✍️Відбувся розгляд справи щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“
🗞Велика палата #КСУ 20 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ (далі – Постанова).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Колісник поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – 49 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до Постанови, зокрема, утворено 136 районів; ліквідовано існуючі до прийняття Постанови 490 районів, визначено, що межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, що входять до складу відповідного району.
Автори клопотання вважають, що Верховна Рада України, прийнявши Постанову, встановила нові засади адміністративно-територіального устрою України на середньому (субрегіональному) рівні та фактично змінила територіальний устрій України.
💬 Як зазначив суддя-доповідач, конституційне подання містить твердження про те, що Постанова призвела до ускладнення доступу громадян України до правосуддя. Система органів прокуратури, досудового слідства побудована згідно з адміністративно-територіальним устроєм країни, тому при зміні меж територій районів постала проблема узгодження всієї системи органів правопорядку для визначення їх підвідомчості й підсудності справ.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, громадяни України позбавляються реального доступу як до органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, так і до судів. Вони вважають, що укрупнення територій районів може створити додаткові ускладнення, що в подальшому призводитиме до затягування судових процесів та порушення процесуальних строків, а процедура реорганізації судів у зв’язку з укрупненням районів потребує залучення величезних організаційних і матеріальних ресурсів.
Крім того, Постановою визначено міста, які стали адміністративними центрами відповідних районів. Проте, на переконання народних депутатів, законодавство України не містить поняття „адміністративний центр району“, а також не унормовує особливості статусу адміністративно-територіальних одиниць у зв’язку з визначенням їх такими центрами.
Зазначене, на їх думку, не відповідає принципу юридичної визначеності, закріпленому у статті 8 Конституції України.
📚Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного і об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення були направлені запити до закладів вищої освіти, наукових та державних установ щодо питань, порушених у конституційному поданні.
Під час пленарного засідання Суд розглянув кілька клопотань від суб’єкта права на конституційне подання Сергія Власенка. Так, за результатами їх обговорення Суд задовольнив клопотання про відвід судді Конституційного Суду України Ольги Совгирі від розгляду цієї справи, водночас відмовив у задоволенні клопотання про зміну форми конституційного провадження з письмової на усну. Окрім цього, заявлене клопотання щодо розгляду окремого питання у цій справі в порядку усного провадження, Суд розгляне на закритій частині пленарного засідання.
Отже, Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
👥 На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://bit.ly/41Lap5N
🗞Велика палата #КСУ 20 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ (далі – Постанова).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Колісник поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – 49 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до Постанови, зокрема, утворено 136 районів; ліквідовано існуючі до прийняття Постанови 490 районів, визначено, що межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, що входять до складу відповідного району.
Автори клопотання вважають, що Верховна Рада України, прийнявши Постанову, встановила нові засади адміністративно-територіального устрою України на середньому (субрегіональному) рівні та фактично змінила територіальний устрій України.
💬 Як зазначив суддя-доповідач, конституційне подання містить твердження про те, що Постанова призвела до ускладнення доступу громадян України до правосуддя. Система органів прокуратури, досудового слідства побудована згідно з адміністративно-територіальним устроєм країни, тому при зміні меж територій районів постала проблема узгодження всієї системи органів правопорядку для визначення їх підвідомчості й підсудності справ.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, громадяни України позбавляються реального доступу як до органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, так і до судів. Вони вважають, що укрупнення територій районів може створити додаткові ускладнення, що в подальшому призводитиме до затягування судових процесів та порушення процесуальних строків, а процедура реорганізації судів у зв’язку з укрупненням районів потребує залучення величезних організаційних і матеріальних ресурсів.
Крім того, Постановою визначено міста, які стали адміністративними центрами відповідних районів. Проте, на переконання народних депутатів, законодавство України не містить поняття „адміністративний центр району“, а також не унормовує особливості статусу адміністративно-територіальних одиниць у зв’язку з визначенням їх такими центрами.
Зазначене, на їх думку, не відповідає принципу юридичної визначеності, закріпленому у статті 8 Конституції України.
📚Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного і об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення були направлені запити до закладів вищої освіти, наукових та державних установ щодо питань, порушених у конституційному поданні.
Під час пленарного засідання Суд розглянув кілька клопотань від суб’єкта права на конституційне подання Сергія Власенка. Так, за результатами їх обговорення Суд задовольнив клопотання про відвід судді Конституційного Суду України Ольги Совгирі від розгляду цієї справи, водночас відмовив у задоволенні клопотання про зміну форми конституційного провадження з письмової на усну. Окрім цього, заявлене клопотання щодо розгляду окремого питання у цій справі в порядку усного провадження, Суд розгляне на закритій частині пленарного засідання.
Отже, Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
👥 На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://bit.ly/41Lap5N
⚖️На засіданнях Великої палати судді розглядали справи за конституційними поданнями та ухвалили 2 ухвали
📋 У четвер, 20 квітня, Велика палата на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
📋 Велика палата перенесла розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу. Її розгляд відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
📋 Крім того, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“ та цього закону в цілому, окремих положень Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, законів України „Про Національний банк України“, „Про банки і банківську діяльність“, „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“, „Про виконавче провадження“ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔸 Також Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Палатова Сергія Олеговича та Стефурака Ігоря Ярославовича про відповідність Конституції України другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIII в редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ.
🔸Велика палата ухвалила розглядати у формі письмового провадження справу за конституційним зверненням ✍️49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI.
https://bit.ly/3UPryJB
📋 У четвер, 20 квітня, Велика палата на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
📋 Велика палата перенесла розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу. Її розгляд відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
📋 Крім того, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“ та цього закону в цілому, окремих положень Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, законів України „Про Національний банк України“, „Про банки і банківську діяльність“, „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“, „Про виконавче провадження“ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔸 Також Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Палатова Сергія Олеговича та Стефурака Ігоря Ярославовича про відповідність Конституції України другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIII в редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ.
🔸Велика палата ухвалила розглядати у формі письмового провадження справу за конституційним зверненням ✍️49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI.
https://bit.ly/3UPryJB
🔸Відбулася зустріч в.о. Голови Конституційного Суду України з доповідачами Венеційської Комісії
👥У четвер, 20 квітня 2023 року, відбулася зустріч (онлайн) виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергія Головатого з доповідачами та експертами Європейської Комісії „За демократію через право“ (Венеційської Комісії) Регіною Кінер (Швейцарія), Яном Велерсом (Бельгія), Шнутцом Дюром заступником секретаря Венеційської Комісії, а також керівником відділу з питань виборів і політичних партій Секретаріату Венеційської Комісії П’єром Ґарроном.
🔸Зустріч відбулася у контексті підготовки Венеційською Комісією висновку на запит голови Моніторингового комітету ПАРЄ від 30 січня 2023 року щодо ухваленого 13 грудня 2022 року Закону України “Про національні меншини (спільноти) України”. Проєкт висновку планують винести на затвердження на 135-й пленарній сесії Комісії 9–10 червня 2023 року.
🔹Українська сторона запросила доповідачів та експертів Венеційської Комісії прибути з візитами в Україну та зустрітись із зацікавленими сторонами задля кращого розуміння стану ситуації із забезпеченням прав національних меншин (спільнот) та корінних народів.
Сторони подякували одна одній за конструктивне спілкування та відзначили важливість підтримання постійного діалогу для обміну думками.
https://bit.ly/3mNVwRw
👥У четвер, 20 квітня 2023 року, відбулася зустріч (онлайн) виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергія Головатого з доповідачами та експертами Європейської Комісії „За демократію через право“ (Венеційської Комісії) Регіною Кінер (Швейцарія), Яном Велерсом (Бельгія), Шнутцом Дюром заступником секретаря Венеційської Комісії, а також керівником відділу з питань виборів і політичних партій Секретаріату Венеційської Комісії П’єром Ґарроном.
🔸Зустріч відбулася у контексті підготовки Венеційською Комісією висновку на запит голови Моніторингового комітету ПАРЄ від 30 січня 2023 року щодо ухваленого 13 грудня 2022 року Закону України “Про національні меншини (спільноти) України”. Проєкт висновку планують винести на затвердження на 135-й пленарній сесії Комісії 9–10 червня 2023 року.
🔹Українська сторона запросила доповідачів та експертів Венеційської Комісії прибути з візитами в Україну та зустрітись із зацікавленими сторонами задля кращого розуміння стану ситуації із забезпеченням прав національних меншин (спільнот) та корінних народів.
Сторони подякували одна одній за конструктивне спілкування та відзначили важливість підтримання постійного діалогу для обміну думками.
https://bit.ly/3mNVwRw
❗️ Суд оприлюднив текст Рішення (https://bit.ly/3Lj1cN2) у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо конституційності окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України
Пропонуємо ознайомитися з його коротким резюме ⤵️
🔹Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 19 квітня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
📑Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що з огляду на висловлену ним незгоду щодо зазначення в судових рішеннях його місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків суди не мали достатніх підстав указувати ці дані в таких рішеннях, тому що це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки в матеріалах справ „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“. Він наголошує, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
☑️Цим Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України:
– пункту 2 частини дев’ятої статті 171 „або місце проживання (для фізичних осіб)“;
– пункту 4 частини п’ятої статті 246 „або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)“, „реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності“.
🔹Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України врахував власні юридичні позиції, правозахисні міжнародні акти та практику Європейського суду з прав людини, а також позиції Конституційного Суду Латвійської Республіки, які стосуються принципів захисту особових даних.
📜Конституційний Суд України зауважує, що в окремих приписах пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу законодавець визначив обмеження щодо реалізації конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя у вигляді вимоги зазначати в судових рішеннях місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, фактично установивши в такий спосіб можливість збирання, зберігання, використання та поширення судами відомостей про фізичних осіб, за якими можна прямо чи опосередковано ідентифікувати таких осіб без їхньої згоди. 🖇 Ці обмеження є правомірними, якщо їх установлено оспорюваними приписами Кодексу лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини і вони відповідають принципові домірності, застосованому для оцінювання правомірності втручання держави у права людини, та не порушують сутності конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя.
🔸Конституційний Суд України у цій справі пов’язує оцінювання правомірності втручання держави у вказане конституційне право щодо встановлення вимоги зазначати в судових рішеннях особові дані сторін відповідно до оспорюваних приписів Кодексу з одним із винятків, що визначений частиною другою статті 32 Конституції України, – „в інтересах <…> прав людини“. Захист, утвердження та здійснення прав людини потребують передусім забезпечення реалізації права на судовий захист, а також дотримання основних засад судочинства, включно з конституційною вимогою щодо обов’язковості судового рішення.
Пропонуємо ознайомитися з його коротким резюме ⤵️
🔹Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 19 квітня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
📑Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що з огляду на висловлену ним незгоду щодо зазначення в судових рішеннях його місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків суди не мали достатніх підстав указувати ці дані в таких рішеннях, тому що це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки в матеріалах справ „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“. Він наголошує, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
☑️Цим Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України:
– пункту 2 частини дев’ятої статті 171 „або місце проживання (для фізичних осіб)“;
– пункту 4 частини п’ятої статті 246 „або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)“, „реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності“.
🔹Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України врахував власні юридичні позиції, правозахисні міжнародні акти та практику Європейського суду з прав людини, а також позиції Конституційного Суду Латвійської Республіки, які стосуються принципів захисту особових даних.
📜Конституційний Суд України зауважує, що в окремих приписах пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу законодавець визначив обмеження щодо реалізації конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя у вигляді вимоги зазначати в судових рішеннях місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, фактично установивши в такий спосіб можливість збирання, зберігання, використання та поширення судами відомостей про фізичних осіб, за якими можна прямо чи опосередковано ідентифікувати таких осіб без їхньої згоди. 🖇 Ці обмеження є правомірними, якщо їх установлено оспорюваними приписами Кодексу лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини і вони відповідають принципові домірності, застосованому для оцінювання правомірності втручання держави у права людини, та не порушують сутності конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя.
🔸Конституційний Суд України у цій справі пов’язує оцінювання правомірності втручання держави у вказане конституційне право щодо встановлення вимоги зазначати в судових рішеннях особові дані сторін відповідно до оспорюваних приписів Кодексу з одним із винятків, що визначений частиною другою статті 32 Конституції України, – „в інтересах <…> прав людини“. Захист, утвердження та здійснення прав людини потребують передусім забезпечення реалізації права на судовий захист, а також дотримання основних засад судочинства, включно з конституційною вимогою щодо обов’язковості судового рішення.
🔹Оцінюючи мету ухвалення окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу, Конституційний Суд України вбачає її правомірність у підвищенні ефективності судового захисту в Україні та впорядкуванні реалізації конституційного права на судовий захист, зокрема і його складника – права на виконання судових рішень.
🔹У Рішенні Суду зазначено, зокрема, що використання в адміністративному провадженні таких особових даних, як місце проживання сторін (для фізичних осіб), потрібне для однозначної ідентифікації сторін на стадії відкриття судового провадження та передусім для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав. Тому установлена окремим приписом пункту 2 частини дев’ятої статті 171 Кодексу вимога зазначати в ухвалі суду про відкриття провадження у справі місце проживання сторін (для фізичних осіб) потрібна для реалізації особою права на судовий захист загалом.
🔸Зазначення в резолютивній частині судового рішення особових даних відповідно до окремих приписів пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу є потрібним для того, щоб забезпечити безпомилкове та своєчасне виконання судового рішення, а порушення цієї процесуальної вимоги може значно ускладнити або й зовсім унеможливити його виконання у зв’язку з тим, що виконавець не зможе однозначно ідентифікувати боржника.
📝Конституційний Суд України зазначає, що оспорювані приписи Кодексу узгоджуються із загальновизнаними принципами захисту особових даних, правовладдя, мінімальності, анонімності, справедливості. Цими приписами Кодексу не встановлено можливості оброблення визначених ними особових даних сторін для цілей інших, ніж ефективне виконання завдань адміністративного судочинства (тобто тих цілей, для яких ці дані надавали судам). Такі особові дані, як місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є мінімальним обсягом відомостей, потрібних для забезпечення судового захисту та обов’язкового виконання судових рішень. Зазначені особові дані не можуть бути анонімними принаймні з огляду на основні засади адміністративного судочинства та принципи судової юрисдикції. Вимога зазначати особові дані в судових рішеннях установлена оспорюваними приписами Кодексу, не спричиняє надмірного втручання в особисте життя сторін.
☑️З огляду на викладене, Конституційний Суд України визнав оспорювані приписи Кодексу конституційними.
https://bit.ly/40rjS1p
🔹У Рішенні Суду зазначено, зокрема, що використання в адміністративному провадженні таких особових даних, як місце проживання сторін (для фізичних осіб), потрібне для однозначної ідентифікації сторін на стадії відкриття судового провадження та передусім для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав. Тому установлена окремим приписом пункту 2 частини дев’ятої статті 171 Кодексу вимога зазначати в ухвалі суду про відкриття провадження у справі місце проживання сторін (для фізичних осіб) потрібна для реалізації особою права на судовий захист загалом.
🔸Зазначення в резолютивній частині судового рішення особових даних відповідно до окремих приписів пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу є потрібним для того, щоб забезпечити безпомилкове та своєчасне виконання судового рішення, а порушення цієї процесуальної вимоги може значно ускладнити або й зовсім унеможливити його виконання у зв’язку з тим, що виконавець не зможе однозначно ідентифікувати боржника.
📝Конституційний Суд України зазначає, що оспорювані приписи Кодексу узгоджуються із загальновизнаними принципами захисту особових даних, правовладдя, мінімальності, анонімності, справедливості. Цими приписами Кодексу не встановлено можливості оброблення визначених ними особових даних сторін для цілей інших, ніж ефективне виконання завдань адміністративного судочинства (тобто тих цілей, для яких ці дані надавали судам). Такі особові дані, як місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є мінімальним обсягом відомостей, потрібних для забезпечення судового захисту та обов’язкового виконання судових рішень. Зазначені особові дані не можуть бути анонімними принаймні з огляду на основні засади адміністративного судочинства та принципи судової юрисдикції. Вимога зазначати особові дані в судових рішеннях установлена оспорюваними приписами Кодексу, не спричиняє надмірного втручання в особисте життя сторін.
☑️З огляду на викладене, Конституційний Суд України визнав оспорювані приписи Кодексу конституційними.
https://bit.ly/40rjS1p
📚Сергій Головатий розповів про юридичні позиції Конституційного Суду України в контексті забезпечення правовладдя в Україні
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий 21 квітня 2023 року виступив з доповіддю „Юридичні позиції Конституційного Суду України в контексті забезпечення правовладдя в Україні‟ на навчальному заході для суддів Верховного Суду, що його організувала Національна школа суддів України.
💬Сергій Головатий розповів про історичні передумови втілення поняття „верховенство права‟ у статті 8 Конституції України 1996 року, фундаментальні документи Венеційської Комісії щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟, а також проаналізував юридичні позиції Конституційного Суду України, де принцип правовладдя покладено в основу рішень Суду.
🔸Зокрема, суддя КСУ зазначив, що на час ухвалення Основного Закону України правники та мовознавці шукали належний український відповідник англійському „the rule of law‟ та зробили вибір на користь двослівного поняття „верховенство права‟, вважаючи його найвдалішим. 🖇«Тоді внаслідок політичного протиборства із запеклими прибічниками „верховенства закону‟, що його обстоювали депутати від комуністичної та соціалістичної партій, парламентська кваліфікована більшість підтримала, на чому наполягав я, словосполуку „верховенство права‟ як антитезу до поняття „верховенство закону‟», – зазначив Сергій Головатий.
🔹Замінюючи „верховенство закону‟ термінологічно на „верховенство права‟, ми вважали, що діємо рішуче та відмовляємося від антиюридичного позитивізму радянської доби. Проте, як виявилося з часом, це було не зовсім так, оскільки під час практичного застосування та теоретичного тлумачення цього поняття виявили низку проблем, зокрема, постало питання: що „верховенствує‟ та „над ким?‟ чи „над чим?‟. За словами Сергія Головатого, така ситуація виникла через брак знань, які б дозволили правильно українською перекласти фразу „the rule of law‟, яка ніяк не є відповідником українського або російського „верховенство права‟.
❗️Як зауважив Сергій Головатий, він ініціював розгляд питання щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟ для посткомуністичних країн у Парламенській асамблеї Ради Європи, а згодом – у Венеційській Комісії. 🗞Під час виступу суддя КСУ звернув увагу на фундаментальні документи, які підготувала та ухвалила Венеційська Комісія, зокрема, Доповідь „Report of the Rule of Law‟, ухвалену на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25–26 березня 2011 р.), та документ “Rule of Law Checklist” (Мірило правовладдя), ухвалений на її 106-му пленарному засіданні (Венеція, 11–12 березня 2016 р.). За його словами, ухвалення цих документів сприяло еволюції правничої терміносистеми в окремих державах Східної Європи.
🔹Сергій Головатий навів приклади рішень Конституційного Суду України, де містилося тлумачення поняття „верховенство права‟. 📃Зокрема, він зауважив, що вперше Суд сформулював юридичну позицію щодо сутності цього принципу в Рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. За словами судді КСУ, юридичну позицію, висловлену у цьому рішенні, Конституційний Суд України надалі навів у 25 рішеннях, та, на жаль, її й досі застосовують у науці.
📌Однак, як зазначив Сергій Головатий, від 2020 року Конституційний Суд України почав застосовувати поняття „the rule of law‟ згідно з документами Венеційської Комісії. У Рішенні у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо конституційності припису пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213–VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Суд сформулював комплексну юридичну позицію щодо сутності правовладдя.
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий 21 квітня 2023 року виступив з доповіддю „Юридичні позиції Конституційного Суду України в контексті забезпечення правовладдя в Україні‟ на навчальному заході для суддів Верховного Суду, що його організувала Національна школа суддів України.
💬Сергій Головатий розповів про історичні передумови втілення поняття „верховенство права‟ у статті 8 Конституції України 1996 року, фундаментальні документи Венеційської Комісії щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟, а також проаналізував юридичні позиції Конституційного Суду України, де принцип правовладдя покладено в основу рішень Суду.
🔸Зокрема, суддя КСУ зазначив, що на час ухвалення Основного Закону України правники та мовознавці шукали належний український відповідник англійському „the rule of law‟ та зробили вибір на користь двослівного поняття „верховенство права‟, вважаючи його найвдалішим. 🖇«Тоді внаслідок політичного протиборства із запеклими прибічниками „верховенства закону‟, що його обстоювали депутати від комуністичної та соціалістичної партій, парламентська кваліфікована більшість підтримала, на чому наполягав я, словосполуку „верховенство права‟ як антитезу до поняття „верховенство закону‟», – зазначив Сергій Головатий.
🔹Замінюючи „верховенство закону‟ термінологічно на „верховенство права‟, ми вважали, що діємо рішуче та відмовляємося від антиюридичного позитивізму радянської доби. Проте, як виявилося з часом, це було не зовсім так, оскільки під час практичного застосування та теоретичного тлумачення цього поняття виявили низку проблем, зокрема, постало питання: що „верховенствує‟ та „над ким?‟ чи „над чим?‟. За словами Сергія Головатого, така ситуація виникла через брак знань, які б дозволили правильно українською перекласти фразу „the rule of law‟, яка ніяк не є відповідником українського або російського „верховенство права‟.
❗️Як зауважив Сергій Головатий, він ініціював розгляд питання щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟ для посткомуністичних країн у Парламенській асамблеї Ради Європи, а згодом – у Венеційській Комісії. 🗞Під час виступу суддя КСУ звернув увагу на фундаментальні документи, які підготувала та ухвалила Венеційська Комісія, зокрема, Доповідь „Report of the Rule of Law‟, ухвалену на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25–26 березня 2011 р.), та документ “Rule of Law Checklist” (Мірило правовладдя), ухвалений на її 106-му пленарному засіданні (Венеція, 11–12 березня 2016 р.). За його словами, ухвалення цих документів сприяло еволюції правничої терміносистеми в окремих державах Східної Європи.
🔹Сергій Головатий навів приклади рішень Конституційного Суду України, де містилося тлумачення поняття „верховенство права‟. 📃Зокрема, він зауважив, що вперше Суд сформулював юридичну позицію щодо сутності цього принципу в Рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. За словами судді КСУ, юридичну позицію, висловлену у цьому рішенні, Конституційний Суд України надалі навів у 25 рішеннях, та, на жаль, її й досі застосовують у науці.
📌Однак, як зазначив Сергій Головатий, від 2020 року Конституційний Суд України почав застосовувати поняття „the rule of law‟ згідно з документами Венеційської Комісії. У Рішенні у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо конституційності припису пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213–VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Суд сформулював комплексну юридичну позицію щодо сутності правовладдя.
🖇Зокрема, Суд вказав на шість стрижневих складників правовладдя, що їх визначила Венеційська Комісія – це законність; юридична визначеність; заборона свавільності; доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах – включно із судовим контролем щодо адміністративних актів (дій); дотримання людських прав; недискримінація та рівність перед законом.
🔹Сергій Головатий наголосив, що наразі Конституційний Суд України розв’язує справи за конституційними поданнями та конституційними скаргами через призму шести складників правовладдя, визначених у Доповіді Венеційської Комісії.
Під час заходу також виступили Королівський адвокат (КС), суддя у відставці, Голова Апеляційної палати Міжнародного кримінального суду (2011 – 2021) Сер Говард Моррісон, суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський, заступник Міністра юстиції України Ірина Мудра. Вони представили доповіді на теми: „Міжнародна кримінальна юстиція і права людини‟, „Національні і міжнародні механізми відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок агресії рф‟, „Принцип юридичної визначеності як складова верховенства права: практика ЄСПЛ‟.
https://bit.ly/3UTta4W
🔹Сергій Головатий наголосив, що наразі Конституційний Суд України розв’язує справи за конституційними поданнями та конституційними скаргами через призму шести складників правовладдя, визначених у Доповіді Венеційської Комісії.
Під час заходу також виступили Королівський адвокат (КС), суддя у відставці, Голова Апеляційної палати Міжнародного кримінального суду (2011 – 2021) Сер Говард Моррісон, суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський, заступник Міністра юстиції України Ірина Мудра. Вони представили доповіді на теми: „Міжнародна кримінальна юстиція і права людини‟, „Національні і міжнародні механізми відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок агресії рф‟, „Принцип юридичної визначеності як складова верховенства права: практика ЄСПЛ‟.
https://bit.ly/3UTta4W
Суддя КСУ Олег Первомайський узяв участь у презентації Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки
🔹 У понеділок, 24 квітня 2023 року, відбувся захід, на якому директор Директорату з координації програм Ради Європи Клаус Нойкірх презентував План дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
Участь у заході взяли представники Офісу Ради Європи в Україні, органів державної влади, національних партнерів Офісу Ради Європи в Україні, представники інститутів громадського суспільства та інші.
🔹 Директор Директорату з координації програм Ради Європи Клаус Нойкірх наголосив, що презентований План дій був підготовлений у тісній співпраці з українською владою та зацікавленими сторонами. За його словами, зазначений План дій, спрямований на підтримання процесу відбудови та економічного відновлення в Україні задля посилення стійкості українських державних установ, демократичного управління, правовладдя та захисту прав осіб, зокрема, постраждалих від війни в Україні. Клаус Нойкірх також зазначив, що План дій передбачає підтримку програми реформ у межах європейської перспективи України, наголосивши, що всі заходи щодо його реалізації ретельно координуватимуться з діями інших учасників та зацікавленими сторонами.
У межах Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки будуть втілені низка спеціальних проєктів, одним із яких є Проєкт „Підтримка розвитку конституційного правосуддя“. Під час його виконання заплановано провести низку практичних заходів, спрямованих на покращення інституційної спроможності Конституційного Суду України та для розвитку конституційного правосуддя в Україні загалом.
🔹Суддя Конституційного Суду Олег Первомайський, виступаючи перед присутніми, привітав учасників заходу з початком нового Плану дій та подякував європейським партнерам за дієву підтримку Української держави. „Ми почули від представників Ради Європи про велику кількість проєктів: і які заплановано реалізувати в Україні, і які почали реалізовуватися. І я переконаний, вони будуть успішними. Підтвердженням того є результати втілених попередніх спільних проєктів, що знайшли своє відображення в національному законодавстві та реальному секторі економіки“, – наголосив суддя КСУ.
Він зауважив, що співпраця та обмін досвідом є взаємно корисними, передовсім у контексті отримання Україною статусу кандидата в членство Європейського Союзу. Олег Первомайський зазначив, що Конституційний Суд України буде продовжувати та урізноманітнювати професійну співпрацю з Офісом Ради Європи в Україні.
https://bit.ly/41VmYeS
🔹 У понеділок, 24 квітня 2023 року, відбувся захід, на якому директор Директорату з координації програм Ради Європи Клаус Нойкірх презентував План дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
Участь у заході взяли представники Офісу Ради Європи в Україні, органів державної влади, національних партнерів Офісу Ради Європи в Україні, представники інститутів громадського суспільства та інші.
🔹 Директор Директорату з координації програм Ради Європи Клаус Нойкірх наголосив, що презентований План дій був підготовлений у тісній співпраці з українською владою та зацікавленими сторонами. За його словами, зазначений План дій, спрямований на підтримання процесу відбудови та економічного відновлення в Україні задля посилення стійкості українських державних установ, демократичного управління, правовладдя та захисту прав осіб, зокрема, постраждалих від війни в Україні. Клаус Нойкірх також зазначив, що План дій передбачає підтримку програми реформ у межах європейської перспективи України, наголосивши, що всі заходи щодо його реалізації ретельно координуватимуться з діями інших учасників та зацікавленими сторонами.
У межах Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки будуть втілені низка спеціальних проєктів, одним із яких є Проєкт „Підтримка розвитку конституційного правосуддя“. Під час його виконання заплановано провести низку практичних заходів, спрямованих на покращення інституційної спроможності Конституційного Суду України та для розвитку конституційного правосуддя в Україні загалом.
🔹Суддя Конституційного Суду Олег Первомайський, виступаючи перед присутніми, привітав учасників заходу з початком нового Плану дій та подякував європейським партнерам за дієву підтримку Української держави. „Ми почули від представників Ради Європи про велику кількість проєктів: і які заплановано реалізувати в Україні, і які почали реалізовуватися. І я переконаний, вони будуть успішними. Підтвердженням того є результати втілених попередніх спільних проєктів, що знайшли своє відображення в національному законодавстві та реальному секторі економіки“, – наголосив суддя КСУ.
Він зауважив, що співпраця та обмін досвідом є взаємно корисними, передовсім у контексті отримання Україною статусу кандидата в членство Європейського Союзу. Олег Первомайський зазначив, що Конституційний Суд України буде продовжувати та урізноманітнювати професійну співпрацю з Офісом Ради Європи в Україні.
https://bit.ly/41VmYeS
Суддя КСУ Віктор Городовенко взяв участь в обговоренні Висновку № 25 КРЄС про свободу вираження поглядів суддів
🔸Суддя Конституційного Суду України, Представник України в Консультативній раді європейських суддів Віктор Городовенко 24 квітня 2023 року взяв участь у роботі круглого столу, під час якого обговорювали український переклад Висновку №25 (2022) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) про свободу вираження поглядів суддів.
Захід об’єднав широке коло учасників. Із вітальними словами виступили Президент КРЄС Анке Айлес, керівник Секретаріату КРЄС Арташес Мелікян та Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович. У обговоренні основних положень висновку також взяли участь суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Голова Комітету Ради суддів України з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів, заступник представника України в КРЄС Єгор Краснов, Голова Ради суддів України Богдан Моніч, представники Вищої ради правосуддя та інші.
Модерував захід суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко.
Він наголосив на тому, що завдяки плідній співпраці із Радою Європи, європейськими партнерами є можливість презентувати український переклад Висновку № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів для українських суддів, правників та представників громадянського суспільства.
🔸 Про мету, загальні принципи та рекомендації Висновку №25 КРЄС про свободу вираження поглядів суддів розповіла старший науковий співробітник Інституту порівняльного публічного та міжнародного права Макса Планка, консультант Ради Європи доктор Янніка Ян. Зокрема, вона зазначила, що Висновок № 25 був підготовлений на основі попередніх висновків КРЄС, Великої хартії суддів (2010) та відповідних документів Ради Європи, а також спирається на практику Європейського суду з прав людини та бере до уваги відповіді членів КРЄС на анкету щодо свободи вираження поглядів суддів.
Вона детально поінформувала про зміст висновку, який містить загальні вказівки для суддів і широку основу для поточного обговорення, коли судді реалізують своє право на свободу вираження поглядів як у суді, так і поза ним, у тому числі в ЗМІ та соціальних мережах. Зокрема, в ньому йдеться про правовий та етичний обов’язок судді висловлюватися з метою захисту верховенства права та демократії на внутрішньодержавному, а також на європейському та міжнародному рівнях. У ньому розглядаються висловлювання суддів, щодо питань, які викликають занепокоєння судової системи, а також суперечливих тем, що становлять суспільний інтерес.
🔸 Віктор Городовенко також поінформував про ключові положення Висновку № 25, які є важливими для українських суддів. Він звернув увагу на загальні принципи цього висновку, рекомендації КРЄС щодо пошуку балансу між правом суддів на свободу вираження поглядів і метою збереження громадянської впевненості в їхній неупередженості та незалежності, зокрема щодо заяв, які можуть призвести до відводу суддів, та заяв, які можуть негативно вплинути на авторитет і репутацію судової влади. Водночас суддя звернув увагу на аспекти свободи вираження поглядів суддями у випадках, коли є загроза демократії, поділу влади чи правовладдю. Він наголосив, що у висновку зазначено, що в таких випадках кожен суддя має обов’язок виступити на захист незалежності судочинства та конституційного ладу.
Віктор Городовенко подякував міжнародним експертам за велику виконану роботу та ґрунтовний Висновок, який матиме практичну цінність для суддів задля забезпечення балансу між свободою вираження думок суддів і обов’язку стриманості з належною увагою до їхньої ролі в суспільстві.
https://bit.ly/3oJ3I60
🔸Суддя Конституційного Суду України, Представник України в Консультативній раді європейських суддів Віктор Городовенко 24 квітня 2023 року взяв участь у роботі круглого столу, під час якого обговорювали український переклад Висновку №25 (2022) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) про свободу вираження поглядів суддів.
Захід об’єднав широке коло учасників. Із вітальними словами виступили Президент КРЄС Анке Айлес, керівник Секретаріату КРЄС Арташес Мелікян та Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович. У обговоренні основних положень висновку також взяли участь суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Голова Комітету Ради суддів України з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів, заступник представника України в КРЄС Єгор Краснов, Голова Ради суддів України Богдан Моніч, представники Вищої ради правосуддя та інші.
Модерував захід суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко.
Він наголосив на тому, що завдяки плідній співпраці із Радою Європи, європейськими партнерами є можливість презентувати український переклад Висновку № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів для українських суддів, правників та представників громадянського суспільства.
🔸 Про мету, загальні принципи та рекомендації Висновку №25 КРЄС про свободу вираження поглядів суддів розповіла старший науковий співробітник Інституту порівняльного публічного та міжнародного права Макса Планка, консультант Ради Європи доктор Янніка Ян. Зокрема, вона зазначила, що Висновок № 25 був підготовлений на основі попередніх висновків КРЄС, Великої хартії суддів (2010) та відповідних документів Ради Європи, а також спирається на практику Європейського суду з прав людини та бере до уваги відповіді членів КРЄС на анкету щодо свободи вираження поглядів суддів.
Вона детально поінформувала про зміст висновку, який містить загальні вказівки для суддів і широку основу для поточного обговорення, коли судді реалізують своє право на свободу вираження поглядів як у суді, так і поза ним, у тому числі в ЗМІ та соціальних мережах. Зокрема, в ньому йдеться про правовий та етичний обов’язок судді висловлюватися з метою захисту верховенства права та демократії на внутрішньодержавному, а також на європейському та міжнародному рівнях. У ньому розглядаються висловлювання суддів, щодо питань, які викликають занепокоєння судової системи, а також суперечливих тем, що становлять суспільний інтерес.
🔸 Віктор Городовенко також поінформував про ключові положення Висновку № 25, які є важливими для українських суддів. Він звернув увагу на загальні принципи цього висновку, рекомендації КРЄС щодо пошуку балансу між правом суддів на свободу вираження поглядів і метою збереження громадянської впевненості в їхній неупередженості та незалежності, зокрема щодо заяв, які можуть призвести до відводу суддів, та заяв, які можуть негативно вплинути на авторитет і репутацію судової влади. Водночас суддя звернув увагу на аспекти свободи вираження поглядів суддями у випадках, коли є загроза демократії, поділу влади чи правовладдю. Він наголосив, що у висновку зазначено, що в таких випадках кожен суддя має обов’язок виступити на захист незалежності судочинства та конституційного ладу.
Віктор Городовенко подякував міжнародним експертам за велику виконану роботу та ґрунтовний Висновок, який матиме практичну цінність для суддів задля забезпечення балансу між свободою вираження думок суддів і обов’язку стриманості з належною увагою до їхньої ролі в суспільстві.
https://bit.ly/3oJ3I60