, в цей самий час. Просто вони стали страшною рутиною. Коли я пишу ці рядки, в новинних стрічках Херсона, Одеси, Миколаєва, Сум, Запоріжжя, Чернігова нові й нові повідомлення про підльоти російських бомб і дронів.
Цього тижня один із таких дронів зруйнував сумський центр реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю.
Не знаю, які ще свідчення потрібні, щоб усі люди світу нарешті побачили: кожен такий вчинок Росії не випадковість, а намір. Але тут уже замало висловити занепокоєння: у той час коли нападник уже готує нові КАБи, дрони та інше вбивче залізо, нам потрібні засоби, щоб зупиняти ці атаки.
І нам дуже потрібне загальне світове бажання зупинити злочин, а не лише засудити його.
Марійці із Запоріжжя, Кирилові з Чернігівщини це теж було потрібно. Дуже. І це все ще потрібно тим дітям і дорослим, на яких Росія поки що націлює свою зброю.
😢270❤51👍7
Вихідний день. Люди йдуть у супермаркет перед робочим тижнем. Цілими родинами. З дітьми. І саме туди, в них, прилітає російський дрон.
Дев’ятирічну дівчинку й одного дорослого сьогодні вбив російський дрон, який атакував супермаркет Чернігова. Поранених тринадцять, серед них також дитина.
Понад 10,5 тисячі російських дронів (тобто по 50 на добу) залетіли на Чернігівщину лише від початку року. 70% вдалося знешкодити. Решта – вбивали, калічили, нищили.
Це вже не перший, не другий раз, коли росія свідомо б’є по супермаркетах в Україні. Нагадаю моїм іноземним читачам, бо українці не забудуть ніколи:
• у червні 2022-го російська ракета вбила 21 людину в ТРЦ «Амстор» Кременчука. Росіяни поцілили в торговельний комплекс по обіді, точно як сьогодні, коли в приміщенні було максимум відвідувачів;
• у серпні 2024-го іншу свою ракету росіяни скерували на «Екомаркет» у Костянтинівці. Чотирнадцять вбитих. Серед них троє дітей;
• травень 2024-го – керовані авіабомби росіян впали на «Епіцентр» у Харкові, також серед людного дня, в суботу. Дев’ятнадцять вбитих, серед них двоє дітей.
І сьогодні вранці росіяни також били по «Епіцентру» в іншому місті – Кривому Розі. Мабуть, також розраховували на вихідний день і максимум жертв. На щастя, люди вціліли. Містяни в соцмережах хвилювалися не тільки за них – шукали кішку Софію, що мешкала в ТРЦ: «Що з нею?», «Чи вціліла?». Зазвичай після кожного російського обстрілу десятки наших домашніх тварин гинуть, тікають від жаху, їх знаходять з опіками й контузіями. Або не знаходять більше ніколи.
Але кішка Софія, на щастя, вижила. Хоча б вона. Хоча б цього разу.
Це вже сприймається як диво. Хоча насправді всі мають право бути живими на своїй землі. І жити в безпеці.
Якщо так не вважає російський загарбник, то це повинен розуміти хоча б цивілізований світ і не дозволяти злочинові повторюватися ще і ще.
Дев’ятирічну дівчинку й одного дорослого сьогодні вбив російський дрон, який атакував супермаркет Чернігова. Поранених тринадцять, серед них також дитина.
Понад 10,5 тисячі російських дронів (тобто по 50 на добу) залетіли на Чернігівщину лише від початку року. 70% вдалося знешкодити. Решта – вбивали, калічили, нищили.
Це вже не перший, не другий раз, коли росія свідомо б’є по супермаркетах в Україні. Нагадаю моїм іноземним читачам, бо українці не забудуть ніколи:
• у червні 2022-го російська ракета вбила 21 людину в ТРЦ «Амстор» Кременчука. Росіяни поцілили в торговельний комплекс по обіді, точно як сьогодні, коли в приміщенні було максимум відвідувачів;
• у серпні 2024-го іншу свою ракету росіяни скерували на «Екомаркет» у Костянтинівці. Чотирнадцять вбитих. Серед них троє дітей;
• травень 2024-го – керовані авіабомби росіян впали на «Епіцентр» у Харкові, також серед людного дня, в суботу. Дев’ятнадцять вбитих, серед них двоє дітей.
І сьогодні вранці росіяни також били по «Епіцентру» в іншому місті – Кривому Розі. Мабуть, також розраховували на вихідний день і максимум жертв. На щастя, люди вціліли. Містяни в соцмережах хвилювалися не тільки за них – шукали кішку Софію, що мешкала в ТРЦ: «Що з нею?», «Чи вціліла?». Зазвичай після кожного російського обстрілу десятки наших домашніх тварин гинуть, тікають від жаху, їх знаходять з опіками й контузіями. Або не знаходять більше ніколи.
Але кішка Софія, на щастя, вижила. Хоча б вона. Хоча б цього разу.
Це вже сприймається як диво. Хоча насправді всі мають право бути живими на своїй землі. І жити в безпеці.
Якщо так не вважає російський загарбник, то це повинен розуміти хоча б цивілізований світ і не дозволяти злочинові повторюватися ще і ще.
😢239❤61👍4