🔸Скасування запобіжного заходу для проходження військової служби у контексті Рішення КСУ від 15 липня 2026 року № 7-р(ІІ)/2026: онлайн-лекція суддів КСУ
 

15 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Щодо конституційності процедури скасування запобіжного заходу для проходження військової служби у контексті Рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2026 року № 7-р(ІІ)/2026“ за участі суддів Конституційного Суду України.

Захід зібрав широку аудиторію: представників Національної школи суддів України, юристів-практиків, адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та слухачів Малої академії наук.

👥 Лекторами заходу виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Віктор Городовенко (суддя-доповідач у справі).

Під час лекції було детально розглянуто зміст Рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2026 року № 7-р(ІІ)/2026, ухваленого Другим сенатом Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Євгена Генієвського.

Предметом конституційного контролю у цій справі був абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс). Цим приписом установлено, що за результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За результатами розгляду справи Конституційний Суд України визнав абзац другий частини першої статті 616 Кодексу таким, що не відповідає Конституції України. Суд дійшов висновку, що встановлений механізм у взаємозв’язку з абзацом першим частини першої цієї статті фактично унеможливлював розгляд слідчим суддею або судом відповідного клопотання підозрюваного чи обвинуваченого без згоди прокурора.

Окрему увагу під час лекції було приділено особливостям правового регулювання, запровадженого в умовах воєнного стану. Зазначалося, що широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України об’єктивно зумовила необхідність запровадження у сфері кримінального процесу спеціальних юридичних механізмів, не характерних для правопорядку мирного часу. Водночас було зазначено, що навіть за таких умов законодавче регулювання має залишатися в межах конституційної моделі правосуддя, не нівелювати гарантій прав людини та відповідати принципу верховенства права.

▪️У центрі обговорення перебувало питання доступу підозрюваного, обвинуваченого до суду для вирішення питання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задля продовження та/або проходження військової служби. Було роз’яснено, що передбачений статтею 616 Кодексу механізм ставив можливість судового розгляду відповідного клопотання у залежність від ініціативи прокурора.

У цьому контексті було наголошено на взаємозв’язку права на свободу та особисту недоторканність із правом на судовий захист. Конституційний Суд України виходив із того, що саме суд є єдиним органом, уповноваженим здійснювати контроль за законністю втручання у право особи на свободу та особисту недоторканність, а інші форми контролю не можуть бути еквівалентом судового контролю у розумінні статті 29 Конституції України. Тому доступ особи до суду з питання, яке безпосередньо стосується її свободи, не може бути поставлений у залежність від волі органу чи посадової особи, яка не здійснює правосуддя.

Під час лекції також було проаналізовано процесуальну роль прокурора у встановленому законодавцем механізмі. Лектори звернули увагу на те, що покладення саме на прокурора повноваження вирішувати, чи передавати відповідне клопотання сторони захисту на розгляд суду, фактично надавало йому функцію процесуального „фільтра“. Водночас у разі звернення прокурора до суду з таким клопотанням змінювалася характерна для нього процесуальна роль: прокурор був заінтересований у задоволенні клопотання, що за своєю природою властивіше стороні захисту.

▪️Значну увагу було приділено також принципу домірності як складникові принципу верховенства права. Було зазначено, що мета законодавчого регулювання, пов’язана із забезпеченням обороноздатності держави та можливістю залучення осіб до військової служби, є правомірною. Водночас наявність правомірної мети сама по собі не є достатньою для виправдання втручання у конституційні права. За словами суддів КСУ, обраний законодавцем засіб та процедура його реалізації мають бути придатними, потрібними і домірними щодо встановлених обмежень прав людини.

Під час обговорення лектори звернули увагу й на те, що Конституційний Суд України не заперечив самої можливості існування спеціального механізму скасування запобіжного заходу для проходження військової служби в умовах воєнного стану. Конституційно значущим, на їх переконання, стало саме питання процедури його реалізації та необхідності забезпечити особі безпосередній і результативний доступ до суду без попереднього погодження з боку сторони обвинувачення.

▪️Окремо було роз’яснено правові наслідки Рішення. Так, Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності неконституційним приписом на шість місяців із дня ухвалення Рішення. Такий підхід дає можливість законодавцеві врегулювати відповідну процедуру з урахуванням юридичних позицій Суду, не припиняючи одномоментно дії спеціального механізму, запровадженого для забезпечення потреб держави в умовах воєнного стану.

📝 До Рішення додано окрему думку судді Конституційного Суду України Олександра Водяннікова, у якій викладено міркування і висновки щодо основних його аспектів.

Детальніше – у відеоматеріалі: https://youtu.be/1yTosdcGV0A

📑 Фактичне користування земельною ділянкою як підстава для стягнення коштів та відмови у податковій пільзі: КСУ розглядає справу ТОВ „ЖОВТЕНЬ“

Другий сенат #КСУ 21 жовтня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖОВТЕНЬ“ (далі – Товариство).

Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.

▪️Суддя поінформував, що Товариство в особі директора Винограденка В.О. звернулося до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність окремі приписи Податкового кодексу України (далі – Кодекс), як-от:
- пункту 52-4, а саме „земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди“;
- підпункту 69.14 пункту 69, а саме „земельні ділянки <…> що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди“;
- підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Кодексу в частині, у якій вони допускають „позбавлення фактичного користувача земельної ділянки права на звільнення від нарахування та сплати плати за землю виключно через відсутність оформленого та зареєстрованого права оренди, якщо факт користування цією земельною ділянкою встановлений судом і саме цей факт покладено в основу стягнення з такої особи коштів у розмірі плати за землю“.

📃 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.

Київська міська рада рішенням від 4 липня 2024 року передала Товариству із земель комунальної власності в оренду на 10 років дві земельні ділянки для експлуатації розміщеного на них торговельного комплексу у зв’язку з набуттям Товариством права власності на цей торговельний комплекс. На виконання вказаного рішення між Київською міською радою і Товариством 28 січня 2025 року був укладений договір оренди земельних ділянок, за умовами якого Київська міська рада передає, а Товариство приймає в оренду земельні ділянки, визначені цим договором, для експлуатації торговельного комплексу.
За даними Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві до моменту укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою Товариство сплачувало податкові зобов’язання з плати за землю і за період із 12 березня 2020 року до 28 січня 2025 року сплатило грошові кошти понад 12,8 млн грн.

Водночас за розрахунками Київської міської ради за вказаний період Товариство недоплатило за користування земельними ділянками комунальної форми власності понад 2,5 млн грн. Задля стягнення цих коштів у квітні 2025 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства.

▪️Господарський суд міста Києва позов Київської міської ради задовольнив та ухвалив стягнути з Товариства на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі понад 2,5 млн грн та судовий збір. Північний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без зміни. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Товариство твердить, що „конституційна проблема“ полягає у тому, що та сама обставина – фактичне користування земельною ділянкою – була визнана судами достатньою для стягнення з Товариства коштів у розмірі плати за землю, але недостатньою для застосування податкової пільги щодо плати на землю. Причиною цього, на переконання Товариства, є нечіткість, внутрішня суперечливість та „дискримінаційний нормативний зміст“ оспорюваних приписів Кодексу, застосування яких у судових рішеннях у його справі призвело до покладення на Товариство майнового тягаря в розмірі плати за землю за ті періоди, за які законодавець прямо встановив звільнення від її нарахування та сплати.

📃 Суддя-доповідач повідомив, що ним було направлено листи-запити з відповідними питаннями до органів державної влади та фахівців.

Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до її розгляду в закритій частині пленарного засідання.

⚖️Право боржника на досудове оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця: Суд розглядає справу щодо конституційності припису Закону України „Про виконавче провадження“

Другий сенат #КСУ 21 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Петросяна Олександра Карловича щодо конституційності окремого припису абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VІІІ (далі – Закон).

Суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження.

Суддя зазначив, що у першому реченні абзацу першого частини третьої статті 74 Закону визначено, що „рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець“. На думку заявника, оспорюваний припис Закону є неконституційним.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави Петросяна О.К. притягнуто до адміністративної відповідальності. Під час примусового виконання цієї постанови державний виконавець визначив розмір витрат виконавчого провадження. Вважаючи частину цих витрат необґрунтованою, Петросян О.К. звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця до виконувача обов’язків начальника відділу державної виконавчої служби. Оскільки його скаргу не було розглянуто, він звернувся з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність виконувача обов’язків начальника відділу державної виконавчої служби, скасувати постанову державного виконавця у відповідній частині та відшкодувати моральну шкоду. Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням відмовив Петросяну О.К. у задоволенні позову.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою, яка є остаточним судовим рішенням у цій справі, у задоволенні позову Петросяна О. К. відмовив. Апеляційний суд зазначив, що „законодавством передбачено спеціальний адміністративний порядок контролю за законністю рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, який реалізується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Водночас право на звернення зі скаргою у такому порядку законодавець надав стягувачу та іншим учасникам виконавчого провадження, крім боржника, що прямо випливає зі змісту частини третьої статті 74 Закону“.

Заявник вважає, що окремий припис абзацу першого частини третьої статті 74 Закону суперечить статті 24 Конституції України, оскільки порушує принцип рівності. Зокрема, він твердить, що виключення боржника з кола осіб, які мають право на досудовий (адміністративний) захист своїх прав перед керівництвом державної виконавчої служби, свідчить про дискримінацію та порушує засадничі конституційні права людини і громадянина.

Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до розгляду справи в закритій частині пленарного засідання.

📄 Результати роботи Суду за 21 жовтня: розглядав справи за конституційними скаргами та постановив низку ухвал

Перший сенат 21 жовтня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційними скаргами Лінкевич Олени Павлівни, Ковальчук Людмили Петрівни, Карася Сергія Анатолійовича, Барановського Миколи Васильовича, Ліпейко Марії Василівни, Стременко Лариси Олександрівни, Багінської Ірини Володимирівни, Тимченко Валентини Володимирівни, Гриб Любові Василівни, Іванцова Михайла Вячеславовича, Барановського Миколи Павловича, Багінської Людмили Іванівни, Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни, Сарнавського Ігоря Миколайовича, Фалендиш Світлани Миколаївни, Родака Віталія Вікторовича, Шваб Віри Олександрівни, Литвинової Лілії Олександрівни, Ковальчук Людмили Артурівни, Першка Ігоря Петровича, Кондратчука Богдана Сергійовича щодо конституційності пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.

📎Розгляд цієї справи Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

▪Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.

Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:

-  Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖОВТЕНЬ“ щодо конституційності окремих приписів абзацу першого пункту 52-4, абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України;
-  Петросяна Олександра Карловича щодо конституційності окремого припису першого речення абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до їхнього розгляду в закритих частинах пленарних засідань.

▪Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
- Огродюка Павла Амбросійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–ІХ;
- Цвіркуна Юрія Івановича щодо конституційності пункту 14-3 та абзаців першого, другого пункту 14-4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII;
- Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України;
- Трейзуба Володимира Михайловича щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України;
- Товариства з обмеженою відповідальністю ,,О.С.П.АГРО“ щодо конституційності частин третьої, п’ятої статті 13 Закону України „Про валюту і валютні операції“;
- Дашевської Н. В. щодо конституційності частини п’ятої статті 13, частин першої, другої статті 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги“, пункту 1 частини п’ятої статті 12, абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- Петренко Л.Б. щодо конституційності абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні“.

📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.

▪За результатами розгляду Перша колегія суддів Першого сенату постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Чеботар Оксани Леонідівни щодо конституційності абзацу другого пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.

​Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  релігійної організації „Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату“ щодо конституційності частин першої, другої, третьої статті 177, частин першої, третьої статті 178, частин першої, другої статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України;
-  Слободенюка Олександра Івановича щодо конституційності приписів частин першої, другої статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
-  Хабібулліна Вадима Монев’яровича щодо конституційності підпункту „а“ пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів на наступному засіданні продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  Вялих Наталії Олександрівни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України;
-  Мамедова Станіслава Відадійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України.

▪Друга колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  Касьяненка Бориса Павловича щодо конституційності частини другої статті 393, частини першої, пункту 3 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України.
-  Туренка Іллі Валентиновича щодо конституційності окремих приписів пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
-  Костенка Юрія Івановича щодо конституційності статті 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення у системному зв’язку з частинами дев’ятою, одинадцятою статті 17 Закону України „Про політичні партії в Україні“;
-  Мельниченко Олени Володимирівни щодо конституційності частини другої статті 424, пункту 1 частини другої статті 428, окремого припису абзацу першого частини шостої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України.

▪Третя колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Зіненка Віктора Олександровича щодо конституційності підпункту „а“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
- Приватного акціонерного товариства „КІНТО“ щодо конституційності окремих приписів абзацу двадцять другого пункту 102 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“;
- Сукачьова Олександра Олександровича щодо конституційності частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України.

▪Друга колегія суддів Другого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Сервіс Львів“ щодо конституційності підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
-  Слободенюка Олександра Івановича щодо конституційності статті 40-1, частин шостої, сьомої статті 121, частини другої статті 287, статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього кодексу в цілому, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.

У справі за конституційною скаргою Чернухи Валерія Валерійовича колегія суддів постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження щодо конституційності частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відмову у відкритті конституційного провадження щодо конституційності частини другої статті 287, статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього кодексу в цілому. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

Колегія суддів на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гавуки Руслана Васильовича щодо конституційності частини першої статті 56, частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції“.

▪Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Вагоровського Володимира Антоновича щодо конституційності абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Пономарьова Олександра Сергійовича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого частини другої статті 482-2 Кримінального процесуального кодексу України;
- Мельничука Богдана Самійловича щодо конституційності частини восьмої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII;
- Мельника Віталія Павловича щодо конституційності частини другої статті 132-1, примітки до цієї статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.