⚖️ Результати роботи за 9 вересня: Суд розглядав справи, ухвалив Рішення та постановив низку ухвал
- Труби Романа Михайловича щодо конституційності положень абзацу другого частини першої статті 11 Закону України „Про Державне бюро розслідувань“ та абзаців першого, другого підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань“;
- Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📄 Другий сенат на закритій частині пленарного засідання розглянув справу та ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Лопушанського Володимира Михайловича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.
▪️ Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Бухтоярової Оксани Василівни щодо конституційності абзацу п’ятнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Її розгляд буде продовжено на одному з наступних пленарних засідань Суду.
📄Другий сенат визначив письмову форму конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „РТЕ ЮКРЕЙН“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“;
- Куришко Алли Василівни щодо конституційності приписів частин першої, третьої статті 369 Кримінального кодексу України.
▪️Другий сенат відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ющенка Олександра Миколайовича щодо конституційності частини третьої статті 307, статті 309, частини третьої статті 392, частини четвертої статті 399, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України.
Розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ Другий сенат продовжить на одному з наступних засідань.
Перший сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
- Труби Романа Михайловича щодо конституційності положень абзацу другого частини першої статті 11 Закону України „Про Державне бюро розслідувань“ та абзаців першого, другого підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань“;
- Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Воробйова Юрія Миколайовича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого, абзацу другого преамбули Закону України „Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України“. Суд дослідив матеріали справи і перейшов до закритої частини пленарного засідання.
📄 Другий сенат на закритій частині пленарного засідання розглянув справу та ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Лопушанського Володимира Михайловича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.
▪️ Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Бухтоярової Оксани Василівни щодо конституційності абзацу п’ятнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Її розгляд буде продовжено на одному з наступних пленарних засідань Суду.
📄Другий сенат визначив письмову форму конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „РТЕ ЮКРЕЙН“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“;
- Куришко Алли Василівни щодо конституційності приписів частин першої, третьої статті 369 Кримінального кодексу України.
▪️Другий сенат відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ющенка Олександра Миколайовича щодо конституційності частини третьої статті 307, статті 309, частини третьої статті 392, частини четвертої статті 399, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України.
Розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ Другий сенат продовжить на одному з наступних засідань.
Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.
За результатами розгляду Перша колегія суддів Першого сенату постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Татаренко Юлії Іванівни щодо конституційності окремого припису частини другої статті 193 Цивільного процесуального кодексу України;
- Трутельницької Карини Едуардівни щодо конституційності частини першої статті 10 Закону України „Про іпотеку“ у системному зв’язку зі статтею 587 Цивільного кодексу України, частини п’ятої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Колегія суддів на наступних засіданнях продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Білобороди Костянтина Івановича щодо конституційності приписів частин першої, другої статті 33-1, частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України, окремих приписів пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до Конституції України (в частині правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401−VIII;
- Бойко Юлії Юріївни щодо конституційності пункту 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України;
- Вялих Наталії Олександрівни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
Третя колегія суддів Першого сенату відмовила у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Грушки Назарія Васильовича щодо конституційності абзацу десятого частини першої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
- Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗТЛ“ щодо конституційності статті 347, частини другої статті 383, частини другої статті 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пункту 15 розділу ХІ „Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України;
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Промгаз Сіті“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“, пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Інсол» щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ буде продовжено на наступному засіданні колегії.
🔸 Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 9 вересня 2026 року Рішення № 10-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Лопушанського Володимира Михайловича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення).
❗Суд установив, що Закон України „Про судовий збір“ не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Водянніков.
📑 Рішення за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/10_r_2_2026.pdf
▪️https://ccu.gov.ua/dokument/10-rii2026
Резюме Рішення: https://lnk.ua/b4CLDQJoi
❗Суд установив, що Закон України „Про судовий збір“ не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Водянніков.
📑 Рішення за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/10_r_2_2026.pdf
▪️https://ccu.gov.ua/dokument/10-rii2026
Резюме Рішення: https://lnk.ua/b4CLDQJoi
⚖️КСУ ухвалив Рішення щодо особливостей здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини парламентського контролю за додержанням права на звернення до громадських об’єднань
🔸Перший сенат 10 вересня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026 за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
📑 Згідно зі статтею 188-40 Кодексу „невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян“.
📑 Стаття 22 Закону встановлює обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових і службових осіб, до яких звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, співпрацювати з ним та надавати йому потрібну допомогу.
🔸Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статтю 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР зі змінами.
🔸У Рішенні Суд виснував: „Ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“.
Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 вересня 2026 року.
🔸Перший сенат 10 вересня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026 за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
📑 Згідно зі статтею 188-40 Кодексу „невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян“.
📑 Стаття 22 Закону встановлює обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових і службових осіб, до яких звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, співпрацювати з ним та надавати йому потрібну допомогу.
🔸Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статтю 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР зі змінами.
‼️ Водночас Суд наголосив, що „покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“; такий обов’язок „може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“.
На думку Суду, „контроль за реалізацією права на звернення до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“.
🔸У Рішенні Суд виснував: „Ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“.
Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 вересня 2026 року.
⚖️ Суд ухвалив Рішення за конституційною скаргою Матвійчук О. В. та постановив низку ухвал
▪️Перший сенат 10 вересня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“. За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026.
(резюме 👉https://lnk.ua/LlMG9IwPu)
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження до 8 жовтня 2026 року постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Аббасова З.Дж. огли, Білобороди К.І., Вовка П.В., Вялих Н.О., Голуба О.С., Демиди І. С., Дрозденка М.В. (три скарги), Загорської В.В., Капочкіна Б.Б., Пономарьова О.С., Райхель В.В., Хабібуліна В.М., Шевченка Є.В., ТОВ „ВС Груп Менеджмент“, ТОВ „Закарпаттяенергозбут“, ТОВ «Енергетична компанія „Інсол“».
▪️Також відбулися збори суддів Суду, на яких розглянуто питання щодо забезпечення повноважного складу Конституційного Суду України у разі непризначення суддів Конституційного Суду України та щодо заміщення вакантних посад категорії „А“ в Секретаріаті КСУ.
▪️Перший сенат 10 вересня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“. За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 11-р(І)/2026.
(резюме 👉https://lnk.ua/LlMG9IwPu)
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження до 8 жовтня 2026 року постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Аббасова З.Дж. огли, Білобороди К.І., Вовка П.В., Вялих Н.О., Голуба О.С., Демиди І. С., Дрозденка М.В. (три скарги), Загорської В.В., Капочкіна Б.Б., Пономарьова О.С., Райхель В.В., Хабібуліна В.М., Шевченка Є.В., ТОВ „ВС Груп Менеджмент“, ТОВ „Закарпаттяенергозбут“, ТОВ «Енергетична компанія „Інсол“».
▪️Також відбулися збори суддів Суду, на яких розглянуто питання щодо забезпечення повноважного складу Конституційного Суду України у разі непризначення суддів Конституційного Суду України та щодо заміщення вакантних посад категорії „А“ в Секретаріаті КСУ.
📑 КСУ оприлюднив Рішення щодо особливостей здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини парламентського контролю за додержанням права на звернення до громадських об’єднань
▪️Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 10 вересня 2026 року Рішення № 11-р(І)/2026 у справі за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що «держава створила цілісний нормативний механізм парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, чим забезпечила кожному можливість звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого, наділивши його владними повноваженнями, потрібними для здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України та законом. Обов’язок співпрацювати з Уповноваженим, установлений статтею 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, є однією з гарантій права кожного звертатися до Уповноваженого за захистом своїх прав, визначеного частиною третьою статті 55 Конституції України».
▪️Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 10 вересня 2026 року Рішення № 11-р(І)/2026 у справі за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Суд установив, що стаття 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стаття 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, які встановлюють обов’язок співпрацювати з Уповноваженим і адміністративну відповідальність за невиконання його законних вимог, є такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що «держава створила цілісний нормативний механізм парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, чим забезпечила кожному можливість звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого, наділивши його владними повноваженнями, потрібними для здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України та законом. Обов’язок співпрацювати з Уповноваженим, установлений статтею 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, є однією з гарантій права кожного звертатися до Уповноваженого за захистом своїх прав, визначеного частиною третьою статті 55 Конституції України».
Водночас Суд звернув увагу на те, що у цій справі Печерський районний суд міста Києва постановою, залишеною без зміни постановою Київського апеляційного суду, притягнув Матвійчук О.В. до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог Уповноваженого під час провадження щодо ймовірного порушення нею як головою Громадської організації вимог Закону України „Про звернення громадян“. Тобто законні вимоги Уповноваженого у справі Матвійчук О.В. пов’язані з обов’язком надавати відповідь на звернення громадян, що імпліцитно порушувало питання про конституційне підґрунтя для тих положень Закону України „Про звернення громадян“, які покладають такий обов’язок на громадські об’єднання та, відповідно, уможливлюють контроль за його виконанням Уповноваженим.
👉У цьому аспекті Суд сформулював такі юридичні позиції у Рішенні № 11-р(І)/2026:
✅ „Правова природа (зокрема, мета і принципи утворення та діяльності) громадських об’єднань як добровільних об’єднань фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права за загальним правилом не корелюється з покладенням на них законодавством України обов’язку надавати відповідь на звернення громадян. Тому покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“. Суд дійшов висновку, що „обов’язок надавати відповідь на звернення громадян може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“ (підпункт 8.4 пункту 8 мотивувальної частини);
✅ „Контроль Уповноваженого за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань з публічним характером діяльності має на меті запобігання вчиненню зловживань під час реалізації наданих їм прав щодо участі в публічному управлінні“; „натомість контроль за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“; „ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“ (підпункт 8.5 пункту 8 мотивувальної частини).
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
Рішення: https://cutt.ly/LyzgjBsw
✅ „Правова природа (зокрема, мета і принципи утворення та діяльності) громадських об’єднань як добровільних об’єднань фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права за загальним правилом не корелюється з покладенням на них законодавством України обов’язку надавати відповідь на звернення громадян. Тому покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“. Суд дійшов висновку, що „обов’язок надавати відповідь на звернення громадян може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“ (підпункт 8.4 пункту 8 мотивувальної частини);
✅ „Контроль Уповноваженого за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань з публічним характером діяльності має на меті запобігання вчиненню зловживань під час реалізації наданих їм прав щодо участі в публічному управлінні“; „натомість контроль за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“; „ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“ (підпункт 8.5 пункту 8 мотивувальної частини).
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
Рішення: https://cutt.ly/LyzgjBsw
Європейські стандарти у сфері конституційного правосуддя:
відбулася серія навчальних заходів
📎Упродовж 7–10 вересня 2026 року для працівників Секретаріату Конституційного Суду України відбулася серія навчальних заходів, присвячених актуальним питанням застосування європейських стандартів захисту прав людини у сфері конституційного правосуддя.
🖇️До проведення навчальних заходів долучилися завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, національна консультантка Ради Європи Олена Бориславська, керівник юридичного департаменту Конституційного Суду Латвійської Республіки, міжнародний консультант Ради Європи Крістапс Тамуш, професорка права Університету Комплутенсе в Мадриді, міжнародна консультантка Ради Європи Лорена Бахмайєр-Вінтер, членкиня Європейського комітету з соціальних прав, міжнародна та національна консультантка Ради Європи Алла Федорова, експертка з правових питань European Equality Law Network, національна консультантка Ради Європи Олександра Голуб.
📝Навчальні заходи відкривали керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний та керівниця Проєкту Ради Європи «Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні» Сюзанна Мнацаканян. Формат заходів передбачав тематичні виступи експертів, сесії запитань і відповідей та обговорення практичних аспектів порушених питань.
🖋️У межах професійних дискусій учасники розглянули питання забезпечення балансу між вимогами національної безпеки та захистом основоположних прав в умовах воєнного стану, значення практики Європейського суду з прав людини та європейських правових стандартів для конституційно-правової аргументації, а також особливості захисту соціальних і житлових прав та критерії допустимості й пропорційності обмежень прав людини.
✒️Окремий блок було присвячено можливостям і ризикам використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у конституційному правосудді. Йшлося, зокрема, про Керівні принципи ЮНЕСКО щодо використання систем штучного інтелекту в судах, практичний досвід Конституційного Суду Латвійської Республіки щодо впровадження новітніх технологій, переваги та ризики використання ШІ, а також межі автоматизації юридичного аналізу. При цьому було наголошено, що людська залученість до здійснення правосуддя залишається непорушним пріоритетом.
✏️Учасники також обговорили роль юридичної мови у забезпеченні принципів рівності, недискримінації та поваги до людської гідності. У цьому контексті було розглянуто європейські підходи до інклюзивного та гендерно нейтрального юридичного письма та ризики упередженості у судових текстах.
Проведення серії навчальних заходів сприяло поглибленню професійних знань працівників Секретаріату Суду щодо сучасних європейських стандартів захисту прав людини, актуальних викликів конституційного правосуддя та підходів, які можуть бути враховані у професійній діяльності.
📎Заходи організовано за підтримки Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, що впроваджується на виконання Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
відбулася серія навчальних заходів
📎Упродовж 7–10 вересня 2026 року для працівників Секретаріату Конституційного Суду України відбулася серія навчальних заходів, присвячених актуальним питанням застосування європейських стандартів захисту прав людини у сфері конституційного правосуддя.
🖇️До проведення навчальних заходів долучилися завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, національна консультантка Ради Європи Олена Бориславська, керівник юридичного департаменту Конституційного Суду Латвійської Республіки, міжнародний консультант Ради Європи Крістапс Тамуш, професорка права Університету Комплутенсе в Мадриді, міжнародна консультантка Ради Європи Лорена Бахмайєр-Вінтер, членкиня Європейського комітету з соціальних прав, міжнародна та національна консультантка Ради Європи Алла Федорова, експертка з правових питань European Equality Law Network, національна консультантка Ради Європи Олександра Голуб.
📝Навчальні заходи відкривали керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний та керівниця Проєкту Ради Європи «Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні» Сюзанна Мнацаканян. Формат заходів передбачав тематичні виступи експертів, сесії запитань і відповідей та обговорення практичних аспектів порушених питань.
🖋️У межах професійних дискусій учасники розглянули питання забезпечення балансу між вимогами національної безпеки та захистом основоположних прав в умовах воєнного стану, значення практики Європейського суду з прав людини та європейських правових стандартів для конституційно-правової аргументації, а також особливості захисту соціальних і житлових прав та критерії допустимості й пропорційності обмежень прав людини.
✒️Окремий блок було присвячено можливостям і ризикам використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у конституційному правосудді. Йшлося, зокрема, про Керівні принципи ЮНЕСКО щодо використання систем штучного інтелекту в судах, практичний досвід Конституційного Суду Латвійської Республіки щодо впровадження новітніх технологій, переваги та ризики використання ШІ, а також межі автоматизації юридичного аналізу. При цьому було наголошено, що людська залученість до здійснення правосуддя залишається непорушним пріоритетом.
✏️Учасники також обговорили роль юридичної мови у забезпеченні принципів рівності, недискримінації та поваги до людської гідності. У цьому контексті було розглянуто європейські підходи до інклюзивного та гендерно нейтрального юридичного письма та ризики упередженості у судових текстах.
Проведення серії навчальних заходів сприяло поглибленню професійних знань працівників Секретаріату Суду щодо сучасних європейських стандартів захисту прав людини, актуальних викликів конституційного правосуддя та підходів, які можуть бути враховані у професійній діяльності.
📎Заходи організовано за підтримки Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, що впроваджується на виконання Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
🔹Конституційний контроль у Республіці Хорватія: досвід діяльності та ключові практики суду
У межах спільного просвітницького проєкту Конституційного Суду України та Національної школи суддів України 10 вересня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Конституційний контроль у Республіці Хорватія“.
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков і Галина Юровська, працівники Конституційного Суду України, судді, адвокати, прокурори, науковці, викладачі, аспіранти, студенти юридичних факультетів та наймолодші правники – вихованці Малої академії наук.
📄 Під час виступу лекторка зосередила увагу на формуванні Суду, його статусі та повноваженнях, порядку призначення суддів, а також поділилася досвідом організації внутрішньої діяльності інституції та міжнародної співпраці.
Маша Зринська наголосила, що Суд було засновано в 1991 році після здобуття незалежності. До його складу входять 13 суддів, яких обирає парламент більшістю голосів строком на вісім років. Обрані судді мають широку політичну підтримку. Судді можуть бути переобрані, але не більше ніж на два строки поспіль. Голову Суду обирають самі судді строком на чотири роки.
Доповідачка підкреслила, що Суд не належить до жодної з трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої чи судової), натомість здійснює над ними правовий контроль у питаннях конституційного характеру, тож його часто називають „четвертою гілкою влади“.
📄 Промовиця виокремила ключові напрями діяльності Суду. Зокрема, ішлося про здійснення абстрактного контролю, у межах якого Суд перевіряє чинні закони на відповідність Конституції. Також він вирішує питання конституційності й законності нормативних актів, ухвалених Президентом Республіки, виконавчою чи місцевою владою.
У межах спільного просвітницького проєкту Конституційного Суду України та Національної школи суддів України 10 вересня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Конституційний контроль у Республіці Хорватія“.
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков і Галина Юровська, працівники Конституційного Суду України, судді, адвокати, прокурори, науковці, викладачі, аспіранти, студенти юридичних факультетів та наймолодші правники – вихованці Малої академії наук.
Головною доповідачкою виступила заступниця Голови Конституційного Суду Хорватії, науковиця та фахівчиня у сфері прав людини Маша Марочіні Зринська. Вона відзначила практичну й наукову цінність українського освітнього проєкту та привітала від імені Голови Конституційного Суду Республіки Хорватія (далі – Суд) Франє Станічича і хорватських колег, висловивши глибоку підтримку українському народові й сподівання на справедливий мир.
📄 Під час виступу лекторка зосередила увагу на формуванні Суду, його статусі та повноваженнях, порядку призначення суддів, а також поділилася досвідом організації внутрішньої діяльності інституції та міжнародної співпраці.
Маша Зринська наголосила, що Суд було засновано в 1991 році після здобуття незалежності. До його складу входять 13 суддів, яких обирає парламент більшістю голосів строком на вісім років. Обрані судді мають широку політичну підтримку. Судді можуть бути переобрані, але не більше ніж на два строки поспіль. Голову Суду обирають самі судді строком на чотири роки.
Доповідачка підкреслила, що Суд не належить до жодної з трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої чи судової), натомість здійснює над ними правовий контроль у питаннях конституційного характеру, тож його часто називають „четвертою гілкою влади“.
📄 Промовиця виокремила ключові напрями діяльності Суду. Зокрема, ішлося про здійснення абстрактного контролю, у межах якого Суд перевіряє чинні закони на відповідність Конституції. Також він вирішує питання конституційності й законності нормативних актів, ухвалених Президентом Республіки, виконавчою чи місцевою владою.
У Хорватії діє повноцінний інститут actio popularis у сфері конституційного судочинства, завдяки якому кожна фізична або юридична особа має право оскаржувати конституційність закону та законність і конституційність інших нормативних актів без доведення особистого правового інтересу для подання звернення.
Особливу увагу лекторка приділила механізму індивідуального захисту прав фізичних та юридичних осіб – конституційній скарзі. Подання такої скарги є безоплатним і не потребує обов’язкового юридичного представництва. Суд має право скасовувати рішення, винесене будь-яким національним судом Хорватії, включно з рішенням Верховного Суду Хорватії, та будь-який індивідуальний акт, винесений будь-яким іншим уповноваженим органом, якщо встановить, що цей акт порушує конституційні права заявника. Водночас наголосила на тому, що для подання конституційної скарги всі інші (попередні) засоби правового захисту мають бути вичерпані.
Суд також наділений окремими спеціальними повноваженнями. Зокрема, він вирішує питання щодо імпічменту Президента Республіки, розглядає виборчі спори, контролює конституційність і законність виборів та референдумів, а також перевіряє конституційність програм та діяльності політичних партій. Крім того, Суд розглядає апеляції на рішення Державної (Національної) судової ради про звільнення суддів із посад та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.