⚖️ Другий сенат розглядає справу за конституційною скаргою Тетяни Помірко
Другий сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
▪️Суддя-доповідач зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату Ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрила конституційне провадження у цій справі, визначивши, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина друга статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), за якою скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 Кодексу.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. 4 березня 2025 року суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – Відділ поліції) із заявою про вчинення злочину окремими членами експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якій просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) і розпочати досудове розслідування.
У зв’язку з невнесенням таких відомостей адвокат, діючи в інтересах Помірко Т. І., оскаржив бездіяльність Відділу поліції. Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 11 березня 2025 року уповноважену особу Відділу поліції було зобов’язано розглянути заяву. Повторно звернувшись зі скаргою, адвокат просив зобов’язати уповноважених осіб внести до Реєстру відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві від 4 березня 2025 року. Ухвалою від 24 березня 2025 року цю скаргу було задоволено, а 28 березня 2025 року слідчий Відділу поліції вніс відповідні відомості до Реєстру.
Надалі адвокат звернувся до Відділу поліції з клопотанням про приведення відомостей, унесених до Реєстру, у відповідність до вимог, визначених Положенням про Реєстр, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ухвалою від 21 травня 2025 року зобов’язав Відділ поліції розглянути вказане клопотання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2025 року у відкритті провадження за скаргою адвоката на бездіяльність Відділу поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру було відмовлено. Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, зазначивши, що „сам факт неповного викладу слідчим фабули ймовірного вчиненого кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР, не може бути предметом оскарження до слідчого судді“.
▪️Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що оспорювані приписи Кодексу сформульовані не визначено, не ясно і двозначно, що не забезпечує їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Володимир Дмитренко.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Другий сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
▪️Суддя-доповідач зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату Ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрила конституційне провадження у цій справі, визначивши, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина друга статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), за якою скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 Кодексу.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. 4 березня 2025 року суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – Відділ поліції) із заявою про вчинення злочину окремими членами експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якій просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) і розпочати досудове розслідування.
У зв’язку з невнесенням таких відомостей адвокат, діючи в інтересах Помірко Т. І., оскаржив бездіяльність Відділу поліції. Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 11 березня 2025 року уповноважену особу Відділу поліції було зобов’язано розглянути заяву. Повторно звернувшись зі скаргою, адвокат просив зобов’язати уповноважених осіб внести до Реєстру відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві від 4 березня 2025 року. Ухвалою від 24 березня 2025 року цю скаргу було задоволено, а 28 березня 2025 року слідчий Відділу поліції вніс відповідні відомості до Реєстру.
Надалі адвокат звернувся до Відділу поліції з клопотанням про приведення відомостей, унесених до Реєстру, у відповідність до вимог, визначених Положенням про Реєстр, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ухвалою від 21 травня 2025 року зобов’язав Відділ поліції розглянути вказане клопотання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2025 року у відкритті провадження за скаргою адвоката на бездіяльність Відділу поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру було відмовлено. Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, зазначивши, що „сам факт неповного викладу слідчим фабули ймовірного вчиненого кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР, не може бути предметом оскарження до слідчого судді“.
▪️Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що оспорювані приписи Кодексу сформульовані не визначено, не ясно і двозначно, що не забезпечує їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Володимир Дмитренко.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔸 КСУ оприлюднив Рішення № 2-р/2026: Суд визнав неконституційними окремі приписи Закону України „Про судовий збір“ у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені у порядку статей 382, 383 КАС України
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-r2026) за конституційним поданням Верховного Суду.
📝 Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📑 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
🔹Розв’язуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України керувався своїми попередніми юридичними позиціями, рішеннями Європейського суду з прав людини, приписами Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року.
▪️У Рішенні Суд вказав, що судовий контроль за виконанням судового рішення є важливим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення. Держава для забезпечення виконання судового рішення має запровадити дієвий юридичний механізм здійснення судового контролю, який дасть можливість особі, на користь якої ухвалено судове рішення, реально захистити свої права та свободи.
Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів може призвести до невиконання державою позитивного обов’язку виконати судове рішення з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов’язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства.
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-r2026) за конституційним поданням Верховного Суду.
📝 Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📑 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
🔹Розв’язуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України керувався своїми попередніми юридичними позиціями, рішеннями Європейського суду з прав людини, приписами Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року.
▪️У Рішенні Суд вказав, що судовий контроль за виконанням судового рішення є важливим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення. Держава для забезпечення виконання судового рішення має запровадити дієвий юридичний механізм здійснення судового контролю, який дасть можливість особі, на користь якої ухвалено судове рішення, реально захистити свої права та свободи.
Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів може призвести до невиконання державою позитивного обов’язку виконати судове рішення з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов’язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства.
▪️Суд зазначає, позитивний обов’язок держави запровадити дієвий механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, що забезпечує ефективну реалізацію права на судовий захист в адміністративному судочинстві, не сумісний з вимогою сплачувати судовий збір у процедурі розгляду заяви про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення на будь-якій стадії судового розгляду відповідної заяви. Це зумовлено тим, що держава повинна виконувати вимоги конституційного принципу відповідальності перед людиною та посутньо пов’язаного із ним принципу добропорядного врядування у спосіб взяття на себе тягаря фінансової відповідальності за забезпечення дієвої процедури виконання судових рішень, ухвалених проти неї самої у порядку адміністративного судочинства.
▪️Суд також звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судовий збір“ у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6‑р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов’язковості судового рішення» від 31 жовтня 2024 року № 4056–IX частину другу статті 3 Закону викладено в новій редакції, за якою судовий збір не справляється, зокрема, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Водночас Суд зауважує, що згідно з указаними змінами судовий збір не справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо виконання судових рішень, пов’язаних з рішеннями, діями чи бездіяльністю державних виконавців, однак не поширюється на випадки, коли судовий збір справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу.
📝 Суд наголошує, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України зазначає, що держава не може покладати на особу додаткового фінансового тягаря за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
❗Отже, приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суддя-доповідач у зазначеній справі – Оксана Грищук.
Резюме рішення: https://tinyurl.com/2k3bk46x
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_2026.pdf
▪️Суд також звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судовий збір“ у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6‑р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов’язковості судового рішення» від 31 жовтня 2024 року № 4056–IX частину другу статті 3 Закону викладено в новій редакції, за якою судовий збір не справляється, зокрема, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Водночас Суд зауважує, що згідно з указаними змінами судовий збір не справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо виконання судових рішень, пов’язаних з рішеннями, діями чи бездіяльністю державних виконавців, однак не поширюється на випадки, коли судовий збір справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу.
📝 Суд наголошує, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України зазначає, що держава не може покладати на особу додаткового фінансового тягаря за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
❗Отже, приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суддя-доповідач у зазначеній справі – Оксана Грищук.
Резюме рішення: https://tinyurl.com/2k3bk46x
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_2026.pdf
⚖️ Суд на засіданнях розглядав справи, ухвалив рішення та постановив низку ухвал
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни щодо конституційності частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🔸Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026.
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни щодо конституційності частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гудиренка Сергія Володимировича щодо конституційності частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гнезділова Сергія Олексійовича щодо конституційності частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Келеберди Володимира Івановича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Другий сенат закрив конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Рябець Наталії Олександрівни щодо конституційності частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
▪️Другий сенат на одному з наступних пленарних засідань продовжить розгляд питання про об’єднання в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Денисової Світлани Федорівни, Волкової Тетяни Іванівни, Невмержицького Павла Володимировича, Антонович Лариси Миколаївни та справи за конституційною скаргою Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності статті 45 Закону України „Про Державний бюджет У країни на 2025 рік“.
▪️Розгляд питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Львівський електроламповий завод „Іскра“ щодо конституційності абзацу першого частини четвертої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“ Другий сенат продовжить на одному з наступних засідань.
▪️Другий сенат визначив письмові форми конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
☑️ Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“;
☑️ Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни щодо конституційності частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🔸Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026.
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни щодо конституційності частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гудиренка Сергія Володимировича щодо конституційності частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гнезділова Сергія Олексійовича щодо конституційності частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Келеберди Володимира Івановича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Другий сенат закрив конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Рябець Наталії Олександрівни щодо конституційності частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
▪️Другий сенат на одному з наступних пленарних засідань продовжить розгляд питання про об’єднання в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Денисової Світлани Федорівни, Волкової Тетяни Іванівни, Невмержицького Павла Володимировича, Антонович Лариси Миколаївни та справи за конституційною скаргою Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності статті 45 Закону України „Про Державний бюджет У країни на 2025 рік“.
▪️Розгляд питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Львівський електроламповий завод „Іскра“ щодо конституційності абзацу першого частини четвертої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“ Другий сенат продовжить на одному з наступних засідань.
▪️Другий сенат визначив письмові форми конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
☑️ Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“;
☑️ Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.
🔹Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними поданнями і конституційними скаргами.
За результатами розгляду Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційні провадження у справах за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності положень абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 08 липня 2011 року № 3674–VI.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справах, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Андрія Володимировича щодо конституційності приписів другого речення частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Радчука Сергія Олеговича щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Чемоданова Леоніда Васильовича щодо конституційності частини двадцять другої статті 5 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“.
Перша колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Спічак Олени Борисівни щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік“, окремого припису частини шостої статті 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності статті 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“, постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану“ від 3 січня 2025 року № 1.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітіної Галини Михайлівни щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційною скаргою Циганенка Андрія Івановича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ колегія суддів відкрила конституційне провадження. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
За результатами розгляду Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційні провадження у справах за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності положень абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 08 липня 2011 року № 3674–VI.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справах, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Андрія Володимировича щодо конституційності приписів другого речення частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Радчука Сергія Олеговича щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Чемоданова Леоніда Васильовича щодо конституційності частини двадцять другої статті 5 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“.
Перша колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Спічак Олени Борисівни щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік“, окремого припису частини шостої статті 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності статті 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“, постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану“ від 3 січня 2025 року № 1.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітіної Галини Михайлівни щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційною скаргою Циганенка Андрія Івановича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ колегія суддів відкрила конституційне провадження. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
🔹 Конституційний Суд України захистив конституційні гарантії здобувачів вищої освіти
Перший сенат 11 березня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-ri2026) за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VІІ (далі – Закон № 1556).
📑 Згідно пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.
💬 На думку автора клопотання, застосування оспорюваного припису Закону № 1556 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав конституційним пункт 5 частини першої статті 46 Закону № 1556, однак, при цьому вказав, що Київський апеляційний суд у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна В.О. неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556.
Конституційний Суд України виснував, що „передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають внаслідок укладення договору (контракту)“.
Окрім цього, Суд вказав, що „законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності, однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти“.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Судді-доповідачі у справі – Юрій Барабаш, Оксана Грищук.
📝 До цього Рішення є Окрема думка судді Конституційного Суду України Петра Філюка, яка буде оприлюднена на офіційному вебсайті Суду у встановлені законодавством строки.
Резюме рішення: https://cutt.ly/xtYpxBn0
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_1_2026.pdf
Перший сенат 11 березня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-ri2026) за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VІІ (далі – Закон № 1556).
📑 Згідно пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.
💬 На думку автора клопотання, застосування оспорюваного припису Закону № 1556 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав конституційним пункт 5 частини першої статті 46 Закону № 1556, однак, при цьому вказав, що Київський апеляційний суд у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна В.О. неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556.
Конституційний Суд України виснував, що „передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають внаслідок укладення договору (контракту)“.
Окрім цього, Суд вказав, що „законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності, однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти“.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Судді-доповідачі у справі – Юрій Барабаш, Оксана Грищук.
📝 До цього Рішення є Окрема думка судді Конституційного Суду України Петра Філюка, яка буде оприлюднена на офіційному вебсайті Суду у встановлені законодавством строки.
Резюме рішення: https://cutt.ly/xtYpxBn0
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_1_2026.pdf
📝 Суд розглядав справи за конституційними поданнями та постановив ухвали
Велика палата 12 березня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої – п’ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
✅ 53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури“;
✅ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на пленарному засіданні постановила Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу ХII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.
▪️Велика палата подовжила до 28 квітня ц.р. строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Васькевіч Н.В., Коломойського І.В., Самборської Т.Л., Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум 2021», Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське».
📝 Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Лісовець Олени Павлівни щодо конституційності першого речення частини одинадцятої статті 8 Закону України „Про публічні закупівлі“;
➖Лопушанської Катерини Григорівни щодо конституційності абзаців четвертого, сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ у взаємозв’язку з пунктом 11 частини другої статті 3 цього закону;
➖Чауса Миколи Олексійовича щодо конституційності частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Підприємства об’єднання громадян „ЮЗЕР“ Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю користувачів психіатричної допомоги „ЮЗЕР“ щодо конституційності приписів статті 5, пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 8 Закону України „Про судовий збір“.
Велика палата 12 березня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої – п’ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
✅ 53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури“;
✅ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на пленарному засіданні постановила Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу ХII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.
▪️Велика палата подовжила до 28 квітня ц.р. строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Васькевіч Н.В., Коломойського І.В., Самборської Т.Л., Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум 2021», Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське».
📝 Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Лісовець Олени Павлівни щодо конституційності першого речення частини одинадцятої статті 8 Закону України „Про публічні закупівлі“;
➖Лопушанської Катерини Григорівни щодо конституційності абзаців четвертого, сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ у взаємозв’язку з пунктом 11 частини другої статті 3 цього закону;
➖Чауса Миколи Олексійовича щодо конституційності частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Підприємства об’єднання громадян „ЮЗЕР“ Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю користувачів психіатричної допомоги „ЮЗЕР“ щодо конституційності приписів статті 5, пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 8 Закону України „Про судовий збір“.
📚 Обмеження прав людини та екстраординарні юридичні режими: презентовано колективну монографію
11 березня 2026 року у Конституційному Суді України відбулася презентація колективної монографії „Обмеження прав людини та екстраординарні юридичні режими“, під загальною редакцією Ярослава Лазура, Михайла Савчина та Терезії Попович.
У презентації взяли участь судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Кичун, Василь Лемак, Олег Первомайський, Сергій Різник, Ольга Совгиря, доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Ужгородського національного університету Ярослав Лазур, доктор юридичних наук, професор, радник ректора Київського університету права Національної академії наук України Ірина Сопілко, доктор юридичних наук, професор, директор ТОВ «Видавництво „Юридика“ Катерина Головко, члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
📖 У монографії досліджено правову природу екстраординарних юридичних режимів та межі допустимого обмеження прав людини в умовах кризових і безпекових викликів. Основну увагу автори зосередили на балансі між інтересами національної безпеки та захистом основоположних прав і свобод людини на засадах пропорційності, людської гідності та верховенства права. Видання охоплює питання міжнародних стандартів захисту прав людини, правового режиму воєнного стану, парламентського і судового контролю, діяльності публічної адміністрації, військової юстиції, кібербезпеки та захисту персональних даних.
▪️Вітаючи учасників заходу, виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин зазначив, що тема обмеження прав людини в екстраординарних юридичних режимах має не лише теоретичне, а й безпосереднє практичне значення для діяльності Конституційного Суду України, адже питання меж допустимого втручання держави у права людини постає фактично в кожному конституційному провадженні. Окремо він відзначив вагомість порівняльно-правового виміру монографії, насамперед у контексті досвіду країн Центральної та Східної Європи.
▪️Суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Конституційного Суду України Оксана Грищук привітала авторів із виходом вагомої колективної монографії та відзначила її безперечну наукову і практичну цінність. Вона також підкреслила, що такі фахові зустрічі мають важливе значення для посилення наукового забезпечення конституційного правосуддя, створюють простір для змістовного обговорення складних правових питань і сприяють формуванню сталого професійного діалогу між Конституційним Судом України та науковою спільнотою.
▪️Модерував захід доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, член Науково-консультативної ради Конституційного Суду України Михайло Савчин. У своєму виступі він зосередив увагу на загальній концепції монографії та підкреслив, що поняття екстраординарних юридичних режимів є ширшим за окремі кризові стани, охоплюючи різні виклики, зокрема пандемію та війну. Саме тому, за його словами, авторський колектив прагнув простежити, як у таких умовах трансформуються підходи до обмеження прав людини, парламентського і судового контролю, а також до організації публічної влади.
Презентація монографії в Конституційному Суді України стала майданчиком для фахового обговорення сучасних підходів до захисту прав людини в екстраординарних умовах.
Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Ужгородським національним університетом та Науково-дослідним інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права.
11 березня 2026 року у Конституційному Суді України відбулася презентація колективної монографії „Обмеження прав людини та екстраординарні юридичні режими“, під загальною редакцією Ярослава Лазура, Михайла Савчина та Терезії Попович.
У презентації взяли участь судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Кичун, Василь Лемак, Олег Первомайський, Сергій Різник, Ольга Совгиря, доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Ужгородського національного університету Ярослав Лазур, доктор юридичних наук, професор, радник ректора Київського університету права Національної академії наук України Ірина Сопілко, доктор юридичних наук, професор, директор ТОВ «Видавництво „Юридика“ Катерина Головко, члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
📖 У монографії досліджено правову природу екстраординарних юридичних режимів та межі допустимого обмеження прав людини в умовах кризових і безпекових викликів. Основну увагу автори зосередили на балансі між інтересами національної безпеки та захистом основоположних прав і свобод людини на засадах пропорційності, людської гідності та верховенства права. Видання охоплює питання міжнародних стандартів захисту прав людини, правового режиму воєнного стану, парламентського і судового контролю, діяльності публічної адміністрації, військової юстиції, кібербезпеки та захисту персональних даних.
▪️Вітаючи учасників заходу, виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин зазначив, що тема обмеження прав людини в екстраординарних юридичних режимах має не лише теоретичне, а й безпосереднє практичне значення для діяльності Конституційного Суду України, адже питання меж допустимого втручання держави у права людини постає фактично в кожному конституційному провадженні. Окремо він відзначив вагомість порівняльно-правового виміру монографії, насамперед у контексті досвіду країн Центральної та Східної Європи.
▪️Суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Конституційного Суду України Оксана Грищук привітала авторів із виходом вагомої колективної монографії та відзначила її безперечну наукову і практичну цінність. Вона також підкреслила, що такі фахові зустрічі мають важливе значення для посилення наукового забезпечення конституційного правосуддя, створюють простір для змістовного обговорення складних правових питань і сприяють формуванню сталого професійного діалогу між Конституційним Судом України та науковою спільнотою.
▪️Модерував захід доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, член Науково-консультативної ради Конституційного Суду України Михайло Савчин. У своєму виступі він зосередив увагу на загальній концепції монографії та підкреслив, що поняття екстраординарних юридичних режимів є ширшим за окремі кризові стани, охоплюючи різні виклики, зокрема пандемію та війну. Саме тому, за його словами, авторський колектив прагнув простежити, як у таких умовах трансформуються підходи до обмеження прав людини, парламентського і судового контролю, а також до організації публічної влади.
Презентація монографії в Конституційному Суді України стала майданчиком для фахового обговорення сучасних підходів до захисту прав людини в екстраординарних умовах.
Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Ужгородським національним університетом та Науково-дослідним інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права.
🔸🔹 Право на пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування: тематична онлайн-лекція
Судді Конституційного Суду України Ольга Совгиря та Галина Юровська 5️⃣ березня 2026 року провели онлайн-лекцію.
👥 Захід об’єднав широке коло правників: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, студентів, аспірантів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
📍 Основна увага була зосереджена на ключових аспектах Рішення № 1-р/2026, ухваленого 20 січня ц.р., у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Модерувала захід – Галина Юровська.
Головною доповідачкою виступила – Ольга Совгиря, яка пояснила зміст цього рішення, навела окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини, міжнародних органів, висвітлила юридичні позиції, які були сформовані у ньому та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема, щодо права громадян на соціальний захист, взаємозв’язку між особливими умовами пенсійного забезпечення окремих категорій громадян та особливостями їх професійної діяльності. Окремо суддя зупинилася на аналізі законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
🔸 Під час лекції йшлося про те, що приводом для розгляду цієї справи стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Автор клопотання просив перевірити на конституційність окремі положення законів України „Про державну службу“ (від 10.12.2015 № 889) та „Про службу в органах місцевого самоврядування“ (від 07.06.2001 № 2493), 👉якими змінено умови пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також не передбачено перерахунку пенсій, призначених за Законом України „Про державну службу“ (від 16.12.1993 р. № 3723).
🔸 Відповідно до Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право особи зі стажем державної служби не менше як 10 років, які на момент її призначення працювали на держслужбі, або 20 років стажу на будь-яких посадах держслужби, незалежно від місця роботи на час досягнення певного віку. Пенсію державним службовцям призначали в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.
З 1 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 № 1058), за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
📍 Упродовж тривалого часу із 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 👉відраховували до Пенсійного фонду України внески, які були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб. Це давало їм право розраховувати на вищий розмір пенсії в майбутньому, оскільки вони фактично „авансували“ свої майбутні виплати. Це сформувало певні правомірні очікування стосовно пенсійного забезпечення.
Особливі вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, обмеження конституційних прав цих осіб у зв’язку з перебуванням на посадах, сплата підвищених відрахувань до Пенсійного фонду України у своїй сукупності зумовлювали об’єктивно виправдані сподівання щодо підвищеного рівня їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
📑 Однак із набранням чинності Закону № 889 👉особи, які мали потрібний стаж роботи станом на 1 травня 2016 року, право на спецпенсію зберегли, 👉а пенсійне забезпечення тих осіб, кому не вистачило навіть одного дня стажу, хоча вони і сплачували підвищені відрахування, здійснюється на загальних підставах за Законом № 1058.
Судді Конституційного Суду України Ольга Совгиря та Галина Юровська 5️⃣ березня 2026 року провели онлайн-лекцію.
👥 Захід об’єднав широке коло правників: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, студентів, аспірантів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
📍 Основна увага була зосереджена на ключових аспектах Рішення № 1-р/2026, ухваленого 20 січня ц.р., у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Модерувала захід – Галина Юровська.
Головною доповідачкою виступила – Ольга Совгиря, яка пояснила зміст цього рішення, навела окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини, міжнародних органів, висвітлила юридичні позиції, які були сформовані у ньому та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема, щодо права громадян на соціальний захист, взаємозв’язку між особливими умовами пенсійного забезпечення окремих категорій громадян та особливостями їх професійної діяльності. Окремо суддя зупинилася на аналізі законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
🔸 Під час лекції йшлося про те, що приводом для розгляду цієї справи стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Автор клопотання просив перевірити на конституційність окремі положення законів України „Про державну службу“ (від 10.12.2015 № 889) та „Про службу в органах місцевого самоврядування“ (від 07.06.2001 № 2493), 👉якими змінено умови пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також не передбачено перерахунку пенсій, призначених за Законом України „Про державну службу“ (від 16.12.1993 р. № 3723).
🔸 Відповідно до Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право особи зі стажем державної служби не менше як 10 років, які на момент її призначення працювали на держслужбі, або 20 років стажу на будь-яких посадах держслужби, незалежно від місця роботи на час досягнення певного віку. Пенсію державним службовцям призначали в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.
З 1 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 № 1058), за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
📍 Упродовж тривалого часу із 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 👉відраховували до Пенсійного фонду України внески, які були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб. Це давало їм право розраховувати на вищий розмір пенсії в майбутньому, оскільки вони фактично „авансували“ свої майбутні виплати. Це сформувало певні правомірні очікування стосовно пенсійного забезпечення.
Особливі вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, обмеження конституційних прав цих осіб у зв’язку з перебуванням на посадах, сплата підвищених відрахувань до Пенсійного фонду України у своїй сукупності зумовлювали об’єктивно виправдані сподівання щодо підвищеного рівня їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
📑 Однак із набранням чинності Закону № 889 👉особи, які мали потрібний стаж роботи станом на 1 травня 2016 року, право на спецпенсію зберегли, 👉а пенсійне забезпечення тих осіб, кому не вистачило навіть одного дня стажу, хоча вони і сплачували підвищені відрахування, здійснюється на загальних підставах за Законом № 1058.