⚖️Розгляд справ за конституційними скаргами Василенка С. М. та Сербіної О. Д.: Другий сенат #КСУ дослідив матеріали справ на відкритій частині пленарних засідань та перейшов до закритої частини для ухвалення рішень

✍️Судді Другого сенату Конституційного Суду України 16 листопада на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянули справу за конституційною скаргою Василенка Сергія Миколайовича щодо відповідності Конституції України пункту 6 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі – Закон № 113).

📃Суддя-доповідач у справі Олег Первомайський під час пленарного засідання виклав зміст конституційної скарги, підстави для відкриття конституційного провадження у справі, а також поінформував про надані доручення та запити до органів державної влади і наукових установ.

🗞Відповідно до оспорюваного припису Закону № 113 «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“».

Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорюваний припис Закону № 113 не відповідає частині другій статті 3, частині другій статті 6, частині першій статті 8, частині другій статті 19, частині першій, другій, шостій статті 43, частині другій статті 85 Конституції України.

🖇Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.

На пленарному засіданні був присутній суб’єкт права на конституційну скаргу Сергій Василенко та представник Верховної Ради України, керівник Відділу зв’язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України Аркадій Лаптієв.
__________________________________________

⚖️Другий сенат Конституційного Суду України цього ж дня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Сербіної Олени Дмитрівни щодо відповідності Конституції України статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668–VI (далі – Закон № 3668), першого речення абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII (далі – Закон № 1697).

📑Олег Первомайський, суддя-доповідач у цій справі, зазначив, що скаржниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України окремі приписи статті 2 Закону № 3668 у частині поширення її дії на Закон № 1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону № 1697, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Авторка клопотання також просить перевірити на відповідність Конституції України окремий припис Закону № 1697 відповідно до якого „максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність“.

☑️Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.

📽Переглянути відкриті частини пленарних засідань можна на офіційному вебсайті Конституційного Суду України у рубриці Архів відеотрансляцій засідань.

https://bit.ly/3ED1s6b

✍️Відбувся розгляд справи за конституційними скаргами Сиротенка С.Є.

🧾Другий сенат #КСУ 16 листопада на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).

💬На пленарному засіданні суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що суб’єкт права на конституційну скаргу – Сиротенко С. Є. – звернувся до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на відповідність Конституції України окремі приписи Кодексу.

🗞Було зазначено, що автор клопотання вважає, що у зв’язку з висловленою ним незгодою щодо зазначення в судових рішеннях у його справах його місця проживання (для фізичних осіб) та реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб), суди не мали достатніх підстав вказувати ці дані в таких рішеннях. Це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки у матеріалах справ був „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“.

Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.

На переконання суб’єкта права на конституційну скаргу, „у відносинах заявника та публічної влади щодо його персональних даних як фізичної особи первинною є саме воля заявника (надавати чи не надавати згоду на збирання, обробку, зберігання, використання та поширення персональних даних у тому числі в межах судового провадження). <…> саме до обов’язків публічної влади віднесено доказування підстав легітимного та обґрунтованого використання й поширення персональних даних заявника у судових рішеннях. <…> Вказане також слідує з статей 3, 8, 23 та 32 Конституції України“.

Також скаржник вважає, що запровадження оспорюваних приписів Кодексу „є звуженням змісту та обсягу <…> конституційних прав і свобод, що статтею 22 Конституції України не допускається“.

📚Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.

Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Конституційного Суду України у рубриці Архів відеотрансляцій засідань.

https://bit.ly/3TJ18XH

⚖️Суд ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою ПАТ „Одестеплокомуненерго“

☑️У середу, 16 листопада, на пленарному засіданні Другий сенат  Конституційного Суду України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Одестеплокомуненерго“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“ .

💬Суб’єкт права на конституційну скаргу твердив, що оспорюваний припис Закону є неконституційним, оскільки надає Міністерству юстиції України повноваження позбавляти особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок, допущених державним реєстратором, чим порушує приписи частини четвертої статті 41 Конституції України, згідно з якими право власності є непорушним. Крім того, на його думку, зазначеним приписом встановлено відповідальність особи – власника нерухомого майна за помилки, допущені державним реєстратором як представником держави, що є „абсолютно протилежним“ частині другій статті 3 Конституції України, відповідно до якої держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

📍 Розглянувши справу, Конституційний Суд України оспорюваний припис Закону визнав таким, що не відповідає Конституції України.

Суддя-доповідач у цій справі – Олег Первомайський.

Текст Рішення та його резюме буде оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду 17 листопада 2022 року.

https://bit.ly/3UIELTv

🔎 Лекція судді Конституційного Суду України Галини Юровської на тему: “25 знакових рішень Конституційного Суду України”

👉  https://cutt.ly/uMIz3G7

📖 Під час лекції суддя презентувала 25 знакових рішень Конституційного Суду, які увійшли до брошури, підготовленої з нагоди 25-ої річниці заснування органу конституційної юрисдикції України.  

💬 „Кожне рішення Конституційного Суду України має важливе значення як для держави в цілому, так і для кожного з нас. Ряд рішень Конституційного Суду України відкрили українському парламенту шлях до ухвалення відповідних законодавчих змін, спрямованих на захист прав і свобод людини і громадянина, зміцнення й розвиток української державності“, – зазначила суддя. 

📚 Переглянути брошуру „25 знакових рішень Конституційного Суду України“ можна за посиланням: https://cutt.ly/hMIgdXy

⚖️ Розгляд справ за конституційними поданнями і конституційними скаргами

У четвер, 17 листопада, Велика палата #КСУ на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ:

- за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України „Про внесення зміни до статті 12 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації“ щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України“;

- за конституційною скаргою Самсіна Ігоря Леоновича щодо відповідності Конституції України положення другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;

- за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України приписів пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади“ від 16 вересня 2014 року № 1682–VII, 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України приписів частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п’ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних приписів цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України приписів частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних приписів цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України приписів частини третьої статті 4 цього закону;

- за конституційними поданнями 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України „Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“ та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України припису частини шостої статті 4 Закону України „Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“;

- за конституційними скаргами Болотнікової Антоніни Петрівни, Райкун Ганни Василівни, Мельничука Ігоря Степановича, Ковбасюка Віталія Васильовича, Біляка Миколи Дем’яновича щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VІ, абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, Єфіменко Антоніни Іванівни щодо відповідності Конституції України окремого положення статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI, Веселухи Володимира Олександровича щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI, частини другої, абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ;

- за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень другого речення частини четвертої статті 54, частини дев’ятої статті 56 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

🗞Подальший розгляд цих справ відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
https://bit.ly/3TJjmIw

⚖️ Визнано неконституційним окремий припис статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, а саме „скасування рішення державного реєстратора“

✍️ У середу, 16 листопада, на пленарному засіданні Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення (https://bit.ly/3V6okQC) у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Одестеплокомуненерго“ (далі – Товариство) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“.

📃 У Рішенні йдеться про те, що в жовтні 2016 року та червні 2017 року державні реєстратори здійснили державну реєстрацію права власності Товариства на об’єкт незавершеного будівництва. Департамент комунальної власності Одеської міської ради 8 вересня 2017 року звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій заявив клопотання про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності Товариства, посилаючись, зокрема на те, що «Одеська міська рада в особі КП „Теплопостачання міста Одеса“ є титульним власником» майна, право власності на яке зареєстровано за Товариством, тому „у результаті проведення незаконних реєстраційних дій з власності територіальної громади міста Одеси вибуло комунальне майно“. Міністерство юстиції України задовольнило скаргу Департаменту та скасувало рішення про державну реєстрацію права власності Товариства на нерухоме майно в зв’язку з помилками, що були допущені державними реєстраторами.

🗞 Суб’єкт права на конституційну скаргу твердив, що оспорюваний ним припис статті 37 Закону є неконституційним, оскільки надає Міністерству юстиції України повноваження позбавляти особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок, допущених державним реєстратором, чим порушує приписи частини четвертої статті 41 Конституції України, згідно з якими право власності є непорушним. Крім того, на його думку, зазначеним приписом встановлено відповідальність особи – власника нерухомого майна – за помилки, допущені державним реєстратором як представником держави, що є „абсолютно протилежним“ частині другій статті 3 Конституції України, відповідно до якої держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Конституційний Суд України визнав предметом конституційного контролю в цій справі окремий припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству“ від 12 травня 2022 року № 2255–IХ, а саме: „скасування рішення державного реєстратора“ (далі – оспорюваний припис статті 37 Закону).

📚 Вирішуючи справу, Конституційний Суд України враховував свої, раніше сформульовані юридичні позиції, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини.

🔹 Оцінюючи конституційність оспорюваного припису статті 37 Закону, Конституційний Суд України виходить з того, що право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Однак будь-яке втручання в право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним.

🔹 Втручання держави у конституційне право можливе на підставі приписів, що відповідають вимозі юридичної визначеності, яка вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин та лише за допомогою засобів, які є домірними.

🔹 Даючи оцінку оспорюваному припису статті 37 Закону в зазначеному аспекті, Конституційний Суд України констатує, що ухвалення Міністерством юстиції України рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно може бути кваліфіковано, насамперед, як припинення офіційного визнання і підтвердження державою юридичного факту набуття особою такого права власності внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносять запис про скасування державної реєстрації права власності. Отже, особа втрачає можливість вільно

та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Крім того, в оспорюваному приписі статті 37 Закону немає чіткої та зрозумілої вказівки на юридичні наслідки ухвалення Міністерством юстиції України рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в аспекті визначення особи власника майна. Отже, скасування Міністерством юстиції України на підставі оспорюваного припису статті 37 Закону рішення про державну реєстрацію права власності спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує Товариство в розпорядженні майном.

🔸 Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України „Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави“. Конституційний Суд України стверджує, що держава зобов’язана гарантувати і забезпечити права і свободи людини у спосіб та в межах, визначених Конституцією та законами України, а також утриматись від притягнення особи до юридичної відповідальності або застосування до неї інших надмірних санкцій у разі помилкових або незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та інших органів або осіб, які виконують функції держави.

🔸 У даному випадку підставою для скасування рішення державного реєстратора були помилкові дії та рішення державних реєстраторів, а не помилки або протиправні дії Товариства, однак оспорюваний припис статті 37 Закону не надає Міністерству юстиції України повноважень ухвалювати рішення щодо виплати Товариству компенсації чи іншого виду належного відшкодування у звʼязку з тим, що втручання у його право власності відбулось унаслідок помилкових дій та рішень державних реєстраторів, тобто субʼєктів, які вчиняли дії та ухвалювали рішення на виконання функцій держави.

Конституційний Суд України вважає, що оспорюваний припис статті 37 Закону всупереч принципам „відповідальності держави перед людиною“ та „добропорядного врядування“ не встановлює домірних засобів втручання в право власності у випадках, коли підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є помилкові рішення та дії державного реєстратора.

🔸 З огляду на наведене Конституційний Суд України визнав, що оспорюваний припис статті 37 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України, отже, є неконституційним. Конституційний Суд України також зазначив, що оспорюваний припис статті 37 Закону, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та зобов’язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
https://bit.ly/3EfgaPa

З Днем Гідності та Свободи!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

📚Суддя #КСУ Галина Юровська виступила під час науково-практичної дискусії, присвяченій вдосконаленню національного законодавства щодо інтелектуальної власності

👥У вівторок, 22 листопада 2022 року, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська взяла участь у дискусійній панелі „Організація сприяння митними органами захисту майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку“, організованій Міністерством фінансів України, Державною митною службою України за сприяння Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».

💬Учасники заходу обговорювали питання удосконалення законодавства щодо інтелектуальної власності. Галина Юровська звернула увагу присутніх на особливості адаптації національного законодавства до усього комплексу нормативної бази Європейського Союзу, наголосивши на тому, що імплементація норм міжнародного права в національне законодавство має відбуватися лише відповідно до вимог Конституції України з дотриманням принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України.

Вона зауважила, що „потреба в напрацюванні відповідних змін у національному законодавстві щодо регулювання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку пов’язана насамперед із євроінтеграційним та євроатлантичним курсом нашої держави, конституційна цінність якого була безпосередньо відображена в абзаці п’ятому преамбули Основного Закону понад три роки тому“.

🖇Переглянути відеовиступ судді КСУ можна за посиланням: https://cutt.ly/lMM29hr