Особливо вдячні тим партнерам, які знайшли змогу особисто прибути в Україну напередодні четвертої річниці повномасштабного російського вторгнення. Серед них – спеціальна посланниця Генерального секретаря РЄ щодо ситуації з дітьми України Тордіс Гільфадоттір, із якою зустрічалася сьогодні в Києві.

🏛 Рада Європи залишається єдиною міжнародною організацією, яка виключила Росію за порушення свого статуту й норм міжнародного права.

🌍 Цінуємо й те, що РЄ, поряд із 43 країнами, бере участь у Міжнародній коаліції за повернення українських дітей. Я сама неодноразово долучалася до численних заходів Ради Європи й ПАСЄ на цю тему.

Незаконна депортація Росією українських дітей може вважатися найбільшою такою депортацією в історії. Злочинці мають понести відповідальність.

⚖️ У зв’язку із цим ми покладаємо великі надії на такий інструмент Ради Європи, як Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Для дітей, які стали жертвами депортації та інших злочинів, цей механізм має особливе значення. Йдеться не лише про символічне визнання їхнього досвіду, а й про створення конкретного міжнародного інструменту реалізації права на відшкодування та відновлення справедливості.

Розповіла пані Гільфадоттір про проєкти, у яких Україна та благодійники разом створюють гідні умови для життя повернених юних українців (раніше ми презентували їх під час саміту Міжнародної коаліції за повернення українських дітей у Нью-Йорку):

● «Соціальне житло для молоді» – будівництво соціальних квартир для молодих людей, які повернулися з РФ і ТОТ;

● «Підтримане проживання» – житло й навчання для молоді 16–23 років з інвалідністю;

● «Адреса дитинства» – спорудження будинків для великих прийомних родин. Також для них діють проєкти з надання транспорту та гуманітарної допомоги (ініціативи Фундації Олени Зеленської);

● «Відновлене дитинство» – програми оздоровлення та кемпи психологічної реабілітації.

👥 Намагаємося робити все, щоб питання українських дітей і справедливості щодо них залишалося на першому плані європейської та світової політики.

«Як це було?» – колись обов’язково спитають ті, хто не застав.

І ми розкажемо про 24 лютого 2022 року, найхолодніший і найтемніший із наших зимових ранків. Про сотні розстріляних нападниками днів і ночей. Про головне повідомлення, яке надсилали навіть під бомбами: «Ти як?». І про найбільший страх – не отримати відповіді.

Про життя без домівки. Про життя в укриттях. Про життя без тепла й світла – життя попри все. Про кожного й кожну, хто захищав і чекав свого захисника.

«Зовсім як у підручнику історії», – скажуть наші майбутні слухачі. У розділі «Захист незалежності».

Але, щоб це стало сторінкою підручника, нам доводиться проживати це зараз.

Нам – не залізним і не народженим для війни, а звичайним людям із почуттями, страхами, втомою і надією. Дуже різним і водночас дуже схожим людям України.

І саме це – найголовніше: залишатися людьми. Зберігати єдність і прагнення справедливості. Бо зло долають небайдужі й принципові.

Це теж буде в наших майбутніх розповідях.

Але знаємо ми це вже сьогодні, 24 лютого.

У стінах Софії Київської сьогодні прозвучала обʼєднана молитва за Україну. За благословення і допомогу українським воїнам, звільнення полонених, за кожного й кожну, хто був змушений залишити свій дім, за всіх українців і українок та за єдність і гідний мир для українського народу.