⚖️ Суд визнав неконституційними окремі приписи Закону України „Про судовий збір“ у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду.
Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📝 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.
Суддя-доповідач у справі – Оксана Грищук.
▪️Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду.
Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📝 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.
Суддя-доповідач у справі – Оксана Грищук.
▪️Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
⚖️ Суд розглядав справи, ухвалив рішення та інші акти
▪️Велика палата 10 березня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р/2026, яке буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
▪️Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо конституційності окремих приписів Господарського кодексу України, Закону України „Про управління об’єктами державної власності“, вимог до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142, Порядку визначення та затвердження кандидатур представників держави, які призначаються до наглядових рад державних унітарних підприємств, і тих, які беруть участь у загальних зборах та обираються до наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 143.
📎 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата об’єднала у одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Писаренка Миколи Олександровича та справу за конституційною скаргою Нагаєва Ігоря Сергійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“. 📎Справу передано на розгляд Другого сенату Суду. Суддею-доповідачем у цій справі призначено Олександра Водяннікова.
▪️Конституційний Суд України ухвалив Постанову про включення до персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, Голову Вченої ради Національного університету „Львівська політехніка“ Ортинського В.Л.
▪️Велика палата 10 березня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р/2026, яке буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
▪️Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо конституційності окремих приписів Господарського кодексу України, Закону України „Про управління об’єктами державної власності“, вимог до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142, Порядку визначення та затвердження кандидатур представників держави, які призначаються до наглядових рад державних унітарних підприємств, і тих, які беруть участь у загальних зборах та обираються до наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 143.
📎 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата об’єднала у одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Писаренка Миколи Олександровича та справу за конституційною скаргою Нагаєва Ігоря Сергійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“. 📎Справу передано на розгляд Другого сенату Суду. Суддею-доповідачем у цій справі призначено Олександра Водяннікова.
▪️Конституційний Суд України ухвалив Постанову про включення до персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, Голову Вченої ради Національного університету „Львівська політехніка“ Ортинського В.Л.
⚖️ Особливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення: Перший сенат розглядає справу за конституційною скаргою Трофимової Н.А.
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що Трофимова Н.А. звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність частину четверту статті 26, пункт 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
📝 Відповідно до оспорюваних положень Кодексу:
➖ кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого; відмова потерпілого, а у випадках, передбачених Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (частина четверта статті 26);
➖ кримінальне провадження закривається в разі, якщо „потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством“ (пункт 7 частини першої статті 284).
▪️Суддя-доповідач поінформувала про перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою, зазначивши, що під час розгляду справи судом потерпілий подав клопотання про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно Трофимової Н.А. у зв’язку з його відмовою від обвинувачення. Трофимова Н.А. заперечувала проти закриття цього кримінального провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу, оскільки зазначена підстава, на її думку, не є реабілітуючою.
▪️Суд першої інстанції клопотання потерпілого задовольнив, кримінальне провадження щодо Трофимової Н.А. закрив на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу. Апеляційний суд зазначив, що закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від обвинувачення з підстави, визначеної пунктом 7 частини першої статті 284 Кодексу, є безумовним обов’язком суду; відмова потерпілого від обвинувачення унеможливлює розгляд кримінального провадження внаслідок відсутності предмета судового розгляду.
Верховний Суд відмовив Трофимовій Н.А. у відкритті касаційного провадження.
▪️Авторка клопотання вважає, що внаслідок застосування судами частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу порушено, зокрема, презумпцію невинуватості особи, а також її конституційні права на повагу до людської гідності та судовий захист.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Участь у пленарному засіданні взяла суб’єкт права на конституційну скаргу Надія Трофимова.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що Трофимова Н.А. звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність частину четверту статті 26, пункт 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
📝 Відповідно до оспорюваних положень Кодексу:
➖ кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого; відмова потерпілого, а у випадках, передбачених Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (частина четверта статті 26);
➖ кримінальне провадження закривається в разі, якщо „потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством“ (пункт 7 частини першої статті 284).
▪️Суддя-доповідач поінформувала про перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою, зазначивши, що під час розгляду справи судом потерпілий подав клопотання про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно Трофимової Н.А. у зв’язку з його відмовою від обвинувачення. Трофимова Н.А. заперечувала проти закриття цього кримінального провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу, оскільки зазначена підстава, на її думку, не є реабілітуючою.
▪️Суд першої інстанції клопотання потерпілого задовольнив, кримінальне провадження щодо Трофимової Н.А. закрив на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу. Апеляційний суд зазначив, що закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від обвинувачення з підстави, визначеної пунктом 7 частини першої статті 284 Кодексу, є безумовним обов’язком суду; відмова потерпілого від обвинувачення унеможливлює розгляд кримінального провадження внаслідок відсутності предмета судового розгляду.
Верховний Суд відмовив Трофимовій Н.А. у відкритті касаційного провадження.
▪️Авторка клопотання вважає, що внаслідок застосування судами частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу порушено, зокрема, презумпцію невинуватості особи, а також її конституційні права на повагу до людської гідності та судовий захист.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Участь у пленарному засіданні взяла суб’єкт права на конституційну скаргу Надія Трофимова.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
⚖️ Другий сенат розглядає справу за конституційною скаргою Тетяни Помірко
Другий сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
▪️Суддя-доповідач зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату Ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрила конституційне провадження у цій справі, визначивши, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина друга статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), за якою скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 Кодексу.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. 4 березня 2025 року суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – Відділ поліції) із заявою про вчинення злочину окремими членами експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якій просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) і розпочати досудове розслідування.
У зв’язку з невнесенням таких відомостей адвокат, діючи в інтересах Помірко Т. І., оскаржив бездіяльність Відділу поліції. Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 11 березня 2025 року уповноважену особу Відділу поліції було зобов’язано розглянути заяву. Повторно звернувшись зі скаргою, адвокат просив зобов’язати уповноважених осіб внести до Реєстру відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві від 4 березня 2025 року. Ухвалою від 24 березня 2025 року цю скаргу було задоволено, а 28 березня 2025 року слідчий Відділу поліції вніс відповідні відомості до Реєстру.
Надалі адвокат звернувся до Відділу поліції з клопотанням про приведення відомостей, унесених до Реєстру, у відповідність до вимог, визначених Положенням про Реєстр, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ухвалою від 21 травня 2025 року зобов’язав Відділ поліції розглянути вказане клопотання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2025 року у відкритті провадження за скаргою адвоката на бездіяльність Відділу поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру було відмовлено. Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, зазначивши, що „сам факт неповного викладу слідчим фабули ймовірного вчиненого кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР, не може бути предметом оскарження до слідчого судді“.
▪️Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що оспорювані приписи Кодексу сформульовані не визначено, не ясно і двозначно, що не забезпечує їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Володимир Дмитренко.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Другий сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
▪️Суддя-доповідач зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату Ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрила конституційне провадження у цій справі, визначивши, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина друга статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), за якою скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 Кодексу.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. 4 березня 2025 року суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – Відділ поліції) із заявою про вчинення злочину окремими членами експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якій просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) і розпочати досудове розслідування.
У зв’язку з невнесенням таких відомостей адвокат, діючи в інтересах Помірко Т. І., оскаржив бездіяльність Відділу поліції. Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 11 березня 2025 року уповноважену особу Відділу поліції було зобов’язано розглянути заяву. Повторно звернувшись зі скаргою, адвокат просив зобов’язати уповноважених осіб внести до Реєстру відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві від 4 березня 2025 року. Ухвалою від 24 березня 2025 року цю скаргу було задоволено, а 28 березня 2025 року слідчий Відділу поліції вніс відповідні відомості до Реєстру.
Надалі адвокат звернувся до Відділу поліції з клопотанням про приведення відомостей, унесених до Реєстру, у відповідність до вимог, визначених Положенням про Реєстр, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ухвалою від 21 травня 2025 року зобов’язав Відділ поліції розглянути вказане клопотання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2025 року у відкритті провадження за скаргою адвоката на бездіяльність Відділу поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру було відмовлено. Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, зазначивши, що „сам факт неповного викладу слідчим фабули ймовірного вчиненого кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР, не може бути предметом оскарження до слідчого судді“.
▪️Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що оспорювані приписи Кодексу сформульовані не визначено, не ясно і двозначно, що не забезпечує їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Володимир Дмитренко.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔸 КСУ оприлюднив Рішення № 2-р/2026: Суд визнав неконституційними окремі приписи Закону України „Про судовий збір“ у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені у порядку статей 382, 383 КАС України
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-r2026) за конституційним поданням Верховного Суду.
📝 Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📑 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
🔹Розв’язуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України керувався своїми попередніми юридичними позиціями, рішеннями Європейського суду з прав людини, приписами Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року.
▪️У Рішенні Суд вказав, що судовий контроль за виконанням судового рішення є важливим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення. Держава для забезпечення виконання судового рішення має запровадити дієвий юридичний механізм здійснення судового контролю, який дасть можливість особі, на користь якої ухвалено судове рішення, реально захистити свої права та свободи.
Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів може призвести до невиконання державою позитивного обов’язку виконати судове рішення з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов’язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства.
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 (https://ccu.gov.ua/dokument/2-r2026) за конституційним поданням Верховного Суду.
📝 Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📑 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
🔹Розв’язуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України керувався своїми попередніми юридичними позиціями, рішеннями Європейського суду з прав людини, приписами Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року.
▪️У Рішенні Суд вказав, що судовий контроль за виконанням судового рішення є важливим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення. Держава для забезпечення виконання судового рішення має запровадити дієвий юридичний механізм здійснення судового контролю, який дасть можливість особі, на користь якої ухвалено судове рішення, реально захистити свої права та свободи.
Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів може призвести до невиконання державою позитивного обов’язку виконати судове рішення з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов’язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства.
▪️Суд зазначає, позитивний обов’язок держави запровадити дієвий механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, що забезпечує ефективну реалізацію права на судовий захист в адміністративному судочинстві, не сумісний з вимогою сплачувати судовий збір у процедурі розгляду заяви про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення на будь-якій стадії судового розгляду відповідної заяви. Це зумовлено тим, що держава повинна виконувати вимоги конституційного принципу відповідальності перед людиною та посутньо пов’язаного із ним принципу добропорядного врядування у спосіб взяття на себе тягаря фінансової відповідальності за забезпечення дієвої процедури виконання судових рішень, ухвалених проти неї самої у порядку адміністративного судочинства.
▪️Суд також звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судовий збір“ у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6‑р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов’язковості судового рішення» від 31 жовтня 2024 року № 4056–IX частину другу статті 3 Закону викладено в новій редакції, за якою судовий збір не справляється, зокрема, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Водночас Суд зауважує, що згідно з указаними змінами судовий збір не справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо виконання судових рішень, пов’язаних з рішеннями, діями чи бездіяльністю державних виконавців, однак не поширюється на випадки, коли судовий збір справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу.
📝 Суд наголошує, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України зазначає, що держава не може покладати на особу додаткового фінансового тягаря за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
❗Отже, приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суддя-доповідач у зазначеній справі – Оксана Грищук.
Резюме рішення: https://tinyurl.com/2k3bk46x
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_2026.pdf
▪️Суд також звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судовий збір“ у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6‑р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов’язковості судового рішення» від 31 жовтня 2024 року № 4056–IX частину другу статті 3 Закону викладено в новій редакції, за якою судовий збір не справляється, зокрема, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Водночас Суд зауважує, що згідно з указаними змінами судовий збір не справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо виконання судових рішень, пов’язаних з рішеннями, діями чи бездіяльністю державних виконавців, однак не поширюється на випадки, коли судовий збір справляється „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“ щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу.
📝 Суд наголошує, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України зазначає, що держава не може покладати на особу додаткового фінансового тягаря за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
❗Отже, приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суддя-доповідач у зазначеній справі – Оксана Грищук.
Резюме рішення: https://tinyurl.com/2k3bk46x
РІШЕННЯ: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/2_r_2026.pdf
⚖️ Суд на засіданнях розглядав справи, ухвалив рішення та постановив низку ухвал
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни щодо конституційності частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🔸Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026.
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни щодо конституційності частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гудиренка Сергія Володимировича щодо конституційності частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гнезділова Сергія Олексійовича щодо конституційності частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Келеберди Володимира Івановича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Другий сенат закрив конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Рябець Наталії Олександрівни щодо конституційності частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
▪️Другий сенат на одному з наступних пленарних засідань продовжить розгляд питання про об’єднання в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Денисової Світлани Федорівни, Волкової Тетяни Іванівни, Невмержицького Павла Володимировича, Антонович Лариси Миколаївни та справи за конституційною скаргою Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності статті 45 Закону України „Про Державний бюджет У країни на 2025 рік“.
▪️Розгляд питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Львівський електроламповий завод „Іскра“ щодо конституційності абзацу першого частини четвертої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“ Другий сенат продовжить на одному з наступних засідань.
▪️Другий сенат визначив письмові форми конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
☑️ Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“;
☑️ Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни щодо конституційності частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🔸Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р(І)/2026.
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни щодо конституційності частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гудиренка Сергія Володимировича щодо конституційності частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Гнезділова Сергія Олексійовича щодо конституційності частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
✅Келеберди Володимира Івановича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Другий сенат закрив конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Рябець Наталії Олександрівни щодо конституційності частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
▪️Другий сенат на одному з наступних пленарних засідань продовжить розгляд питання про об’єднання в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Денисової Світлани Федорівни, Волкової Тетяни Іванівни, Невмержицького Павла Володимировича, Антонович Лариси Миколаївни та справи за конституційною скаргою Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності статті 45 Закону України „Про Державний бюджет У країни на 2025 рік“.
▪️Розгляд питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Львівський електроламповий завод „Іскра“ щодо конституційності абзацу першого частини четвертої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“ Другий сенат продовжить на одному з наступних засідань.
▪️Другий сенат визначив письмові форми конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
☑️ Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“;
☑️ Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.
🔹Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними поданнями і конституційними скаргами.
За результатами розгляду Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційні провадження у справах за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності положень абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 08 липня 2011 року № 3674–VI.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справах, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Андрія Володимировича щодо конституційності приписів другого речення частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Радчука Сергія Олеговича щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Чемоданова Леоніда Васильовича щодо конституційності частини двадцять другої статті 5 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“.
Перша колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Спічак Олени Борисівни щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік“, окремого припису частини шостої статті 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності статті 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“, постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану“ від 3 січня 2025 року № 1.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітіної Галини Михайлівни щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційною скаргою Циганенка Андрія Івановича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ колегія суддів відкрила конституційне провадження. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
За результатами розгляду Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційні провадження у справах за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності положень абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“, абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 08 липня 2011 року № 3674–VI.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справах, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Андрія Володимировича щодо конституційності приписів другого речення частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Радчука Сергія Олеговича щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Чемоданова Леоніда Васильовича щодо конституційності частини двадцять другої статті 5 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“.
Перша колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Спічак Олени Борисівни щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік“, абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік“, окремого припису частини шостої статті 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності статті 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“, постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану“ від 3 січня 2025 року № 1.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітіної Галини Михайлівни щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційною скаргою Циганенка Андрія Івановича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ колегія суддів відкрила конституційне провадження. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.