👥 Сьогодні на ВДНГ стартував «Фестиваль кар’єри» – подія про професії, реалізацію та вибір майбутнього.
До фестивалю долучилася мережа «12–21» – проєкт Фундації, який створює безпечні простори підтримки та прийняття для підлітків і молоді в різних містах України.
🗨 Кар’єрний вибір – важлива частина дорослішання, але він не має супроводжуватися постійним тиском і страхом помилитися.
Тому «12–21» створили на фестивалі простір, де підлітки можуть трохи видихнути, відчути підтримку та реалізувати право шукати свій шлях у власному темпі.
До події долучилися команди просторів із різних міст України. Вони підготували для молоді прості активності, які допоможуть краще чути себе й не губитися серед питань «ким хочеш стати?».
📌 На локації «12–21» можна написати собі лист у майбутнє, забрати зі стіни слова підтримки чи просто побути без тиску й поспіху. А ще – познайомитися з практиками самопідтримки, адже це одна з найважливіших навичок у сучасних реаліях.
Мені дуже хочеться, щоб поруч із розмовами про кар'єру молодь частіше чула просте «як ти зараз?».
Адже підтримка й відчуття безпеки – дуже важлива опора, щоб шукати свій шлях у житті.🫂
📅 21–24 травня
📍ВДНГ, Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, зліва від першого павільйону.
Заходьте до простору «12–21», щоб трохи видихнути посеред швидкого ритму фестивалю!
До фестивалю долучилася мережа «12–21» – проєкт Фундації, який створює безпечні простори підтримки та прийняття для підлітків і молоді в різних містах України.
🗨 Кар’єрний вибір – важлива частина дорослішання, але він не має супроводжуватися постійним тиском і страхом помилитися.
Тому «12–21» створили на фестивалі простір, де підлітки можуть трохи видихнути, відчути підтримку та реалізувати право шукати свій шлях у власному темпі.
До події долучилися команди просторів із різних міст України. Вони підготували для молоді прості активності, які допоможуть краще чути себе й не губитися серед питань «ким хочеш стати?».
📌 На локації «12–21» можна написати собі лист у майбутнє, забрати зі стіни слова підтримки чи просто побути без тиску й поспіху. А ще – познайомитися з практиками самопідтримки, адже це одна з найважливіших навичок у сучасних реаліях.
Мені дуже хочеться, щоб поруч із розмовами про кар'єру молодь частіше чула просте «як ти зараз?».
Адже підтримка й відчуття безпеки – дуже важлива опора, щоб шукати свій шлях у житті.🫂
📅 21–24 травня
📍ВДНГ, Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, зліва від першого павільйону.
Заходьте до простору «12–21», щоб трохи видихнути посеред швидкого ритму фестивалю!
❤238👍7😢1
Дитяча книга про емоції «Коли ти...» заговорила жестовою мовою🧏🏼♀️ та отримала аудіоверсію🎶
Провідником у світ емоцій є пес Патрон. Разом із ним на сторінках книги діти зустрічають кота Тома, голуба Чубчика, козу-розвідницю Паляницю, метелика Мо та інших неймовірних друзів. Наприкінці кожної історії кіт Том пропонує практичну вправу, яка допомагає впоратися з непростими переживаннями.
ℹ️ Видання створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» спільно з ЮНІСЕФ Україна, Товариством неймовірностей «Патрон не спить», ГО «ДжуніорС» і за експертного супроводу психологині Світлани Ройз.
У реальності воєнного часу всі відповідальні дорослі мають місію: огортати теплом найменших. Підсвічувати шлях у темряві та невизначеності, як ті світлячки, про яких пише пес Патрон у книзі: «Спершу один засвітився, потім – інший, а тоді і ціле поле»…
Освітяни та бібліотекарі з усієї України провели майже тисячу сесій читання книги, охопивши понад 26 тисяч дітей і дорослих – у школах, садочках, бібліотеках та мобільних пунктах незламності ДСНС. Особливо цінно, що багато таких інтерактивних зустрічей пройшло саме у прифронтових регіонах. Найбільше дітей – 5589 – відвідали читання в Харкові та Харківській області. Напередодні ініціативу офіційно було зафіксовано як національний рекорд 🥇 .
📊 Соціологічні дослідження показують: діти, які можуть говорити з дорослими, зокрема з батьками, про свої почуття й переживання, краще адаптуються до стресу та легше справляються зі складними ситуаціями. Тож щиро вірю, що книга «Коли ти...» – практикоорієнтована, травмочутлива – продовжить бути інструментом підтримки не лише найменших, а й усіх дорослих.
📖 Книжку можна безкоштовно завантажити на платформі «Ти як?».
Аудіоверсію озвучили відомі українські татусі й матусі: Григорій Решетнік, Тімур Мірошніченко, Дар'я Квіткова, Олександр Педан, Світлана Тарабарова. Переклад жестовою мовою: Наталія Кравцова.
У травні долучайтеся до Місяця обізнаності про ментальне здоров'я, щоб разом створювати культуру, де піклування про себе є природним і необхідним💚.
Провідником у світ емоцій є пес Патрон. Разом із ним на сторінках книги діти зустрічають кота Тома, голуба Чубчика, козу-розвідницю Паляницю, метелика Мо та інших неймовірних друзів. Наприкінці кожної історії кіт Том пропонує практичну вправу, яка допомагає впоратися з непростими переживаннями.
ℹ️ Видання створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» спільно з ЮНІСЕФ Україна, Товариством неймовірностей «Патрон не спить», ГО «ДжуніорС» і за експертного супроводу психологині Світлани Ройз.
У реальності воєнного часу всі відповідальні дорослі мають місію: огортати теплом найменших. Підсвічувати шлях у темряві та невизначеності, як ті світлячки, про яких пише пес Патрон у книзі: «Спершу один засвітився, потім – інший, а тоді і ціле поле»…
Освітяни та бібліотекарі з усієї України провели майже тисячу сесій читання книги, охопивши понад 26 тисяч дітей і дорослих – у школах, садочках, бібліотеках та мобільних пунктах незламності ДСНС. Особливо цінно, що багато таких інтерактивних зустрічей пройшло саме у прифронтових регіонах. Найбільше дітей – 5589 – відвідали читання в Харкові та Харківській області. Напередодні ініціативу офіційно було зафіксовано як національний рекорд 🥇 .
📊 Соціологічні дослідження показують: діти, які можуть говорити з дорослими, зокрема з батьками, про свої почуття й переживання, краще адаптуються до стресу та легше справляються зі складними ситуаціями. Тож щиро вірю, що книга «Коли ти...» – практикоорієнтована, травмочутлива – продовжить бути інструментом підтримки не лише найменших, а й усіх дорослих.
📖 Книжку можна безкоштовно завантажити на платформі «Ти як?».
Аудіоверсію озвучили відомі українські татусі й матусі: Григорій Решетнік, Тімур Мірошніченко, Дар'я Квіткова, Олександр Педан, Світлана Тарабарова. Переклад жестовою мовою: Наталія Кравцова.
У травні долучайтеся до Місяця обізнаності про ментальне здоров'я, щоб разом створювати культуру, де піклування про себе є природним і необхідним💚.
❤224👍20😢1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Стіна вогню та диму на місці столичного ринку. За кілька годин він мав, як звичайно, наповнитися людьми… Понівечені будинки – багатоповерхівки й приватні… Охоплені вогнем руїни одного з найстаріших ТЦ столиці…
Постраждала станція метро – одна з тих, що від початку вторгнення рятувала та укривала жителів усіх навколишніх районів.
Люди, які ховалися тут, кажуть, що цього разу відчували їдкий дим навіть під землею…
Цієї ночі РФ знову била по мирних містах і селах України, які спали, – будинках, школах, громадських закладах одразу в 13 областях: Київській, Чернігівській, Харківській, Сумській, Дніпровській, Донецькій, Херсонській, Запорізькій, Кіровоградській, Полтавській, Одеській, Черкаській…
Низький уклін рятувальникам. Вони долають наслідки російських злочинів у понад 120 населених пунктах, ризикуючи потрапити під повторні удари нападників, бо, за своєю нелюдською традицією, вдруге росіяни б’ють по тих, хто рятує.
Точний лік загиблих під час масованих обстрілів ніколи не відомий одразу. Бо на гасіння пожежі й розбір завалів ідуть години, інколи дні…
Вже десятки поранених. Серед них діти, зокрема дівчинка, якій немає і року. Російська війна супроводжує цю малечу все її життя.
Серед дронів, ракет та інших своїх знарядь масового вбивства держава-терорист уже не вперше використала «орєшнік». Ці ракети створені, щоб нести ядерний заряд. Це не тільки намагання залякати Україну, а й брязкання вбивчими можливостями перед усіма країнами, до яких Росія хотіла б дотягнутися, чиї міста також хотіла б втопити в руїнах. Адже найкраще цей агресор сучасності воює саме з мирними цивільними, бажано, коли ті сплять.
Ще один ранок у диму й вогні в Україні. Ще один привід світові робити все, щоб такі ранки не стали в ньому загальною нормою.
Відео: ДСНС України.
Постраждала станція метро – одна з тих, що від початку вторгнення рятувала та укривала жителів усіх навколишніх районів.
Люди, які ховалися тут, кажуть, що цього разу відчували їдкий дим навіть під землею…
Цієї ночі РФ знову била по мирних містах і селах України, які спали, – будинках, школах, громадських закладах одразу в 13 областях: Київській, Чернігівській, Харківській, Сумській, Дніпровській, Донецькій, Херсонській, Запорізькій, Кіровоградській, Полтавській, Одеській, Черкаській…
Низький уклін рятувальникам. Вони долають наслідки російських злочинів у понад 120 населених пунктах, ризикуючи потрапити під повторні удари нападників, бо, за своєю нелюдською традицією, вдруге росіяни б’ють по тих, хто рятує.
Точний лік загиблих під час масованих обстрілів ніколи не відомий одразу. Бо на гасіння пожежі й розбір завалів ідуть години, інколи дні…
Вже десятки поранених. Серед них діти, зокрема дівчинка, якій немає і року. Російська війна супроводжує цю малечу все її життя.
Серед дронів, ракет та інших своїх знарядь масового вбивства держава-терорист уже не вперше використала «орєшнік». Ці ракети створені, щоб нести ядерний заряд. Це не тільки намагання залякати Україну, а й брязкання вбивчими можливостями перед усіма країнами, до яких Росія хотіла б дотягнутися, чиї міста також хотіла б втопити в руїнах. Адже найкраще цей агресор сучасності воює саме з мирними цивільними, бажано, коли ті сплять.
Ще один ранок у диму й вогні в Україні. Ще один привід світові робити все, щоб такі ранки не стали в ньому загальною нормою.
Відео: ДСНС України.
😢288❤41👍4
📊 Уже 63 % українців, відповідно до результатів опитування ЮНІСЕФ, говорять, що побачили приклади безбар’єрних рішень у своїх громадах. І вони мають на увазі вже не тільки пандуси. Дедалі більше українців починають розуміти й помічати інші виміри безбар’єрності, необхідні абсолютно всім членам суспільства: економічні, освітні, інформаційні. Серед головних асоціацій із безбар’єрністю люди все частіше називають доступність, рівність та свободу загалом.
👥 Наше суспільство змінюється. І за цими змінами, зокрема, – результат 25 проєктів з упровадження Національної стратегії безбар’єрності, які нині ведуть усі міністерства та відомства. Сьогодні про їхні результати говорили на засіданні Національної ради безбар’єрності за участі Юлії Свириденко, Прем’єр-міністерки України, представників міністерств, обласних військових адміністрацій, міжнародних партнерів та експертного середовища.
Разом відкрили щорічний тиждень безбар’єрності, коли особливу увагу приділяємо освіті й просвіті на цю тему, зокрема коректному мовленню (воно ж – тема всього 2026 року).
❓Чому слова не менш важливі, ніж вчинки? Тому що вони формують ставлення, отже, наші дії.
З того ж опитування ЮНІСЕФ дізнаємося: частка стигматизуючих матеріалів у медіа та дописів у соціальних мережах залишається, на жаль, дуже великою – 40–50 %. Ідеться, наприклад, про болючі штампи на кшталт «інвалід», «даун», «безхатько». Вони досі живуть у заголовках, текстах, сюжетах, а значить, і мовленні читачів та слухачів.
Це не означає, що суспільство не хоче змінюватися. Знання вказують напрямок, але саме звичка веде нас щодня. Тому зміни стаються тоді, коли нові дії стають звичними.
А для цього за словами треба побачити людину. Не інвалідність – людину з інвалідністю. Не безробітного – людину в пошуках роботи.
💬 Про таку коректну комунікацію посадовцям сьогодні розповіла на спеціальній лекції Олена Пшенична, письменниця та засновниця ГО «Видимі», членкиня правління «Мережі батьківських організацій». А буквально намалювали тезу «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину» учасники однойменного мистецького проєкту під патронатом ЮНІСЕФ, ГО «Безбар’єрність», Міністерства культури України, радниці – уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності Тетяни Ломакіної.
Побачити роботи зможе вся країна, бо з амбасадорами безбар’єрності виставка їде до регіонів – для діалогу в громадах. А спочатку вона буде доступна для всіх на ВДНГ із 27 травня. Саме так змінюється культура – не зверху вниз, а всюди водночас.
👥 Наше суспільство змінюється. І за цими змінами, зокрема, – результат 25 проєктів з упровадження Національної стратегії безбар’єрності, які нині ведуть усі міністерства та відомства. Сьогодні про їхні результати говорили на засіданні Національної ради безбар’єрності за участі Юлії Свириденко, Прем’єр-міністерки України, представників міністерств, обласних військових адміністрацій, міжнародних партнерів та експертного середовища.
Разом відкрили щорічний тиждень безбар’єрності, коли особливу увагу приділяємо освіті й просвіті на цю тему, зокрема коректному мовленню (воно ж – тема всього 2026 року).
❓Чому слова не менш важливі, ніж вчинки? Тому що вони формують ставлення, отже, наші дії.
З того ж опитування ЮНІСЕФ дізнаємося: частка стигматизуючих матеріалів у медіа та дописів у соціальних мережах залишається, на жаль, дуже великою – 40–50 %. Ідеться, наприклад, про болючі штампи на кшталт «інвалід», «даун», «безхатько». Вони досі живуть у заголовках, текстах, сюжетах, а значить, і мовленні читачів та слухачів.
Це не означає, що суспільство не хоче змінюватися. Знання вказують напрямок, але саме звичка веде нас щодня. Тому зміни стаються тоді, коли нові дії стають звичними.
А для цього за словами треба побачити людину. Не інвалідність – людину з інвалідністю. Не безробітного – людину в пошуках роботи.
💬 Про таку коректну комунікацію посадовцям сьогодні розповіла на спеціальній лекції Олена Пшенична, письменниця та засновниця ГО «Видимі», членкиня правління «Мережі батьківських організацій». А буквально намалювали тезу «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину» учасники однойменного мистецького проєкту під патронатом ЮНІСЕФ, ГО «Безбар’єрність», Міністерства культури України, радниці – уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності Тетяни Ломакіної.
Побачити роботи зможе вся країна, бо з амбасадорами безбар’єрності виставка їде до регіонів – для діалогу в громадах. А спочатку вона буде доступна для всіх на ВДНГ із 27 травня. Саме так змінюється культура – не зверху вниз, а всюди водночас.
❤164👍21