Charlie Munger вірив у підхід під назвою Inversion Thinking.
Це мислення навпаки, типу розв’язувати проблеми з кінця.

Він навіть читав лекції про те,
як гарантовано зробити своє життя нещасним. Ржу. Продажнік.
Бо наш мозок значно краще знаходить проблеми, ніж рішення.
(Тра дати сраці сіна просто)

Приклад із грошима.

Якщо хочеш бути багатим —
запитай не «Як стати багатим?»,
а «Як залишитись бідним?».

Випиши всі способи,
як точно не розбагатіти,
а потім зроби навпаки.

Чому це працює?

Бо мозок еволюційно краще бачить загрози,
ніж прокладає шлях до оптимальних рішень.

Іноді простіше зрозуміти, куди хоча б не йти,
якщо не знаєш точної дороги.

11 жорстких правд, які кожен роботодавець має прочитати

1. Коли від тебе йдуть найсильніші, то проблема не в них. Проблема в тобі.
2. У тебе не проблема з remote. Є проблема з довірою.
3. Менеджмент, який не вміє приймати фідбек, не переживе зміни.
4. Якщо твої дії не відповідають заявленим цінностям, то люди тобі не повірять.
5. Недоплачувати це не про економію. Це про короткозорість.
6. Токсична культура зіпсує бренд, навіть якщо продукт класний.
7. Досвід клієнта ніколи не буде кращим за досвід співробітника.
8. Мікроменеджмент це не ознака залученості. Це червоний піз-ц, тобто прапорець.
9. Топові люди не залишаються там, де їхній ріст не пріоритет.
10. Управління через страх створює команди, які працюють гірше.
11. Якщо ти не платиш людям стільки, скільки вони варті заплатить хтось інший.

Думки про битовуху знижують продуктивність.

Коли голова вже зайнята думками на кшталт
«як заплатити за аренду квартири»,
мозок працює гірше.

Тому що когнітивні ресурси вже витрачені.

Це добре показали в дослідженні, опублікованому в Science.

Дві дуже різні вибірки:
покупці торгового центру в Нью-Джерсі
фермери, що вирощують цукрову тростину в сільській Індії

У ТЦ людей просили пройти тести на IQ та контроль імпульсів.
Але перед цим половині запропонували уявити, що їхня машина зламалась
і ремонт коштує $150.
Іншій половині $1500.

Результат:
при $150 різниці між людьми з високим і низьким доходом не було
при $1500 люди з нижчим доходом показали значно гірші результати

Ефект від цього стресу був співставний
з відсутністю нічного сну.

Тобто проблема не в здібностях.
А в тому, що мозок зайнятий виживанням.

ТОЖ

Компаніям вигідно, щоб працівники:
не думали, як дотягнути до зарплати
не жили в постійному фінансовому напруженні
не витрачали ментальну енергію на базову стабільність

Бо це напряму б’є по продуктивності.

Як це заміряти я хз.
Типу, скільки мають бути оверхеди на співробітника,
щоб зростало ревеню?

Але ігнорувати це точно дорожче, особливо в умовах війни.

При слабкому освітленні зростає креативність
і знижується споживання калорій.
Яскраве освітлення підвищує чесність. Прикінь))

В одному експерименті студентів університету на Тайвані випадково розділили на дві групи і помістили в умови:
слабкого і
яскравого світла

Наприкінці експерименту учасникам помилково видали більше грошей,
і попросили перевірити, чи правильну суму вони отримали.

Результат:
у групі зі слабким освітленням зайві гроші повернули лише 50 % студентів
у групі з яскравим освітленням 85 %

Світло буквально вплинуло на моральну поведінку.

Напівтемрява знімає обмеження і стимулює креативність!

Мʼяке освітлення в ресторанах може зменшувати споживання калорій і підвищувати задоволення від їжі.

Ми часто приймаємо рішення
не тому, що “так вирішили”,
а тому що так було освітлено, оформлено, розташовано.

Живемо не в стерильному світі.

Приймаючи рішення, хоча б навчитися не зважати на думки оточуючих, а тут посвітили і ти вже чесний))

Сьогодні мені 38.

Рефлексія за рік і 38% знижки на мій продукт.


😍 Про мрії і життя

Сходили з сином на концерт Linkin Park. Мрія, яку вважав нездійсненною.
Взимку бачив сонце і море 7 днів підряд в теплих краях
Майже рік йоги. Зараз тестую кросфіт (нравиться)
Запустив свій перший продукт — проба пера
Провів продуктову конфу. Кайфово
Навчився грати в покер (тепер офіційно фіш)
Так і не зіграв турнір з паделу

⌚ Про роботу

Став CEO.
Але є нюанс.

Продажі падають через LLM-ки.
У LinkedIn всі пишуть про +100500% ріст ревеню, продаж, команди.
А я тішусь, коли дроп менший, ніж планували.

За Q4 9 звільнень.
Переважно менеджери.
Було важко. Болісно. Тривожно.

І водночас:
виросли нові лідери
нові ролі, рейзи, орг структура.

Запустили 2 нових продукти,
диверсифікували портфель
Бо команда ТОПчик.

👨 Про сім’ю (найважче рішення року)
Змінили школу старшому сину через булінг.
Бо така логіка мені не підходить:
токсична робота → міняй
токсичний клас → потерпи

Домовились інакше:
міняємо школи доти, поки йому не буде добре.
Вибір завжди є

Мото року.
Легкі рішення. Важке життя.
Важкі рішення. Легке життя.
______

Мені 38, тому 38% знижка
на мій перший продукт 58skills.com

Промокод: BIRTHDAY
Для перших 10 людей

Тактовність на співбесіді. Чи є у вас діти?

Іноді це питання ставлять без думки задіти почуття людини.
Шо тут такого?

Дам трохи контексту
У 2023 році в Україні зафіксували близько 45 100 абортів.
Ми не знаємо причин кожного з них, але жінка ніколи не забуде цей день.

За клінічними даними в Україні фіксується 5–7 % спонтанних переривань вагітності,
але реальна частка втрат, як і в інших країнах, за медичними оцінками може сягати 15–25 %.

У Великій Британії кожна п’ята вагітність переривається,
і ще одна з п’яти закінчується викиднем.

За даними ВООЗ, 1 з 6 людей репродуктивного віку у світі (≈17,5 😵 має проблему інфертильності. Тобто не може завагітніти після 12 місяців регулярного незахищеного сексу.

Мої щирі співчуття всім, хто стикався з цим питанням не тільки на роботі, а й від родичів чи друзів.

Це, на перший погляд звичайне питання, може завдавти більше болю, ніж собі уявляємо.

Тепер питання.
Навіщо роботодавцю взагалі інформація про наявність дітей?

Ігноруючи випадковість

Один із факторів, що визначає наші життєві результати і створює найбільше шуму грьобана і не контрольована випадковість.
І саме її ми найменше хочемо визнавати.

Починаючи з того,
що кожен із нас випадково народився в багатстві чи бідності,

дуже багато з того,
що з нами відбувається далі, є наслідком випадку.

Ідея випадковості нам не подобається.
Бо вона забирає контроль.

Мені комфортніше вірити, що:
успіх це наслідок правильних рішень і ебш 24/7
провал це чиясь помилка,
а світ справедливий і логічний

Але успіх не такий.
Він неоднозначний, нерівний і часто нерозбірливий.

Тому ми дууууже рідко приписуємо власні досягнення удачі.
Навіть тоді, коли вона очевидна.

Наприклад,
Є частка везіння в тому, що я став CPO.
Мій керівник звільнився і позицію запропонували мені.

Він міг би залишатися.
І я далі досі був би лідом продактів.

З іншого боку, він знав про моє бажання зростати.
Тому вакансію не відкривали і я першим отримав офер.

То що це було? Удача чи мої амбіції?

Скоріше, і те, і інше.

Удача відкрила двері.
Підготовка дозволила в них зайти.

Чи була удача у вашій карʼєрі?

4 фактори, які впливають на наші вчинки

1️⃣ Генетика
У кожного з нас 20–25 тисяч генів.
По дві копії від мами й тата.
Вони впливають не лише на зріст чи колір очей,
а й на те, як ми думаємо, вчимося і приймаємо рішення.

Не я тупий у мене просто погані гени 🙂

2️⃣ Соціальне середовище
Але не так, як ми зазвичай думаємо.

Роберт Пломін професор поведінкової генетики з King’s College London
дослідив понад 10 000 пар близнюків.(нічого собі вибірка, мені б такі для AB тестів)

Його висновок:

👉 Близько 50% різниці в навчальних результатах пояснюється генетичними факторами.

👉 близько 20% різниці впливом школи на успішність .

(Я переоцінив вплив школи!
і недооцінював вплив генів! Взагалі про них забув.)

3️⃣ Контекст ухвалення рішень
Той самий мозок приймає різні рішення:
коли втомлений,
голодний,
під тиском,
хворий,
під обстрілами.

Ми набагато менш раціональні, ніж думаємо.

4️⃣ Випадковість
Її взагалі ігноруємо. Бо ми це не контролюємо і не можемо впливати. Значить її не існує.

І що тепер?

Ми це не тільки сила волі.
Це ще біологія, середовище, контекст і трохи хаосу.

Можливо, варто трохи менше себе судити і трохи більше себе розуміти.

Я хочу чи мені це треба?

Хочу + треба → золота зона

Треба, але не хочу → тимчасовий компроміс (із дедлайном)

Хочу, але не треба → хобі / side-project

Не хочу і не треба → в смітник

Ефект аеропорту. (Сам придумав)
Як обмеження вибору через ціни,
спотворює відчуття про наші справжні бажання.

Помітив такі відчуття, при дефіциті вгрошах, в різних місцях,
в різні етапи життя.

Спочатку було в супермаркеті,
потім в ресторані,
а згодом в аеропорту.
Що от були б гроші, я б зараз всьо купив.

Коли настає можливість купити в аеропорту більшість товарів, то
виявляться, що тобі потрібна розетка, тільке одне блюдо та кава іііі більш нічого.

Так само і в ресторані з малим бюджетом:
хочеться і пасту, і стейк, і десерт, і віскі сауер і це б ще замовив,
і це ще б випив і чаюху тра залишити.
(Добре, що не Гловісту)

Коли ресурси обмежені типу гроші, час, можливості, то мозок
фокусується на тому, що недоступне
переоцінює цінність варіантів
хоче все й одразу, бо більше не буде шансу.

ТОЖ
Ми дуже переоцінюємо скільки б речей купили,
якщо мали більше гршей

Гени впливають на щастя більше, ніж середовище.

Ми любимо пояснювати щастя вихованням, атмосферою в сім’ї, підтримкою, правильними словами в дитинстві.
І це звучить логічно.

В одному дослідженні, яке аналізувало зв’язок між щастям, оптимізмом, відчуттям майстерності та батьківськими факторами, добробут підлітка справді був пов’язаний із благополуччям батьків.

Але залишалось питання.
Це гени чи спільне середовище?

Лонгітюдне дослідження 615 сімей з прийомними та рідними дітьми дало менш приємну відповідь.
Передача рівня щастя від батьків до дітей відбувається переважно через генетику, а не через середовище.

Рівні щастя були значно сильніше пов’язані в сім’ях, де діти були рідними.
У прийомних сім’ях цей зв’язок слабшав.

Із цього напрошується висновок, який мені не дуже подобається.
Щастя більше залежить від генів, ніж від атмосфери, у якій ти виріс.

Оскільки ми не контролюємо свої гени,
ми швидко викидаємо їх з рівняння
і зосереджуємось на тому, що зручніше контролювати:
звички, мислення, середовище.

Це не означає, що середовище не важливе.
Це означає, що ми системно недооцінюємо біологічну стартову позицію
і переоцінюємо силу “правильного життя”.

Соціальний статус.
Про старт, який ми не обираємо.

Соціальний статус і дохід наших батьків мають значно більший вплив на наше життя, ніж нам зазвичай хочеться визнавати.

У США збільшення доходу батьків на 10 % підвищує на 7 % імовірність того, що дитину зарахують до коледжу.

І найдивніше наступне для мене.

Цей ефект лінійний.

Уявімо
Дитина з сімʼї $40k шанс вступити до коледжу: 30 %
Дитина з сімʼї $200k шанс вступити до коледжу: 70 %

Друга дитина має більш ніж у 2 рази вищі шанси, ще ДО будь-яких змін доходу.
Це ефект стартової позиції.

Далі,
Неважливо, з якої точки ти стартуєш.
Якщо дохід батьків зростає на 10 %, шанси дитини вступити до коледжу зростають приблизно на 7 %

і для сімʼї з доходом $40 000, і для сімʼї з доходом $200 000.

Це історія про те, що соціальний ліфт їде швидше для тих, хто вже стоїть ближче до верху.

І, можливо, тому ми так любимо розповіді про винятки.
Бо вони дозволяють не помічати не рівності при старті.

Благодійність робить нас щасливішими.

У дослідженні, проведеному у США,
у випадковому порядку обрали людей.
Частині треба витратити гроші на іншу людину чи на благодійність,
а частині на себе.

Щасливішими виявилися ті, хто пожертвував кошти.

Нейробіологи також підтримують цю точку зору.
За їхніми даними, області мозку, пов'язані з винагородою, активізуються, коли людина робить добровільну пожертву,
навіть якщо це відбувається анонімно.

Тож після донату не тільки приближаємо перемогу,
а ще й покращуємо нашу менталочку.

Як стати високим та багатим

Нам логічно, що зріст дітей залежить від зросту батьків.

Але, не логічно, що зв’язок існує між доходами батьків і доходами дітей.

Імовірність, що дитина, народжена в нижньому децилі доходів
(найбідніші 10% сімей),
у дорослому віці потрапить у верхній дециль
(найбагатші 10%), приблизно така ж, як імовірність того, що в батька зі зростом 1,70 м виросте син 1,85 м.

Таке трапляється.
Але не дуже часто.

Хочеш бути високим — народжуйся від високих.
Мрієш бути багатим — народжуйся від багатих.

І ще накину.

Стреси, пов’язані з бідністю, впливають на біологію.
Бідність може:
зменшувати площу поверхні мозку
підвищувати ризик ожиріння
(Noble et al., Nature Neuroscience)

Діти, народжені в бідності, також частіше переживають травми,
які впливають на нервову регуляцію, поведінку
і підвищують ризик протиправних дій.

90 % неповнолітніх злочинців у США в дитинстві пережили хоча б одну серйозну травму

Наврядчи мої діти будуть 2м зросту, але вони і не будуть рости в злиднях, щоб вони стали успішними, бо цей наратив викревлений.

Підвищення може коштувати ідентичності

Ми звикли думати, що освіта й підвищення соціального статусу автоматично роблять життя кращим.

Але звʼязок між освітою та щастям набагато слабший,
ніж ми очікуємо.

Одна з причин, яке для мене стала відкриттям,
це ризик втрати ідентичності.

Люди з одного соціального класу зазвичай поділяють спільні цінності, цілі, хобі, звички, мову, уявлення про “нормальне життя”.
Хтось обирає джет, а хтось (я) підставку для ноута.

Коли людина намагається перейти в інший соціальний клас,
але погано адаптується до нової системи цінностей,
то стикається з внутрішнім конфліктом.

Потрібно вписатися в новий світ
і водночас не зрадити старий.
I'm Not a Girl, Not Yet a Woman

Соціальний підйом часто неявно несе ще одну хрінь.
Те середовище, з якого вийшов, було “гіршим”, “неповноцінним.
І це може породжувати почуття сорому за власне походження.

У результаті зовні типу красавчик,
але всередині втрата відчуття приналежності, простоти, себе.

Проблема не в бажанні рости,
а в тому, що ми вимірюємо ріст лише висотою, а не глибиною.

80+ годин понаднормово на місяць це karoshi line. Смерть від перепрацювання. Термін з Японії.

Це поріг різкого зростання ризику: інсультів, серцевих нападів, психічних розладів. Поріг, після якого різко зростає ризик смертельних наслідків.

Переломний момент залежить від конкретної людини.

Двадцятигодинний робочий день комусь може бути на ізі, якщо йому достатньо чотирьох годин сну.

Комусь потрібно спати дев'ять годин і навіть 10 годин роботи на день не вивезе.

Якщо ви особисто як керівник компанії здатні працювати по двадцять годин поспіль,
це аж ніяк не означає,
що ваші співробітники теж можуть або повинні робити так само.

Нам потрібно намагатися враховувати індивідуальні особливості там, де це можливо.

Не той багатий, що має, а той, кому досить

Дорога до багатства для більшості людей буде довгою, неприємною, безплідною і фігаченням 24/7

Чи є сенс вибрати більш короткий маршрут, який веде до стану “цього достатньо”?

Відслідковувати, коли прагнення отримати більше грошей продиктоване соціальними порівняннями та гонитвою за статусом,
а не бажанням набути нового досвіду.

Мені здається тільки в книзі Тімоті Феріса
“Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху”
був наратив, нова валюта — час і мобільність, а не гроші.

Не потрібна робота, щоб бути щасливими, але вона потрібна, щоб вважати себе успішним. Ось такий парадокс

В мене немає в оточенні людей,
котрі заробили б грошей і вийшли на пасивний дохід і займаються чимось для душі:
хоббі, подорожі, спорт, час з сімʼєю, якесь ремесло.

Я не бачив такої моделі. В когось є такі знайомі?

Враження, що не буває успішних безробітних, з пасивним доходом, а тільки успішні, хто фігачть цілодобово.
Мені чогось не дуже до душі така історія.

“I work from the moment I wake up until I go to bed, 7 days a week.
When I’m not working, I’m thinking about working… I sit through movies, but I don’t remember them because I’m thinking about work.”
Jensen Huang, CEO Nvidia

Мені більше подобається як сказав Тім Феріс
“Бізнес має слугувати життю, а не навпаки.”

Баланс між роботою і життям розкіш,
яку жінкам дозволяють рідше.

В дослідженні написали,
що баланс між роботою та особистим життям набагато сильніше впливає на задоволеність роботою у жінок, ніж у чоловіків.
Перший раз таке чую, тому ділюсь.

Чому так?
Навіть коли жінка працює повний день, від неї все ще:
очікують більше домашньої роботи
очікують більше залученості в догляд за дітьми
і часто вона сама відчуває це як обовʼязок

У результаті зʼявляється друга невидима зміна після офісу, неоплачувана і виснажлива.

Для жінок відсутність балансу
швидко знижує задоволеність роботою,
навіть якщо:
робота цікава,
зарплата конкурентна,
є карʼєрні перспективи.

Тож виходить жінкам треба більше давати відпочивати.
Менше овертаймів, більше відпусток.
Я не про платити гроші за гарні очі,
я за ефективну роботу враховуючи контекст.

І ще.
Десяткі тисяч матерів-вдів, котрі залишились без чоловіків через війну
А ще, з GPT підрахунком приблизно ~1,2M жінок з дітьми за кордоном.
Вони не те що відчувають обовʼязок на другу зміну, в них тупо не має виходу .

Якщо ми хочемо результат, а не вигорання,
контекст потрібно враховувати.

Чому люди хочуть мати багато грошей?
Причина лежить наповерхні, але
коли прочитав в книзі, усвідомлення прийшло чіткіше.

Одна із найпоширеніших причин, це

"Можливість витрачати гроші так, щоб усі оточуючі зрозуміли, що ви багаті."

Існують три ключові елементи споживання для набуття статусу:
Перший - придбане має бути випущено лімітованою серією.
Другий – споживання має бути видимим.
Третій – слабкий зв'язок між ціною та якістю.

Якщо ціна зростає, якість не змінюється, а люди продовжують купувати цю річ, майже напевно вони купують її для статусу.

Хтось памʼятає про додаток
I Am Rich, який коштував $999,
без жодного функціоналу

Як зрозуміти купую річ для себе чи показати людям?

Одна з вправ це
при купівлі продавець забороняє показувати іншим людям, інакше відбере її.

Все одно придбаєш?

У сусіда й трава зеленіша.

Боб Френк, провідний світовий експерт
із статусного споживання підсвітив,
що більшість опитаних ним людей в Британії виявили
бажання жити на 3000 квадратних футів,
якщо решта матиме по 2000 футів.

На думку респондентів, це краще,
ніж мати 4000 квадратних футів,
коли в інших по 6000 футів.

Тож виходить цінність відносна, а не абсолютна.

В мене має бути більше ніж в сусіда/колеги/друга, а не скільки мені достатньо.

Як в жарті.
Виконаю будь-яке бажання, але в сусіда буде в 2 рази більше.
Виколіть мені око