⚖️Конституційний Суд України визнав конституційними окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України (щодо особових даних у судовому рішенні)
☑️Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 19 квітня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
💬Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що з огляду на висловлену ним незгоду щодо зазначення в судових рішеннях його місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків суди не мали достатніх підстав указувати ці дані в таких рішеннях, тому що це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки в матеріалах справ „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“.
Сиротенко Сергій Євгенович наголошує, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
📌Конституційний Суд України, зокрема, оцінюючи національне юридичне регулювання стосовно захисту особових даних, дійшов висновку, що оспорювані приписи Кодексу не є надмірним втручанням в особисте життя сторін.
🗞Тож цим Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України:
– пункту 2 частини дев’ятої статті 171 „або місце проживання (для фізичних осіб)“;
– пункту 4 частини п’ятої статті 246 „або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)“, „реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності“.
Суддя-доповідач у цій справі – Віктор Городовенко.
Текст Рішення та його резюме буде оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду 20 квітня 2023 року.
https://bit.ly/3UKItwV
☑️Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 19 квітня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
💬Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що з огляду на висловлену ним незгоду щодо зазначення в судових рішеннях його місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків суди не мали достатніх підстав указувати ці дані в таких рішеннях, тому що це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки в матеріалах справ „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“.
Сиротенко Сергій Євгенович наголошує, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
📌Конституційний Суд України, зокрема, оцінюючи національне юридичне регулювання стосовно захисту особових даних, дійшов висновку, що оспорювані приписи Кодексу не є надмірним втручанням в особисте життя сторін.
🗞Тож цим Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України:
– пункту 2 частини дев’ятої статті 171 „або місце проживання (для фізичних осіб)“;
– пункту 4 частини п’ятої статті 246 „або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)“, „реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності“.
Суддя-доповідач у цій справі – Віктор Городовенко.
Текст Рішення та його резюме буде оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду 20 квітня 2023 року.
https://bit.ly/3UKItwV
⚖️Суд розглядав справу за конституційною скаргою Тимошенкова В.І., який оспорює окремі приписи закону щодо звільнення з посади прокурора
🗓️ У середу, 19 квітня 2023 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Тимошенкова Володимира Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу шостого пункту 19 розділу 11 „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі – Закон № 113).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Кичун поінформував про зміст конституційної скарги, перебіг справи в судах та обґрунтування заявника.
💬 Зокрема, суддя зазначив, що Володимир Тимошенков, звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам частини першої статті 8, частин другої, третьої статті 22, частин першої, другої статті 24, частин першої, другої, шостої статті 43 Конституції України абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 щодо обмеження конституційних гарантій в частині позбавлення трудових прав, свобод та безпідставне втручання держави в приватне та професійне життя суб’єкта права на конституційну скаргу, зокрема, звільнення прокурора під час перебування на лікарняному.
🔸 Оспорюваним приписом Закону №113 встановлено, що „перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“.
🔹 Як убачається із матеріалів справи, Володимир Тимошенков був звільнений з посади прокурора органів прокуратури наказом Генерального прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“. Генеральна прокуратура йому надіслала лист, у якому повідомила про відхилення його заяви, оскільки вона була подана не за встановленою формою і свідчила про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора.
Заявник вважає, що оспорюваний припис Закону № 113 став підставою відхилення судами його обґрунтувань щодо його звільнення.
💬 Він стверджує, що приписи абзацу шостого пункту 19 розділу 11 „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 „порушують гарантовані частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України права на можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обрано; на створення державою умов для повного здійснення громадянами права на працю, на захист від незаконного звільнення“.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Перший сенат перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На засіданні були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Володимир Тимошенков, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін та інші громадяни.
https://bit.ly/41E8a4f
🗓️ У середу, 19 квітня 2023 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Тимошенкова Володимира Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу шостого пункту 19 розділу 11 „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі – Закон № 113).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Кичун поінформував про зміст конституційної скарги, перебіг справи в судах та обґрунтування заявника.
💬 Зокрема, суддя зазначив, що Володимир Тимошенков, звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам частини першої статті 8, частин другої, третьої статті 22, частин першої, другої статті 24, частин першої, другої, шостої статті 43 Конституції України абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 щодо обмеження конституційних гарантій в частині позбавлення трудових прав, свобод та безпідставне втручання держави в приватне та професійне життя суб’єкта права на конституційну скаргу, зокрема, звільнення прокурора під час перебування на лікарняному.
🔸 Оспорюваним приписом Закону №113 встановлено, що „перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“.
🔹 Як убачається із матеріалів справи, Володимир Тимошенков був звільнений з посади прокурора органів прокуратури наказом Генерального прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“. Генеральна прокуратура йому надіслала лист, у якому повідомила про відхилення його заяви, оскільки вона була подана не за встановленою формою і свідчила про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора.
Заявник вважає, що оспорюваний припис Закону № 113 став підставою відхилення судами його обґрунтувань щодо його звільнення.
💬 Він стверджує, що приписи абзацу шостого пункту 19 розділу 11 „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 „порушують гарантовані частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України права на можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обрано; на створення державою умов для повного здійснення громадянами права на працю, на захист від незаконного звільнення“.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Перший сенат перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На засіданні були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Володимир Тимошенков, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін та інші громадяни.
https://bit.ly/41E8a4f
📚Другий сенат #КСУ дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення у справі за конституційною скаргою Сапсая І.В.
📑Другий сенат Конституційного Суду України 19 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Сапсая Івана Володимировича щодо відповідності Конституції України приписів підпункту 2 пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–IX (далі – Закон № 113) у системному зв’язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII (далі – Закон № 1697).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя КСУ Василь Лемак зазначив, що автор клопотання просить перевірити оспорювані приписи Закону № 113 та Закону № 1697 на відповідність першому, третьому реченням частини другої статті 3, частині другій статті 43 Конституції України.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 прокурори, які на день набрання чинності Законом № 113 займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ за умови настання однієї із наступних підстав: „рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури“ (підпункт 2).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 прокурор звільняється з посади у разі: „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
На думку автора клопотання, оспорювані приписи не відповідають низці норм Конституції України, а їх застосування призвело до порушення його конституційного права на працю, яке гарантоване частиною другою статті 43 Основного Закону України.
🗞Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він підготував запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у КСУ Максим Дирдін.
Більше: https://bit.ly/3ooO1AX
📑Другий сенат Конституційного Суду України 19 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Сапсая Івана Володимировича щодо відповідності Конституції України приписів підпункту 2 пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–IX (далі – Закон № 113) у системному зв’язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII (далі – Закон № 1697).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя КСУ Василь Лемак зазначив, що автор клопотання просить перевірити оспорювані приписи Закону № 113 та Закону № 1697 на відповідність першому, третьому реченням частини другої статті 3, частині другій статті 43 Конституції України.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 прокурори, які на день набрання чинності Законом № 113 займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ за умови настання однієї із наступних підстав: „рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури“ (підпункт 2).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 прокурор звільняється з посади у разі: „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
На думку автора клопотання, оспорювані приписи не відповідають низці норм Конституції України, а їх застосування призвело до порушення його конституційного права на працю, яке гарантоване частиною другою статті 43 Основного Закону України.
🗞Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він підготував запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у КСУ Максим Дирдін.
Більше: https://bit.ly/3ooO1AX
📚У справі за конституційною скаргою Ващенка С.Є. #КСУ перейшов до закритої частини пленарного засідання
🔹Другий сенат Конституційного Суду України 19 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя КСУ Василь Лемак поінформував про обґрунтування заявника та перебіг розгляду справи в судах.
🔸Суддя-доповідач зазначив, що Ващенко Сергій Євгенійович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 24, частинам першій, другій, четвертій статті 55, пунктам 1, 8 частини другої статті 129, статті 151-1 Конституції України пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, відповідно до якого підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
🗞Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що суди відмовили Ващенку Сергію Євгенійовичу у задоволенні позову щодо невиплати йому одноразової вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
📑Ухвалюючи такі судові рішення, суди системи судоустрою України виходили із того, що відповідно до підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні“ від 27 березня 2014 року № 1166–VII (далі – Закон № 1166), який набрав чинності 1 квітня 2014 року, із Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453–VI було виключено статтю 136, частиною першою якої установлювалося право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Конституційний Суд України Рішенням від 15 квітня 2020 року№ 2-р(ІІ)/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166.
У зв’язку з цим Ващенко Сергій Євгенійович звернувся до судів із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови в його справі, однак суди системи судоустрою України відмовили автору клопотання у задоволенні його заяви.
📜На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу не відповідає низці норм Конституції України, оскільки уможливлює право на перегляд судового рішення тільки тої категорії осіб, судове рішення у справі яких ще не було виконано, та водночас позбавляє такого права тих осіб, рішення у справі яких виконано або ж є таким, що не передбачає примусового виконання.
Автор клопотання вважає, що така заборона призводить до процесуальної дискримінації учасників судового процесу, обмежує право на судовий захист та подання конституційної скарги, оскільки „позбавляє сторону раціонального сенсу звертатись до Конституційного Суду України із конституційною скаргою, а відтак норми Конституції України, які передбачають таке право, набувають ознак декларативних і формальних“.
🗞Під час пленарного засідання суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він підготував запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у КСУ Максим Дирдін.
https://bit.ly/3UQUcty
🔹Другий сенат Конституційного Суду України 19 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя КСУ Василь Лемак поінформував про обґрунтування заявника та перебіг розгляду справи в судах.
🔸Суддя-доповідач зазначив, що Ващенко Сергій Євгенійович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 24, частинам першій, другій, четвертій статті 55, пунктам 1, 8 частини другої статті 129, статті 151-1 Конституції України пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, відповідно до якого підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
🗞Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що суди відмовили Ващенку Сергію Євгенійовичу у задоволенні позову щодо невиплати йому одноразової вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
📑Ухвалюючи такі судові рішення, суди системи судоустрою України виходили із того, що відповідно до підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні“ від 27 березня 2014 року № 1166–VII (далі – Закон № 1166), який набрав чинності 1 квітня 2014 року, із Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453–VI було виключено статтю 136, частиною першою якої установлювалося право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Конституційний Суд України Рішенням від 15 квітня 2020 року№ 2-р(ІІ)/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166.
У зв’язку з цим Ващенко Сергій Євгенійович звернувся до судів із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови в його справі, однак суди системи судоустрою України відмовили автору клопотання у задоволенні його заяви.
📜На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу не відповідає низці норм Конституції України, оскільки уможливлює право на перегляд судового рішення тільки тої категорії осіб, судове рішення у справі яких ще не було виконано, та водночас позбавляє такого права тих осіб, рішення у справі яких виконано або ж є таким, що не передбачає примусового виконання.
Автор клопотання вважає, що така заборона призводить до процесуальної дискримінації учасників судового процесу, обмежує право на судовий захист та подання конституційної скарги, оскільки „позбавляє сторону раціонального сенсу звертатись до Конституційного Суду України із конституційною скаргою, а відтак норми Конституції України, які передбачають таке право, набувають ознак декларативних і формальних“.
🗞Під час пленарного засідання суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він підготував запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у КСУ Максим Дирдін.
https://bit.ly/3UQUcty
✍️Відбувся розгляд справи щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“
🗞Велика палата #КСУ 20 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ (далі – Постанова).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Колісник поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – 49 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до Постанови, зокрема, утворено 136 районів; ліквідовано існуючі до прийняття Постанови 490 районів, визначено, що межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, що входять до складу відповідного району.
Автори клопотання вважають, що Верховна Рада України, прийнявши Постанову, встановила нові засади адміністративно-територіального устрою України на середньому (субрегіональному) рівні та фактично змінила територіальний устрій України.
💬 Як зазначив суддя-доповідач, конституційне подання містить твердження про те, що Постанова призвела до ускладнення доступу громадян України до правосуддя. Система органів прокуратури, досудового слідства побудована згідно з адміністративно-територіальним устроєм країни, тому при зміні меж територій районів постала проблема узгодження всієї системи органів правопорядку для визначення їх підвідомчості й підсудності справ.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, громадяни України позбавляються реального доступу як до органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, так і до судів. Вони вважають, що укрупнення територій районів може створити додаткові ускладнення, що в подальшому призводитиме до затягування судових процесів та порушення процесуальних строків, а процедура реорганізації судів у зв’язку з укрупненням районів потребує залучення величезних організаційних і матеріальних ресурсів.
Крім того, Постановою визначено міста, які стали адміністративними центрами відповідних районів. Проте, на переконання народних депутатів, законодавство України не містить поняття „адміністративний центр району“, а також не унормовує особливості статусу адміністративно-територіальних одиниць у зв’язку з визначенням їх такими центрами.
Зазначене, на їх думку, не відповідає принципу юридичної визначеності, закріпленому у статті 8 Конституції України.
📚Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного і об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення були направлені запити до закладів вищої освіти, наукових та державних установ щодо питань, порушених у конституційному поданні.
Під час пленарного засідання Суд розглянув кілька клопотань від суб’єкта права на конституційне подання Сергія Власенка. Так, за результатами їх обговорення Суд задовольнив клопотання про відвід судді Конституційного Суду України Ольги Совгирі від розгляду цієї справи, водночас відмовив у задоволенні клопотання про зміну форми конституційного провадження з письмової на усну. Окрім цього, заявлене клопотання щодо розгляду окремого питання у цій справі в порядку усного провадження, Суд розгляне на закритій частині пленарного засідання.
Отже, Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
👥 На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://bit.ly/41Lap5N
🗞Велика палата #КСУ 20 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ (далі – Постанова).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Колісник поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – 49 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до Постанови, зокрема, утворено 136 районів; ліквідовано існуючі до прийняття Постанови 490 районів, визначено, що межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, що входять до складу відповідного району.
Автори клопотання вважають, що Верховна Рада України, прийнявши Постанову, встановила нові засади адміністративно-територіального устрою України на середньому (субрегіональному) рівні та фактично змінила територіальний устрій України.
💬 Як зазначив суддя-доповідач, конституційне подання містить твердження про те, що Постанова призвела до ускладнення доступу громадян України до правосуддя. Система органів прокуратури, досудового слідства побудована згідно з адміністративно-територіальним устроєм країни, тому при зміні меж територій районів постала проблема узгодження всієї системи органів правопорядку для визначення їх підвідомчості й підсудності справ.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, громадяни України позбавляються реального доступу як до органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, так і до судів. Вони вважають, що укрупнення територій районів може створити додаткові ускладнення, що в подальшому призводитиме до затягування судових процесів та порушення процесуальних строків, а процедура реорганізації судів у зв’язку з укрупненням районів потребує залучення величезних організаційних і матеріальних ресурсів.
Крім того, Постановою визначено міста, які стали адміністративними центрами відповідних районів. Проте, на переконання народних депутатів, законодавство України не містить поняття „адміністративний центр району“, а також не унормовує особливості статусу адміністративно-територіальних одиниць у зв’язку з визначенням їх такими центрами.
Зазначене, на їх думку, не відповідає принципу юридичної визначеності, закріпленому у статті 8 Конституції України.
📚Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного і об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення були направлені запити до закладів вищої освіти, наукових та державних установ щодо питань, порушених у конституційному поданні.
Під час пленарного засідання Суд розглянув кілька клопотань від суб’єкта права на конституційне подання Сергія Власенка. Так, за результатами їх обговорення Суд задовольнив клопотання про відвід судді Конституційного Суду України Ольги Совгирі від розгляду цієї справи, водночас відмовив у задоволенні клопотання про зміну форми конституційного провадження з письмової на усну. Окрім цього, заявлене клопотання щодо розгляду окремого питання у цій справі в порядку усного провадження, Суд розгляне на закритій частині пленарного засідання.
Отже, Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
👥 На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://bit.ly/41Lap5N
⚖️На засіданнях Великої палати судді розглядали справи за конституційними поданнями та ухвалили 2 ухвали
📋 У четвер, 20 квітня, Велика палата на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
📋 Велика палата перенесла розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу. Її розгляд відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
📋 Крім того, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“ та цього закону в цілому, окремих положень Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, законів України „Про Національний банк України“, „Про банки і банківську діяльність“, „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“, „Про виконавче провадження“ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔸 Також Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Палатова Сергія Олеговича та Стефурака Ігоря Ярославовича про відповідність Конституції України другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIII в редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ.
🔸Велика палата ухвалила розглядати у формі письмового провадження справу за конституційним зверненням ✍️49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI.
https://bit.ly/3UPryJB
📋 У четвер, 20 квітня, Велика палата на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
📋 Велика палата перенесла розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу. Її розгляд відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
📋 Крім того, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“ та цього закону в цілому, окремих положень Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, законів України „Про Національний банк України“, „Про банки і банківську діяльність“, „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“, „Про виконавче провадження“ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності“. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔸 Також Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Палатова Сергія Олеговича та Стефурака Ігоря Ярославовича про відповідність Конституції України другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIII в редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ.
🔸Велика палата ухвалила розглядати у формі письмового провадження справу за конституційним зверненням ✍️49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI.
https://bit.ly/3UPryJB
🔸Відбулася зустріч в.о. Голови Конституційного Суду України з доповідачами Венеційської Комісії
👥У четвер, 20 квітня 2023 року, відбулася зустріч (онлайн) виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергія Головатого з доповідачами та експертами Європейської Комісії „За демократію через право“ (Венеційської Комісії) Регіною Кінер (Швейцарія), Яном Велерсом (Бельгія), Шнутцом Дюром заступником секретаря Венеційської Комісії, а також керівником відділу з питань виборів і політичних партій Секретаріату Венеційської Комісії П’єром Ґарроном.
🔸Зустріч відбулася у контексті підготовки Венеційською Комісією висновку на запит голови Моніторингового комітету ПАРЄ від 30 січня 2023 року щодо ухваленого 13 грудня 2022 року Закону України “Про національні меншини (спільноти) України”. Проєкт висновку планують винести на затвердження на 135-й пленарній сесії Комісії 9–10 червня 2023 року.
🔹Українська сторона запросила доповідачів та експертів Венеційської Комісії прибути з візитами в Україну та зустрітись із зацікавленими сторонами задля кращого розуміння стану ситуації із забезпеченням прав національних меншин (спільнот) та корінних народів.
Сторони подякували одна одній за конструктивне спілкування та відзначили важливість підтримання постійного діалогу для обміну думками.
https://bit.ly/3mNVwRw
👥У четвер, 20 квітня 2023 року, відбулася зустріч (онлайн) виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергія Головатого з доповідачами та експертами Європейської Комісії „За демократію через право“ (Венеційської Комісії) Регіною Кінер (Швейцарія), Яном Велерсом (Бельгія), Шнутцом Дюром заступником секретаря Венеційської Комісії, а також керівником відділу з питань виборів і політичних партій Секретаріату Венеційської Комісії П’єром Ґарроном.
🔸Зустріч відбулася у контексті підготовки Венеційською Комісією висновку на запит голови Моніторингового комітету ПАРЄ від 30 січня 2023 року щодо ухваленого 13 грудня 2022 року Закону України “Про національні меншини (спільноти) України”. Проєкт висновку планують винести на затвердження на 135-й пленарній сесії Комісії 9–10 червня 2023 року.
🔹Українська сторона запросила доповідачів та експертів Венеційської Комісії прибути з візитами в Україну та зустрітись із зацікавленими сторонами задля кращого розуміння стану ситуації із забезпеченням прав національних меншин (спільнот) та корінних народів.
Сторони подякували одна одній за конструктивне спілкування та відзначили важливість підтримання постійного діалогу для обміну думками.
https://bit.ly/3mNVwRw
❗️ Суд оприлюднив текст Рішення (https://bit.ly/3Lj1cN2) у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо конституційності окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України
Пропонуємо ознайомитися з його коротким резюме ⤵️
🔹Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 19 квітня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
📑Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що з огляду на висловлену ним незгоду щодо зазначення в судових рішеннях його місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків суди не мали достатніх підстав указувати ці дані в таких рішеннях, тому що це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки в матеріалах справ „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“. Він наголошує, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
☑️Цим Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України:
– пункту 2 частини дев’ятої статті 171 „або місце проживання (для фізичних осіб)“;
– пункту 4 частини п’ятої статті 246 „або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)“, „реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності“.
🔹Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України врахував власні юридичні позиції, правозахисні міжнародні акти та практику Європейського суду з прав людини, а також позиції Конституційного Суду Латвійської Республіки, які стосуються принципів захисту особових даних.
📜Конституційний Суд України зауважує, що в окремих приписах пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу законодавець визначив обмеження щодо реалізації конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя у вигляді вимоги зазначати в судових рішеннях місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, фактично установивши в такий спосіб можливість збирання, зберігання, використання та поширення судами відомостей про фізичних осіб, за якими можна прямо чи опосередковано ідентифікувати таких осіб без їхньої згоди. 🖇 Ці обмеження є правомірними, якщо їх установлено оспорюваними приписами Кодексу лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини і вони відповідають принципові домірності, застосованому для оцінювання правомірності втручання держави у права людини, та не порушують сутності конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя.
🔸Конституційний Суд України у цій справі пов’язує оцінювання правомірності втручання держави у вказане конституційне право щодо встановлення вимоги зазначати в судових рішеннях особові дані сторін відповідно до оспорюваних приписів Кодексу з одним із винятків, що визначений частиною другою статті 32 Конституції України, – „в інтересах <…> прав людини“. Захист, утвердження та здійснення прав людини потребують передусім забезпечення реалізації права на судовий захист, а також дотримання основних засад судочинства, включно з конституційною вимогою щодо обов’язковості судового рішення.
Пропонуємо ознайомитися з його коротким резюме ⤵️
🔹Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 19 квітня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
📑Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що з огляду на висловлену ним незгоду щодо зазначення в судових рішеннях його місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків суди не мали достатніх підстав указувати ці дані в таких рішеннях, тому що це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки в матеріалах справ „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“. Він наголошує, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
☑️Цим Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), окремі приписи Кодексу адміністративного судочинства України:
– пункту 2 частини дев’ятої статті 171 „або місце проживання (для фізичних осіб)“;
– пункту 4 частини п’ятої статті 246 „або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)“, „реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності“.
🔹Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України врахував власні юридичні позиції, правозахисні міжнародні акти та практику Європейського суду з прав людини, а також позиції Конституційного Суду Латвійської Республіки, які стосуються принципів захисту особових даних.
📜Конституційний Суд України зауважує, що в окремих приписах пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу законодавець визначив обмеження щодо реалізації конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя у вигляді вимоги зазначати в судових рішеннях місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, фактично установивши в такий спосіб можливість збирання, зберігання, використання та поширення судами відомостей про фізичних осіб, за якими можна прямо чи опосередковано ідентифікувати таких осіб без їхньої згоди. 🖇 Ці обмеження є правомірними, якщо їх установлено оспорюваними приписами Кодексу лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини і вони відповідають принципові домірності, застосованому для оцінювання правомірності втручання держави у права людини, та не порушують сутності конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя.
🔸Конституційний Суд України у цій справі пов’язує оцінювання правомірності втручання держави у вказане конституційне право щодо встановлення вимоги зазначати в судових рішеннях особові дані сторін відповідно до оспорюваних приписів Кодексу з одним із винятків, що визначений частиною другою статті 32 Конституції України, – „в інтересах <…> прав людини“. Захист, утвердження та здійснення прав людини потребують передусім забезпечення реалізації права на судовий захист, а також дотримання основних засад судочинства, включно з конституційною вимогою щодо обов’язковості судового рішення.
🔹Оцінюючи мету ухвалення окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу, Конституційний Суд України вбачає її правомірність у підвищенні ефективності судового захисту в Україні та впорядкуванні реалізації конституційного права на судовий захист, зокрема і його складника – права на виконання судових рішень.
🔹У Рішенні Суду зазначено, зокрема, що використання в адміністративному провадженні таких особових даних, як місце проживання сторін (для фізичних осіб), потрібне для однозначної ідентифікації сторін на стадії відкриття судового провадження та передусім для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав. Тому установлена окремим приписом пункту 2 частини дев’ятої статті 171 Кодексу вимога зазначати в ухвалі суду про відкриття провадження у справі місце проживання сторін (для фізичних осіб) потрібна для реалізації особою права на судовий захист загалом.
🔸Зазначення в резолютивній частині судового рішення особових даних відповідно до окремих приписів пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу є потрібним для того, щоб забезпечити безпомилкове та своєчасне виконання судового рішення, а порушення цієї процесуальної вимоги може значно ускладнити або й зовсім унеможливити його виконання у зв’язку з тим, що виконавець не зможе однозначно ідентифікувати боржника.
📝Конституційний Суд України зазначає, що оспорювані приписи Кодексу узгоджуються із загальновизнаними принципами захисту особових даних, правовладдя, мінімальності, анонімності, справедливості. Цими приписами Кодексу не встановлено можливості оброблення визначених ними особових даних сторін для цілей інших, ніж ефективне виконання завдань адміністративного судочинства (тобто тих цілей, для яких ці дані надавали судам). Такі особові дані, як місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є мінімальним обсягом відомостей, потрібних для забезпечення судового захисту та обов’язкового виконання судових рішень. Зазначені особові дані не можуть бути анонімними принаймні з огляду на основні засади адміністративного судочинства та принципи судової юрисдикції. Вимога зазначати особові дані в судових рішеннях установлена оспорюваними приписами Кодексу, не спричиняє надмірного втручання в особисте життя сторін.
☑️З огляду на викладене, Конституційний Суд України визнав оспорювані приписи Кодексу конституційними.
https://bit.ly/40rjS1p
🔹У Рішенні Суду зазначено, зокрема, що використання в адміністративному провадженні таких особових даних, як місце проживання сторін (для фізичних осіб), потрібне для однозначної ідентифікації сторін на стадії відкриття судового провадження та передусім для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав. Тому установлена окремим приписом пункту 2 частини дев’ятої статті 171 Кодексу вимога зазначати в ухвалі суду про відкриття провадження у справі місце проживання сторін (для фізичних осіб) потрібна для реалізації особою права на судовий захист загалом.
🔸Зазначення в резолютивній частині судового рішення особових даних відповідно до окремих приписів пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу є потрібним для того, щоб забезпечити безпомилкове та своєчасне виконання судового рішення, а порушення цієї процесуальної вимоги може значно ускладнити або й зовсім унеможливити його виконання у зв’язку з тим, що виконавець не зможе однозначно ідентифікувати боржника.
📝Конституційний Суд України зазначає, що оспорювані приписи Кодексу узгоджуються із загальновизнаними принципами захисту особових даних, правовладдя, мінімальності, анонімності, справедливості. Цими приписами Кодексу не встановлено можливості оброблення визначених ними особових даних сторін для цілей інших, ніж ефективне виконання завдань адміністративного судочинства (тобто тих цілей, для яких ці дані надавали судам). Такі особові дані, як місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є мінімальним обсягом відомостей, потрібних для забезпечення судового захисту та обов’язкового виконання судових рішень. Зазначені особові дані не можуть бути анонімними принаймні з огляду на основні засади адміністративного судочинства та принципи судової юрисдикції. Вимога зазначати особові дані в судових рішеннях установлена оспорюваними приписами Кодексу, не спричиняє надмірного втручання в особисте життя сторін.
☑️З огляду на викладене, Конституційний Суд України визнав оспорювані приписи Кодексу конституційними.
https://bit.ly/40rjS1p
📚Сергій Головатий розповів про юридичні позиції Конституційного Суду України в контексті забезпечення правовладдя в Україні
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий 21 квітня 2023 року виступив з доповіддю „Юридичні позиції Конституційного Суду України в контексті забезпечення правовладдя в Україні‟ на навчальному заході для суддів Верховного Суду, що його організувала Національна школа суддів України.
💬Сергій Головатий розповів про історичні передумови втілення поняття „верховенство права‟ у статті 8 Конституції України 1996 року, фундаментальні документи Венеційської Комісії щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟, а також проаналізував юридичні позиції Конституційного Суду України, де принцип правовладдя покладено в основу рішень Суду.
🔸Зокрема, суддя КСУ зазначив, що на час ухвалення Основного Закону України правники та мовознавці шукали належний український відповідник англійському „the rule of law‟ та зробили вибір на користь двослівного поняття „верховенство права‟, вважаючи його найвдалішим. 🖇«Тоді внаслідок політичного протиборства із запеклими прибічниками „верховенства закону‟, що його обстоювали депутати від комуністичної та соціалістичної партій, парламентська кваліфікована більшість підтримала, на чому наполягав я, словосполуку „верховенство права‟ як антитезу до поняття „верховенство закону‟», – зазначив Сергій Головатий.
🔹Замінюючи „верховенство закону‟ термінологічно на „верховенство права‟, ми вважали, що діємо рішуче та відмовляємося від антиюридичного позитивізму радянської доби. Проте, як виявилося з часом, це було не зовсім так, оскільки під час практичного застосування та теоретичного тлумачення цього поняття виявили низку проблем, зокрема, постало питання: що „верховенствує‟ та „над ким?‟ чи „над чим?‟. За словами Сергія Головатого, така ситуація виникла через брак знань, які б дозволили правильно українською перекласти фразу „the rule of law‟, яка ніяк не є відповідником українського або російського „верховенство права‟.
❗️Як зауважив Сергій Головатий, він ініціював розгляд питання щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟ для посткомуністичних країн у Парламенській асамблеї Ради Європи, а згодом – у Венеційській Комісії. 🗞Під час виступу суддя КСУ звернув увагу на фундаментальні документи, які підготувала та ухвалила Венеційська Комісія, зокрема, Доповідь „Report of the Rule of Law‟, ухвалену на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25–26 березня 2011 р.), та документ “Rule of Law Checklist” (Мірило правовладдя), ухвалений на її 106-му пленарному засіданні (Венеція, 11–12 березня 2016 р.). За його словами, ухвалення цих документів сприяло еволюції правничої терміносистеми в окремих державах Східної Європи.
🔹Сергій Головатий навів приклади рішень Конституційного Суду України, де містилося тлумачення поняття „верховенство права‟. 📃Зокрема, він зауважив, що вперше Суд сформулював юридичну позицію щодо сутності цього принципу в Рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. За словами судді КСУ, юридичну позицію, висловлену у цьому рішенні, Конституційний Суд України надалі навів у 25 рішеннях, та, на жаль, її й досі застосовують у науці.
📌Однак, як зазначив Сергій Головатий, від 2020 року Конституційний Суд України почав застосовувати поняття „the rule of law‟ згідно з документами Венеційської Комісії. У Рішенні у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо конституційності припису пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213–VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Суд сформулював комплексну юридичну позицію щодо сутності правовладдя.
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий 21 квітня 2023 року виступив з доповіддю „Юридичні позиції Конституційного Суду України в контексті забезпечення правовладдя в Україні‟ на навчальному заході для суддів Верховного Суду, що його організувала Національна школа суддів України.
💬Сергій Головатий розповів про історичні передумови втілення поняття „верховенство права‟ у статті 8 Конституції України 1996 року, фундаментальні документи Венеційської Комісії щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟, а також проаналізував юридичні позиції Конституційного Суду України, де принцип правовладдя покладено в основу рішень Суду.
🔸Зокрема, суддя КСУ зазначив, що на час ухвалення Основного Закону України правники та мовознавці шукали належний український відповідник англійському „the rule of law‟ та зробили вибір на користь двослівного поняття „верховенство права‟, вважаючи його найвдалішим. 🖇«Тоді внаслідок політичного протиборства із запеклими прибічниками „верховенства закону‟, що його обстоювали депутати від комуністичної та соціалістичної партій, парламентська кваліфікована більшість підтримала, на чому наполягав я, словосполуку „верховенство права‟ як антитезу до поняття „верховенство закону‟», – зазначив Сергій Головатий.
🔹Замінюючи „верховенство закону‟ термінологічно на „верховенство права‟, ми вважали, що діємо рішуче та відмовляємося від антиюридичного позитивізму радянської доби. Проте, як виявилося з часом, це було не зовсім так, оскільки під час практичного застосування та теоретичного тлумачення цього поняття виявили низку проблем, зокрема, постало питання: що „верховенствує‟ та „над ким?‟ чи „над чим?‟. За словами Сергія Головатого, така ситуація виникла через брак знань, які б дозволили правильно українською перекласти фразу „the rule of law‟, яка ніяк не є відповідником українського або російського „верховенство права‟.
❗️Як зауважив Сергій Головатий, він ініціював розгляд питання щодо з’ясування змісту, закладеного в поняття „the rule of law‟ для посткомуністичних країн у Парламенській асамблеї Ради Європи, а згодом – у Венеційській Комісії. 🗞Під час виступу суддя КСУ звернув увагу на фундаментальні документи, які підготувала та ухвалила Венеційська Комісія, зокрема, Доповідь „Report of the Rule of Law‟, ухвалену на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25–26 березня 2011 р.), та документ “Rule of Law Checklist” (Мірило правовладдя), ухвалений на її 106-му пленарному засіданні (Венеція, 11–12 березня 2016 р.). За його словами, ухвалення цих документів сприяло еволюції правничої терміносистеми в окремих державах Східної Європи.
🔹Сергій Головатий навів приклади рішень Конституційного Суду України, де містилося тлумачення поняття „верховенство права‟. 📃Зокрема, він зауважив, що вперше Суд сформулював юридичну позицію щодо сутності цього принципу в Рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. За словами судді КСУ, юридичну позицію, висловлену у цьому рішенні, Конституційний Суд України надалі навів у 25 рішеннях, та, на жаль, її й досі застосовують у науці.
📌Однак, як зазначив Сергій Головатий, від 2020 року Конституційний Суд України почав застосовувати поняття „the rule of law‟ згідно з документами Венеційської Комісії. У Рішенні у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо конституційності припису пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213–VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Суд сформулював комплексну юридичну позицію щодо сутності правовладдя.
🖇Зокрема, Суд вказав на шість стрижневих складників правовладдя, що їх визначила Венеційська Комісія – це законність; юридична визначеність; заборона свавільності; доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах – включно із судовим контролем щодо адміністративних актів (дій); дотримання людських прав; недискримінація та рівність перед законом.
🔹Сергій Головатий наголосив, що наразі Конституційний Суд України розв’язує справи за конституційними поданнями та конституційними скаргами через призму шести складників правовладдя, визначених у Доповіді Венеційської Комісії.
Під час заходу також виступили Королівський адвокат (КС), суддя у відставці, Голова Апеляційної палати Міжнародного кримінального суду (2011 – 2021) Сер Говард Моррісон, суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський, заступник Міністра юстиції України Ірина Мудра. Вони представили доповіді на теми: „Міжнародна кримінальна юстиція і права людини‟, „Національні і міжнародні механізми відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок агресії рф‟, „Принцип юридичної визначеності як складова верховенства права: практика ЄСПЛ‟.
https://bit.ly/3UTta4W
🔹Сергій Головатий наголосив, що наразі Конституційний Суд України розв’язує справи за конституційними поданнями та конституційними скаргами через призму шести складників правовладдя, визначених у Доповіді Венеційської Комісії.
Під час заходу також виступили Королівський адвокат (КС), суддя у відставці, Голова Апеляційної палати Міжнародного кримінального суду (2011 – 2021) Сер Говард Моррісон, суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський, заступник Міністра юстиції України Ірина Мудра. Вони представили доповіді на теми: „Міжнародна кримінальна юстиція і права людини‟, „Національні і міжнародні механізми відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок агресії рф‟, „Принцип юридичної визначеності як складова верховенства права: практика ЄСПЛ‟.
https://bit.ly/3UTta4W