🔸У КСУ відбулася зустріч із Матіасом Штайнебахом
9️⃣ червня 2026 року виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин та судді Суду Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Віктор Кичун, Василь Лемак, Алла Олійник, Олег Первомайський та Петро Філюк провели зустріч із директором Програми „Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права“, що упроваджується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) Матіасом Штайнебахом. У заході також взяв участь керівник компоненту верховенства права Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) Йоханнес Уль.
▪️У центрі обговорення – реалізація Дорожньої карти з питань верховенства права, що визначає комплекс реформ у межах переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі, а також інституційна підтримка Конституційного Суду України з боку міжнародних партнерів.
▫️Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин відзначив багаторічну плідну співпрацю з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), ознайомив гостей із ключовими засадами діяльності Конституційного Суду України, його структурою та повноваженнями. Він зазначив, що Суд у межах реалізації Дорожньої карти з питань верховенства права зосереджений на посиленні своєї незалежності та інституційної спроможності. Питання зміцнення верховенства права, забезпечення незалежності судової влади та розвитку демократичних інституцій є не лише складовою європейської інтеграції, а й важливим елементом стійкості нашої держави в умовах триваючої збройної агресії проти України, – наголосив Олександр Петришин.
▪️На важливості координації спільних зусиль та практичних заходів задля ефективної імплементації Дорожньої карти з питань верховенства права зупинився директор Програми „Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права“ Матіас Штайнебах. Він зауважив, що Україні доводиться проходити непростий шлях для вступу до Європейського Союзу і запевнив у готовності підтримати нашу країну на цьому шляху.
▫️Під час зустрічі сторони обмінялися думками щодо актуальних викликів, пов’язаних із забезпеченням верховенства права в умовах триваючої збройної агресії рф проти України, а також обговорили роль органу конституційного контролю у захисті основоположних прав громадян, зміцненні верховенства права та забезпеченні балансу між гілками влади.
Судді наголосили на пріоритетності обміну досвідом між органами конституційної юрисдикції не лише в контексті запровадження міжнародного досвіду в Україні, а й чіткого розуміння міжнародною спільнотою тих викликів, з якими стикається наша країна на шляху до Європейського Союзу. Наразі в Україні формується конституційне право періоду війни і цей досвід є унікальним для країн Європи.
Окрему увагу було приділено питанням подальшої співпраці, пріоритетними напрямами якої є зміцнення інституційної спроможності Суду, розвиток професійного потенціалу працівників Секретаріату, удосконалення методології обґрунтованості рішень, посилення експертної складової під час проведення спільних заходів, розширення професійних контактів і розроблення нових форматів обміну досвідом. Акцентовано на важливості формування довгострокових механізмів партнерства.
▪️На завершення сторони відзначили важливість продовження конструктивного діалогу та висловили готовність до подальшої співпраці з метою підтримки розвитку конституційної юстиції в Україні та реалізації реформ у сфері верховенства права.
9️⃣ червня 2026 року виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин та судді Суду Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Віктор Кичун, Василь Лемак, Алла Олійник, Олег Первомайський та Петро Філюк провели зустріч із директором Програми „Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права“, що упроваджується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) Матіасом Штайнебахом. У заході також взяв участь керівник компоненту верховенства права Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) Йоханнес Уль.
▪️У центрі обговорення – реалізація Дорожньої карти з питань верховенства права, що визначає комплекс реформ у межах переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі, а також інституційна підтримка Конституційного Суду України з боку міжнародних партнерів.
▫️Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин відзначив багаторічну плідну співпрацю з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), ознайомив гостей із ключовими засадами діяльності Конституційного Суду України, його структурою та повноваженнями. Він зазначив, що Суд у межах реалізації Дорожньої карти з питань верховенства права зосереджений на посиленні своєї незалежності та інституційної спроможності. Питання зміцнення верховенства права, забезпечення незалежності судової влади та розвитку демократичних інституцій є не лише складовою європейської інтеграції, а й важливим елементом стійкості нашої держави в умовах триваючої збройної агресії проти України, – наголосив Олександр Петришин.
▪️На важливості координації спільних зусиль та практичних заходів задля ефективної імплементації Дорожньої карти з питань верховенства права зупинився директор Програми „Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права“ Матіас Штайнебах. Він зауважив, що Україні доводиться проходити непростий шлях для вступу до Європейського Союзу і запевнив у готовності підтримати нашу країну на цьому шляху.
▫️Під час зустрічі сторони обмінялися думками щодо актуальних викликів, пов’язаних із забезпеченням верховенства права в умовах триваючої збройної агресії рф проти України, а також обговорили роль органу конституційного контролю у захисті основоположних прав громадян, зміцненні верховенства права та забезпеченні балансу між гілками влади.
Судді наголосили на пріоритетності обміну досвідом між органами конституційної юрисдикції не лише в контексті запровадження міжнародного досвіду в Україні, а й чіткого розуміння міжнародною спільнотою тих викликів, з якими стикається наша країна на шляху до Європейського Союзу. Наразі в Україні формується конституційне право періоду війни і цей досвід є унікальним для країн Європи.
Окрему увагу було приділено питанням подальшої співпраці, пріоритетними напрямами якої є зміцнення інституційної спроможності Суду, розвиток професійного потенціалу працівників Секретаріату, удосконалення методології обґрунтованості рішень, посилення експертної складової під час проведення спільних заходів, розширення професійних контактів і розроблення нових форматів обміну досвідом. Акцентовано на важливості формування довгострокових механізмів партнерства.
▪️На завершення сторони відзначили важливість продовження конструктивного діалогу та висловили готовність до подальшої співпраці з метою підтримки розвитку конституційної юстиції в Україні та реалізації реформ у сфері верховенства права.
⚖️ Суд розглядає справу за конституційною скаргою
ТОВ „ УКР ГАЗ РЕСУРС “
Другий сенат 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“.
📌 Суддя-доповідач у справі Галина Юровська зазначила, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами (далі – Закон).
📝 Оспорюваними приписами Закону визначено, що „істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема „збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії“.
📎Автор клопотання вважає, що ці приписи Закону суперечать частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України.
🖋️Суддя-доповідач також зазначила, що про зміст висловлених позицій органів державної влади та наукових установ, які надійдуть на запити щодо питань, порушених у конституційній скарзі, буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні були присутні уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу Олеся Серебряник та громадяни України.
🎥Переглянути відеозапис засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_1.mp4
ТОВ „ УКР ГАЗ РЕСУРС “
Другий сенат 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“.
📌 Суддя-доповідач у справі Галина Юровська зазначила, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами (далі – Закон).
📝 Оспорюваними приписами Закону визначено, що „істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема „збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії“.
📎Автор клопотання вважає, що ці приписи Закону суперечать частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України.
🖋️Суддя-доповідач також зазначила, що про зміст висловлених позицій органів державної влади та наукових установ, які надійдуть на запити щодо питань, порушених у конституційній скарзі, буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні були присутні уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу Олеся Серебряник та громадяни України.
🎥Переглянути відеозапис засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_1.mp4
⚖️ Соціальні гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни: Другий сенат КСУ розглядає справу за конституційними скаргами
Другий сенат 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Чорноморця Станіслава Сергійовича та Коломійця Володимира Івановича.
▪️ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що суб’єкти права на конституційну скаргу звернулися до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на конституційність частину п’яту статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 3551) та підпункт 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон № 2983).
Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551 щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Законом № 2983 частину п’яту статті 13 Закону № 3551 викладено у відповідній редакції.
📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Чорноморець С. С. є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи, у 2024 році отримав щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 та постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ і „Про жертви нацистських переслідувань“ у 2024 році» від 2 квітня 2024 року № 369.
Вважаючи, що має право на щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, Чорноморець С.С. звернувся до суду з відповідним позовом. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 9 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року, відмовив у задоволенні позову.
▪️ Коломієць В.І., який також є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у 2023 році отримав щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 та постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань“ від 21 липня 2023 року № 754.
Вважаючи, що має право на таку виплату в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Коломієць В.І. звернувся із заявою про її перерахунок до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а після відмови – до суду з позовом. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 7 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, відмовив у задоволенні позову. Ухвалою від 2 лютого 2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.
📝 Чорноморець С.С. вважає частину п’яту статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 неконституційною, оскільки законодавець фактично передав Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни, не визначивши її основних елементів у законі.
Суб’єкт права на конституційну скаргу також стверджує, що оспорюване регулювання звужує раніше встановлений законом обсяг соціальних гарантій для осіб з інвалідністю внаслідок війни, не відповідає принципу правової визначеності та особливому конституційному обов’язку держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину.
Другий сенат 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Чорноморця Станіслава Сергійовича та Коломійця Володимира Івановича.
▪️ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що суб’єкти права на конституційну скаргу звернулися до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на конституційність частину п’яту статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 3551) та підпункт 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон № 2983).
Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551 щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Законом № 2983 частину п’яту статті 13 Закону № 3551 викладено у відповідній редакції.
📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Чорноморець С. С. є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи, у 2024 році отримав щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 та постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ і „Про жертви нацистських переслідувань“ у 2024 році» від 2 квітня 2024 року № 369.
Вважаючи, що має право на щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, Чорноморець С.С. звернувся до суду з відповідним позовом. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 9 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року, відмовив у задоволенні позову.
▪️ Коломієць В.І., який також є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у 2023 році отримав щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 та постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань“ від 21 липня 2023 року № 754.
Вважаючи, що має право на таку виплату в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Коломієць В.І. звернувся із заявою про її перерахунок до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а після відмови – до суду з позовом. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 7 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, відмовив у задоволенні позову. Ухвалою від 2 лютого 2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.
📝 Чорноморець С.С. вважає частину п’яту статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 неконституційною, оскільки законодавець фактично передав Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни, не визначивши її основних елементів у законі.
Суб’єкт права на конституційну скаргу також стверджує, що оспорюване регулювання звужує раніше встановлений законом обсяг соціальних гарантій для осіб з інвалідністю внаслідок війни, не відповідає принципу правової визначеності та особливому конституційному обов’язку держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину.
Крім того, Чорноморець С.С. наголошує, що спірна виплата належить до системи соціального захисту, гарантованої статтями 17 та 46 Конституції України, а тому її законодавче регулювання має відповідати конституційним вимогам щодо змісту та обсягу соціальних гарантій.
📝 Коломієць В.І. вважає, що оспорювані приписи Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 звужують раніше встановлений законом обсяг соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни та передають Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення її сутнісних елементів.
На думку автора клопотання, вилучення із закону конкретних розмірів щорічної разової грошової виплати та надання Уряду права самостійно визначати такі розміри в межах бюджетних призначень призвело до неконституційного звуження соціальних гарантій. Коломієць В.І. також стверджує, що оспорюване регулювання не відповідає принципу верховенства права, порушує принцип правової визначеності, гарантії соціального захисту та вимоги щодо визначення прав і свобод людини виключно законом.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
📽️ Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_2.mp4
📝 Коломієць В.І. вважає, що оспорювані приписи Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 звужують раніше встановлений законом обсяг соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни та передають Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення її сутнісних елементів.
На думку автора клопотання, вилучення із закону конкретних розмірів щорічної разової грошової виплати та надання Уряду права самостійно визначати такі розміри в межах бюджетних призначень призвело до неконституційного звуження соціальних гарантій. Коломієць В.І. також стверджує, що оспорюване регулювання не відповідає принципу верховенства права, порушує принцип правової визначеності, гарантії соціального захисту та вимоги щодо визначення прав і свобод людини виключно законом.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
📽️ Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_2.mp4
⚖ Індивідуалізація юридичної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
Суд розглядає справу
Другий сенат Конституційного Суду України 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Андроннікова Євгенія Сергійовича.
▪ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав суть справи, перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою та обґрунтування тверджень заявника.
Суддя зазначив, що Андронніков Є. С. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 61 Конституції України частину другу статті 33, частину першу статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс) „щодо заборони врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, при накладенні стягнення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху“ та „щодо безальтернативності стягнення“.
📄 Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім, зокрема, випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
📄 Частина перша статті 130 Кодексу встановлює, зокрема, що керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова від проходження огляду на стан сп’яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
📝 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що стосовно заявника було складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу Андронніков Є. С. керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння було проведено з його згоди у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу.
Бершадський районний суд Вінницької області постановою визнав Андроннікова Є. С. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 Кодексу, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою районного суду, адвокат, який діяв в інтересах Андроннікова Є. С., подав апеляційну скаргу. Вінницький апеляційний суд скаргу адвоката залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
📃 Обґрунтовуючи своє рішення, Вінницький апеляційний суд указав, що санкція частини першої статті 130 Кодексу є безальтернативною, оскільки передбачає тільки „адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами“, і в такому випадку „загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 Кодексу, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення“.
▪Заявник вважає, що „законодавча заборона враховувати при накладенні стягнення характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху <…> (частина 2 ст.33 КУпАП) суперечить принципу індивідуалізації юридичної відповідальності“. На його думку, „безальтернативність стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, за умови відсутності дискреції суду звільнити правопорушника від додаткового покарання, або призначити більш м’яке покарання“ також порушує цей принцип.
Суд розглядає справу
Другий сенат Конституційного Суду України 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Андроннікова Євгенія Сергійовича.
▪ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав суть справи, перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою та обґрунтування тверджень заявника.
Суддя зазначив, що Андронніков Є. С. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 61 Конституції України частину другу статті 33, частину першу статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс) „щодо заборони врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, при накладенні стягнення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху“ та „щодо безальтернативності стягнення“.
📄 Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім, зокрема, випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
📄 Частина перша статті 130 Кодексу встановлює, зокрема, що керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова від проходження огляду на стан сп’яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
📝 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що стосовно заявника було складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу Андронніков Є. С. керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння було проведено з його згоди у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу.
Бершадський районний суд Вінницької області постановою визнав Андроннікова Є. С. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 Кодексу, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою районного суду, адвокат, який діяв в інтересах Андроннікова Є. С., подав апеляційну скаргу. Вінницький апеляційний суд скаргу адвоката залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
📃 Обґрунтовуючи своє рішення, Вінницький апеляційний суд указав, що санкція частини першої статті 130 Кодексу є безальтернативною, оскільки передбачає тільки „адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами“, і в такому випадку „загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 Кодексу, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення“.
▪Заявник вважає, що „законодавча заборона враховувати при накладенні стягнення характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху <…> (частина 2 ст.33 КУпАП) суперечить принципу індивідуалізації юридичної відповідальності“. На його думку, „безальтернативність стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, за умови відсутності дискреції суду звільнити правопорушника від додаткового покарання, або призначити більш м’яке покарання“ також порушує цей принцип.
Суддя-доповідач також поінформував, що для забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи направлено листи щодо висловлення позицій по суті конституційної скарги, зокрема, до Президента України, Верховної Ради України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду, а також Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Громадської організації „Міжнародна Федерація захисту прав водіїв“.
📍Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційним провадженням у цій справі.
Участь у пленарному засіданні взяв представник суб’єкта права на конституційну скаргу – адвокат Дмитро Федоров.
📽 Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_3.mp4
📍Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційним провадженням у цій справі.
Участь у пленарному засіданні взяв представник суб’єкта права на конституційну скаргу – адвокат Дмитро Федоров.
📽 Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_3.mp4