🔹 Конституційний Суд України захистив конституційні гарантії здобувачів вищої освіти
Перший сенат 11 березня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-ri2026) за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VІІ (далі – Закон № 1556).
📑 Згідно пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.
💬 На думку автора клопотання, застосування оспорюваного припису Закону № 1556 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав конституційним пункт 5 частини першої статті 46 Закону № 1556, однак, при цьому вказав, що Київський апеляційний суд у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна В.О. неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556.
Конституційний Суд України виснував, що „передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають внаслідок укладення договору (контракту)“.
Окрім цього, Суд вказав, що „законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності, однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти“.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Судді-доповідачі у справі – Юрій Барабаш, Оксана Грищук.
📝 До цього Рішення є Окрема думка судді Конституційного Суду України Петра Філюка, яка буде оприлюднена на офіційному вебсайті Суду у встановлені законодавством строки.
Резюме рішення: https://cutt.ly/xtYpxBn0
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_1_2026.pdf
Перший сенат 11 березня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-ri2026) за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VІІ (далі – Закон № 1556).
📑 Згідно пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.
💬 На думку автора клопотання, застосування оспорюваного припису Закону № 1556 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав конституційним пункт 5 частини першої статті 46 Закону № 1556, однак, при цьому вказав, що Київський апеляційний суд у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна В.О. неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556.
Конституційний Суд України виснував, що „передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають внаслідок укладення договору (контракту)“.
Окрім цього, Суд вказав, що „законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності, однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти“.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Судді-доповідачі у справі – Юрій Барабаш, Оксана Грищук.
📝 До цього Рішення є Окрема думка судді Конституційного Суду України Петра Філюка, яка буде оприлюднена на офіційному вебсайті Суду у встановлені законодавством строки.
Резюме рішення: https://cutt.ly/xtYpxBn0
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_1_2026.pdf
📝 Суд розглядав справи за конституційними поданнями та постановив ухвали
Велика палата 12 березня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої – п’ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
✅ 53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури“;
✅ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на пленарному засіданні постановила Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу ХII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.
▪️Велика палата подовжила до 28 квітня ц.р. строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Васькевіч Н.В., Коломойського І.В., Самборської Т.Л., Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум 2021», Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське».
📝 Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Лісовець Олени Павлівни щодо конституційності першого речення частини одинадцятої статті 8 Закону України „Про публічні закупівлі“;
➖Лопушанської Катерини Григорівни щодо конституційності абзаців четвертого, сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ у взаємозв’язку з пунктом 11 частини другої статті 3 цього закону;
➖Чауса Миколи Олексійовича щодо конституційності частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Підприємства об’єднання громадян „ЮЗЕР“ Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю користувачів психіатричної допомоги „ЮЗЕР“ щодо конституційності приписів статті 5, пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 8 Закону України „Про судовий збір“.
Велика палата 12 березня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої – п’ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
✅ 53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури“;
✅ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на пленарному засіданні постановила Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу ХII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.
▪️Велика палата подовжила до 28 квітня ц.р. строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Васькевіч Н.В., Коломойського І.В., Самборської Т.Л., Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум 2021», Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське».
📝 Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Лісовець Олени Павлівни щодо конституційності першого речення частини одинадцятої статті 8 Закону України „Про публічні закупівлі“;
➖Лопушанської Катерини Григорівни щодо конституційності абзаців четвертого, сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ у взаємозв’язку з пунктом 11 частини другої статті 3 цього закону;
➖Чауса Миколи Олексійовича щодо конституційності частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Підприємства об’єднання громадян „ЮЗЕР“ Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю користувачів психіатричної допомоги „ЮЗЕР“ щодо конституційності приписів статті 5, пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 8 Закону України „Про судовий збір“.
📚 Обмеження прав людини та екстраординарні юридичні режими: презентовано колективну монографію
11 березня 2026 року у Конституційному Суді України відбулася презентація колективної монографії „Обмеження прав людини та екстраординарні юридичні режими“, під загальною редакцією Ярослава Лазура, Михайла Савчина та Терезії Попович.
У презентації взяли участь судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Кичун, Василь Лемак, Олег Первомайський, Сергій Різник, Ольга Совгиря, доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Ужгородського національного університету Ярослав Лазур, доктор юридичних наук, професор, радник ректора Київського університету права Національної академії наук України Ірина Сопілко, доктор юридичних наук, професор, директор ТОВ «Видавництво „Юридика“ Катерина Головко, члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
📖 У монографії досліджено правову природу екстраординарних юридичних режимів та межі допустимого обмеження прав людини в умовах кризових і безпекових викликів. Основну увагу автори зосередили на балансі між інтересами національної безпеки та захистом основоположних прав і свобод людини на засадах пропорційності, людської гідності та верховенства права. Видання охоплює питання міжнародних стандартів захисту прав людини, правового режиму воєнного стану, парламентського і судового контролю, діяльності публічної адміністрації, військової юстиції, кібербезпеки та захисту персональних даних.
▪️Вітаючи учасників заходу, виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин зазначив, що тема обмеження прав людини в екстраординарних юридичних режимах має не лише теоретичне, а й безпосереднє практичне значення для діяльності Конституційного Суду України, адже питання меж допустимого втручання держави у права людини постає фактично в кожному конституційному провадженні. Окремо він відзначив вагомість порівняльно-правового виміру монографії, насамперед у контексті досвіду країн Центральної та Східної Європи.
▪️Суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Конституційного Суду України Оксана Грищук привітала авторів із виходом вагомої колективної монографії та відзначила її безперечну наукову і практичну цінність. Вона також підкреслила, що такі фахові зустрічі мають важливе значення для посилення наукового забезпечення конституційного правосуддя, створюють простір для змістовного обговорення складних правових питань і сприяють формуванню сталого професійного діалогу між Конституційним Судом України та науковою спільнотою.
▪️Модерував захід доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, член Науково-консультативної ради Конституційного Суду України Михайло Савчин. У своєму виступі він зосередив увагу на загальній концепції монографії та підкреслив, що поняття екстраординарних юридичних режимів є ширшим за окремі кризові стани, охоплюючи різні виклики, зокрема пандемію та війну. Саме тому, за його словами, авторський колектив прагнув простежити, як у таких умовах трансформуються підходи до обмеження прав людини, парламентського і судового контролю, а також до організації публічної влади.
Презентація монографії в Конституційному Суді України стала майданчиком для фахового обговорення сучасних підходів до захисту прав людини в екстраординарних умовах.
Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Ужгородським національним університетом та Науково-дослідним інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права.
11 березня 2026 року у Конституційному Суді України відбулася презентація колективної монографії „Обмеження прав людини та екстраординарні юридичні режими“, під загальною редакцією Ярослава Лазура, Михайла Савчина та Терезії Попович.
У презентації взяли участь судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Кичун, Василь Лемак, Олег Первомайський, Сергій Різник, Ольга Совгиря, доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Ужгородського національного університету Ярослав Лазур, доктор юридичних наук, професор, радник ректора Київського університету права Національної академії наук України Ірина Сопілко, доктор юридичних наук, професор, директор ТОВ «Видавництво „Юридика“ Катерина Головко, члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
📖 У монографії досліджено правову природу екстраординарних юридичних режимів та межі допустимого обмеження прав людини в умовах кризових і безпекових викликів. Основну увагу автори зосередили на балансі між інтересами національної безпеки та захистом основоположних прав і свобод людини на засадах пропорційності, людської гідності та верховенства права. Видання охоплює питання міжнародних стандартів захисту прав людини, правового режиму воєнного стану, парламентського і судового контролю, діяльності публічної адміністрації, військової юстиції, кібербезпеки та захисту персональних даних.
▪️Вітаючи учасників заходу, виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин зазначив, що тема обмеження прав людини в екстраординарних юридичних режимах має не лише теоретичне, а й безпосереднє практичне значення для діяльності Конституційного Суду України, адже питання меж допустимого втручання держави у права людини постає фактично в кожному конституційному провадженні. Окремо він відзначив вагомість порівняльно-правового виміру монографії, насамперед у контексті досвіду країн Центральної та Східної Європи.
▪️Суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Конституційного Суду України Оксана Грищук привітала авторів із виходом вагомої колективної монографії та відзначила її безперечну наукову і практичну цінність. Вона також підкреслила, що такі фахові зустрічі мають важливе значення для посилення наукового забезпечення конституційного правосуддя, створюють простір для змістовного обговорення складних правових питань і сприяють формуванню сталого професійного діалогу між Конституційним Судом України та науковою спільнотою.
▪️Модерував захід доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, член Науково-консультативної ради Конституційного Суду України Михайло Савчин. У своєму виступі він зосередив увагу на загальній концепції монографії та підкреслив, що поняття екстраординарних юридичних режимів є ширшим за окремі кризові стани, охоплюючи різні виклики, зокрема пандемію та війну. Саме тому, за його словами, авторський колектив прагнув простежити, як у таких умовах трансформуються підходи до обмеження прав людини, парламентського і судового контролю, а також до організації публічної влади.
Презентація монографії в Конституційному Суді України стала майданчиком для фахового обговорення сучасних підходів до захисту прав людини в екстраординарних умовах.
Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Ужгородським національним університетом та Науково-дослідним інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права.
🔸🔹 Право на пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування: тематична онлайн-лекція
Судді Конституційного Суду України Ольга Совгиря та Галина Юровська 5️⃣ березня 2026 року провели онлайн-лекцію.
👥 Захід об’єднав широке коло правників: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, студентів, аспірантів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
📍 Основна увага була зосереджена на ключових аспектах Рішення № 1-р/2026, ухваленого 20 січня ц.р., у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Модерувала захід – Галина Юровська.
Головною доповідачкою виступила – Ольга Совгиря, яка пояснила зміст цього рішення, навела окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини, міжнародних органів, висвітлила юридичні позиції, які були сформовані у ньому та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема, щодо права громадян на соціальний захист, взаємозв’язку між особливими умовами пенсійного забезпечення окремих категорій громадян та особливостями їх професійної діяльності. Окремо суддя зупинилася на аналізі законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
🔸 Під час лекції йшлося про те, що приводом для розгляду цієї справи стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Автор клопотання просив перевірити на конституційність окремі положення законів України „Про державну службу“ (від 10.12.2015 № 889) та „Про службу в органах місцевого самоврядування“ (від 07.06.2001 № 2493), 👉якими змінено умови пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також не передбачено перерахунку пенсій, призначених за Законом України „Про державну службу“ (від 16.12.1993 р. № 3723).
🔸 Відповідно до Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право особи зі стажем державної служби не менше як 10 років, які на момент її призначення працювали на держслужбі, або 20 років стажу на будь-яких посадах держслужби, незалежно від місця роботи на час досягнення певного віку. Пенсію державним службовцям призначали в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.
З 1 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 № 1058), за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
📍 Упродовж тривалого часу із 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 👉відраховували до Пенсійного фонду України внески, які були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб. Це давало їм право розраховувати на вищий розмір пенсії в майбутньому, оскільки вони фактично „авансували“ свої майбутні виплати. Це сформувало певні правомірні очікування стосовно пенсійного забезпечення.
Особливі вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, обмеження конституційних прав цих осіб у зв’язку з перебуванням на посадах, сплата підвищених відрахувань до Пенсійного фонду України у своїй сукупності зумовлювали об’єктивно виправдані сподівання щодо підвищеного рівня їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
📑 Однак із набранням чинності Закону № 889 👉особи, які мали потрібний стаж роботи станом на 1 травня 2016 року, право на спецпенсію зберегли, 👉а пенсійне забезпечення тих осіб, кому не вистачило навіть одного дня стажу, хоча вони і сплачували підвищені відрахування, здійснюється на загальних підставах за Законом № 1058.
Судді Конституційного Суду України Ольга Совгиря та Галина Юровська 5️⃣ березня 2026 року провели онлайн-лекцію.
👥 Захід об’єднав широке коло правників: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, студентів, аспірантів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
📍 Основна увага була зосереджена на ключових аспектах Рішення № 1-р/2026, ухваленого 20 січня ц.р., у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Модерувала захід – Галина Юровська.
Головною доповідачкою виступила – Ольга Совгиря, яка пояснила зміст цього рішення, навела окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини, міжнародних органів, висвітлила юридичні позиції, які були сформовані у ньому та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема, щодо права громадян на соціальний захист, взаємозв’язку між особливими умовами пенсійного забезпечення окремих категорій громадян та особливостями їх професійної діяльності. Окремо суддя зупинилася на аналізі законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
🔸 Під час лекції йшлося про те, що приводом для розгляду цієї справи стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Автор клопотання просив перевірити на конституційність окремі положення законів України „Про державну службу“ (від 10.12.2015 № 889) та „Про службу в органах місцевого самоврядування“ (від 07.06.2001 № 2493), 👉якими змінено умови пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також не передбачено перерахунку пенсій, призначених за Законом України „Про державну службу“ (від 16.12.1993 р. № 3723).
🔸 Відповідно до Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право особи зі стажем державної служби не менше як 10 років, які на момент її призначення працювали на держслужбі, або 20 років стажу на будь-яких посадах держслужби, незалежно від місця роботи на час досягнення певного віку. Пенсію державним службовцям призначали в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.
З 1 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 № 1058), за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
📍 Упродовж тривалого часу із 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 👉відраховували до Пенсійного фонду України внески, які були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб. Це давало їм право розраховувати на вищий розмір пенсії в майбутньому, оскільки вони фактично „авансували“ свої майбутні виплати. Це сформувало певні правомірні очікування стосовно пенсійного забезпечення.
Особливі вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, обмеження конституційних прав цих осіб у зв’язку з перебуванням на посадах, сплата підвищених відрахувань до Пенсійного фонду України у своїй сукупності зумовлювали об’єктивно виправдані сподівання щодо підвищеного рівня їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
📑 Однак із набранням чинності Закону № 889 👉особи, які мали потрібний стаж роботи станом на 1 травня 2016 року, право на спецпенсію зберегли, 👉а пенсійне забезпечення тих осіб, кому не вистачило навіть одного дня стажу, хоча вони і сплачували підвищені відрахування, здійснюється на загальних підставах за Законом № 1058.
🔸 У рішенні Суд зазначив, зокрема, що із 1 травня 2016 року державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які сплачували підвищені відрахування, але не мали потрібного стажу для призначення спецпенсії 👉„не лише не отримали права на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723, а й не одержали будь-якої компенсації за сплату підвищених відрахувань“.
📍 Суд указав, що закони № 889, № 2493, № 1058 „не передбачають механізмів відшкодування за сплату підвищених відрахувань, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб“.
🔹 Суддя наголосила, що зміна юридичного регулювання пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування призвела до суттєвої різниці в рівні їх пенсійного забезпечення, що не забезпечує дотримання юридичної рівності – одного зі складників принципу верховенства права – та порушує конституційні гарантії права на соціальний захист.
📍 З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України ухвалив:
✅ визнати 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які платили підвищені внески, але не мали потрібного стажу для призначення пенсії;
✅ визнати конституційними загальні норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (статтю 90 Закону № 889, частину сьому статті 21 Закону № 2493);
✅ закрити провадження щодо перерахунку розмірів уже призначених пенсій, оскільки це питання вже було врегульовано Судом раніше (Рішення від 23.12.2022 № 3-р/2022, яким Суд визнав 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 👉у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723.(https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
📍 Крім того, було підкреслено, що виконання цього рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання і на державу покладено позитивний обов’язок щодо унормування цих питань у розумний строк.
📑 Рішення № 1-р/2026 від 20.01.2026 ⬇️
https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2026.pdf
👥 Запрошуємо до перегляду відеолекції:
🎥 https://youtu.be/7d4jAbAfshk
📍 Суд указав, що закони № 889, № 2493, № 1058 „не передбачають механізмів відшкодування за сплату підвищених відрахувань, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб“.
🔹 Суддя наголосила, що зміна юридичного регулювання пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування призвела до суттєвої різниці в рівні їх пенсійного забезпечення, що не забезпечує дотримання юридичної рівності – одного зі складників принципу верховенства права – та порушує конституційні гарантії права на соціальний захист.
📍 З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України ухвалив:
✅ визнати 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які платили підвищені внески, але не мали потрібного стажу для призначення пенсії;
✅ визнати конституційними загальні норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (статтю 90 Закону № 889, частину сьому статті 21 Закону № 2493);
✅ закрити провадження щодо перерахунку розмірів уже призначених пенсій, оскільки це питання вже було врегульовано Судом раніше (Рішення від 23.12.2022 № 3-р/2022, яким Суд визнав 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 👉у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723.(https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
📍 Крім того, було підкреслено, що виконання цього рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання і на державу покладено позитивний обов’язок щодо унормування цих питань у розумний строк.
📑 Рішення № 1-р/2026 від 20.01.2026 ⬇️
https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2026.pdf
👥 Запрошуємо до перегляду відеолекції:
🎥 https://youtu.be/7d4jAbAfshk