Dallas Holocaust and Human Rights Museum понад 40 років тому заснували вцілілі після Голокосту жителі штату Техас. Нині тут мешкає 51 українець, який пережив Голокост. Їхньою метою було збереження пам’яті про трагедію європейського єврейства та виховання нових поколінь у дусі поваги до людської гідності. Спочатку невеликий, нині він – один із провідних музейних центрів США, що поєднує вивчення історії Голокосту з просуванням цінностей прав людини, виконує не лише меморіальну, а й широку освітню функцію, досліджуючи Голокост та інші геноциди ХХ–ХХІ століть.

Тож серед трагедій, представлених у галереї Ten Stages of Genocide, і Голодомор-геноцид в Україні (1932–1933 рр.) – один із прикладів масового злочину проти людяності у ХХ столітті.

А під час лекцій на теренах музею також можна почути про Бабин Яр – місце одного з найбільших масових убивств євреїв у вересні 1941 року.

🟦 Тому особливо важливо, що відтепер експозиції музею заговорять українською мовою: тут з’являються українські аудіо- та текстовий гіди – частина великого проєкту з українізації провідних пам’яток світу (таких уже близько 120 у різних країнах).

У музеї в Далласі українська – третя мова, поряд з англійською та іспанською.

💬 Більше людей зможуть чути рідною мовою про злочини проти людяності та боротьбу. Більше людей почують українську – можливо, вперше. А разом із тим у прямому сенсі почують нас.

Дякую Генеральному консульству України в Х’юстоні та всім причетним. І дякую музею за збереження нашої історії також. Надто зараз, коли боремося проти чергової спроби нас знищити.

Не менше за саме насильство ранить момент, коли воно стає просто «ще однією новиною» для тих, кого воно не стосується. Бо саме в цей момент відбувається найгірше: насильство починає сприйматися як норма. А це саме те, чого прагне будь-який агресор.

🤝 Зустрічаючись із діловими колами Далласа (модерував захід Девід Кремер, виконавчий директор Інституту Джорджа Буша, за що йому дуже вдячна), розповідала про щодення України.

Україна живе в умовах постійного стресу. Понад 80 % населення перебувають у стані хронічної тривоги. Але попри це країна живе. Дорослі працюють, щоб тримати економіку. Діти – навчаються. Бо наша принципова позиція – не дозволити відібрати в дітей майбутнє.

🟦 Саме для цього була створена Фундація Олени Зеленської. Вона стала мостом між людьми, які хочуть допомогти, і тими, хто потребує цього найбільше. Ми працюємо з партнерами із понад 35 країн. Завдяки нашим партнерам ми облаштовуємо укриття в школах, будуємо житло для великих прийомних родин, а також створюємо простори психосоціальної підтримки для підлітків і молоді, щоб діти в Україні мали гідні умови для життя та розвитку.

🌱 Нас часто запитують: чи має сенс щось будувати чи започатковувати, коли тривають обстріли? Моя відповідь – так. Бо ми будуємо насамперед можливості та віру в майбутнє – те, на що мають право всі діти світу.

Назавжди вдячна всім, хто до цього долучився. І під час зустрічі ми відчули глибоке розуміння й підтримку з боку американців. Це надихає та надає ще більше сил.