17 лютого 1998 року пішов в вічність Ернст Юнгер
Воїн, філософ, літератор, футуролог, ідеолог і просто шукач пригод. За свої 102 роки він ніколи не відмовляв собі ані в екстремальному досвіді, ані в небезпеці. На жаль, смерть чекає кожного з нас, і за ним вона прийшла теж.
Але життя Ернста Юнгера було не менш насиченим, ніж деякі національні історії (не кажучи про родинні). І водночас таке ультраавтентичне існування не заважало йому бути тонким та передбачливим теоретиком, який явно випереджав свій час.
Цікаво буде спостерігати, як його передбачення та прогнози будуть реалізовуватись по мірі розгортання нашої непростої доби.
@EdYurchenko 🎓
Воїн, філософ, літератор, футуролог, ідеолог і просто шукач пригод. За свої 102 роки він ніколи не відмовляв собі ані в екстремальному досвіді, ані в небезпеці. На жаль, смерть чекає кожного з нас, і за ним вона прийшла теж.
Але життя Ернста Юнгера було не менш насиченим, ніж деякі національні історії (не кажучи про родинні). І водночас таке ультраавтентичне існування не заважало йому бути тонким та передбачливим теоретиком, який явно випереджав свій час.
Цікаво буде спостерігати, як його передбачення та прогнози будуть реалізовуватись по мірі розгортання нашої непростої доби.
@EdYurchenko 🎓
1🫡51⚡1🗿1
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ
(Минулорічний текст, що зберіг актуальність)
Сьогодні весь православний світ відзначає прощену неділю та спомин про вигнання Адама з Едема. Я вирішив проілюструвати текст давнім православним символом – Адамовою головою.
Я прошу пробачення у всіх, кого образив чи іншим чином засмутив. А всіх, хто вважає, що міг образити мене, запевняю, що не тримаю на них образи.
Крім того згадуючи страшну трагедію вигнання прабатьків з Раю, не забуваймо, що спомином про неї розпочинається Великий піст, що веде нас до радості Воскресіння в свято Великодня. Саме тому Адамова голова — це не символ смерті, а нагадування про те, що по той бік життя нас чекає Життя справжнє. Це дуже корисно згадувати саме зараз, коли ніхто з нас не може бути впевненим в тому, що буде жив принаймні завтра.
В прощену неділю, постає питання, а як нам ставитись до наших ворогів? Чи можемо ми прощати тих, хто вбиває не тільки наших воїнів, але й мирних людей, включно з маленькими дітьми і священниками?
Я не є представником кліру, тому просто озвучу, без власних трактувань, давно сформульовану в православній традиції позицію: «прощати ворогів особистих, воювати проти ворогів Вітчизни, ненавидіти ворогів Божих».
Варто додати, що знищення ворогів на війні може й не супроводжуватись ненавистю, більш того, її відсутність є позитивною. Але ця жорстока необхідність ніколи не відкидалась в традиційному християнстві, а пацифізм є проблемою «толстовців» й інших єретиків.
Давайте прощати один одного і боронити Україну в міру даних кожному сил.
З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, – бо з нами Бог!
Почуйте всі аж до краю землі, – бо з нами Бог!
Могутні, покоряйтеся, – бо з нами Бог!
Задумуйте задуми, та вони не вдадуться, – бо з нами Бог!
Давайте накази, та вони не здійсняться, – бо з нами Бог!
Господа сил – його шануйте як святого, – бо з нами Бог!
Його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти, – бо з нами Бог!
Він – камінь спотикання і скеля падіння, – бо з нами Бог!
Надіятися буду на Господа, і він спасе мене, – бо з нами Бог!
Ось сам я і діти, що їх дав мені Господь, – бо з нами Бог!
Народ, що в пітьмі ходить, побачив світло велике, – бо з нами Бог!
Над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло, – бо з нами Бог!
@EdYurchenko 🎓
(Минулорічний текст, що зберіг актуальність)
Сьогодні весь православний світ відзначає прощену неділю та спомин про вигнання Адама з Едема. Я вирішив проілюструвати текст давнім православним символом – Адамовою головою.
Я прошу пробачення у всіх, кого образив чи іншим чином засмутив. А всіх, хто вважає, що міг образити мене, запевняю, що не тримаю на них образи.
Крім того згадуючи страшну трагедію вигнання прабатьків з Раю, не забуваймо, що спомином про неї розпочинається Великий піст, що веде нас до радості Воскресіння в свято Великодня. Саме тому Адамова голова — це не символ смерті, а нагадування про те, що по той бік життя нас чекає Життя справжнє. Це дуже корисно згадувати саме зараз, коли ніхто з нас не може бути впевненим в тому, що буде жив принаймні завтра.
В прощену неділю, постає питання, а як нам ставитись до наших ворогів? Чи можемо ми прощати тих, хто вбиває не тільки наших воїнів, але й мирних людей, включно з маленькими дітьми і священниками?
Я не є представником кліру, тому просто озвучу, без власних трактувань, давно сформульовану в православній традиції позицію: «прощати ворогів особистих, воювати проти ворогів Вітчизни, ненавидіти ворогів Божих».
Варто додати, що знищення ворогів на війні може й не супроводжуватись ненавистю, більш того, її відсутність є позитивною. Але ця жорстока необхідність ніколи не відкидалась в традиційному християнстві, а пацифізм є проблемою «толстовців» й інших єретиків.
Давайте прощати один одного і боронити Україну в міру даних кожному сил.
З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, – бо з нами Бог!
Почуйте всі аж до краю землі, – бо з нами Бог!
Могутні, покоряйтеся, – бо з нами Бог!
Задумуйте задуми, та вони не вдадуться, – бо з нами Бог!
Давайте накази, та вони не здійсняться, – бо з нами Бог!
Господа сил – його шануйте як святого, – бо з нами Бог!
Його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти, – бо з нами Бог!
Він – камінь спотикання і скеля падіння, – бо з нами Бог!
Надіятися буду на Господа, і він спасе мене, – бо з нами Бог!
Ось сам я і діти, що їх дав мені Господь, – бо з нами Бог!
Народ, що в пітьмі ходить, побачив світло велике, – бо з нами Бог!
Над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло, – бо з нами Бог!
@EdYurchenko 🎓
⚡36👍7😢1
РІЧНИЦЯ ВБИВСТВА ДАНИЛА СКОРОПАДСЬКОГО
23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
5😢25🫡16⚡2
СЛОВО КОМАНДИРА КОРПУСУ ДО 4-РІЧЧЯ ПОЧАТКУ КРУПНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ.
Впродовж усіх чотирьох років повномасштабної війни українські солдати, сержанти та офіцери щодня демонструють, що попри нестачу особового складу, зброї та ресурсів, чинити ефективний опір переважаючим силам противника можливо, якщо правильно визначати пріоритети. Це і має стати головним висновком та уроком останніх чотирьох років — ключовим фактором, який визначає результат цієї війни, є не залізо, гроші чи технології, а люди.
Люди, які в надскладних умовах під цілодобовими обстрілами відбивають штурми противника, контратакують, поповнюють обмінний фонд. Люди, які під вогнем прямо на полі бою рятують життя поранених побратимів. Люди, які працюють в тилу на десятках різних посад заради того, аби бійцям в окопах було хоча б трохи легше. Люди, які докладають усіх зусиль на всіх можливих рівнях, аби наші полонені повернулись додому.
Кожен із них міг втекти, сховатись, не брати на себе цю відповідальність, відмовитись ризикувати життям та здоров’ям. Але вже п’ятий рік сотні тисяч людей вперто стоять на своєму. Завдяки цим людям, їхнім рішенням та самовідданості Україна має можливість продовжувати жити та боротись. І саме тому Україна має щодня пам’ятати, хто є її найбільшою цінністю, і ставитись до цих людей належним чином.
Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінністю. Всебічний розвиток особового складу, постійне навчання, побудова зрозумілих процесів всередині підрозділу, які мають полегшувати роботу військовослужбовців, а не створювати додаткове навантаження — усьому цьому в «Азові» завжди приділялася максимальна увага. Успіхи «Азову» на полі бою підтверджують, що напрямок було обрано правильний.
Лише той підрозділ, в якому командири на кожній ланці бачать у своїх підлеглих не ресурс для реалізації своїх кар’єрних амбіцій, а людей, за яких вони несуть відповідальність, яких вони мають навчити, підтримати та забезпечити всім необхідним, може бути ефективним на полі бою, може розвиватись та бути прикладом для інших. Таким «Азов» був перед початком повномасштабного вторгнення, і таким він залишається і сьогодні. Я пишаюсь тим, що офіцери всіх бригад 1-го корпусу НГУ «Азов» поділяють це бачення.
Усі ми сьогодні маємо об’єднатись довкола спільної справи, постійно навчатись один у одного та бути достатньо гнучкими, аби мати можливість швидко адаптовуватись до нових умов війни. Інакше — України не буде. Ворог розуміє, що розбрат серед українців — це єдиний шанс для нього реалізувати свої плани та окупувати нашу державу, і робить все, аби розділити нас. Не допустити це розділення та продовжувати сумлінно виконувати свою роботу, пам’ятаючи про наші цінності і наші пріоритети — те, на чому ми маємо сконцентруватись сьогодні.
© Полковник Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов".
Впродовж усіх чотирьох років повномасштабної війни українські солдати, сержанти та офіцери щодня демонструють, що попри нестачу особового складу, зброї та ресурсів, чинити ефективний опір переважаючим силам противника можливо, якщо правильно визначати пріоритети. Це і має стати головним висновком та уроком останніх чотирьох років — ключовим фактором, який визначає результат цієї війни, є не залізо, гроші чи технології, а люди.
Люди, які в надскладних умовах під цілодобовими обстрілами відбивають штурми противника, контратакують, поповнюють обмінний фонд. Люди, які під вогнем прямо на полі бою рятують життя поранених побратимів. Люди, які працюють в тилу на десятках різних посад заради того, аби бійцям в окопах було хоча б трохи легше. Люди, які докладають усіх зусиль на всіх можливих рівнях, аби наші полонені повернулись додому.
Кожен із них міг втекти, сховатись, не брати на себе цю відповідальність, відмовитись ризикувати життям та здоров’ям. Але вже п’ятий рік сотні тисяч людей вперто стоять на своєму. Завдяки цим людям, їхнім рішенням та самовідданості Україна має можливість продовжувати жити та боротись. І саме тому Україна має щодня пам’ятати, хто є її найбільшою цінністю, і ставитись до цих людей належним чином.
Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінністю. Всебічний розвиток особового складу, постійне навчання, побудова зрозумілих процесів всередині підрозділу, які мають полегшувати роботу військовослужбовців, а не створювати додаткове навантаження — усьому цьому в «Азові» завжди приділялася максимальна увага. Успіхи «Азову» на полі бою підтверджують, що напрямок було обрано правильний.
Лише той підрозділ, в якому командири на кожній ланці бачать у своїх підлеглих не ресурс для реалізації своїх кар’єрних амбіцій, а людей, за яких вони несуть відповідальність, яких вони мають навчити, підтримати та забезпечити всім необхідним, може бути ефективним на полі бою, може розвиватись та бути прикладом для інших. Таким «Азов» був перед початком повномасштабного вторгнення, і таким він залишається і сьогодні. Я пишаюсь тим, що офіцери всіх бригад 1-го корпусу НГУ «Азов» поділяють це бачення.
Усі ми сьогодні маємо об’єднатись довкола спільної справи, постійно навчатись один у одного та бути достатньо гнучкими, аби мати можливість швидко адаптовуватись до нових умов війни. Інакше — України не буде. Ворог розуміє, що розбрат серед українців — це єдиний шанс для нього реалізувати свої плани та окупувати нашу державу, і робить все, аби розділити нас. Не допустити це розділення та продовжувати сумлінно виконувати свою роботу, пам’ятаючи про наші цінності і наші пріоритети — те, на чому ми маємо сконцентруватись сьогодні.
© Полковник Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов".
🫡34⚡7
СЬОГОДНІ РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ЖОЗЕФА ДЕ МЕСТРА.
205 років тому, пішов в Вічність один з історично (і не тільки) перших правих філософів, джерело ідей та натхнення Мораса, Донцова, Еволи та багатьох інших своїх духовних нащадків....
До цього дня декілька цитат "вчителя правої думки" (за влучним висловом Юліуса Еволи)
«Варварське невігластво, без сумніву, управляло чималим числом політичних установ; але вчене варварство, систематична жорстокість, обдумана розбещеність і особливо невіра ніколи нічого не створювали. Молодість веде до зрілості; розкладання не веде ні до чого.»
«Щоб зробити французьку Революцію, потрібно було повалити релігію, принизити мораль, порушити всі права власності і піти на всілякі злочини; до цього диявольського підприємства треба було залучити таку силу-силенну порочних людей, що навряд чи коли-небудь стільки пороків з'єднувалися для будь-якого спільного злодіяння.»
«Однак справжні плоди людської натури - мистецтва, науки, великі підприємства, високі задуми, мужні чесноти - залежать особливо від стану війни. Відомо, що ніколи нації так не піднімаються до досяжних для себе вершин своєї величі, як після тривалих і кривавих воєн.»
«На кожну націю, як і на кожного індивіда, покладена місія, яка підлягає виконанню.»
«Не знаю, яке життя негідника, я ніколи ним не був; але життя порядної людини - огидне.»
«Ніхто з тих, у кого немає сина, не знає, що таке війна.»
«Перед воїнами, цими знаряддями війни, завжди схиляються, як перед виконавцями великого вищого порядку міроправленія, що вимагає очисної жертви.»
«Людина, полишена сама на себе, занадто порочна, щоб бути вільною.»
«Уміння чекати - великий секрет успіху.»
«Немає більшого невдахи, ніж той, хто ніколи не страждав.»
205 років тому, пішов в Вічність один з історично (і не тільки) перших правих філософів, джерело ідей та натхнення Мораса, Донцова, Еволи та багатьох інших своїх духовних нащадків....
До цього дня декілька цитат "вчителя правої думки" (за влучним висловом Юліуса Еволи)
«Варварське невігластво, без сумніву, управляло чималим числом політичних установ; але вчене варварство, систематична жорстокість, обдумана розбещеність і особливо невіра ніколи нічого не створювали. Молодість веде до зрілості; розкладання не веде ні до чого.»
«Щоб зробити французьку Революцію, потрібно було повалити релігію, принизити мораль, порушити всі права власності і піти на всілякі злочини; до цього диявольського підприємства треба було залучити таку силу-силенну порочних людей, що навряд чи коли-небудь стільки пороків з'єднувалися для будь-якого спільного злодіяння.»
«Однак справжні плоди людської натури - мистецтва, науки, великі підприємства, високі задуми, мужні чесноти - залежать особливо від стану війни. Відомо, що ніколи нації так не піднімаються до досяжних для себе вершин своєї величі, як після тривалих і кривавих воєн.»
«На кожну націю, як і на кожного індивіда, покладена місія, яка підлягає виконанню.»
«Не знаю, яке життя негідника, я ніколи ним не був; але життя порядної людини - огидне.»
«Ніхто з тих, у кого немає сина, не знає, що таке війна.»
«Перед воїнами, цими знаряддями війни, завжди схиляються, як перед виконавцями великого вищого порядку міроправленія, що вимагає очисної жертви.»
«Людина, полишена сама на себе, занадто порочна, щоб бути вільною.»
«Уміння чекати - великий секрет успіху.»
«Немає більшого невдахи, ніж той, хто ніколи не страждав.»
🫡23⚡6
ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ'Я.
І не забуваємо в цей день про сьогоднішнє свято. Більше тисячі років тому православні захистили чистоту своєї віри.
Радісно усвідомлювати, що навіть в сучасному божевільному світі, присутня безперечна, повна, кришталево чиста Істина - наша православна віра. І доля нашого народу, з унікальної Ласки Божої, з цією Істиною нерозривно переплетена.
«Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї Тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.»
І не забуваємо в цей день про сьогоднішнє свято. Більше тисячі років тому православні захистили чистоту своєї віри.
Радісно усвідомлювати, що навіть в сучасному божевільному світі, присутня безперечна, повна, кришталево чиста Істина - наша православна віра. І доля нашого народу, з унікальної Ласки Божої, з цією Істиною нерозривно переплетена.
«Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї Тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.»
👍37⚡7
Річниця створення 1-го корпусу Національної гвардії України "Азов".
Мілітарна потуга, яка вже зараз є об'єктивно сильнішою за більшість НАТОвських армій. Але ж це не межа, адже кількісний та якісний розвиток триває.
А починалось все 12 років тому, ранньої весни 2014 року, з декількох десятків партизан, які боронили Україну з декількома "стволами" та арматурою. Коли 5 травня було нарешті офіційно створено добровольчий батальйон, і вдалось нарешті розпочати нормальне озброєння стрілецькою зброєю, це вважали величезним досягненням...
Коли переконують, що Україна чогось там "не може досягти" та їй не судилося бути Великою Державою, просто треба подивитися на шлях "Азову".
І цей шлях лише починається....
Мілітарна потуга, яка вже зараз є об'єктивно сильнішою за більшість НАТОвських армій. Але ж це не межа, адже кількісний та якісний розвиток триває.
А починалось все 12 років тому, ранньої весни 2014 року, з декількох десятків партизан, які боронили Україну з декількома "стволами" та арматурою. Коли 5 травня було нарешті офіційно створено добровольчий батальйон, і вдалось нарешті розпочати нормальне озброєння стрілецькою зброєю, це вважали величезним досягненням...
Коли переконують, що Україна чогось там "не може досягти" та їй не судилося бути Великою Державою, просто треба подивитися на шлях "Азову".
І цей шлях лише починається....
1⚡48🫡12
«Особисто я, чим старшим стаю, тим більше мене тягнуть великі, позачасові традиції Православної Церкви»... «Вони єдині, кого не зіпсувала огидна політкоректність».
“Personally, the older I get, the more I am drawn to the great, timeless traditions of the Orthodox Church,” ..... “They are the only ones who have not been corrupted by loathsome political correctness.”
© Його Королівська Високість Принц Чарльз Філіп Артур Джордж, Принц Уельський, в листі до близького друга Дадлі Поплака ( Dudley Poplak), 1998 рік.
“Personally, the older I get, the more I am drawn to the great, timeless traditions of the Orthodox Church,” ..... “They are the only ones who have not been corrupted by loathsome political correctness.”
© Його Королівська Високість Принц Чарльз Філіп Артур Джордж, Принц Уельський, в листі до близького друга Дадлі Поплака ( Dudley Poplak), 1998 рік.
🫡52👍4😁3🗿3⚡1
У день народження Кобзаря публікую свою вже класичну статтю про світогляд Шевченка.
Старим читачам — освіжити пам'ять, новим — до ознайомлення.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО: МІЖ СТИХІЙНИМ ТРАДИЦІОНАЛІЗМОМ ТА ТЕОРЕТИЧНИМ МОДЕРНІЗМОМ
@EdYurchenko 🎓
Старим читачам — освіжити пам'ять, новим — до ознайомлення.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО: МІЖ СТИХІЙНИМ ТРАДИЦІОНАЛІЗМОМ ТА ТЕОРЕТИЧНИМ МОДЕРНІЗМОМ
@EdYurchenko 🎓
👍33⚡1
СЛОВО КОМАНДИРА 1- ГО КОРПУСУ НГУ "АЗОВ" ДО ДНЯ ДОБРОВОЛЬЦЯ - 2026.
В мирний час держава функціонує завдяки великій кількості різних факторів: закони, які регулюють суспільні відносини, політична система, силові структури, економіка, міжнародні зв'язки.
Але в критичні для існування держави часи, коли звичний світ руйнується на очах, у першу чергу держава тримається завдяки сміливим, справжнім та вірним — найкращим своїм громадянам. З'являються люди, які без наказу чи примусу, керовані лише своїм внутрішнім моральним компасом, вирішують взяти відповідальність на себе і першими зробити крок на зустріч загрозі.
Чому і як людина стає добровольцем, звідки в ній цей вогонь, який не залишає місця сумнівам — питання, над яким я, спостерігаючи за бойовим шляхом побратимів-добровольців, розмірковував неодноразово.
Відповідь на нього лежить за межами раціонального. Причинно-наслідкові зв'язки не здатні повною мірою пояснити причини зародження в серці людини відчуття відповідальності за свою країну і рішення діяти, без огляду на небезпеку, страх і часто відсутність попереднього військового досвіду.
Можна розробити і виготовити сучасну техніку, провести реформи війська, підготувати і забезпечити особовий склад усім необхідним. Але неможливо в лабораторних умовах нав'язати людям цей внутрішній імпульс, який вирізняє тих, хто добровільно став на захист Батьківщини, з-поміж усіх, та без якого неможливим і неважливим стає все інше. Він або є, або його немає.
Україні пощастило з кожним, хто не тікав і не чекав, а добровільно вирішив стати пліч-о-пліч з кращими синами й доньками нації в боротьбі за її існування.
З нашим днем, побратими!
© Командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов", Герой України, бригадний генерал Денис Прокопенко.
В мирний час держава функціонує завдяки великій кількості різних факторів: закони, які регулюють суспільні відносини, політична система, силові структури, економіка, міжнародні зв'язки.
Але в критичні для існування держави часи, коли звичний світ руйнується на очах, у першу чергу держава тримається завдяки сміливим, справжнім та вірним — найкращим своїм громадянам. З'являються люди, які без наказу чи примусу, керовані лише своїм внутрішнім моральним компасом, вирішують взяти відповідальність на себе і першими зробити крок на зустріч загрозі.
Чому і як людина стає добровольцем, звідки в ній цей вогонь, який не залишає місця сумнівам — питання, над яким я, спостерігаючи за бойовим шляхом побратимів-добровольців, розмірковував неодноразово.
Відповідь на нього лежить за межами раціонального. Причинно-наслідкові зв'язки не здатні повною мірою пояснити причини зародження в серці людини відчуття відповідальності за свою країну і рішення діяти, без огляду на небезпеку, страх і часто відсутність попереднього військового досвіду.
Можна розробити і виготовити сучасну техніку, провести реформи війська, підготувати і забезпечити особовий склад усім необхідним. Але неможливо в лабораторних умовах нав'язати людям цей внутрішній імпульс, який вирізняє тих, хто добровільно став на захист Батьківщини, з-поміж усіх, та без якого неможливим і неважливим стає все інше. Він або є, або його немає.
Україні пощастило з кожним, хто не тікав і не чекав, а добровільно вирішив стати пліч-о-пліч з кращими синами й доньками нації в боротьбі за її існування.
З нашим днем, побратими!
© Командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов", Герой України, бригадний генерал Денис Прокопенко.
⚡34🫡8👍2
Особисто для мене 14 березня це не тільки День Добровольця. Це досить знаковий день в моєму житті.
Хоча зв'язок між подіями того дня і моїм рішенням добровільно приєднатись до війська є безумовно. Після 14 березня 2022 року, інші варіанти я вже не роздивлявся, питання було лише в конкретних строках.
Мій допис від 14 березня 2022 року :
"ГОЛОВНЕ НЕ ЗДАВАТИСЬ. НІКОЛИ.
В мій дім сьогодні прилетіло.
Все залежатиме від мужності цивільних. Ми не повинні їм дати нас залякати, а наші воїни скоротять кількість цих гієн до припустимого.
Я живий та здоровий.
Квартира — так собі.
Головне, що живий і на своїх двох, ні подряпини. В моїй кімнати вирвало три вікна, не зачепило лише моє ліжко та іконостас.
Слава Богу за все!"
Хоча зв'язок між подіями того дня і моїм рішенням добровільно приєднатись до війська є безумовно. Після 14 березня 2022 року, інші варіанти я вже не роздивлявся, питання було лише в конкретних строках.
Мій допис від 14 березня 2022 року :
"ГОЛОВНЕ НЕ ЗДАВАТИСЬ. НІКОЛИ.
В мій дім сьогодні прилетіло.
Все залежатиме від мужності цивільних. Ми не повинні їм дати нас залякати, а наші воїни скоротять кількість цих гієн до припустимого.
Я живий та здоровий.
Квартира — так собі.
Головне, що живий і на своїх двох, ні подряпини. В моїй кімнати вирвало три вікна, не зачепило лише моє ліжко та іконостас.
Слава Богу за все!"
😢31👍15🫡14⚡2
НЕДІЛЯ ХРЕСТОПОКЛОННА
Сьогодні православний світ особливо вшановує Святий Хрест. В тяжкі часи, що ми зараз переживаємо, час згадати два моменти.
По-перше, Хрест — символ того наповненого випробуваннями шляху, який ми проходимо протягом життя. Випробування ведуть нас до Безсмертя і Перемоги. В кожного свій Хрест, в кожного народа і людини.
По- друге, Хрест — це зброя і "біси Його трепещуть". Він завжди повинен бути з нами, особливо під час війни, не тільки духовної, але й фізичної. Зараз це має особливе значення, коли ми боронимо Святу Русь від безбожної більшовицької орди, що хоче в неї навіть ім'я вкрасти.
Як казали козаки: "На диявола Хрест, на ворога меч". Пам'ятаємо в цей святий день.
@EdYurchenko
Сьогодні православний світ особливо вшановує Святий Хрест. В тяжкі часи, що ми зараз переживаємо, час згадати два моменти.
По-перше, Хрест — символ того наповненого випробуваннями шляху, який ми проходимо протягом життя. Випробування ведуть нас до Безсмертя і Перемоги. В кожного свій Хрест, в кожного народа і людини.
По- друге, Хрест — це зброя і "біси Його трепещуть". Він завжди повинен бути з нами, особливо під час війни, не тільки духовної, але й фізичної. Зараз це має особливе значення, коли ми боронимо Святу Русь від безбожної більшовицької орди, що хоче в неї навіть ім'я вкрасти.
Як казали козаки: "На диявола Хрест, на ворога меч". Пам'ятаємо в цей святий день.
@EdYurchenko
👍24⚡5
ГЕРОЇЗМ ТА МУЧЕНИЦТВО КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ.
15 березня 1939 року, в умовах угорського вторгнення, було проголошено незалежність Карпатської України.
Від самого початку це було актом самопожертви заради відродження Великої України. Українське Закарпаття не мало шансів в протистоянні з угорськими та польськими агресорами але воно було проявом соборної волі до національної реставрації українства. Цілий край приніс себе в жертву заради того щоб нагадати світові про боротьбу та існування Нації.
Біля 3000 воїнів "Карпатської січі протистояли 40 000 тисячній мадярській орді. Вони протрималися декілька днів та нанесли ворогу суттєві втрати, власною кров'ю підтвердивши, що Україна живе і воює за свою свободу.
Глибоко символічно, що начальником генштабу "Карпатської січі" був військовий стратег та геополітик, один з провідних ідеологів української великодержавності Михайло Колодзинський.
"В словнику українського націоналіста немає слова "капітулювати" - коротко констатував він йдучи на неминучу загибель.
15 березня 1939 року, в умовах угорського вторгнення, було проголошено незалежність Карпатської України.
Від самого початку це було актом самопожертви заради відродження Великої України. Українське Закарпаття не мало шансів в протистоянні з угорськими та польськими агресорами але воно було проявом соборної волі до національної реставрації українства. Цілий край приніс себе в жертву заради того щоб нагадати світові про боротьбу та існування Нації.
Біля 3000 воїнів "Карпатської січі протистояли 40 000 тисячній мадярській орді. Вони протрималися декілька днів та нанесли ворогу суттєві втрати, власною кров'ю підтвердивши, що Україна живе і воює за свою свободу.
Глибоко символічно, що начальником генштабу "Карпатської січі" був військовий стратег та геополітик, один з провідних ідеологів української великодержавності Михайло Колодзинський.
"В словнику українського націоналіста немає слова "капітулювати" - коротко констатував він йдучи на неминучу загибель.
⚡35🫡16😁2
СЛОВО СПІВЧУТТЯ ГРУЗИНСЬКОМУ НАРОДОВІ ТА ЦЕРКВІ ВІД ЙОГО БЛАЖЕНСТВА МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ.
Із сумом та співчуттям сприйняв звістку про відхід у вічність Католікоса-Патріарха Грузинського Ілії IІ, Предстоятеля Грузинської Православної Церкви, духовного лідера, життя якого було присвячене служінню Богові, Церкві та грузинському народові.
Протягом багатьох десятиліть його патріаршого служіння він залишався духовним орієнтиром для численних вірян, докладаючи зусиль для зміцнення віри, збереження християнських традицій та духовного відновлення суспільства після років державного атеїзму. Для нас памʼятним є і те, що він висловив підтримку України, яка переживає повномасштабне вторгнення з боку Росії.
Постать Патріарха Ілії II мала особливе значення не лише для Грузії, а й для всього православного світу. Його служіння надихало багатьох людей, допомагало долати випробування та зберігати надію навіть у найскладніші часи, особливо під час спровокованих російськими загарбниками воєн.
Висловлюю сердечні співчуття єпископату, духовенству та всім вірним Грузинської Православної Церкви, які втратили свого Предстоятеля, а також грузинському народові, для якого він був не лише Патріархом, а й справжнім духовним батьком.
Молимося, щоби Отець наш прийняв Свого служителя у Небесні оселі. Нехай Господь упокоїть душу новопреставленого Католікоса-Патріарха Ілії II у Своєму Царстві, а всім, хто сумує через цю втрату, подасть утіху, мир і духовну силу. Вічна та світла йому пам’ять!
Із сумом та співчуттям сприйняв звістку про відхід у вічність Католікоса-Патріарха Грузинського Ілії IІ, Предстоятеля Грузинської Православної Церкви, духовного лідера, життя якого було присвячене служінню Богові, Церкві та грузинському народові.
Протягом багатьох десятиліть його патріаршого служіння він залишався духовним орієнтиром для численних вірян, докладаючи зусиль для зміцнення віри, збереження християнських традицій та духовного відновлення суспільства після років державного атеїзму. Для нас памʼятним є і те, що він висловив підтримку України, яка переживає повномасштабне вторгнення з боку Росії.
Постать Патріарха Ілії II мала особливе значення не лише для Грузії, а й для всього православного світу. Його служіння надихало багатьох людей, допомагало долати випробування та зберігати надію навіть у найскладніші часи, особливо під час спровокованих російськими загарбниками воєн.
Висловлюю сердечні співчуття єпископату, духовенству та всім вірним Грузинської Православної Церкви, які втратили свого Предстоятеля, а також грузинському народові, для якого він був не лише Патріархом, а й справжнім духовним батьком.
Молимося, щоби Отець наш прийняв Свого служителя у Небесні оселі. Нехай Господь упокоїть душу новопреставленого Католікоса-Патріарха Ілії II у Своєму Царстві, а всім, хто сумує через цю втрату, подасть утіху, мир і духовну силу. Вічна та світла йому пам’ять!
🫡45😢8😎1
ЛІНІ КОСТЕНКО — 96 РОКІВ !
Українська поетеса. Жінка, яка має бути прикладом сильної «слабкої» статі. Феміністки мали обрати її за взірець та, на щастя, вони цього не зробили. Творчість Ліни Василівни не має інших «ідеологічних» фарб окрім як патріотичних, українських.
Ліна Костенко — жива класика української літератури. Вона — принципова, горда та вперта та, разом з тим, не без почуття гумору. Саме така, якими мають бути українці. Не зважаючи на злидні, не втрачати легкості та життєлюбства.
Українська поетеса. Жінка, яка має бути прикладом сильної «слабкої» статі. Феміністки мали обрати її за взірець та, на щастя, вони цього не зробили. Творчість Ліни Василівни не має інших «ідеологічних» фарб окрім як патріотичних, українських.
Ліна Костенко — жива класика української літератури. Вона — принципова, горда та вперта та, разом з тим, не без почуття гумору. Саме така, якими мають бути українці. Не зважаючи на злидні, не втрачати легкості та життєлюбства.
👍72⚡10🍌3😁1
Цікаве інтерв'ю, мого колеги і побратима, доктора історичних наук, офіцера бригади "Любарт" корпусу НГУ "АЗОВ".
https://m.youtube.com/watch?v=3lXW0rw-6nA&pp=iggCQAE%3D&fbclid=IwVERDUAQp7U9leHRuA2FlbQIxMABzcnRjBmFwcF9pZAwzNTA2ODU1MzE3MjgAAR5XuV9Bw8agbXbpN0l0Q4DDoBX8FZjHZT8-WZA-IPqcz4YUEo01MB2ZU_snZQ_aem_6FMgSWUUNwjeU_MZ8z7g7w
https://m.youtube.com/watch?v=3lXW0rw-6nA&pp=iggCQAE%3D&fbclid=IwVERDUAQp7U9leHRuA2FlbQIxMABzcnRjBmFwcF9pZAwzNTA2ODU1MzE3MjgAAR5XuV9Bw8agbXbpN0l0Q4DDoBX8FZjHZT8-WZA-IPqcz4YUEo01MB2ZU_snZQ_aem_6FMgSWUUNwjeU_MZ8z7g7w
YouTube
Чому імперії переписують історію? Московський міф і українська ідентичність | Костянтин Колесников
Що формує національну ідентичність українців? Чому історія є фундаментом існування народу, а також зброєю у боротьбі за правду? У цьому інтерв’ю говоримо про історичну пам’ять, московський міф, роль істориків та український консерватизм.
Разом із професором…
Разом із професором…
👍19⚡2
Упокоївся Його Святість Патріарх Філарет...
Важко знайти якісь слова в такий момент.
Пішов не просто архіпастир. Пішов, навіть, не батько незалежності української церкви.
Пішла доба. Пішла велика сила, яка мала величезне національне, моральне і державне значення.
Помолимось за нього. Але варто помолитись і за Україну, і за всіх нас. Нехай наша втрата буде зцілена молитвою Патріарха у Престола Всевишнього.
Таких більше не роблять....
Царство Небесне.
Важко знайти якісь слова в такий момент.
Пішов не просто архіпастир. Пішов, навіть, не батько незалежності української церкви.
Пішла доба. Пішла велика сила, яка мала величезне національне, моральне і державне значення.
Помолимось за нього. Але варто помолитись і за Україну, і за всіх нас. Нехай наша втрата буде зцілена молитвою Патріарха у Престола Всевишнього.
Таких більше не роблять....
Царство Небесне.
🫡96😢28⚡3😁3