З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ  ПАНЕ БАРОН !!!

19 травня - день народження великого Юліуса Еволи, філософа і шукача пригод, фахівця з аскетичних практик й улюбленця жінок, італійця який не боявся критикувати Муссоліні й куміра терористів- муссоліністів доби "свинцевих років", знавця алхімії та реалістично мислячого політичного філософа.

Він був крут, і я не знаю, що в ньому цікавіше : його яскраве життя чи  його радикальні ідеї.

Він мав лише два недоліка  - Він не був українцем (не пощастило) і не був православним (недопрацювання наших проповідників).

СЛОВО КОМАНДИРА. "АЗОВ": П'ЯТИЙ РІК У ПОЛОНІ.

Визволення з полону наших побратимів — мій особистий пріоритет та справа честі для кожного азовця. Від першого дня після виходу з «Азовсталі» ніщо так не займає мене, як пошук можливостей для здійснення того, на що заслуговують бійці «Азову», які мужньо бились у Маріуполі та виконали наказ — повернення кожного з них додому.

«Азов» щодня працює над цим завданням як у військовому (постійне поповнення обмінного фонду), так і у правозахисному напрямку (масштабна діяльність з адвокації питання військовополонених в Україні та за кордоном). Часто це непомітна робота, але підрозділ ні на мить не забуває про своїх полонених бійців.

Всебічна концентрація на цьому має бути пріоритетом не лише «Азову», але й всіх відповідальних органів державного апарату та всього українського суспільства. Саме такою ми всі хочемо бачити державу, за яку воюємо вже 12 років: відповідальною за своїх громадян, котрі віддали себе служінню Україні, готовою зробити все можливе, аби гідно віддячити їм і підставити плече в найважчі часи.

Наша нація неодноразово демонструвала здатність до захисту своїх інтересів, якою б великою не була ціна. Це те, що уможливлює наш спротив ворогу; те, завдяки чому ми вистояли і не скорились. Повернення полонених азовців — ще один виклик, впоратися із яким ми можемо тільки разом, згуртувавши зусилля і не виключаючи це питання з порядку денного — насамперед у своєму серці та в голові. Дякую усім, хто систематично допомагає «Азову» на цьому шляху.

Сотні азовців, які вже п'ятий рік знаходяться у полоні, сподіваються на нас. Навіть у російських концтаборах, обмежені у своїх діях, під тортурами та постійним тиском, вони знаходять можливість підтримувати один одного. Ми, маючи свободу, маючи голос і можливості на всіх рівнях, зобов'язані діяти.

© Денис Прокопенко, Герой України, Бригадний генерал, командир першого корпусу НГУ "Азов"

Напередодні Вознесіння Господнього, отримав нагороду від Його Святості Патріарха Київського і всієї Русі - України Філарета.

Його Святість вже покинув земний світ і ця нагорода, мабуть, була з останніх ним затверджених.

Досить символічно було отримати нагороду саме на свято Вознесіння.

Воістину - "Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо для Нього всі живі".

КОЛИ Я СТАВ УКРАЇНЦЕМ ?

Десь в грудні 1980 - січні 1981 року. Адже я народився в вересні 1981 року.

Православні християни відраховують початок людського життя від зачаття, а людина належить до певного народу. Тому виходить десь так.

КОЛИ Я СТАВ СВІДОМИМ УКРАЇНЦЕМ ?

В Православній Традиції дитину допускають до сповіді з 7 років, бо вона починає відповідати за свої вчинки.

Відповідати за свої вчинки - бути свідомим.

Ось і все. Все просто.

Вся сутність сучасної (тобто родом з 1789 року) демократії, в одному малюнку.

«Ми воюємо з Росією і знаємо, чому вона програє».

У новій колонці для «Української правди» командир 1-го корпусу НГУ «Азов» бригадний генерал Денис «Редіс» Прокопенко поділився роздумами про українську і російську армії як діаметрально протилежні системи.

Яку філософію культивують Сили оборони України? Чому російська армія – це про лояльність, а не компетентність? Яким чином «Азов» покращує стійкість оборони на фронті?

Читайте повний текст за посиланням: https://www.pravda.com.ua/columns/2026/05/27/8036556/

Давні європейці не просто так стали нашими пращурами. Ми не зросли з цієї землі як трава.

Жорстока щоденна боротьба проти холоду й голоду, проти страшних хижих тварин і людських істот страшніших за хижого звіра (неандертальці були приблизно втричі фізично сильніші за нас) ось як було збережено наше коріння.

Коріння з якого проросло древо великої цивілізації, що дала світові все, від колеса до польоту в космос. Родове древо спільноти народів, які завоювали декілька континентів і  вже наблизились до завоювання інших планет.

Соромом і ганьбою буде зрадити десятки тисяч років їх боротьби і дозволити себе знищити.

https://www.youtube.com/watch?v=WQL4ls_9fEs

Цікавий матеріал присвячений одвічний темі важливості національної культури

З ДНЯМИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ХРИСТИЯНСЬКИЙ КАВКАЗ !!!

Вчора братня Вірменія відмітила День Незалежності.

Поза позавчора, в той самий день коли Вірменія згадувала великий День перемоги в Сардарапатскій битві, Незалежність відзначала братня Сакартвело.

Україна приречена на боротьбу за Кавказ, і нашим природним союзником є християнські нації регіону.

Тимчасові ускладнення на кшталт проросійських (інших прочужинських) урядів в Тбілісі чи Єревані або геополітично імпотентного політикуму в Києві, не здатні відмінити ані геополітичної необхідності, ані цивілізаційної спорідненості наших країн.

Ми не можемо лише тримати оборону, ми приречені на експансію. Не маємо іншого виходу.

Але на відміну від чужинських імперії, з півночі чи півдня, для українців нації Кавказу є не розмінною монетою, а братами та сусідами, свобода яких є гарантом нашої.

Ми всі приречені на спільну боротьбу за нашу свободу, незалежність та базові орієнтири спільної християнської цивілізації.

Слава Сакартвело! Слава Вірменії! Слава Україні!

День Пресвятої Тройці (Трійця, П’ятдесятниця, Зелені Свята)

Тропар, глас 8

Благослове‌н єси‌, Христе‌ Бо‌же наш, / І‌же прему‌дри ловці‌ явле‌й, / низпосла‌в їм Духа Свята‌го, / і ті‌ми уловле‌й вселе‌нную, // Человіколю‌бче, сла‌ва Тебі‌.

Кондак, глас 8

Єгда‌ снизше‌д, язи‌ки слія‌, разділя‌ше язи‌ки, Ви‌шній; / єгда‌ же о‌гненния язи‌ки раздая‌ше, в соєдине‌ніє вся призва‌, // і согла‌сно сла‌вим Всесвята‌го Духа.

https://youtu.be/HMt4gZJFHnA?si=KWazZP9j6rn7p8Yo

Цікаве інтерв'ю з патріотом України та відданим сином Франції, добрим християнином та чоловіком з послідовно традиціоналістською позицією.

Гарним підтвердженням того, що Ніколя Амбер робить важливу й добру справу, є істерична ненависть до нього з боку антиукраїнських елементів та деяких "корисних ідіотів". За останні 30 років мого життєвого досвіду, це неодмінно вказувало на адекватну людину.

З задоволенням рекомендую чудову книгу, чудового автора, чудового видавництва.

Безкомпромісний християнський традиціоналізм це те, що потребує українське християнство сьогодні.

Автор інославний, і це повинно стати стимулом для православних інтелектуалів "не пасти задніх", а створювати братам здорову конкуренцію.

Наші книжечки ростуть з ґрунту й тягнуться до неба...

Друзі, щиро перепрошую за затримку з друком Respublica Christi. Друкувати книги сьогодні завжди лотерея, і робочий процес рухається повільніше, ніж хотілося б. І ми з автором Олександром Бугелою теж чекаємо її разом з усіма, хто зробив чи ще встигне зробити передзамовлення.

Тираж вже надрукований, зараз чекає возз'єднання зі своїми обкладинками, і вже зовсім незабаром книжечки поїдуть до своїх читачів.

Якщо ж ви відкладали передзамовлення, поки ще є можливість це зробити!

Прошу підтримати нашого друга Ніколя Амбер.

Знання французької мови це ключ до однієї з найцікавіших й найглибших європейських культур.
https://french-a0-hero.lovable.app/?fbclid=IwdGRjcASXuIdjbGNrBJe4gmV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHgjH1nSY43fZX74HOrH0m5zMgYcpUiQ5nlsiKoQE3m6px9bJWt76wZPAshgY_aem_uUXckPa-RoMqXRiv4mdwbA&utm_id=97757_v0_s00_e0_tv2_a1den5ewn87pmm