⚖️КСУ ухвалив Рішення щодо особливостей здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини парламентського контролю за додержанням права на звернення до громадських об’єднань
🔸Перший сенат 10 вересня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026 за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
📑 Згідно зі статтею 188-40 Кодексу „невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян“.
📑 Стаття 22 Закону встановлює обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових і службових осіб, до яких звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, співпрацювати з ним та надавати йому потрібну допомогу.
🔸Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статтю 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР зі змінами.
🔸У Рішенні Суд виснував: „Ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“.
Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 вересня 2026 року.
🔸Перший сенат 10 вересня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026 за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
📑 Згідно зі статтею 188-40 Кодексу „невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян“.
📑 Стаття 22 Закону встановлює обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових і службових осіб, до яких звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, співпрацювати з ним та надавати йому потрібну допомогу.
🔸Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статтю 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР зі змінами.
‼️ Водночас Суд наголосив, що „покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“; такий обов’язок „може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“.
На думку Суду, „контроль за реалізацією права на звернення до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“.
🔸У Рішенні Суд виснував: „Ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“.
Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 вересня 2026 року.
⚖️ Суд ухвалив Рішення за конституційною скаргою Матвійчук О. В. та постановив низку ухвал
▪️Перший сенат 10 вересня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“. За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026.
(резюме 👉https://lnk.ua/LlMG9IwPu)
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження до 8 жовтня 2026 року постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Аббасова З.Дж. огли, Білобороди К.І., Вовка П.В., Вялих Н.О., Голуба О.С., Демиди І. С., Дрозденка М.В. (три скарги), Загорської В.В., Капочкіна Б.Б., Пономарьова О.С., Райхель В.В., Хабібуліна В.М., Шевченка Є.В., ТОВ „ВС Груп Менеджмент“, ТОВ „Закарпаттяенергозбут“, ТОВ «Енергетична компанія „Інсол“».
▪️Також відбулися збори суддів Суду, на яких розглянуто питання щодо забезпечення повноважного складу Конституційного Суду України у разі непризначення суддів Конституційного Суду України та щодо заміщення вакантних посад категорії „А“ в Секретаріаті КСУ.
▪️Перший сенат 10 вересня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“. За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026.
(резюме 👉https://lnk.ua/LlMG9IwPu)
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження до 8 жовтня 2026 року постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Аббасова З.Дж. огли, Білобороди К.І., Вовка П.В., Вялих Н.О., Голуба О.С., Демиди І. С., Дрозденка М.В. (три скарги), Загорської В.В., Капочкіна Б.Б., Пономарьова О.С., Райхель В.В., Хабібуліна В.М., Шевченка Є.В., ТОВ „ВС Груп Менеджмент“, ТОВ „Закарпаттяенергозбут“, ТОВ «Енергетична компанія „Інсол“».
▪️Також відбулися збори суддів Суду, на яких розглянуто питання щодо забезпечення повноважного складу Конституційного Суду України у разі непризначення суддів Конституційного Суду України та щодо заміщення вакантних посад категорії „А“ в Секретаріаті КСУ.
📑 КСУ оприлюднив Рішення щодо особливостей здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини парламентського контролю за додержанням права на звернення до громадських об’єднань
▪️Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 10 вересня 2026 року Рішення № 11-р(І)/2026 у справі за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що «держава створила цілісний нормативний механізм парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, чим забезпечила кожному можливість звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого, наділивши його владними повноваженнями, потрібними для здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України та законом. Обов’язок співпрацювати з Уповноваженим, установлений статтею 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, є однією з гарантій права кожного звертатися до Уповноваженого за захистом своїх прав, визначеного частиною третьою статті 55 Конституції України».
▪️Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 10 вересня 2026 року Рішення № 11-р(І)/2026 у справі за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Суд установив, що стаття 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стаття 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, які встановлюють обов’язок співпрацювати з Уповноваженим і адміністративну відповідальність за невиконання його законних вимог, є такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що «держава створила цілісний нормативний механізм парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, чим забезпечила кожному можливість звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого, наділивши його владними повноваженнями, потрібними для здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України та законом. Обов’язок співпрацювати з Уповноваженим, установлений статтею 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, є однією з гарантій права кожного звертатися до Уповноваженого за захистом своїх прав, визначеного частиною третьою статті 55 Конституції України».
Водночас Суд звернув увагу на те, що у цій справі Печерський районний суд міста Києва постановою, залишеною без зміни постановою Київського апеляційного суду, притягнув Матвійчук О.В. до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог Уповноваженого під час провадження щодо ймовірного порушення нею як головою Громадської організації вимог Закону України „Про звернення громадян“. Тобто законні вимоги Уповноваженого у справі Матвійчук О.В. пов’язані з обов’язком надавати відповідь на звернення громадян, що імпліцитно порушувало питання про конституційне підґрунтя для тих положень Закону України „Про звернення громадян“, які покладають такий обов’язок на громадські об’єднання та, відповідно, уможливлюють контроль за його виконанням Уповноваженим.
👉У цьому аспекті Суд сформулював такі юридичні позиції у Рішенні № 11-р(І)/2026:
✅ „Правова природа (зокрема, мета і принципи утворення та діяльності) громадських об’єднань як добровільних об’єднань фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права за загальним правилом не корелюється з покладенням на них законодавством України обов’язку надавати відповідь на звернення громадян. Тому покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“. Суд дійшов висновку, що „обов’язок надавати відповідь на звернення громадян може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“ (підпункт 8.4 пункту 8 мотивувальної частини);
✅ „Контроль Уповноваженого за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань з публічним характером діяльності має на меті запобігання вчиненню зловживань під час реалізації наданих їм прав щодо участі в публічному управлінні“; „натомість контроль за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“; „ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“ (підпункт 8.5 пункту 8 мотивувальної частини).
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
Рішення: https://cutt.ly/LyzgjBsw
✅ „Правова природа (зокрема, мета і принципи утворення та діяльності) громадських об’єднань як добровільних об’єднань фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права за загальним правилом не корелюється з покладенням на них законодавством України обов’язку надавати відповідь на звернення громадян. Тому покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“. Суд дійшов висновку, що „обов’язок надавати відповідь на звернення громадян може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“ (підпункт 8.4 пункту 8 мотивувальної частини);
✅ „Контроль Уповноваженого за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань з публічним характером діяльності має на меті запобігання вчиненню зловживань під час реалізації наданих їм прав щодо участі в публічному управлінні“; „натомість контроль за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“; „ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“ (підпункт 8.5 пункту 8 мотивувальної частини).
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
Рішення: https://cutt.ly/LyzgjBsw
Європейські стандарти у сфері конституційного правосуддя:
відбулася серія навчальних заходів
📎Упродовж 7–10 вересня 2026 року для працівників Секретаріату Конституційного Суду України відбулася серія навчальних заходів, присвячених актуальним питанням застосування європейських стандартів захисту прав людини у сфері конституційного правосуддя.
🖇️До проведення навчальних заходів долучилися завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, національна консультантка Ради Європи Олена Бориславська, керівник юридичного департаменту Конституційного Суду Латвійської Республіки, міжнародний консультант Ради Європи Крістапс Тамуш, професорка права Університету Комплутенсе в Мадриді, міжнародна консультантка Ради Європи Лорена Бахмайєр-Вінтер, членкиня Європейського комітету з соціальних прав, міжнародна та національна консультантка Ради Європи Алла Федорова, експертка з правових питань European Equality Law Network, національна консультантка Ради Європи Олександра Голуб.
📝Навчальні заходи відкривали керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний та керівниця Проєкту Ради Європи «Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні» Сюзанна Мнацаканян. Формат заходів передбачав тематичні виступи експертів, сесії запитань і відповідей та обговорення практичних аспектів порушених питань.
🖋️У межах професійних дискусій учасники розглянули питання забезпечення балансу між вимогами національної безпеки та захистом основоположних прав в умовах воєнного стану, значення практики Європейського суду з прав людини та європейських правових стандартів для конституційно-правової аргументації, а також особливості захисту соціальних і житлових прав та критерії допустимості й пропорційності обмежень прав людини.
✒️Окремий блок було присвячено можливостям і ризикам використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у конституційному правосудді. Йшлося, зокрема, про Керівні принципи ЮНЕСКО щодо використання систем штучного інтелекту в судах, практичний досвід Конституційного Суду Латвійської Республіки щодо впровадження новітніх технологій, переваги та ризики використання ШІ, а також межі автоматизації юридичного аналізу. При цьому було наголошено, що людська залученість до здійснення правосуддя залишається непорушним пріоритетом.
✏️Учасники також обговорили роль юридичної мови у забезпеченні принципів рівності, недискримінації та поваги до людської гідності. У цьому контексті було розглянуто європейські підходи до інклюзивного та гендерно нейтрального юридичного письма та ризики упередженості у судових текстах.
Проведення серії навчальних заходів сприяло поглибленню професійних знань працівників Секретаріату Суду щодо сучасних європейських стандартів захисту прав людини, актуальних викликів конституційного правосуддя та підходів, які можуть бути враховані у професійній діяльності.
📎Заходи організовано за підтримки Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, що впроваджується на виконання Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
відбулася серія навчальних заходів
📎Упродовж 7–10 вересня 2026 року для працівників Секретаріату Конституційного Суду України відбулася серія навчальних заходів, присвячених актуальним питанням застосування європейських стандартів захисту прав людини у сфері конституційного правосуддя.
🖇️До проведення навчальних заходів долучилися завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, національна консультантка Ради Європи Олена Бориславська, керівник юридичного департаменту Конституційного Суду Латвійської Республіки, міжнародний консультант Ради Європи Крістапс Тамуш, професорка права Університету Комплутенсе в Мадриді, міжнародна консультантка Ради Європи Лорена Бахмайєр-Вінтер, членкиня Європейського комітету з соціальних прав, міжнародна та національна консультантка Ради Європи Алла Федорова, експертка з правових питань European Equality Law Network, національна консультантка Ради Європи Олександра Голуб.
📝Навчальні заходи відкривали керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний та керівниця Проєкту Ради Європи «Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні» Сюзанна Мнацаканян. Формат заходів передбачав тематичні виступи експертів, сесії запитань і відповідей та обговорення практичних аспектів порушених питань.
🖋️У межах професійних дискусій учасники розглянули питання забезпечення балансу між вимогами національної безпеки та захистом основоположних прав в умовах воєнного стану, значення практики Європейського суду з прав людини та європейських правових стандартів для конституційно-правової аргументації, а також особливості захисту соціальних і житлових прав та критерії допустимості й пропорційності обмежень прав людини.
✒️Окремий блок було присвячено можливостям і ризикам використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у конституційному правосудді. Йшлося, зокрема, про Керівні принципи ЮНЕСКО щодо використання систем штучного інтелекту в судах, практичний досвід Конституційного Суду Латвійської Республіки щодо впровадження новітніх технологій, переваги та ризики використання ШІ, а також межі автоматизації юридичного аналізу. При цьому було наголошено, що людська залученість до здійснення правосуддя залишається непорушним пріоритетом.
✏️Учасники також обговорили роль юридичної мови у забезпеченні принципів рівності, недискримінації та поваги до людської гідності. У цьому контексті було розглянуто європейські підходи до інклюзивного та гендерно нейтрального юридичного письма та ризики упередженості у судових текстах.
Проведення серії навчальних заходів сприяло поглибленню професійних знань працівників Секретаріату Суду щодо сучасних європейських стандартів захисту прав людини, актуальних викликів конституційного правосуддя та підходів, які можуть бути враховані у професійній діяльності.
📎Заходи організовано за підтримки Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, що впроваджується на виконання Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
🔹Конституційний контроль у Республіці Хорватія: досвід діяльності та ключові практики суду
У межах спільного просвітницького проєкту Конституційного Суду України та Національної школи суддів України 10 вересня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Конституційний контроль у Республіці Хорватія“.
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков і Галина Юровська, працівники Конституційного Суду України, судді, адвокати, прокурори, науковці, викладачі, аспіранти, студенти юридичних факультетів та наймолодші правники – вихованці Малої академії наук.
📄 Під час виступу лекторка зосередила увагу на формуванні Суду, його статусі та повноваженнях, порядку призначення суддів, а також поділилася досвідом організації внутрішньої діяльності інституції та міжнародної співпраці.
Маша Зринська наголосила, що Суд було засновано в 1991 році після здобуття незалежності. До його складу входять 13 суддів, яких обирає парламент більшістю голосів строком на вісім років. Обрані судді мають широку політичну підтримку. Судді можуть бути переобрані, але не більше ніж на два строки поспіль. Голову Суду обирають самі судді строком на чотири роки.
Доповідачка підкреслила, що Суд не належить до жодної з трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої чи судової), натомість здійснює над ними правовий контроль у питаннях конституційного характеру, тож його часто називають „четвертою гілкою влади“.
📄 Промовиця виокремила ключові напрями діяльності Суду. Зокрема, ішлося про здійснення абстрактного контролю, у межах якого Суд перевіряє чинні закони на відповідність Конституції. Також він вирішує питання конституційності й законності нормативних актів, ухвалених Президентом Республіки, виконавчою чи місцевою владою.
У межах спільного просвітницького проєкту Конституційного Суду України та Національної школи суддів України 10 вересня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Конституційний контроль у Республіці Хорватія“.
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков і Галина Юровська, працівники Конституційного Суду України, судді, адвокати, прокурори, науковці, викладачі, аспіранти, студенти юридичних факультетів та наймолодші правники – вихованці Малої академії наук.
Головною доповідачкою виступила заступниця Голови Конституційного Суду Хорватії, науковиця та фахівчиня у сфері прав людини Маша Марочіні Зринська. Вона відзначила практичну й наукову цінність українського освітнього проєкту та привітала від імені Голови Конституційного Суду Республіки Хорватія (далі – Суд) Франє Станічича і хорватських колег, висловивши глибоку підтримку українському народові й сподівання на справедливий мир.
📄 Під час виступу лекторка зосередила увагу на формуванні Суду, його статусі та повноваженнях, порядку призначення суддів, а також поділилася досвідом організації внутрішньої діяльності інституції та міжнародної співпраці.
Маша Зринська наголосила, що Суд було засновано в 1991 році після здобуття незалежності. До його складу входять 13 суддів, яких обирає парламент більшістю голосів строком на вісім років. Обрані судді мають широку політичну підтримку. Судді можуть бути переобрані, але не більше ніж на два строки поспіль. Голову Суду обирають самі судді строком на чотири роки.
Доповідачка підкреслила, що Суд не належить до жодної з трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої чи судової), натомість здійснює над ними правовий контроль у питаннях конституційного характеру, тож його часто називають „четвертою гілкою влади“.
📄 Промовиця виокремила ключові напрями діяльності Суду. Зокрема, ішлося про здійснення абстрактного контролю, у межах якого Суд перевіряє чинні закони на відповідність Конституції. Також він вирішує питання конституційності й законності нормативних актів, ухвалених Президентом Республіки, виконавчою чи місцевою владою.
У Хорватії діє повноцінний інститут actio popularis у сфері конституційного судочинства, завдяки якому кожна фізична або юридична особа має право оскаржувати конституційність закону та законність і конституційність інших нормативних актів без доведення особистого правового інтересу для подання звернення.
Особливу увагу лекторка приділила механізму індивідуального захисту прав фізичних та юридичних осіб – конституційній скарзі. Подання такої скарги є безоплатним і не потребує обов’язкового юридичного представництва. Суд має право скасовувати рішення, винесене будь-яким національним судом Хорватії, включно з рішенням Верховного Суду Хорватії, та будь-який індивідуальний акт, винесений будь-яким іншим уповноваженим органом, якщо встановить, що цей акт порушує конституційні права заявника. Водночас наголосила на тому, що для подання конституційної скарги всі інші (попередні) засоби правового захисту мають бути вичерпані.
Суд також наділений окремими спеціальними повноваженнями. Зокрема, він вирішує питання щодо імпічменту Президента Республіки, розглядає виборчі спори, контролює конституційність і законність виборів та референдумів, а також перевіряє конституційність програм та діяльності політичних партій. Крім того, Суд розглядає апеляції на рішення Державної (Національної) судової ради про звільнення суддів із посад та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Науковиця акцентувала на міжнародній практиці, наголосивши на тривалій співпраці з європейськими судами й організаціями. Вона також детально розповіла про внутрішню структуру Суду та організацію його роботи.
Зокрема, зауважила, що наразі Суд працює у неповному складі – 10 суддів замість передбачених 13. Водночас сьогодні громадяни сприймають Суд як „останню надію“ та кінцевий національний засіб правового захисту перед зверненням до ЄСПЛ.
📄 Окрему увагу лекторка приділила проблемі суттєвого перевантаження інституції: щороку надходить понад 6 000 справ, із яких більш як 88% становлять конституційні скарги, близько 10% – справи щодо абстрактного контролю і лише 1,4% припадає на всі інші категорії. За нинішніх умов судді роблять усе можливе для їхнього ефективного розгляду.
Завершуючи виступ, промовиця побажала успіхів Конституційному Суду України, а Україні – миру, безпеки й процвітання. Судді Конституційного Суду України висловили вдячність Маші Зринській за змістовну доповідь та цінний хорватський досвід.
Зокрема, зауважила, що наразі Суд працює у неповному складі – 10 суддів замість передбачених 13. Водночас сьогодні громадяни сприймають Суд як „останню надію“ та кінцевий національний засіб правового захисту перед зверненням до ЄСПЛ.
📄 Окрему увагу лекторка приділила проблемі суттєвого перевантаження інституції: щороку надходить понад 6 000 справ, із яких більш як 88% становлять конституційні скарги, близько 10% – справи щодо абстрактного контролю і лише 1,4% припадає на всі інші категорії. За нинішніх умов судді роблять усе можливе для їхнього ефективного розгляду.
Завершуючи виступ, промовиця побажала успіхів Конституційному Суду України, а Україні – миру, безпеки й процвітання. Судді Конституційного Суду України висловили вдячність Маші Зринській за змістовну доповідь та цінний хорватський досвід.
⚖️Суд розглядав справи за конституційними поданнями Верховного Суду й Омбудсмана та постановив ухвали
▪️Велика палата 15 вересня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
- Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645–ІІІ зі змінами.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата постановила ухвали про письмову форму конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними поданнями:
- Верховного Суду щодо конституційності абзацу п'ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2026 рік“;
- Верховного Суду щодо конституційності статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
▪️Велика палата 15 вересня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
- Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645–ІІІ зі змінами.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата постановила ухвали про письмову форму конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними поданнями:
- Верховного Суду щодо конституційності абзацу п'ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2026 рік“;
- Верховного Суду щодо конституційності статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
⚖️Суд розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Ілони Захарової
Другий сенат 16 вересня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Захарової Ілони Віталіївни.
Суддя-доповідач у справі Сергій Різник зазначив, що Захарова І.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України, абзац другий пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон).
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
Захарова І.В. є державним службовцем апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. Із грудня 2019 року вона отримувала надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 50 відсотків посадового окладу.
📄 Приписами пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону на 2024 бюджетний рік запроваджено інший порядок нарахування й виплати державним службовцям надбавки за вислугу років на державній службі та зменшено її граничний розмір. З огляду на це Коростенський міськрайонний суд Житомирської області наказом від 19 січня 2024 року № 01/к (далі – Наказ) із 1 січня 2024 року визначив державним службовцям цього суду надбавки за вислугу років у розмірах, установлених Законом, зокрема Захаровій І.В. – на рівні 30 відсотків посадового окладу.
Захарова І.В., не погоджуючись із Наказом, звернулася до адміністративного суду з позовом до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
📄 Житомирський окружний адміністративний суд відкрив провадження за вказаним позовом та передав Верховному Суду справу для вирішення її як зразкової.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 лютого 2026 року в порядку апеляційного перегляду зразкової справи скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2025 року та ухвалила нове судове рішення, яким відмовила Захаровій І.В. у задоволенні її позову.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🎥 Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Другий сенат 16 вересня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Захарової Ілони Віталіївни.
Суддя-доповідач у справі Сергій Різник зазначив, що Захарова І.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України, абзац другий пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон).
Зазначеними приписами визначено, що ,,надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
Захарова І.В. є державним службовцем апарату Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. Із грудня 2019 року вона отримувала надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 50 відсотків посадового окладу.
📄 Приписами пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону на 2024 бюджетний рік запроваджено інший порядок нарахування й виплати державним службовцям надбавки за вислугу років на державній службі та зменшено її граничний розмір. З огляду на це Коростенський міськрайонний суд Житомирської області наказом від 19 січня 2024 року № 01/к (далі – Наказ) із 1 січня 2024 року визначив державним службовцям цього суду надбавки за вислугу років у розмірах, установлених Законом, зокрема Захаровій І.В. – на рівні 30 відсотків посадового окладу.
Захарова І.В., не погоджуючись із Наказом, звернулася до адміністративного суду з позовом до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
📄 Житомирський окружний адміністративний суд відкрив провадження за вказаним позовом та передав Верховному Суду справу для вирішення її як зразкової.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 лютого 2026 року в порядку апеляційного перегляду зразкової справи скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2025 року та ухвалила нове судове рішення, яким відмовила Захаровій І.В. у задоволенні її позову.
Захарова І.В., обґрунтовуючи неконституційність оспорюваного припису Закон, зазначає, що право державних службовців на отримання надбавки за вислугу років є невід’ємною складовою їхнього права на оплату праці; обмеження розміру цієї надбавки, запроваджене Законом, призвело до зниження рівня оплати праці та, відповідно, до зменшення обсягу вказаного права. У конституційній скарзі зазначено також, що оскаржуваними приписами Закону фактично змінено правове регулювання оплати праці державних службовців, а саме умови реалізації набутого права, та обмежено „розмір надбавки за вислугу років до 30 відсотків посадового окладу, що виходить за межі предмета регулювання закону про бюджет“.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🎥 Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔸Суд розглядав справу щодо строків розрахунків та нарахування пені
Другий сенат 16 вересня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,О.С.П.АГРО“ (далі – Товариство).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Сергій Різник зазначив, що автор клопотання просить перевірити на відповідність Конституції України частини третю, п’яту статті 13 Закону України „Про валюту і валютні операції“ від 21 червня 2018 року № 2473–VIII (далі – Закон).
📑 Частинами третьою, п’ятою статті 13 Закону визначено:
„3. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати)“;
„5. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару)“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі – Управління) провело документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання Товариством вимог валютного законодавства України під час виконання умов зовнішньоекономічного контракту. За результатами перевірки склали акт, яким установили порушення Товариством вимог частини третьої статті 13 Закону. На підставі цього акта Управління сформувало податкове повідомлення-рішення, згідно з яким до Товариства застосували штрафні санкції у вигляді пені.
Товариство оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 листопада 2025 року, залишеним без зміни постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року, відмовив Товариству в задоволенні позову.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2026 року відмовила Товариству у відкритті касаційного провадження на підставі того, що доводи, які були наведені ним у касаційній скарзі, не є достатніми для відкриття касаційного провадження.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
У пленарному засіданні взяла участь уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Рисін.
Другий сенат 16 вересня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,О.С.П.АГРО“ (далі – Товариство).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Сергій Різник зазначив, що автор клопотання просить перевірити на відповідність Конституції України частини третю, п’яту статті 13 Закону України „Про валюту і валютні операції“ від 21 червня 2018 року № 2473–VIII (далі – Закон).
📑 Частинами третьою, п’ятою статті 13 Закону визначено:
„3. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати)“;
„5. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару)“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі – Управління) провело документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання Товариством вимог валютного законодавства України під час виконання умов зовнішньоекономічного контракту. За результатами перевірки склали акт, яким установили порушення Товариством вимог частини третьої статті 13 Закону. На підставі цього акта Управління сформувало податкове повідомлення-рішення, згідно з яким до Товариства застосували штрафні санкції у вигляді пені.
Товариство оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 листопада 2025 року, залишеним без зміни постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року, відмовив Товариству в задоволенні позову.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2026 року відмовила Товариству у відкритті касаційного провадження на підставі того, що доводи, які були наведені ним у касаційній скарзі, не є достатніми для відкриття касаційного провадження.
Товариство вважає, що частини третя, п’ята статті 13 Закону не відповідають вимозі юридичної визначеності (стаття 8 Конституції України), „встановлюють фіксовану безальтернативну санкцію каральної природи без індивідуалізації та без вимоги доведення державою вини (частина друга статті 61, стаття 62)“, „непропорційно втручаються у право власності (стаття 41 Конституції України)“, „необґрунтовано обмежують свободу підприємницької діяльності (стаття 42 Конституції України)“, „діють нерівно та непропорційно в умовах воєнного стану, оскільки держава зупинила перебіг податкових та інших підконтрольних строків (підпункт 69.9 ПК України), але залишила валютну пеню нараховуватися (стаття 8, частина друга статті 24, стаття 64 Конституції України)“, „застосовуються на підставі норми, ключовий елемент якої (граничний строк розрахунків) визначено підзаконним актом, а не законом“.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
У пленарному засіданні взяла участь уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Рисін.