#челендж
День8

Після роботи з людьми вкотре побачила як ми всі схожі!
Хоча… не зовсім так.

Якщо взяти кожну людину окрему, то вона індивідуальна, унікальна і неповторна. Може проявляти та творите щось таке, що раніше не існувало. В своїй унікальності повторів немає.

Але при цьому ми дуже однакові в своїх патернах, звичках, поведінці. По суті взагалі існує три базові реакції на стрес: БИЙ, БІЖИ, ЗАВМРИ.

Це три базові реакції нервової системи на загрозу, які ми успадкували від наших пращурів. І в цьому немає ВИБОРУ - це автоматична програма виживання.

А за рахунок того, що в більшості випадків ми живемо на автоматі, а стрес щодня - то реакції і вибори доволі передбачувані. Хоча ззовні це виглядає як різні дії.

Наприклад ззовні: переїзди, гіперконтроль, прокрастинація, переїдання, часта зміна партнерів (бо постійно щось не те) - ніби різні дії. Але в корні - це реакція БІГТИ.

Ми всі народжені з автоматичними реакціями. Просто у кожного вона своя і як бачите, вибір не дуже великий 😁 Тому в автоматичних реакціях ми всі схожі і навіть трішки запрограмовані.

Ось тільки творчість, унікальність, неповторність існує ЗА МЕЖАМИ автоматичних програм. ЗА МЕЖАМИ цих бій, біжи, завмри. Внутрішнє щастя, спокій та задоволення, якого прагне людина, лежить теж тільки за межами базових реакцій.

УСВІДОМЛЕНІСТЬ - це розуміння своєї автоматичної реакції при народженні і вміння свідомо обрати ІНШЕ. Ніби просто, ніби легко, але не до кінця)))
Але це точно того варте 💛

P.S. доречі, це одна з тем, з якими я працюю в коучингу з клієнтами - показую ДЕ саме вони застрягли в своїх старих, автоматичних реакціях і які дії можуть з цього вивести 😉

#челендж
День9

Вчора зі своїм ментором пішла в глибоку працю - працю з почуттям сорому та провини. Дивовижно, скільки сил та енергії забирає те, що було колись дуже давно і майже не памʼятається. Але якщо там присутня наша увага, як наслідок - там є і енергія.

А потім дивуємося, чому енергії не вистачає на нові проекти, улюблені заняття тощо. А енергія в цей час в нас є завжди! Просто спрямована вона не туди.

Як символ важливої внутрішньої праці, зробила для себе нагадування - невеликий браслет. Якраз після того, як повернулася додому, діти плели їх собі. Вирішила приєднатися до них і теж зробити як нагадування про непотрібний мені сором та відчуття великої сили всередині ♥️

#челендж
День10

Знов пропустила один день. Зловила цікаві думки в голові типу:
- треба закінчувати
- нікому це не потрібно
- навіщо я це придумала
- який сенс в цьому
- нічого це не дасть
…

Дуже цікаві думки, бо!
Коли я хочу зробити новий проєкт або нову справу, в голові виникає рівно теж саме!

Дослідження нейропсихології підтверджують, що більшість наших думок є автоматичними та повторюваними - бо мозок прагне економити енергію. Тому якщо вищевказане є умовно моєю «нормою», то вони автоматично будуть щоразу виникати в моїй голові, особливо під час чогось нового чи труднощів.

Питання лише в тому - чи буду я вірити їм і робити відповідні дії чи ні.

Саме дії змінюють наше життя. Але якість дій залежить від внутрішніх почуттів та мислення. Тому справжні зміни завжди починаються саме зсередини.

Робота саме з вашим станом (емоціями, почуттями) та мисленням (якісь думок) приводить к тим діям, яке веде то бажаного життя ✨

#челендж
День11

Оточення - як вода для риби. Може бути чистим і наповнювати киснем, а може токсичним, у якому важко дихати, не те що рости.

Середовище або розкриває твій потенціал, або повільно його гасить.

Щаслива, що моє оточення мене наповнює. Оточення з яким цікаво, затишно і зовсім не хочеться брати телефон до рук 🙌🏻

Тому я не просто забуваю тут писати, а дійсно не беру телефон в руки 😁

#челендж
День12

Якщо раптом ви не дивилися цей мультфільм - подивіться. Він про дуже важливий етап в житті кожної людини.

Етап, який обовʼязково важливо пройти спочатку з нашими батьками, а потім - з дітьми ✨

#челендж
День13

Щоб спекти пиріг - недостатньо просто захотіти пиріг. Спершу - зібрати інгредієнти. Перебрати, відміряти, вимісити.
Руками.
Душею.
Інколи - сльозами.
А потім… чекати.

Деяке тісто не терпить поспіху. Йому потрібно лягти в холод.
Побути на самоті. Дозріти.
Бо всередині відбуваються процеси, яких ми не бачимо. Але саме вони - вирішальні.
І на це ПОТРІБЕН ЧАС.

Так само й ми.
Іноді потрібно просто впасти. Не втекти, не вирішувати.
А прожити.
Відчути на дотик своє дно. Дно, з якого не видно берега.
Біль, що хрумтить між ребрами.
Тишу, в якій не чути навіть себе.

Бо коли ми дозріваємо по-справжньому, не на поверхні - тоді й з’являється перше світло.

Зовсім тоненьке.
Наче тріщина у шкаралупі.
А за ним - бажання.
Справжнє.
Гостре.
Несимпатичне, але реальне.

І саме тоді приходить Вчитель. Зустріч. Ідея. Слово, яке щось у тобі розбудить.
І саме тоді починається…
Не нове життя, ні)
А повільне, тепле випікання.

Тільки не поспішай.
На все ПОТРІБЕН ПЕВНИЙ ЧАС.
І на страждання.
І на визрівання.
І на пиріг.

#челендж
День14

Молодша дочка вирішила чоловіка називати дуже лагідним словом - ПАПІК 😅

Я дитина 80х років, тому маю свої певні асоціації з цим словом 🫠 Але не акцентую на цьому свою увагу, щоб не пояснювати 7-річний дитині, чому це слово мені ріже вуха)

На сьогодні в мене все 😂

#челендж
День15

Живий імпульс + Дія = Бажаний результат.

Зараз поясню.
В мене виникла ідея зняти рілс. Через 2 дня була потрібна локація, дощ, поруч телефон - все склалося. І я швидко зняла. Це зайняло всього 10 хвилин і я була неймовірно щаслива, що втілила в реальність свою задумку.
Але…

Я його не виклала в Інстаграм.
Імпульс був, а кінцевої дії не відбулося.

Зараз я хочу викласти цей рілс.
Але…
вже немає того імпульсу та запалу.

Ми живі люди і зчитуємо не тільки гарну картинку, а в першу чергу відчуваємо стан, який стоїть за кадром. Картинка іноді зовсім проста, але вона нас чіпляє. Торкається чогось важливого всередині. Нам подобається, коли щось ззовні торкається самісінької Душі, бо в цей момент ми відчуваємо по-справжньому себе ЖИВИМИ.
Нехай навіть на 2 секунди)

І це я зараз не зовсім про Рілс.
А про те, що надзвичайно важливо для класного результату дві складові: живий імпульс/певний стан + дія!

Один без іншого не приводять до бажаного ✨

#челендж
День16


Мені дуже сподобалась фраза одного з моїх вчителів: «Ідеальні відносини вам би не сподобались».

Чомусь існує міф, що по-перше: ідеальні відносини - це якісь особливі відносини, які взагалі існують 😅
А по-друге: що це те, чого важливо прагнути.

Тобто для мене це схоже на: йди туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що))
Результат гарантований 😂

Можливо це через те, що у багатьох є хибне уявлення, що «ідеальні відносини» це коли все дружньо, мирно, без конфліктів та непорозумінь.
Така собі утопія ідилія.

Проте СПРАВЖНІ та ЖИВІ відносини не мають нічого спільного з цим хибним уявленням.

Любов - це не стан.
Це жива структура, що дихає і змінюється. Вона розгортається в часі, змінює форму, глибину, температуру. Її не можна зловити раз і назавжди - її можна тільки проживати ♥️

ЖИВІ ВІДНОСИНИ - це не завжди красиво. В них буває різне: близькість і відстань, радість і конфлікти, ніжність і гнів, моменти розчинення одне в одному і періоди, коли хочеться назавжди втекти.

Це не про стабільність, де все гладко, без питань і драм. Це завжди про динаміку. Про здатність бути в русі, але не втрачати контакт.
І в першу чергу контакт ІЗ СОБОЮ!

Те, що ми називаємо «ідеальними» відносинами - зазвичай просто зручна картинка. Без справжнього контакту. Без глибини. Але проблема в тому, що ми самі живі. Ми змінюємось. І в якийсь момент ця картинка починає душити.

Нам здається, що коли стає важко, коли не виходить домовитись, коли боляче - це знак, що «не той». Але іноді зовсім НАВПАКИ!

Це точка входу в справжню близькість.
Бо тільки через конфлікт знімаються маски. Тільки у кризі видно, чи є між нами щось більше, ніж просто роль «зручного партнера» або дитяча позиція, яка лише «вимагає».

І якщо зараз у вас в голові: «я помилилась, це не моя людина» - візьміть паузу і подивіться уважніше. Може, саме з цією людиною вам вперше довелось побачити себе справжню.
Таку, яка вже не хоче бути зручною.
А хоче бути живою.
І це можливість такою стати ♥️

А якщо вам потрібна допомога в цьому розібратися - чекаю на першій безкоштовній розмові. На дій ви дізнаєтесь чим саме я можу вам допомогти і в якому напрямку рухатись.
✍🏻 Записатися на розмову тут @anastasiia_k18

#челендж
День17

Там, де є проблема - говорить про те, що цього немає в списку справ (в календарі).

Це як сад, у якому ти ретельно поливаєш троянди, але ніколи не знаходиш часу підстригти сухі гілки яблуні. День за днем вони гниють, а потім одного ранку дерево падає і ти кажеш: “Раптом звалилось”.

Але правда в тому, що воно падало повільно, і кожен раз, коли ти дивився на нього й думав “зроблю якось потім” або чергове «завтра» у календарі так і не з’являлась ця маленька, але важлива справа.

Найчастіше наші проблеми - це не буря, яка зненацька налетіла. Це борщ, що вже тиждень стоїть у холодильнику, і ти просто не заносиш “викинути” в список. З часом він починає так смердіти, що вже не питання, чи зайнятися ним. Доводиться терміново рятувати весь холодильник.

Там, де немає уваги в нашому плані, там і ростуть ті самі “раптові” кризи.

Тому самий час подивитися на те, що зараз не влаштовує і поставити в календар певні дії 😉

#челендж
День18

Я не перестаю дивуватися швидкості нинішнього часу! Як тільки всередині викристалізовується чіткий та ясний запит - відповідь приходь майже моментально! В мене іноді минає декілька годин.

В ці хвилини я, як дитина, знаходжусь у великому захваті від цієї швидкості і «магії». А ще в такі моменти я сентиментально плачу, бо щось дуже живе торкається мене всередині 🥹 Коли розумом пояснити не можеш і тільки дивуєшся: ну як так швидко можливо?


Але, щоб так було є важливий момент. Окрім чіткого та ясного запиту - готовність почути відповідь! Як показує досвід та практика з людьми, ми не бачимо вихід і не чуємо відповідей, бо НЕ ГОТОВІ розпрощатися зі старими поглядами. Страждання стають банальною звичкою від якої досить важко відчепитися. Це як цигарка, яка неймовірно набридла, однак рука автоматично тягнеться за нею до кишені.

Але як тільки готовність всередині викристалізовується до іншого життя, інших виборів і інших сенсів - стається справжня магія ✨

В цю ж мить приходять певні люди, майстри, вчителі, тексти, змісти…

#челендж
День19

Друзі, знаєте…
Все, що ми тримаємо в контролі, рано чи пізно починає контролювати нас.

ЦЕ ЗАКОН!

Ми стискаємо пальці, бо боїмося, що втратимо. А в результаті - втрачаємо себе 💔
Чим сильніше тримаємось, тим більше життя вислизає крізь щілини наших страхів.

І те, над чим варто працювати - це ДОВІРА!
Довіра - це не слабкість. Це сміливість сказати: «Я дозволяю. Я вірю. Я живу». Це коли ти розтискаєш кулак і вперше за довгий час відчуваєш, як легко дихається.

Особисто я, ще той контролер))) Принаймні раніше це було дуже сильно проявлено. Але час та досвід показав як працює закон контролю.

Все, що ми тримаємо в контролі, рано чи пізно починає контролювати нас.

І я почала пробувати інакше, бо як раніше вже забирало всі сили та радість життя. Довіра - це навичка, яка починається з вашого мислення.

Якщо комусь з вас зараз важко довіряти собі, людям чи світу - приходь на розмову.
Там ми разом навчимося відпускати так, щоб всередині стало просторо й живо 💛

✍🏻 Є віконця на наступному тижні. Запис тут @Anastasiia_k18

#челендж
День20


Криза - це завжди можливість.
У теорії звучить красиво, а ось в житті, часто боляче й дуже незручно.

Сьогодні я прожила це на власній шкірі. Сварка зі старшою донькою: з гнівом, криком, розлитою водою й навіть розбитою склянкою. Я була в люті, вона сказала щось, що для мене прозвучало неприйнятно, і я відреагувала різко.

Атмосфера - як у справжньому іспанському кіно. Іспанці би прийніли нас за своїх, а ось сусіди-поляки мабуть були трішки в шоці))

Заспокоїлися ми доволі швидко, але всередині мене ще клекотіло.
Перед сном відбулася розмова.
Щира.
Глибока.
Така, що залишає слід.

Я чітко і ясно побачила: мене образили не її слова. Вогонь вже був всередині мене. Я сама дозволила їм розгорітися ще сильніше. Її слова - лише сірники, але вибухнула я.

І це найважче визнати: мої почуття і моя реакція - завжди тільки мій вибір.
Не чужі дії чи слова керують моїм станом, а я сама!

Я поділилася цим із донькою. Сказала: «Ти не могла запалити мій вогонь. Він був у мені. Я лише дозволила твоїм словам підкинути дрова». Ще я додала, що в нашій сімʼї недопустимі подібні слова та фрази, але ВОНА НЕ ВІДПОВІДАЛЬНА ЗА МОЮ РЕАКЦІЮ.

Так, слова мають наслідки. Ми можемо втратити близькість, коли ранимо одне одного. Але почуття - завжди наш вибір.
Бо є простий закон:

Ми можемо «запрошувати» інших відчувати себе добре чи погано.
Але ми не можемо змушувати їх почуватися так чи інакше.
І ми не відповідаємо за те, що вони відчувають.

І знаєте, розмова виявилася навіть ціннішою за сам конфлікт. Бо криза - це іноді саме той момент, коли стає видно найглибше. Я ще вчуся проходити ці шторми без руйнувань. Але кожна така хвиля відкриває більше правди й сили 🧡

#челендж
День21

Бувають дні, коли я зникаю…
Не назавжди, не для всіх, а так - на кілька днів, ніби злітаю з карти світу.

В соц.мережі майже не заходжу, а слова для текстів не пишуться. Ззовні може здатися, що нічого не відбувається. Але всередині - наче старі двері в підвалі: відчиняються, скриплять і звідти починають виповзати старі програми 🧟‍♀️

Ті, що вже давно мали піти на смітник історії, але вони й досі живі.

І я завмираю.
Ніби ховаюся у свою берлогу. Ну, майже: адже є сім’я, клієнти, життя, яке триває.

У такі моменти я завжди зникаю з простору соцмереж. Іноді думаю: а може, треба було б інакше? Може, саме тоді варто писати? Пропускати через себе все, що болить, і віддавати назовні. Бо хто знає - можливо, саме ці слова стали б для когось відповіддю.

Та я розумію, чому ні.
Це досить вразливий стан. Тонкий, як лід на весняній річці. Виходити в ньому до людей лячно, бо всередині нестабільно. Але є й інша правда: саме в цій тендітності живе сила. Бо коли ти не біжиш, не тікаєш, а лишаєшся в тиші, починаєш бачити себе справжню.

І, мабуть, наступного разу я спробую прожити це інакше.
Не сховаюся повністю.
А напишу.
Бо іноді навіть крихітна тріщина у мовчанні може стати для когось вікном у світло ♥️

✨ Я взяла челендж - писати 30 днів поспіль у телеграмі.

Дійшла до 20.
А потім - стоп.
Раніше я б в голові вже неслося:
«Слабо, треба було дотиснути. Де твоя сила волі? А що скажуть інші…»

Але зараз я бачу інакше.
Коли ми йдемо «через не хочу» або «через не можу» - ми йдемо проти себе!

Це як бігти марафон на зламаній нозі: на фініш ти, може, й дотягнеш, але якою ціною?

Колись ця стратегія «тиснути до кінця» справді рятувала - у світі, де треба було виживати.
Але для жінки сьогодні це прямий шлях до виснаження!

💡 Справжня сила не в тому, щоб терпіти, стискаючи зуби.
А в тому, щоб чути себе і розподіляти енергію так, щоб вона поверталася. Чесність із собою - це велика сила, мудрість і опора всередині.

Бо ми - не машини. Ми живі.

І я радію, що сьогодні живу в іншій реальності. У реальності, де я відчуваю себе і слухаю. Відчуваю справжнє всередині, а не нескінченний шум думок, які підкидає мозок.

🧡 Запис на сесію та першу безкоштовну розмову ТУТ 👉 @Anastasiia_k18

Друзі, я щиро вітаю з новим 2026 роком.
Я бажаю кожній і кожному з вас відчути глибоке почуття ЛЮБОВІ 🧡

Не тієї, яку нам показують у глянцевих історіях з трояндами й драма на рівному місці.
Не тієї, про яку писали класики з надривом і трагізмом.

А любові, що відчувається як глибока, тиха, ніжна привʼязаність.
Як бажання бути поруч.
Як спокій і безпека - коли не треба нічого доводити.

А шлях до неї - не в пошуку і не в старанні «стати кращим», а в тому, щоб відкрити серце.

Це не про те, щоб почати щось робити.
А навпаки ПЕРЕСТАТИ!
Перестати: стиcкатися, рятувати, ховатися, знецінювати, чекати іншого майбутнього…

Дозволити собі відчувати все - і приємне, і те, що хочеться сховати: біль, вразливість, сором, вдячність...

І тоді настане мить, коли відчуєш, що щось усередині м’яко розтискається.
Стає тихіше. Глибше. Ніби ти нарешті вдихнула на повні груди.

✨ Якщо це тобі близьке - залишайся поруч.
У 2026 я створюю місця: живі зустрічі, групи онлайн і офлайн, індивідуальне ведення - де можна бути справжніми.

Без захисту, але в безпеці.
Без масок, але з глибоким звʼязком.

Усе, що я роблю: слова, події, простори - саме про це 🌗