Водночас суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, як і раніше, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
Суд наголосив, що у випадку, коли предмет судового контролю, процесуальна функція апеляційного суду та методологія оцінки ним обставин справи залишаються незмінними, участь судді суду апеляційної інстанції, який під час досудового розслідування переглядав ухвали щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційному перегляді ухвал, постановлених судом першої інстанції на стадії судового провадження, не свідчить сама собою про порушення принципу безсторонності і неупередженості судді.
📝 Водночас, на думку Суду, проблема якості обґрунтування судових рішень щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою та пов’язаних з цим випадків порушення конституційного права особи на судовий захист не зумовлена оновленим змістом статті 76 Кодексу, а її розв’язання потребує подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства Верховною Радою України в межах здійснення нею відповідних законодавчих повноважень.
🔸Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина перша статті 76 Кодексу відповідає Конституції України, а закріплені у ній нормативні приписи: спрямовані на досягнення правомірної мети і є домірними (пропорційними) стосовно такої мети; сприяють досягненню цілей правосуддя і не посягають на інші конституційні засади судочинства; не погіршують становища підозрюваних (обвинувачених) порівняно з попереднім нормативним регулюванням; не порушують прав інших учасників кримінального провадження; відповідають вимозі утвердження та забезпечення права особи на судовий захист безстороннім і неупередженим судом, а відтак є узгодженими з цінностями, принципами та нормами Конституції України.
Суд наголосив, що у випадку, коли предмет судового контролю, процесуальна функція апеляційного суду та методологія оцінки ним обставин справи залишаються незмінними, участь судді суду апеляційної інстанції, який під час досудового розслідування переглядав ухвали щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційному перегляді ухвал, постановлених судом першої інстанції на стадії судового провадження, не свідчить сама собою про порушення принципу безсторонності і неупередженості судді.
📝 Водночас, на думку Суду, проблема якості обґрунтування судових рішень щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою та пов’язаних з цим випадків порушення конституційного права особи на судовий захист не зумовлена оновленим змістом статті 76 Кодексу, а її розв’язання потребує подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства Верховною Радою України в межах здійснення нею відповідних законодавчих повноважень.
🔸Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина перша статті 76 Кодексу відповідає Конституції України, а закріплені у ній нормативні приписи: спрямовані на досягнення правомірної мети і є домірними (пропорційними) стосовно такої мети; сприяють досягненню цілей правосуддя і не посягають на інші конституційні засади судочинства; не погіршують становища підозрюваних (обвинувачених) порівняно з попереднім нормативним регулюванням; не порушують прав інших учасників кримінального провадження; відповідають вимозі утвердження та забезпечення права особи на судовий захист безстороннім і неупередженим судом, а відтак є узгодженими з цінностями, принципами та нормами Конституції України.
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями і конституційними скаргами
Велика палата 5 березня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
✅ за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
✅ за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо конституційності положень пункту 6 частини першої статті 4, частини третьої статті 11 Закону України „Про добровільне об’єднання територіальних громад“;
✅ за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“;
✅за конституційними скаргами за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на засіданні постановила Ухвалу про подовження строку постановлення Третьою колегією суддів Першого сенату ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бабака М. А. до 27 березня 2026 року.
Велика палата 5 березня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
✅ за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
✅ за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо конституційності положень пункту 6 частини першої статті 4, частини третьої статті 11 Закону України „Про добровільне об’єднання територіальних громад“;
✅ за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“;
✅за конституційними скаргами за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на засіданні постановила Ухвалу про подовження строку постановлення Третьою колегією суддів Першого сенату ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бабака М. А. до 27 березня 2026 року.
📚 Наукова концепція розвитку законодавства України: презентовано колективну монографію
4 березня 2026 року в Конституційному Суді України відбулася презентація колективної монографії „Наукова концепція розвитку законодавства України“. Серед співавторів виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин, судді Суду Оксана Грищук, Сергій Різник, Ольга Совгиря, члени Науково-консультативної ради КСУ.
Модерували захід суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Оксана Грищук і директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, член Науково-консультативної ради КСУ Олексій Кот.
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин наголосив на актуальності представленого видання для правничої спільноти. Він зазначив, що видання спрямоване на формування наукових засад державної правотворчої політики, забезпечення узгодженості системи нормативних актів та розробку системної моделі розвитку національного законодавства в контексті європейської інтеграції та глобальних правових трансформацій.
На значущості представлення монографії у стінах Конституційного Суду України закцентував академік НАН України, віцепрезидент НАН України Олег Рафальський. На його переконання, це засвідчує активну роль Суду як безпосереднього учасника правотворчого процесу.
Презентуючи монографію, академік НАПрН України Наталія Кузнєцова та директор Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Оксана Васильченко наголосили на репрезентативності авторського колективу та широкій кооперації наукових інституцій під час підготовки видання, а також важливості поєднання академічної експертизи з практичними потребами правотворення.
Доповідачі зазначили, що наукову працю присвячено конституційним засадам розвитку національного законодавства, ролі наукового прогнозування у формуванні ефективної правової політики та забезпеченні узгодженості системи нормативних актів. Було підкреслено, що видання спрямоване на формування наукових засад державної правотворчої політики, забезпечення узгодженості системи нормативних актів та розроблення системної моделі розвитку національного законодавства в контексті європейської інтеграції та глобальних правових трансформацій.
Під час фахової дискусії учасники обговорили сучасний стан та напрями розвитку національного законодавства, приділивши особливу увагу потребі його реформування на засадах верховенства права, конституціоналізму та європейської інтеграції.
Участь у заході, організованому Конституційним Судом України спільно з Національною академією наук України та Інститутом правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, взяли виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин, судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Сергій Різник, Петро Філюк, Галина Юровська, віцепрезидент НАН України Олег Рафальський, члени Науково-консультативної ради КСУ Оксана Васильченко, Олексій Кот, Наталія Кузнєцова, Наталія Оніщенко, представники наукової спільноти.
4 березня 2026 року в Конституційному Суді України відбулася презентація колективної монографії „Наукова концепція розвитку законодавства України“. Серед співавторів виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин, судді Суду Оксана Грищук, Сергій Різник, Ольга Совгиря, члени Науково-консультативної ради КСУ.
Модерували захід суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Оксана Грищук і директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, член Науково-консультативної ради КСУ Олексій Кот.
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин наголосив на актуальності представленого видання для правничої спільноти. Він зазначив, що видання спрямоване на формування наукових засад державної правотворчої політики, забезпечення узгодженості системи нормативних актів та розробку системної моделі розвитку національного законодавства в контексті європейської інтеграції та глобальних правових трансформацій.
На значущості представлення монографії у стінах Конституційного Суду України закцентував академік НАН України, віцепрезидент НАН України Олег Рафальський. На його переконання, це засвідчує активну роль Суду як безпосереднього учасника правотворчого процесу.
Презентуючи монографію, академік НАПрН України Наталія Кузнєцова та директор Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Оксана Васильченко наголосили на репрезентативності авторського колективу та широкій кооперації наукових інституцій під час підготовки видання, а також важливості поєднання академічної експертизи з практичними потребами правотворення.
Доповідачі зазначили, що наукову працю присвячено конституційним засадам розвитку національного законодавства, ролі наукового прогнозування у формуванні ефективної правової політики та забезпеченні узгодженості системи нормативних актів. Було підкреслено, що видання спрямоване на формування наукових засад державної правотворчої політики, забезпечення узгодженості системи нормативних актів та розроблення системної моделі розвитку національного законодавства в контексті європейської інтеграції та глобальних правових трансформацій.
Під час фахової дискусії учасники обговорили сучасний стан та напрями розвитку національного законодавства, приділивши особливу увагу потребі його реформування на засадах верховенства права, конституціоналізму та європейської інтеграції.
Участь у заході, організованому Конституційним Судом України спільно з Національною академією наук України та Інститутом правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, взяли виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин, судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Сергій Різник, Петро Філюк, Галина Юровська, віцепрезидент НАН України Олег Рафальський, члени Науково-консультативної ради КСУ Оксана Васильченко, Олексій Кот, Наталія Кузнєцова, Наталія Оніщенко, представники наукової спільноти.
⚖️ Суд визнав неконституційними окремі приписи Закону України „Про судовий збір“ у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду.
Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📝 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.
Суддя-доповідач у справі – Оксана Грищук.
▪️Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду.
Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.
📝 У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.
Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
❗Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
❗Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.
Суддя-доповідач у справі – Оксана Грищук.
▪️Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
⚖️ Суд розглядав справи, ухвалив рішення та інші акти
▪️Велика палата 10 березня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р/2026, яке буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
▪️Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо конституційності окремих приписів Господарського кодексу України, Закону України „Про управління об’єктами державної власності“, вимог до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142, Порядку визначення та затвердження кандидатур представників держави, які призначаються до наглядових рад державних унітарних підприємств, і тих, які беруть участь у загальних зборах та обираються до наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 143.
📎 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата об’єднала у одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Писаренка Миколи Олександровича та справу за конституційною скаргою Нагаєва Ігоря Сергійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“. 📎Справу передано на розгляд Другого сенату Суду. Суддею-доповідачем у цій справі призначено Олександра Водяннікова.
▪️Конституційний Суд України ухвалив Постанову про включення до персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, Голову Вченої ради Національного університету „Львівська політехніка“ Ортинського В.Л.
▪️Велика палата 10 березня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“. 📎У цій справі Суд ухвалив Рішення № 2-р/2026, яке буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.
▪️Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо конституційності окремих приписів Господарського кодексу України, Закону України „Про управління об’єктами державної власності“, вимог до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142, Порядку визначення та затвердження кандидатур представників держави, які призначаються до наглядових рад державних унітарних підприємств, і тих, які беруть участь у загальних зборах та обираються до наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 143.
📎 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата об’єднала у одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Писаренка Миколи Олександровича та справу за конституційною скаргою Нагаєва Ігоря Сергійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“. 📎Справу передано на розгляд Другого сенату Суду. Суддею-доповідачем у цій справі призначено Олександра Водяннікова.
▪️Конституційний Суд України ухвалив Постанову про включення до персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, Голову Вченої ради Національного університету „Львівська політехніка“ Ортинського В.Л.
⚖️ Особливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення: Перший сенат розглядає справу за конституційною скаргою Трофимової Н.А.
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що Трофимова Н.А. звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність частину четверту статті 26, пункт 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
📝 Відповідно до оспорюваних положень Кодексу:
➖ кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого; відмова потерпілого, а у випадках, передбачених Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (частина четверта статті 26);
➖ кримінальне провадження закривається в разі, якщо „потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством“ (пункт 7 частини першої статті 284).
▪️Суддя-доповідач поінформувала про перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою, зазначивши, що під час розгляду справи судом потерпілий подав клопотання про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно Трофимової Н.А. у зв’язку з його відмовою від обвинувачення. Трофимова Н.А. заперечувала проти закриття цього кримінального провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу, оскільки зазначена підстава, на її думку, не є реабілітуючою.
▪️Суд першої інстанції клопотання потерпілого задовольнив, кримінальне провадження щодо Трофимової Н.А. закрив на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу. Апеляційний суд зазначив, що закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від обвинувачення з підстави, визначеної пунктом 7 частини першої статті 284 Кодексу, є безумовним обов’язком суду; відмова потерпілого від обвинувачення унеможливлює розгляд кримінального провадження внаслідок відсутності предмета судового розгляду.
Верховний Суд відмовив Трофимовій Н.А. у відкритті касаційного провадження.
▪️Авторка клопотання вважає, що внаслідок застосування судами частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу порушено, зокрема, презумпцію невинуватості особи, а також її конституційні права на повагу до людської гідності та судовий захист.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Участь у пленарному засіданні взяла суб’єкт права на конституційну скаргу Надія Трофимова.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Перший сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Трофимової Надії Анатоліївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що Трофимова Н.А. звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність частину четверту статті 26, пункт 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
📝 Відповідно до оспорюваних положень Кодексу:
➖ кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого; відмова потерпілого, а у випадках, передбачених Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (частина четверта статті 26);
➖ кримінальне провадження закривається в разі, якщо „потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством“ (пункт 7 частини першої статті 284).
▪️Суддя-доповідач поінформувала про перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою, зазначивши, що під час розгляду справи судом потерпілий подав клопотання про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно Трофимової Н.А. у зв’язку з його відмовою від обвинувачення. Трофимова Н.А. заперечувала проти закриття цього кримінального провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу, оскільки зазначена підстава, на її думку, не є реабілітуючою.
▪️Суд першої інстанції клопотання потерпілого задовольнив, кримінальне провадження щодо Трофимової Н.А. закрив на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу. Апеляційний суд зазначив, що закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від обвинувачення з підстави, визначеної пунктом 7 частини першої статті 284 Кодексу, є безумовним обов’язком суду; відмова потерпілого від обвинувачення унеможливлює розгляд кримінального провадження внаслідок відсутності предмета судового розгляду.
Верховний Суд відмовив Трофимовій Н.А. у відкритті касаційного провадження.
▪️Авторка клопотання вважає, що внаслідок застосування судами частини четвертої статті 26, пункту 7 частини першої статті 284 Кодексу порушено, зокрема, презумпцію невинуватості особи, а також її конституційні права на повагу до людської гідності та судовий захист.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Участь у пленарному засіданні взяла суб’єкт права на конституційну скаргу Надія Трофимова.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
⚖️ Другий сенат розглядає справу за конституційною скаргою Тетяни Помірко
Другий сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
▪️Суддя-доповідач зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату Ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрила конституційне провадження у цій справі, визначивши, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина друга статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), за якою скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 Кодексу.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. 4 березня 2025 року суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – Відділ поліції) із заявою про вчинення злочину окремими членами експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якій просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) і розпочати досудове розслідування.
У зв’язку з невнесенням таких відомостей адвокат, діючи в інтересах Помірко Т. І., оскаржив бездіяльність Відділу поліції. Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 11 березня 2025 року уповноважену особу Відділу поліції було зобов’язано розглянути заяву. Повторно звернувшись зі скаргою, адвокат просив зобов’язати уповноважених осіб внести до Реєстру відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві від 4 березня 2025 року. Ухвалою від 24 березня 2025 року цю скаргу було задоволено, а 28 березня 2025 року слідчий Відділу поліції вніс відповідні відомості до Реєстру.
Надалі адвокат звернувся до Відділу поліції з клопотанням про приведення відомостей, унесених до Реєстру, у відповідність до вимог, визначених Положенням про Реєстр, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ухвалою від 21 травня 2025 року зобов’язав Відділ поліції розглянути вказане клопотання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2025 року у відкритті провадження за скаргою адвоката на бездіяльність Відділу поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру було відмовлено. Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, зазначивши, що „сам факт неповного викладу слідчим фабули ймовірного вчиненого кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР, не може бути предметом оскарження до слідчого судді“.
▪️Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що оспорювані приписи Кодексу сформульовані не визначено, не ясно і двозначно, що не забезпечує їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Володимир Дмитренко.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Другий сенат 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Помірко Тетяни Іванівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
▪️Суддя-доповідач зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату Ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрила конституційне провадження у цій справі, визначивши, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина друга статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), за якою скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 Кодексу.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. 4 березня 2025 року суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – Відділ поліції) із заявою про вчинення злочину окремими членами експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якій просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) і розпочати досудове розслідування.
У зв’язку з невнесенням таких відомостей адвокат, діючи в інтересах Помірко Т. І., оскаржив бездіяльність Відділу поліції. Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 11 березня 2025 року уповноважену особу Відділу поліції було зобов’язано розглянути заяву. Повторно звернувшись зі скаргою, адвокат просив зобов’язати уповноважених осіб внести до Реєстру відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві від 4 березня 2025 року. Ухвалою від 24 березня 2025 року цю скаргу було задоволено, а 28 березня 2025 року слідчий Відділу поліції вніс відповідні відомості до Реєстру.
Надалі адвокат звернувся до Відділу поліції з клопотанням про приведення відомостей, унесених до Реєстру, у відповідність до вимог, визначених Положенням про Реєстр, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ухвалою від 21 травня 2025 року зобов’язав Відділ поліції розглянути вказане клопотання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2025 року у відкритті провадження за скаргою адвоката на бездіяльність Відділу поліції щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру було відмовлено. Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, зазначивши, що „сам факт неповного викладу слідчим фабули ймовірного вчиненого кримінального правопорушення у витягу з ЄРДР, не може бути предметом оскарження до слідчого судді“.
▪️Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що оспорювані приписи Кодексу сформульовані не визначено, не ясно і двозначно, що не забезпечує їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Володимир Дмитренко.
🎥 Відеозапис пленарного засідання згодом буде доступний на офіційному вебсайті КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.