Ситуація там була критична.

Ми – 8-ий полк, наші підрозділи – вибили противника перший раз, виставили піхоту і вийшли. До вечора піхоту прорвали. Нас знову відправили зачищати Мощун. Ми знову зачистили позиції і вийшли. Піхоту вдруге прорвали. На третій раз я сказав: "Усе супер, але багато втрачаємо на штурмах. Тепер не виходимо. Спочатку злагодимо підрозділи, виставимо оборону, як треба, а потім вирішимо, що далі".

Ми як піхота стояли в Мощуні і рубались у піхотних боях. Легіон, "Шаманбат", "Азов", ТРО, 72-га. Боюсь навіть перераховувати, щоби нікого не образити. Там 100% понад тисяча людей було.

"Не знаю, скільки там противника було набито, бо тіла лежали на всіх рубежах населеного пункту. Екшн був такий, що не передати. Мощун став місцем, де зіштовхнулись дві стихії: ніхто не збирався поступатися позиціями".

Раз мені доповіли, що противник на вулиці Лісній вибудовує колону техніки, шість машин. Їду перевіряти. Сам думаю: "Противник з технікою, а у нас знову самі лише кулемети та РПГ? Так не піде". Згадав, де у мене стоїть танк. Заїхав за ним: "Усе добре? Готовий?"

Попереду – я на "крузаку", за мною – танк.

Доїжджаємо до розвилки. Техніка стоїть метрів за 200 – шість БМД з ПТУРами. Ставлю машину в сторону. Іду до танкіста: "Дивись, ми всі на позиціях. Зараз вони підуть, хлопці їх зупинять. Ти виходиш сюди і по них працюєш. Працюєш одразу. Відстань буде, дай боже, щоб 100 метрів".

Колона починає рух. Наші луплять. Я даю танкісту команду: "Вперед!"

Він виходить – бабах! – перша машина розлетілася, аж башта підлетіла. О, думаю, оце ми їм зараз дамо тут. Другий постріл – і знову влучає у першу машину. Я танкісту по станції кажу: "Далі! Переводь вогонь!" Він не чує.

Третій постріл – знову в першу машину. Я вже біжу до нього, якось його виколупую, кричу: "Далі стріляй". Зрозумів. Підбиває другу машину, третю. Росіяни розбігаються, хлопці їхню піхоту зачищають.

Увечері розвідники описали загальну картину – від них лишилася купа взуття з кістками. Нарахували 16 пар біля підбитих машин.

Коли в Мощуні росіяни не змогли відновити положення з крайньої точки і накопичити достатньо сил, щоб потім організовувати якусь операцію, зрозумів: Мощун відбили. Вони в цьому бачили основний сенс: займуть цей берег, накопичать сили і підуть далі на Київ.

Не вийшло ― їх просто вибивали на кожному етапі.

"Трофейки" в Мощуні була нереальна кількість. Щось вони в річку скидали, щось – ні. Бо з усім цим вони би просто не змогли звідти вийти.