👥 Понад 3700 заходів умістив Всеукраїнський тиждень безбар’єрності, що триває з 25 по 31 травня. Це значить, у створенні рівних можливостей для всіх та інформуванні про них були задіяні не лише столиця та обласні центри, а й безліч громад країни.

Чому це важливо? Є багато соціологічних досліджень щодо природи громадської думки.

📍 Зокрема й таке: люди змінюють свої погляди, звички, поведінку не так під тиском голих фактів, як під впливом найближчого оточення – сусідів, друзів, колег. Людей і спільнот, із якими пов’язує їх життя. А саме це і є громада. Якщо на рівні найменших громад безбар’єрність буде свідомим вибором – поступово вона стане нормою для кожного українця.

Сьогодні мали нагоду поглянути на безбар’єрність з точки зору жителів конкретного міста – Вінниці. Побачили конкретні долі, які вона змінила на краще.

Студент із порушенням слуху може опанувати улюблену професію, бо для цього є умови. Людина з порушенням зору може піти в театр, зайнятися хобі, спробувати себе в IT. Мама й тато дитини з інвалідністю не залишаються наодинці – є куди прийти і є ті, хто допоможе.

Ключове слово: «можуть». Безбар'єрні рішення повертають людям можливості, на які вони мали право від початку. Саме тому наше гасло: «Безбар'єрність – коли можеш» – це ще й питання до кожного, хто цим займається: «Я збільшую цим можливості людей чи навпаки?».

💬 На спеціальному заході «Мова гідності» письменниця й засновниця ГО «Видимі» Олена Пшенична нагадала ще про одне важливе правило: «Спочатку людина, потім її обставини й діагноз»,– це стає звичкою лише тоді, коли застосовуєш його щодня. Навіть коли ніхто не дивиться.

Тиждень безбар'єрності завершується. Робота – ні.

У київському метро серед ночі майже не було місця. Все заповнили люди, що ховалися від російського обстрілу. Дехто навіть мусив стояти кілька годин, поки тривала атака.

Тим часом на горі палало місто – «стратегічні цілі» Росії: будинки, заправки, гаражні кооперативи – сотні помешкань та робочих місць. Десятки будинків російські дрони зруйнували в Дніпрі. Там досі шукають зниклих безвісти жителів.

А на Одещині, у Білгороді-Дністровському, росіяни пошкодили дроном лікарню, у якій саме було шість породіль із немовлятами.

Цієї ночі агресори вбили 13 людей. Понад 100, зокрема й діти, поранені. Серед загиблих – дніпровський рятувальник.

Лише за цю добу нападники кілька разів використали свій людожерський прийом – били прицільно саме по тих, хто рятує. Уклін рятувальникам, які все одно продовжують працю!

Такою не мала бути перша ніч літа. Проте такою її зробила непокарана агресія. Україна робить усе, щоб її зупинити. Але потрібні зусилля кожного, хто не хоче крові й вогню на власних вулицях.