👨👩👧👦 Вікторія та Олександр Паламаренки із села Гоголів на Київщині разом уже понад 22 роки. У 2022-му вони створили прийомну родину, а сьогодні мають статус дитячого будинку сімейного типу та виховують чотирьох прийомних і двох рідних дітей.
Уже найближчим часом у сім’ї Паламаренків стане на двох дітей більше. Саме для цього ми розвиваємо новий етап проєкту «Адреса дитинства» – щоб підтримати родини, які готові прийняти на виховання ще більше дітей, але потребують для цього належних житлових умов.
🤝 Щиро дякую Об'єднаним Арабським Еміратам за підтримку проєкту «Адреса дитинства». Завдяки нашій співпраці вже десять великих прийомних родин отримали власні домівки. Сім’я Паламаренків першою матиме дім у межах нового етапу партнерства, ще дев'ять будинків перебувають у процесі спорудження.
Завдяки проєкту «Адреса дитинства» вже 23 великі прийомні родини мають власний дім. Найцінніше – не кількість споруджених будинків, а кількість дітей, які завдяки цьому матимуть змогу зростати в родині.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤212👍11
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🏠 Рада передати ключі від нового будинку на Київщині ще одній великій прийомній родині.
Сім’я Паламаренків виховує чотирьох прийомних і двох рідних дітей, а завдяки просторішій оселі невдовзі зможе прийняти ще двох. Саме заради цього Фундація реалізує проєкт «Адреса дитинства» – щоб більше українських дітей зростали в родині, у любові, турботі та безпеці.
🤝 Щиро дякую Об’єднаним Арабським Еміратам за підтримку. В межах нашого партнерства вже 11 великих прийомних родин живуть у власних домівках, ще дев'ять чекають на завершення будівництва. Впевнена, для них це не просто будинки, а міцний фундамент для кращого майбутнього.
Сім’я Паламаренків виховує чотирьох прийомних і двох рідних дітей, а завдяки просторішій оселі невдовзі зможе прийняти ще двох. Саме заради цього Фундація реалізує проєкт «Адреса дитинства» – щоб більше українських дітей зростали в родині, у любові, турботі та безпеці.
🤝 Щиро дякую Об’єднаним Арабським Еміратам за підтримку. В межах нашого партнерства вже 11 великих прийомних родин живуть у власних домівках, ще дев'ять чекають на завершення будівництва. Впевнена, для них це не просто будинки, а міцний фундамент для кращого майбутнього.
❤248👍17😢1
📊 У першому півріччі 2026 року продовжили роботу за всіма ключовими напрямами реформи:
● у державному бюджеті передбачено 14,4 млрд грн на безоплатне харчування школярів;
● триває модернізація їдалень і харчоблоків;
● розвивається мережа фабрик-кухонь;
● посилено міжнародну співпрацю;
● Міністерство освіти і науки України спільно з Антикорупційною ініціативою ЄС в Україні (EUACI) забезпечують прозорість використання коштів.
🎒Уже з вересня програма безоплатного харчування розшириться на учнів 5–11(12) класів, тобто охопить усіх школярів України. А це близько 3 млн дітей.
Окремої уваги заслуговує комунікація щодо здорового харчування, адже на цей рік передбачено проведення фестивалів у громадах. Особисто відвідала такий на Хмельниччині й закликаю громади не зупинятися. Тематичні заходи, уроки, лекції, конкурси для дітей уже відбулися на Дніпропетровщині, Харківщині, Одещині, Закарпатті й не тільки.
🤝 Дякую всім, хто щодня працює над реформою: громадам, освітянам, кухарям, міжнародним партнерам, державним інституціям і кожному, хто популяризує здорове харчування.
Детальніше про результати першого півріччя – у дайджесті, який підготувала команда реформи шкільного харчування.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤217👍17
💻 60 % часу, коли людина не спить, вона проводить на роботі. Це колосальні 90 тисяч годин за життя. Тож атмосфера в компанії впливає на емоційний стан значно сильніше, ніж будь-який інший фактор. З цим настроєм після робочого дня люди повертаються до своїх родин.
📗 Сьогодні зміцнення психологічної стійкості працівників – це не «бонус» і не корпоративна культура, а питання добробуту цілої нації. У межах Всеукраїнської програми «Ти як?» розроблено практичний гайд для роботодавців «Підтримка ментального здоров’я на робочому місці», який можна безкоштовно завантажити на платформі howareu.com.
📊 Основою посібника стало дослідження, проведене спільно з Державною службою України з питань праці серед 856 представників різних секторів. Виявилося, що понад 85 % роботодавців вважають тему ментального здоров'я пріоритетною, проте не всі знають, як її реалізувати на практиці.
Організації розділилися на майже рівні групи: третина компаній діє активно, ще третина – має мотивацію, але не вистачає ресурсів. Усі інші поки обмежуються формальними заходами. До того ж великий бізнес часто не може оцінити ефективність своїх програм, а малий – тримається лише на ініціативі окремих лідерів.
📍 Гайд для роботодавців побудований за принципом «міф – пояснення – практичні дії». Він розвінчує стереотип, що підтримка залежить лише від розміру команди чи наявності HR-відділу. Це максимально прикладний інструмент: запропонований чіткий алгоритм дозволяє зробити реакцію організації на кризові стани передбачуваною та людяною.
Сигнали на рівні одного працівника не завжди означають індивідуальні проблеми. Якщо подібні ситуації повторюються в колективі – це свідчення необхідності системних змін у менеджменті.
Посібник створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», що впроваджується за експертної підтримки ВООЗ. Аналітична підтримка – Координаційний центр з психічного здоров’я КМУ, технічна – ГО «Безбар’єрність».
📗 Сьогодні зміцнення психологічної стійкості працівників – це не «бонус» і не корпоративна культура, а питання добробуту цілої нації. У межах Всеукраїнської програми «Ти як?» розроблено практичний гайд для роботодавців «Підтримка ментального здоров’я на робочому місці», який можна безкоштовно завантажити на платформі howareu.com.
📊 Основою посібника стало дослідження, проведене спільно з Державною службою України з питань праці серед 856 представників різних секторів. Виявилося, що понад 85 % роботодавців вважають тему ментального здоров'я пріоритетною, проте не всі знають, як її реалізувати на практиці.
Організації розділилися на майже рівні групи: третина компаній діє активно, ще третина – має мотивацію, але не вистачає ресурсів. Усі інші поки обмежуються формальними заходами. До того ж великий бізнес часто не може оцінити ефективність своїх програм, а малий – тримається лише на ініціативі окремих лідерів.
📍 Гайд для роботодавців побудований за принципом «міф – пояснення – практичні дії». Він розвінчує стереотип, що підтримка залежить лише від розміру команди чи наявності HR-відділу. Це максимально прикладний інструмент: запропонований чіткий алгоритм дозволяє зробити реакцію організації на кризові стани передбачуваною та людяною.
Сигнали на рівні одного працівника не завжди означають індивідуальні проблеми. Якщо подібні ситуації повторюються в колективі – це свідчення необхідності системних змін у менеджменті.
Посібник створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», що впроваджується за експертної підтримки ВООЗ. Аналітична підтримка – Координаційний центр з психічного здоров’я КМУ, технічна – ГО «Безбар’єрність».
❤193👍14
Діти, в яких поцілили російські бомби та дрони в Україні лише за останній тиждень, лише за кілька днів літа. У них мали бути щасливі канікули, як в усіх дітей світу, але Росія відібрала й це…
Одинадцятирічна Марійка із Запоріжжя. Вона була вдома, в багатоквартирному будинку, коли росіяни скинули на нього КАБ. Керований авіабоєприпас. Від таких складаються поверхи й цілі під’їзди, вигорає навколо весь простір – двір, автомобілі, дерева разом із птахами, гинуть перехожі. Дівчинку шукали під завалами рідних стін до ранку. Весь цей час мама не відходила від руїн, а від неї не відходив психолог. Чекали дива. Дива не сталося.
Для моїх іноземних читачів мушу дещо пояснити: Запоріжжя – наше місто, де сирени повітряної тривоги не стихають по 20 годин на добу. А інколи люди не мають навіть години тиші та безпеки на день. Якщо в Києві ще бувають дні без російських ударів, то в Запоріжжі вже забули, що це. Але там живуть і працюють сотні тисяч людей – місцеві мешканці й вимушені переселенці з територій, де ще небезпечніше. І так, там живуть діти. Намагаються жити. Але росіяни дуже не хочуть, щоб українські діти жили.
Лише за останні тижні загарбники скинули на запорізькі будинки, вулиці понад 30 своїх убивчих КАБів. Тільки за цю добу обстріляли всіма видами вибухівки 900 разів. Сьогодні авіаударом зруйнована школа в селі Біленьке на Запоріжжі.
Семирічний Кирило та його брати – 12-річний Арсеній і 17-річний Даниїл – з іншого міста – Новгорода-Сіверського на Чернігівщині. Шість днів тому в будинок їхньої сім’ї влетів російський дрон. Усі хлопці дістали опіки, найтяжчі – найменший братик: Кирила довелося евакуювати до Києва, занурити в медикаментозний сон і під’єднати до зонда. Ця дитина мала право безпечно жити й радіти життю у своєму домі, дворі, місті, але в його країни сусід – убивця.
Якщо ви в якийсь момент не бачите в себе новин про російські обстріли України, можете бути певні: обстріли є, в цей самий час. Просто вони стали страшною рутиною. Коли я пишу ці рядки, в новинних стрічках Херсона, Одеси, Миколаєва, Сум, Запоріжжя, Чернігова нові й нові повідомлення про підльоти російських бомб і дронів.
Цього тижня один із таких дронів зруйнував сумський центр реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю.
Не знаю, які ще свідчення потрібні, щоб усі люди світу нарешті побачили: кожен такий вчинок Росії не випадковість, а намір. Але тут уже замало висловити занепокоєння: у той час коли нападник уже готує нові КАБи, дрони та інше вбивче залізо, нам потрібні засоби, щоб зупиняти ці атаки.
І нам дуже потрібне загальне світове бажання зупинити злочин, а не лише засудити його.
Марійці із Запоріжжя, Кирилові з Чернігівщини це теж було потрібно. Дуже. І це все ще потрібно тим дітям і дорослим, на яких Росія поки що націлює свою зброю.
Одинадцятирічна Марійка із Запоріжжя. Вона була вдома, в багатоквартирному будинку, коли росіяни скинули на нього КАБ. Керований авіабоєприпас. Від таких складаються поверхи й цілі під’їзди, вигорає навколо весь простір – двір, автомобілі, дерева разом із птахами, гинуть перехожі. Дівчинку шукали під завалами рідних стін до ранку. Весь цей час мама не відходила від руїн, а від неї не відходив психолог. Чекали дива. Дива не сталося.
Для моїх іноземних читачів мушу дещо пояснити: Запоріжжя – наше місто, де сирени повітряної тривоги не стихають по 20 годин на добу. А інколи люди не мають навіть години тиші та безпеки на день. Якщо в Києві ще бувають дні без російських ударів, то в Запоріжжі вже забули, що це. Але там живуть і працюють сотні тисяч людей – місцеві мешканці й вимушені переселенці з територій, де ще небезпечніше. І так, там живуть діти. Намагаються жити. Але росіяни дуже не хочуть, щоб українські діти жили.
Лише за останні тижні загарбники скинули на запорізькі будинки, вулиці понад 30 своїх убивчих КАБів. Тільки за цю добу обстріляли всіма видами вибухівки 900 разів. Сьогодні авіаударом зруйнована школа в селі Біленьке на Запоріжжі.
Семирічний Кирило та його брати – 12-річний Арсеній і 17-річний Даниїл – з іншого міста – Новгорода-Сіверського на Чернігівщині. Шість днів тому в будинок їхньої сім’ї влетів російський дрон. Усі хлопці дістали опіки, найтяжчі – найменший братик: Кирила довелося евакуювати до Києва, занурити в медикаментозний сон і під’єднати до зонда. Ця дитина мала право безпечно жити й радіти життю у своєму домі, дворі, місті, але в його країни сусід – убивця.
Якщо ви в якийсь момент не бачите в себе новин про російські обстріли України, можете бути певні: обстріли є, в цей самий час. Просто вони стали страшною рутиною. Коли я пишу ці рядки, в новинних стрічках Херсона, Одеси, Миколаєва, Сум, Запоріжжя, Чернігова нові й нові повідомлення про підльоти російських бомб і дронів.
Цього тижня один із таких дронів зруйнував сумський центр реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю.
Не знаю, які ще свідчення потрібні, щоб усі люди світу нарешті побачили: кожен такий вчинок Росії не випадковість, а намір. Але тут уже замало висловити занепокоєння: у той час коли нападник уже готує нові КАБи, дрони та інше вбивче залізо, нам потрібні засоби, щоб зупиняти ці атаки.
І нам дуже потрібне загальне світове бажання зупинити злочин, а не лише засудити його.
Марійці із Запоріжжя, Кирилові з Чернігівщини це теж було потрібно. Дуже. І це все ще потрібно тим дітям і дорослим, на яких Росія поки що націлює свою зброю.
😢271❤51👍7